Справа № 157/1605/25
Провадження № 2-а/157/127/25
23 жовтня 2025 рокумісто Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області
у складі головуючого - судді Ходачинського Р.О.,
за участю секретаря судового засідання Кисляка Я.С.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Книш А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Позов обґрунтований тим, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в режимі фотозйомки серії MVA № 2521569 від 26.08.2025, винесеною інспектором Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради, позивача визнано винним у тому, що він 25 серпня 2025 року о 16 год 35 хв на вул. Степана Бандери, 26, керуючи автомобілем марки «Jeep», номерний знак НОМЕР_1 , порушив правила стоянки, а саме здійснив стоянку транспортного засобу на тротуарі у місці, яке позначене відповідними дорожніми знаками встановленими з табличками, чим порушив п. 15.10б Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Вважає, що зазначена постанова підлягає скасуванню, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а справа відносно нього - закриттю.
Відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачена за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками
Згідно з підпунктами «а», «б», «в» п. 15.10 ПДР стоянка забороняється: у місцях, де заборонена зупинка; на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками); на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м. Таким чином слідує, що п. 15.10 «в» ПДР передбачає можливість стоянки легкового автомобіля на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м. Вказане є винятком із заборони, встановленої п. 15.10 «б» ПДР. Його автомобіль був припаркований з дотриманням вимог п. 15.10 «в» ПДР, а саме на краю тротуару. Автомобіль, яким він керував, є легковим, вимірювання відстані для руху пішоходів працівником Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради не здійснювалося. Пункт 15.10 «в» ПДР, яким він керувався здійснюючи паркування свого автомобіля, вимог стосовно обов'язкової наявності будь-яких інформаційно-вказівних дорожніх знаків не встановлює.
Підтверджуючи обставини наявними у нього доказами, посилаючись на судову практику, позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову серії MVA № 2521569 від 26.08.2025 у справі про адміністративне правопорушення, провадження у справі закрити та стягнути на його користь судові витрати по сплаті судового збору в сумі 605,60 грн.
Ухвалою судді від 10.09.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено провести у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.
У поданому відзиві представник відповідача зазначила, що вимоги позову не визнає, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Вчинене позивачем правопорушення зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), фотофіксація відповідає вимогам ст. 14-2 КУпАП та дає можливість чітко встановити розташування автомобіля позивача стосовно нерухомих об'єктів. З проведеної фотофіксації чітко вбачається наявність вчинення адміністративного правопорушення.
Інспектором з паркування було зроблено повідомлення MVA 2521569, де вказано час і місце розгляду справи уповноваженою особою/інспектором з паркування, яке було закріплене на лобовому склі автомобіля позивача. Жодних клопотань від позивача на адресу Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради щодо розгляду справи не надходило, на розгляд справи останній не з'явився. У зв'язку з цим інспектором з паркування Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради Беньком О.В. було розглянуто матеріали справи та 26.08.2025 винесено оскаржувану постанову, яку 10.09.2025 надіслано позивачу за місцем його фактичного проживання, оскільки останній не звертався до Департаменту муніципальної варти з метою отримати її.
Щодо заперечень позивача про дотримання п. 15.10 «в» ПДР зазначила, що згідно з п. 15.1 ПДР зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватися у спеціально відведених місцях чи на узбіччі. Зупинка і стоянка транспортних засобів є невід'ємною складовою організації дорожнього руху, тому з метою зведення до мінімуму перешкод для руху усіх учасників дорожнього руху, зупинку і стоянку дозволяється здійснювати у спеціально відведених місцях, позначених відповідними дорожніми знаками. Відповідно до пункту 15.10 «б» ПДР стоянка забороняється на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками). Як вбачається з матеріалів справи та фотофіксації, автомобіль позивача був розміщений на тротуарі за адресою: м. Луцьк, вул. Степана Бандери, 26, у місці, де відсутній будь-який дорожній знак із відповідними табличками, який би дозволяв стоянку транспортних засобів на тротуарі. Відносно позивача винесена постанова за порушення пункту 15.10 «б» ПДР у якому чітко вказано, що стоянка забороняється на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими табличками).
