Справа № 161/17615/25
Провадження № 2/161/5751/25
28 жовтня 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Черняка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ТОВ «Новий Колектор» через свого представника звернулось до суду з із вказаним позовом.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 17.07.2020 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено кредитний договір № 17.07.2020-100003655, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 8000 грн. строком на 14 календарних днів зі сплатою процентів за користування ним.
28.03.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Новий Колектор» було укладено Договір факторингу №СЦ-28.03.2025, відповідно до якого ТОВ «Новий Колектор» набуло право грошової вимоги до боржника за вказаним кредитним договором.
Не виконуючи належним чином зобов'язання за кредитним договором, відповідач порушила норми законодавства та умови кредитного договору.
На підставі наведеного, позивач просить суд, стягнути з ОСОБА_1 в свою користь заборгованість в загальному розмірі 12 483,20 грн., а також суму понесених судових витрат.
Ухвалою судді від 02.09.2025 року постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.
Відповідач у встановлений строк відзив на позов не подала.
Станом на дату розгляду справи до суду не надходило клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, а тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до п.122 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яке затверджено рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року №1845/0/15-21, розгляд (формування та зберігання) справи здійснюється в змішаній (паперовій та електронній) формі.
За погодженням представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, дійшов наступних висновків.
Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст.ст. 526, 527, 530, 611, 651, 1048, 1050, 1054 ЦК України.
Судом встановлено, що 17.07.2020 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено кредитний договір № 17.07.2020-100003655, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 8000 грн. строком на 14 календарних днів зі сплатою процентів за користування ним (а.с.12-15). Договір укладено в електронній формі.
Відповідач взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту не виконала, порушивши вимоги кредитних договорів.
28.03.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Новий Колектор» було укладено Договір факторингу №СЦ-28.03.2025, відповідно до якого ТОВ «Новий Колектор» набуло право грошової вимоги до боржника за вказаним кредитним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відтак, позивача наділено правом грошової вимоги до відповідача.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Непогашення відповідачем заборгованості перед кредитором за кредитним договором свідчить про порушення ним його умов, а також вимог ст. 525 ЦК України, які встановлюють неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов'язань.
Стаття 1050 ЦК України встановлює, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно умов договору № 17.07.2020-010003655 сума кредиту становить 8000грн., які надаються строком на 14 днів зі сплатою процентів за користування коштами в розмірі 28% (2240 грн.).
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача становить 12 483,20 грн. (7520 грн. - тіло кредиту, 4963,20 грн. - нараховані проценти за користування кредитом) (а.с. 11).
Враховуючи умови розглядуваного кредитного договору, вимоги в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту підлягають до задоволення.
Суд зауважує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Належних доказів того, що відповідач як позичальник вчинив певні дії, які б об'єктивно свідчили б про його добру волю і бажання здійснити пролонгацію договорів, до матеріалів позову не додано.
Аналіз наявних в справі доказів за розглядуваними договорами свідчить про те, що заборгованість за відсотками нараховувалася поза межами строку їх дії.
Відтак, вимоги в частині стягнення з відповідача нарахованих процентів підлягають до задоволення частково у розмірі 2240 грн.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову у загальному розмірі 9760 грн. (7520 грн. + 2240 грн.).
Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 141 ЦПК України, витрати зі сплати судового збору слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог у розмірі 1893,96 грн. (2422,40 грн. х 9760 грн. / 12483,20 грн.).
Щодо стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.
На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надані копії: договору про надання правової допомоги та додаткових угод до нього, звіту про виконану роботу та квитанції про оплату послуг.
При розгляді питання щодо розміру витрат на правову допомогу які підлягають стягненню в даній справі, суд враховує, що було подано позовну заяву в якій окремим пунктом зазначено про проведення розгляду у відсутність представника позивача.
Суд наголошує, що не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію ВС від 01.09.2020 р. у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без участі сторін.
Крім того, послуги надані адвокатським об'єднанням є типовими для позивача оскільки стягнення заборгованості також є предметом діяльності позивача, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.
Виокремлення адвокатом «консультації», «друку позову» та «замовлення сплати судового збору» як самостійного виду адвокатської послуги є необґрунтованим та охоплюється діями адвоката з «складення позовної заяви».
З огляду на обставини справи, позицію сторони відповідача, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, ціни на ринку адвокатських послуг, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем, в сумі 3000 грн., що відповідатиме обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 280-284, 288, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 533, 626, 629, 631, 651, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056 ЦК України суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за кредитними договорами № 17.07.2020-100003655 від 17.07.2020 року у розмірі 9760 (дев'ять тисяч сімсот шістдесят) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» судовий збір в розмірі 1893 (одна тисяча вісімсот дев'яносто три) грн. 96 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.
В задоволені решти вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 13, оф. 601; код ЄДРПОУ: 43170298).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Повний текст рішення суду складено 29 жовтня 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.В. Черняк