Справа № 560/11659/25
іменем України
29 жовтня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України", у якому просить суд:
" - визнати протиправним та скасувати рішення № 1808/25/143/P від 04.06.2025 року експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи, яким є державна установа «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» (юридична адреса: 49005, м. Дніпро, пров. Феодосія Макаревського, 1а, код ЄДРПОУ 03191673) про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю.
- зобов'язати експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи повторно оглянути ОСОБА_1 в очній формі на предмет визнання його особою з інвалідністю".
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у червні 2025 року позивачем як колишнім військовослужбовцем пройдено очний переогляд у Центрі оцінювання функціонального стану особи (ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико - соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України»).
Стверджує, що за результатами даного огляду, який відбувся очно 04.06.2025 року, позивача не визнано особою з інвалідністю, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №18082/25/143/В від 04.06.2025 року.
Позивач не погоджується з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №18082/25/143/В від 04.06.2025 року, оскільки вважає, що відповідач поверхнево та формально підійшов до питання оцінювання позивача, не дотримався вимог Постанови КМУ від 15.11.2024 року № 1338 та додатків до неї, якими чітко закріплено обов'язок експертних команд приймати обґрунтовані рішення про визнання громадян особами з інвалідністю.
Ухвалою відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження; зобов'язано Державну установу "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" Центр оцінювання функціонального стану надати до суду в п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали копії: протоколу засідання експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центу оцінювання функціонального стану особи від 04.06.2025 про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю; рішення №1808/25/143/Р від 04.06.2025 експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центу оцінювання функціонального стану особи від 04.06.2025 про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю; матеріалів медико-експертної справи ОСОБА_1 .
На виконання ухвали від 08.07.2025 року, відповідачем надано витребовувані судом документи.
Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк відповідач не надав, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами з урахуванням ст. 126 КАС України, відповідно до вимог ч. 6 ст. 162 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
Позивач, ОСОБА_1 , перебував на військовій службі у 8 відділі 6-го управління ДВКР Служби безпеки України.
Наказом Служби безпеки України від 12.01.2024 № 48 - ОС/дск позивача звільнено з військової служби у відставку.
Наказом ДВКР Служби безпеки України від 26.01.2024 № 23-ОС/дск позивача виключно зі списків особового складу.
У жовтні 2023 року, після стаціонарного лікування з 07.06.2023 - 23.06.2023 у ДУ «Інститут серця МОЗ України та з 26.06.2023 - 19.07.2023 у КНП «Хмельницький обласний госпіталь ветеранів війни» ХОР, позивач проходив військово- лікарську комісію.
Свідоцтвом про хворобу №277 ВЛК ВМС ВМУ СБУ в УСБУ у Хмельницькій області оформлено результати медичного огляду позивача за направленням 4 відділу 1 служби УРОС Служби безпеки України.
Згідно із п. 14 свідоцтва про хворобу №277, затвердженого постановою Центральної військово-лікарської комісії ВМУ СБУ, протокол №84 від 17.10.2023, на підставі статей 38А, 83В, 39Б, 56В, 54Г (звільнення) графи 1 Розкладу хвороб Положення про медичний огляд у Службі безпеки України, затвердженого наказом Центрального управління СБУ від 03 січня 2019 року №2/ДСК позивач визнаний: непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.
Згідно витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол №140 від 14.05.2024 року, захворювання ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби під час захисту Батьківщини.
ДЗ Центральна МСЕК МОЗ України позивача визнано особою з інвалідністю ІІ групи з 26.06.2024 року з датою переогляду - 26.06.2025 року, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0034631.
У червні 2025 року позивачем як колишнім військовослужбовцем пройдено очний переогляд у Центрі оцінювання функціонального стану особи (ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико - соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України»).
За результатами даного огляду, який відбувся очно 04.06.2025 року, позивача не було визнано особою з інвалідністю, що підтверджується рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №18082/25/143/В від 04.06.2025 року.
Не погоджуюсь з вказаним рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров'я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України від 06.10.2015 року № 2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 2961-IV) (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).