Позивач у позовній заяві посилається на пункт 15.10 «в» ПДР, відповідно до якого дійсно стоянка дозволяється на тротуарах лише для легкових автомобілів та мотоциклів, якщо для руху пішоходів залишається щонайменше 2 метри вільного проходу. Проте, вказана норма не є безумовним дозволом для стоянки, а передбачає обов'язкове дотримання встановленого просторового критерію (вільного проходу не менше 2 метрів).
Законодавство України не покладає на уповноважену особу обов'язку здійснювати заміри ширини тротуару у кожному випадку фіксації правопорушення. Фотографічна фіксація у справі є достатнім доказом, який відповідає вимогам ст. 251 КУпАП. За відсутності дорожнього знака з відповідною табличкою, незалежно від типу транспортного засобу або ширини тротуару, жодних винятків не передбачено, і стоянка на тротуарі є порушенням ПДР. Спроба доводити правомірність стоянки лише на підставі дотримання поняття «край тротуару» без наявності дозволяючого знака суперечить системному тлумаченню вказаних норм ПДР. Таким чином, застосування п. 15.10 «в» є неправомірним, оскільки воно не скасовує дії п. 15.10 «б», а доповнює його у випадках, коли є відповідні дозволи на стоянку.
З наданої фотофіксації також встановлено, що на даній ділянці дороги тротуар є обмеженої ширини. Додатково на ньому розміщене інженерне облаштування (яма, накрита шифером), яке займає частину простору. За таких умов фактична ширина вільної частини тротуару суттєво зменшується. Це унеможливлює безпечне пересування групи осіб, а також осіб з інвалідністю, які користуються візками. Таким чином, навіть у разі розташування автомобіля «на краю» тротуару, він створює перешкоди для пішоходів і не відповідає встановленим нормам. Це прямо свідчить про порушення водієм правил зупинки та стоянки. Також зауважує, що позивач, розмістивши свій транспортний засіб на тротуарі без урахування всіх фактичних обставин дорожньої обстановки, заборони розміщувати автомобілі на тротуарі, адже, знак який дозволяє таку зупинку відсутній, не врахував, що на даній ділянці дороги міститься виїзд з прилеглої території, також, не врахував, що відповідно до п. 15.9 «д» ПДР у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 м зупинка заборонена. Як вбачається із доданої фотофіксації, ширина проїзної частини на вказаній ділянці дороги є обмеженою. За таких умов зупинка транспортного засобу у цьому місці створює перешкоду для безпечного та вільного роз'їзду інших автомобілів, зокрема тих, що здійснюють виїзд з прилеглої території. Таким чином, припаркований автомобіль позивача також розміщено з порушенням вимог Правил дорожнього руху, що підтверджується наданими фотоматеріалами та замірами.
У зв'язку з цим, спростовуючи посилання позивача на наведену ним судову практику, просить відмовити повністю у задоволені позову.
У поданій відповіді на відзив позивач вважає доводи, наведені представником відповідача у відзиві на позовну заяву, необґрунтованими, оскільки ґрунтуються на вибірковому та неповному тлумаченні норм Правил дорожнього руху. Відповідач свідомо ігнорує положення п. 15.10 «в» ПДР, який встановлює виняток із загального правила, зазначеного в пункті «б». Пункт 15.10 «в» ПДР прямо дозволяє стоянку легкових автомобілів та мотоциклів на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 метри. Ця норма є самостійною та не ставить дозвіл на таку стоянку в залежність від наявності дорожніх знаків. Його автомобіль є легковим транспортним засобом, він був припаркований на краю тротуару із залишенням достатнього простору для руху пішоходів, що повністю відповідає вимогам п. 15.10 «в» ПДР та виключає склад інкримінованого правопорушення.
