Справа № 161/19127/25
Провадження № 2/161/6199/25
(заочне)
28 жовтня 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі: головуючого судді Шестерніна В.Д.
за участю секретаря Мельник А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
І.Короткий зміст позовних вимог
17.09.2025 ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.04.2024 ТзОВ «Безпечне агентство необхідних кредитів» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали договір позики №2878328, за умовами якого кредитодавець зобов'язався передати позичальнику у власність грошові кошти (кредит) на погоджений умовами договору строк, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.
Право вимоги за цим кредитним договором перейшло від ТзОВ «Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на підставі договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021.
Заборгованість відповідача за договором позики становить 17 027 грн., з них: 5 180 грн. - тіло кредиту, 11 847 грн. - пеня.
Позивач просив суд стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також покласти на нього судові витрати.
ІІ.Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
III.Процесуальні дії суду, клопотання та заяви учасників судового процесу
Ухвалою суду від 22.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав клопотання (включив його в текст позовної заяви) про розгляд справи за його відсутності, не заперечив щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.
Процесуальні перешкоди для розгляду справи за відсутності учасників судового процесу відсутні.
Враховуючи наявність умов, передбачених ст. 280 ЦПК України, суд здійснив заочний розгляд справи та ухвалив заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).
ІV.Фактичні обставини справи
21.04.2024 ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали договір позики №2878328 (а.с. 6-9), за умовами якого (п. 1) кредитодавець зобов'язався передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, для задоволення власних потреб, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцеві таку ж суму коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми позики.
Основні умови кредитування згідно цього кредитного договору:
- дата надання позики - 21.04.2024 (п. 2.3);
- дата повернення позики - 21.05.2024 (п. 2.3);
- сума позики - 6 000 грн. (п. 2.1);
- строк позики - 30 днів (п. 2.2);
- процентна ставка - 0,60 % в день (п. 2.3);
- процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 2,70 % в день (п. 2.3);
- пеня - 2,70 % в день (п. 2.3);
- проценти за користування позикою нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики, виходячи із строку фактичного користування позикою та до повного погашення заборгованості за договором (п. 4).
14.06.2021 ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) уклали договір факторингу №14/06/21 (а.с. 10-12), включно з додатковими угодами до нього №2 від 28.07.2021, №7 від 13.06.2022, №37 від 25.09.2024 (а.с. 13-15), на підставі яких, за твердженням позивача, до фактора перейшло право вимоги за договором позики №2878328 від 21.04.2024 до ОСОБА_1 (акт прийому-передачі реєстру боржників №31 від 25.09.2024, а.с. 16, платіжна інструкція №459 від 27.09.2024, а.с. 17, витяг з реєстру боржників №31 від 25.09.2024, а.с. 18).
За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 17 027 грн., з них: 5 180 грн. - тіло кредиту, 11 847 грн. - пеня (дані позовної заяви, а.с. 2-5, розрахунок заборгованості, а.с. 19).
Контррозрахунку заборгованості чи доказів її відсутності відповідач не подав.
V.Мотиви суду та застосоване законодавство
Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є у тому числі договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.
Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. ч. 3, 4, 7, 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).
Відповідно до 1 ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням релевантних джерел права суд дійшов таких висновків.
Звернувшись до суду з цим позовом, ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» доводило, що набуло на підставі договору факторингу право вимоги за договором позики №2878328 від 21.04.2024, укладеного між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», як первісним кредитором (кредитодавцем), та ОСОБА_1 , як боржником (позичальником), за умовами якого відповідач отримав кредит, однак його (кредит) своєчасно не повернув, чим порушив взяті на себе договірні зобов'язання.
Заявляючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, позивач повинен був довести обставину надання відповідачу кредиту.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).
На підтвердження заявлених підстав позову, вочевидь, і обставини надання (видачі) кредиту, позивач надав договір позики №2878328 від 21.04.2024 (а.с. 6-8), додаток №1 до договору позики (а.с. 9), розрахунок заборгованості за договором позики (а.с. 19), договір факторингу від 14.06.2021, додаткові угоди №2 від 28.07.2021, №7 від 13.06.2022 та №37 від 25.09.2024 з актом прийому-передачі реєстру боржників №31 від 25.09.2024, платіжною інструкцією №459 від 27.09.2024, витягом з реєстру боржників №31 від 25.09.2024 (а.с. 10-18).
За результатами дослідження та аналізу цих доказів суд висловлює такі міркування.
Щодо договору позики (а.с. 6-9), то договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку, а свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг (такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.16.2021 у справі №686/19271/19).
Розрахунок заборгованості самостійно, за відсутності первинних документів, не може вважатися доказом, який підтверджує суму видачі банком кредиту позичальнику, суми траншів кредиту, дату коли саме та яка сума кредитних коштів була повернута позичальником банку за відображеним у ньому періодом і як наслідок загальну суму боргу (такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №910/3105/21).
Суд вважає, що надані позивачем докази не підтверджують виконання зобов'язання первісного кредитора щодо надання позичальнику кредиту.
Зважаючи на те, що обставини виникнення у ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», як первісного кредитора, права вимоги за договором позики №2878328 від 21.04.2024 до ОСОБА_1 не є доведеними, суд не аналізує докази на підтвердження переходу такого права вимоги від первісного кредитора до ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (договір факторингу, додаткові угоди до нього. акти приймання-передачі, платіжні документи тощо).
Відтак, підстави для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та відповідно за похідними нарахуваннями, зокрема пенею відсутні. Безвідносно цього суд також зауважує, що в силу приписів п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії воєнного стану позичальник є звільненим від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання.
Отже, в задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю.
VI.Судові витрати
Враховуючи результат вирішення спору, керуючись ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід покалсти на позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279, 280, 284, 354-355 ЦПК України, суд,-
вирішив:
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Судові витрати - покласти на позивача.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем та третьою особою до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про сторін та інших учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30; код в ЄДРПОУ 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Дата складення повного заочного рішення суду - 28.10.2025.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.Д. Шестернін