За визначенням, наведеним в абз.4 ч.1 ст.1 Закону №2961-IV, інвалідність - міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Медико-соціальна експертиза дитини - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, підгрупи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.
Закон України від 21.03.1991 №875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (в редакції, чинні станом на дату встановлення позивачу інвалідності), інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Частиною 2 статті 6 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" визначено, що особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров'я, та/або в судовому порядку.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України №2022 від 03.12.2024 "Про покладання прав та обов'язків Центру оцінювання функціонального стану особи" відповідно до пункту 7 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, та пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), наказано, зокрема, покласти права та обов'язки Центру оцінювання функціонального стану особи на державну установу "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України».
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан з 24.02.2022 року.
У подальшому строк дії воєнного часу продовжений та триває станом на час розгляду справи.
Законом України від 19 грудня 2024 року № 4170-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (далі - Закон № 4170-ІХ) внесено зміни до законів України щодо процедури і повноважень суб'єктів владних повноважень щодо встановлення особам інвалідності.
Згідно з абзацом першим пункту 1 розділу ІІ Закону № 4170-ІХ, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 січня 2025 року (окрім зазначених пунктів).
Відповідно до абз. 1-6 пункту 2, що йде за Розділом ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 4170-IX установити, що: особам, яким встановлено інвалідність органами медико-соціальної експертизи, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України для осіб з інвалідністю, на встановлений строк інвалідності; документами, що підтверджують інвалідність повнолітнім особам, є: видані до 31 грудня 2024 року органами медико-соціальної експертизи виписки/довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формами, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я; витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо встановлення інвалідності за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я; на підставі таких рішень, є законними і чинними, прирівнюються до рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, документів, виданих на підставі таких рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю прав, статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених Законами України "Про військовий обов'язок та військову службу" та "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", на весь термін дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування; особи, інвалідність яким встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування особи за власним бажанням (за зверненням опікуна - у разі позбавлення особи з інвалідністю дієздатності).
На виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 року, Кабінетом Міністрів України прийнято Постанови від 25 жовтня 2024 р. № 1207 та 08 листопада 2024 р. № 1276, якими було внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 "Питання медико-соціальної експертизи". Постанова Кабінету Міністрів України за № 1317 від 03.12.2009 втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" за № 1338 від 15.11.2024.
Постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" за № 1338 від 15.11.2024 набирала чинності з дня її опублікування, крім абзаців третього - шостого пункту 1, пунктів 7, 8 цієї постанови, які набрали чинності з 1 січня 2025 року.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1338 від 15.11.2024 затверджено Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії встановлення інвалідності.
Відповідно до пункту 2 даної Постанови, установлено, що до введення в дію Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи»:
з 1 січня 2025 р. експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою (далі - експертні команди), до складу яких можуть входити лікарі, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, а також Центром оцінювання функціонального стану осіб відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою;
проведення оцінювання повсякденного функціонування особи організовується в кластерних та надкластерних закладах охорони здоров'я відповідно до Положення про експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.
За потреби та/або в разі відсутності затвердженої спроможної мережі закладів охорони здоров'я на території регіону оцінювання повсякденного функціонування особи проводиться також у визначених Міністерством охорони здоров'я закладах охорони здоров'я державної форми власності та визначених розпорядженням начальника (голови) обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації) за погодженням з Міністерством охорони здоров'я закладах охорони здоров'я комунальної форми власності;
оцінювання повсякденного функціонування особи проводиться з використанням електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи після початку її функціонування.
Відповідно до пункту 1 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, цей Порядок визначає процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання), а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю (далі - особа) з метою встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, соціальній та психологічній реабілітації, а також складення та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю на основі комплексного реабілітаційного обстеження особи та індивідуального реабілітаційного плану (за наявності).
Направлення на оцінювання у зв'язку з тривалою тимчасовою непрацездатністю проводиться з метою визначення необхідності продовження тимчасової непрацездатності або встановлення інвалідності (пункт 3 Порядку).