Інспектор не здійснив жодних об'єктивних вимірювань ширини тротуару на ділянці дороги, де знаходився його автомобіль, яка залишалася вільною для руху пішоходів. Надані фотографії не містять доказів того, що ця відстань буда меншою за 2 метри. Таким чином, відповідач не довів наявності однієї з ключових ознак, необхідних для кваліфікації порушення.
Крім того, відповідач у відзиві намагається інкримінувати нове порушення «...не врахував, що відповідно до п. 15.9 «д» ПДР у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 м зупинка заборонена», що є процесуальним порушенням.
В оскаржуваній постанові відсутні будь-які згадки про порушення п. 15.9 «д» ПДР. На фотографії, долученій до відзиву, де зображено вимір ручним лазерним приладом, зафіксовано відстань 4,771 м, що суттєво перевищує встановлені 3 метри, при цьому не було встановлено, яку саме відстань займав припаркований транспортний засіб.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події та складу адміністративного правопорушення, які доведені належними та допустимими доказами. Відповідач не надав доказів, які б беззаперечно свідчили про вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Дії інспектора під час розгляду справи були неповними та однобічними, що призвело до винесення незаконної постанови.
У зв'язку з цим просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав із викладених у позові та відповіді на відзив підстав, просив їх задовольнити.
Представник відповідача Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради Книш А.В. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала із зазначених у відзиві на позовну заяву підстав. Просила відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 280 КУпАП посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У судовому засіданні встановлено, що постановою інспектора з паркування Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради Бенька Олександра Віталійовича MVA 2521569 від 26.08.2025 (а.с. 79) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.
Цією постановою позивача визнано винним у тому, що він 25 серпня 2025 року о 16 год 35 хв на вул. Степана Бандери, 26 в м. Луцьк Волинської області, керуючи автомобілем марки «Jeep Grand Cherokee», номерний знак НОМЕР_1 , порушив правила стоянки, а саме здійснив стоянку транспортного засобу на тротуарі у місці, яке не позначено відповідними дорожніми знаками встановленими з табличками, чим порушив п. 15.10 «б» Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП встановлена за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Параграф 15 Правил Дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2001 № 1306, який називається «Зупинка і стоянка», чітко регламентує, де може здійснюватися стоянка транспортних засобів.
Пункт 15.1 ПДР, який є загальною нормою параграфу 15 ПДР, передбачає, що зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.
З аналізу змісту зазначеної правової норми вбачається, що вимогами пункту 15.1 ПДР встановлено дозвіл здійснювати стоянку транспортних засобів лише у спеціально відведених місцях та на узбіччі.
Наступні пункти параграфу 15 ПДР уточнюють загальне правило пункту 15.1. Зокрема, пунктом 15.2 ПДР передбачено, що у випадку відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливi, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху).
Пункт 15.10 ПДР, знову ж таки, уточнюючи загальне правило п.15.1 ПДР, містить перелік конкретних місць, де стоянка заборонена.
Так, відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 15.10 ПДР стоянка забороняється, зокрема, на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками); на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
Таким чином, виходячи зі змісту вищезазначених норм ПДР, суд приходить до висновку про те, що здійснити стоянку автомобіля на тротуарі можна за умови дотримання трьох вимог, а саме: місце стоянки має бути спеціально відведене для стоянки, зокрема, позначене відповідними дорожніми знаками; стоянка здійснюється легковим автомобілем чи мотоциклом; стоянка здійснюється таким чином, що для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
Зупинка і стоянка транспортних засобів є невід'ємною складовою організації дорожнього руху, тому з метою зведення до мінімуму перешкод для руху усіх учасників дорожнього руху зупинку і стоянку дозволяється здійснювати у спеціально відведених місцях, позначених дорожніми знаками 5.42.1 «Місце для стоянки», 5.43 «Зона стоянки» або на узбіччі.
Згідно з п. 15.6 ПДР стоянка всіх транспортних засобів здійснюється у місцях, позначених знаками 5.42.1, 5.43. встановленими з табличками 7.6.2-7.6.6. на тротуарі так, як позначено на табличках 7.6.2.-7.6.6.
