Справа № 560/7781/25
іменем України
28 жовтня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В. розглянувши адміністративну справу за позовом Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені,
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю заборгованість в сумі 47245,05 грн., з яких:
- адміністративно-господарські санкції у розмірі 46777,25 грн.
- пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 467,80 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в порушення вимог законодавства відповідач до 15.04.2025 самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції у сумі 47245,05 грн., в т.ч. пеню у розмірі 467,80 грн. за 2024 рік - за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Вжиті позивачем заходи не призвели до погашення заборгованості. Просить суд позов задовольнити.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що Фондом неправильно визначено середньооблікову чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність за 2024 рік, оскільки не враховано наявність у самого ФОП ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю довічно, встановленого відповідно до чинного законодавства 28.02.2018. Тобто в рядку 02 Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого наказом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від 10.03.2023 №17, має бути зазначено 1 (одна) особа. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою від 12.05.2024 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Суд встановив, що відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець, використовує найману працю.
Відповідно до Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році по відповідачу:
- середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік - 15осіб;
- середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 0 осіб;
- норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 1 особа;
- фонд оплати праці штатних працівників 1403317,36 грн.;
- середня річна заробітна плата штатного працівника 93554,49 грн.;
- кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше - 0 одиниць;
- сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 46777,25 грн.
Встановлено, що відповідач не виконав норматив щодо працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році у кількості 1 особа з інвалідністю, у зв'язку з чим позивач розрахував суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі 46777,25 грн., яку відповідач зобов'язаний був самостійно сплатити до Державного бюджету України до 15.04.2025.
У зв'язку із несплатою нарахованої суми адміністративно-господарських санкцій, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 467,80 грн.
Враховуючи те, що відповідач добровільно не виконав зазначений обов'язок, позивач звернувся до суду з цим позовом.
IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії їх рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначаєЗакон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 №875-ХІІ(далі - Закон №875-XII).
Відповідно до положень частини 1 статті 18 Закону №875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Частиною 2 статті 18 Закону №875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною 1 статті 19 Закону №875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Частиною 2 статті 19 Закону №875 передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Відповідно до частини 4 статті 19 Закону №875-XII виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
Згідно з частиною 6статті 19 Закону №875-XII Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:
- про працевлаштованих осіб з інвалідністю;
- про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;
- необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.
Частинами 12 та 13статті 19 Закону №875-XII передбачено, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно достатті 20 цього Закону.
Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.
Згідно з частинами 1-2 статті 20 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Відповідно до частин 4, 5статті 20 Закону №875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цимЗаконом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України від 05.07.2012 №5067-VI "Про зайнятість" до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти та поєднують навчання з роботою.
Пункт 15 частини 1Закону України "Про зайнятість" встановлює, що працевлаштування - комплекс правових, економічних та організаційних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації права особи на працю.
Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України "Про зайнятість" реалізація права на вибір місця, виду діяльності та роду занять здійснюється шляхом самостійного забезпечення особою своєї зайнятості чи звернення з метою працевлаштування до роботодавця або за сприяння центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, чи суб'єкта господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні.
Згідно підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Таким чином, з системного аналізу вищевказаних законодавчих приписів вбачається, що працевлаштування об'єднує всі форми трудової діяльності, що не суперечать законодавству, включаючи самостійне забезпечення себе роботою, в тому числі індивідуальну трудову діяльність, підприємництво, фермерство.
Як встановив суд згідно з висновком Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії ОСОБА_1 було встановлено другу групу інвалідності довічно, що підтверджується Довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 28.02.2018 №1089796.
Відповідно до пункту 7 Інструкції щодо заповнення форми звітності №10-ПОІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю", затвердженої Наказом Міністерства соціальної політики України від 27.08.2020 №591, у рядку 02 Форми відображається середньооблікова кількість штатних працівників за звітний рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, з розподілом за статтю, місцем фактичного проживання та віком. Якщо фізичній особі, яка використовує працю найманих працівників, відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, вона збільшує показник рядка 02 на одиницю.
Постановою правління Пенсійного Фонду України від 10.03.2023 №14-1 та Наказом Наказ Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від 10.03.2023 №17 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.03.2023 за №456/39512) затверджено Порядок надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік.
Вказаним порядком у Додатку затверджено Форму розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Так, у рядку 02 вказаного Розрахунку передбачено показник середньооблікової чисельності штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, осіб.
Разом з тим, згідно абзацу 1 Примітки до вказаного Розрахунку фізичній особі, яка використовує працю найманих працівників, якій відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, показник рядка 02 збільшується на одиницю.
Таким чином, з системного аналізу вищевказаних нормативних приписів суд дійшов висновку, що фізична особа з інвалідністю, яка використовує найману працю, включається в рахунок виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю та є еквівалентом однієї працевлаштованої особи з інвалідністю.
Разом з тим, у рядку 02 показника середньооблікової чисельності штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, визначено 0 осіб, тобто, не збільшено показник рядка 02 відповідачу як особі, яка використовує працю найманих працівників, якій відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, на одиницю.
Оскільки відповідач є особою з інвалідністю 2 групи, останнім у спірний період було виконано норматив з працевлаштування осіб з інвалідності, а позивачем помилково не враховано такі відомості при проведенні розрахунку.
Отже, у позивача немає підстав для нарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 адміністративно-господарських санкцій за незайняті у 2024 році робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю та відповідно пені за порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову належить відмовити.
Враховуючи приписи статті 139 КАС України, відсутні підстави для відшкодування позивачеві витрат, пов'язаних із сплатою ним судового збору.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні позову Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 28 жовтня 2025 року
Позивач:Хмельницьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Грушевського, 87, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29001 , код ЄДРПОУ - 14149591)
Відповідач:Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Головуючий суддя В.В. Матущак