Оцінювання осіб з числа потерпілих від нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві проводиться з метою визначення відсотка втрати працездатності та/або встановлення інвалідності, визначення причини смерті (пункт 4 Порядку).
Оцінювання осіб з числа військовослужбовців Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту проводиться з метою встановлення або перегляду групи, причини, строку інвалідності та визначення відсотка втрати працездатності на підставі рішень військово-лікарської (лікарсько-експертної), медичної (військово-лікарської) комісії та документів, зазначених у пунктах 21 і 22 цього Порядку (пункт 6 Порядку).
Оцінювання проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертні команди) (пункт 8 Порядку).
Відповідно до підпункту 2 пункту 21 Порядку до електронного направлення, серед іншого, додаються електронні копії оригіналів таких документів: медичні документи, що стосуються захворювання чи стану здоров'я, відповідно до якого особу направлено на проведення оцінювання: у разі надання медичної допомоги в умовах стаціонару, що пов'язано з діагнозом або станом здоров'я, відповідно до якого особу направлено на оцінювання, - виписка з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого за формою, затвердженою МОЗ, в обсязі лише тих даних, на підставі яких встановлено ступінь важкості захворювання або діагноз, який розглядатиметься експертною командою;
у разі надання медичної допомоги в амбулаторних умовах, що пов'язано з діагнозом або станом здоров'я, відповідно до якого особу направлено на оцінювання, - виписку з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого за формою, затвердженою МОЗ, за останній рік із закладу (закладів) охорони здоров'я, де проводилося лікування або обстеження, та/або оригінали консультативних висновків лікарів та/або діагностичних досліджень за останній рік щодо діагнозу або стану здоров'я, який розглядатиметься експертною командою;
результати лабораторних, інструментальних, променевих та інших обстежень, що підтверджують діагнози або стани здоров'я та ступінь їх важкості. Для громадян України, які тимчасово на законних підставах перебувають за кордоном, - медичні документи, видані закладом охорони здоров'я в країні перебування (крім медичних документів, виданих у Російській Федерації або Республіці Білорусь), засвідчені відповідно до вимог законодавства України переклади на українську мову;
копія індивідуального реабілітаційного плану (за наявності);
акт розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, акт спеціального розслідування нещасного випадку, що стався, медичний висновок лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння), акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формами, що встановлені додатками 11, 11-1, 20, 21 до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 р. № 337;
рішення військово-лікарської, медичної (військово-лікарської), лікарсько-експертної комісії або витяг з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії, оформлені за формою, визначеною законодавством. Документи, зазначені в цьому абзаці, можуть бути подані у формі паперових копій електронних документів, засвідчених відповідно до пункту 3 Порядку здійснення в особливий період обміну медичними та іншими документами військовослужбовців між закладами охорони здоров'я державної та комунальної власності, державними установами Національної академії медичних наук, в яких військовослужбовці перебували (перебувають) на лікуванні, та військовими частинами, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2023 р. № 901;
документи або інформація, що підтверджують безперервну тимчасову непрацездатність протягом чотирьох місяців з дня її настання чи у зв'язку з одним і тим самим захворюванням протягом п'яти місяців з перервою за останні 12 місяців, а у разі захворювання на туберкульоз - протягом 10 місяців з дня настання непрацездатності (за наявності): інформація про медичний (медичні) висновок (висновки) про тимчасову непрацездатність у Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, сформований (сформовані) відповідно до порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, затвердженого наказом МОЗ від 1 червня 2021 р. № 1066, та/або листки непрацездатності, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, у паперовій формі, видані відповідно до Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої МОЗ.