Також слід зауважити, що таблички 7.6.2-7.6.6 поширюють дію знаків 5.42.1 «Місце для стоянки», 5.43 «Зона стоянки» тільки на легкові автомобілі, мотоцикли і мопеди.
Відповідно до примітки ст. 14-2 КУпАП режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов'язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у не оплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов'язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 43, 44, 45, 47, 48) відповідно до положень статті 14-2 КУпАП, інспектором з паркування було здійснено фотофіксацію обставин порушення правил стоянки в режимі фотозйомки, шляхом створення зображень транспортного засобу в момент вчинення правопорушення, на яких було зафіксовано:
1) дату порушення 25.08.2025;
2) географічні координати: 50,747081, 25.3358499;
3) час вчинення порушення: 16:25:21.
Фотозйомка здійснювалася за допомогою технічного засобу SAMSUNG SM-A546E/DS, про що зазначено в оскаржуваній постанові.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Нормами частин 1-3 ст. 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, постанови з доданими до неї матеріалами фотофіксації, транспортний засіб марки «Jeep Grand Cherokee», номерний знак НОМЕР_1 , який зареєстрований за позивачем (а.с. 38), зафіксовано частково на тротуарі.
Про здійснення фотофіксації під час фіксування правопорушення зазначено в оскаржуваній постанові, а тому такі докази судом визнаються належними, допустимими та достовірними.
З доданих до постанови матеріалів фотофіксації та проекту організації дорожнього руху (а.с. 11) вбачається, що у місці розташування автомобіля позивача немає жодного дорожнього знаку, який дозволяє зупинку на тротуарі.
Враховуючи встановлений пунктом 15.1 ПДР дозвіл на стоянку транспортних засобів лише у спеціально відведених місцях чи на узбіччі, у сукупності з вимогами п. 15.10 ПДР, суд вважає, що стоянка автомобіля позивача на тротуарі за відсутності дорожніх знаків, які дозволяють таку стоянку, здійснена з порушенням правил стоянки.
Суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що стоянка його автомобіля здійснена відповідно до п. 15.10 «в» ПДР. Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження відстані для руху пішоходів, яка залишилась в результаті знаходження автомобіля позивача на тротуарі, суд також зауважує, що заміри ОСОБА_1 здійснено на власну користь, а саме - не здійснено замір від переднього лівого краю автомобіля до частини будинку, що розміщена на тротуарі (вентиляційна конструкція до підвалу будинку). Фіксацію розташування автомобіля позивачем здійснено таким чином, що неможливо встановити чи дотримана ним дистанція на тротуарі у розмірі 2 м для руху пішоходів.
Водночас не заслуговує на увагу позиція відповідача про оскарження повідомлення, а не постанови, оскільки в прохальній частині позову зазначена вимога про скасування постанови від 26.08.2025.
Диспозицією ч. 1 ст. 122 КУпАП встановлена відповідальність, в тому числі, за правил зупинки, стоянки. Таким чином, дії позивача інспектором з паркування, який виніс оскаржувану постанову, кваліфіковані правильно.
Статтею 278 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Таким чином, відповідно до наявних в інспектора з паркування Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради Бенька О.В. відомостей було встановлено факт порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, що стало підставою притягнення його до адміністративної відповідальності, тому постанова серії MVA 2521569 від 26.08.2025 зазначеної посадової особи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП з накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн винесена правомірно та не підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Суд вважає, що відповідач довів перед судом правомірність рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а тому в задоволенні позову нележить відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 КАС України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються.
Керуючись ст. 9, 77, 90, 139, 205, 242-246, 286 КАС України, ст. 288, 293 КУпАП, суд
вирішив:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Залишити без змін постанову інспектора з паркування Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради Бенька Олександра Віталійовича від 26.08.2025 року MVA 2521569 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Департамент муніципальної варти Луцької міської ради, 43025, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, буд. 17, код ЄДРПОУ 39985748.
Повний текст рішення суду складений 28.10.2025 року.
СуддяРоман ХОДАЧИНСЬКИЙ