На підставі документів, зазначених у пункті 22 цього Порядку, експертною командою фіксується причина інвалідності: загальне захворювання; інвалідність з дитинства; нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров'я); професійне захворювання; поранення, контузії, каліцтва, захворювання або інші ушкодження здоров'я: одержані під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язані з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, що визнані такими згідно із законодавством, в районі воєнних дій на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю у бойових діях у мирний час; одержані під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди; одержані в районах бойових дій у період Другої світової війни та від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період; поранення чи інші ушкодження здоров'я одержані під час антитерористичної операції або заходів проти військової агресії Російської Федерації проти України; одержані під час виконання робіт, пов'язаних з розмінуванням боєприпасів, незалежно від часу їх виконання (пункт 23 Порядку).
Під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров'я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров'я (пункт 31 Порядку).
Якщо наявної інформації недостатньо для прийняття рішення щодо оцінювання, експертна команда має право направити особу на додаткове медичне обстеження. У такому разі головуючий у справі формує електронне направлення в електронній системі охорони здоров'я відповідно до Порядку ведення Реєстру медичних записів, записів про направлення та рецептів в електронній системі охорони здоров'я, затвердженого МОЗ (пункт 32 Порядку).
За результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства: ступеня обмеження життєдіяльності особи; потреби у продовженні тимчасової непрацездатності та у разі продовження тимчасової непрацездатності головуючий у справі формує медичний висновок про тимчасову непрацездатність відповідно до Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, затвердженого наказом МОЗ; інвалідності, фіксації причин та часу її настання відповідно до документів, що це підтверджують; ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках); наявності медичних показань на право одержання особою з інвалідністю або дитиною з інвалідністю, яка має порушення опорно-рухового апарату, автомобіля і протипоказання до керування ним, що визначаються відповідно до переліку медичних показань і протипоказань, затвердженого МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики; потреби у постійному догляді; потреби в отриманні соціальної, психолого-педагогічної, професійної, трудової та/або фізкультурно-спортивної реабілітації; обсягів та видів необхідних допоміжних засобів реабілітації та/або медичних виробів; потреби в отриманні реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров'я та у разі визначення такої потреби головуючий формує електронне направлення для надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров'я відповідно до Порядку організації надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2021 р. № 1268 Питання організації реабілітації у сфері охорони здоров'я; ступеня стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування; причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений експертною командою у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам
Відповідно до Критеріїв визнання особи особою з інвалідністю підставою для визнання особи особою з інвалідністю є одночасна наявність таких обов'язкових умов:
стійкі порушення функцій організму - хвороба триває не менше 12 місяців, або очікується, що вона триватиме щонайменше 12 місяців або призведе до смерті особи, а також існують мінімальні шанси на значне покращення стану навіть за умов застосування найкращого доступного лікування; обмеження життєдіяльності - особа має помірний (1 ступінь), виражений (2 ступінь) або значний (3 ступінь) ступінь обмеження здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності; необхідність вжиття заходів соціального захисту - особа має потребу в підтримці в повсякденному житті, а саме: отриманні послуг з реабілітації, паліативної допомоги, забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації, забезпеченні лікарськими засобами для використання в амбулаторних умовах та/або медичними виробами для використання в амбулаторних та побутових умовах (пункт 8 Критеріїв).
Для осіб, що мають захворювання та стани, визначені в додатку, встановлюється інвалідність на підставі медичних записів, що підтверджують відповідне захворювання та стан (пункт 9 Критеріїв).
Особі, що визнається особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється одна з таких груп інвалідності: перша (I), яка поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров'я особами з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді; друга (II); третя (III) (пункт 10 Критеріїв).
Відповідно до пунктів 11-13 Критеріїв третя група інвалідності встановлюється особам, які мають помірний ступінь (1 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.
Друга група інвалідності встановлюється, якщо особа має виражений ступінь (2 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.
До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені порушення та їх комбінації, які в сукупності спричиняють виражене (2 ступінь) обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.
Перша група інвалідності встановлюється, якщо особам має значний ступінь (3 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.
До I групи належать особи з найважчим станом здоров'я, які повністю не здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги, повністю залежні від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій або які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.
Однак, слід зазначити, що суд вправі перевірити законність висновку експертної команди лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, яка встановлена вказаним Порядком. Суд позбавлений можливості оцінювати підставність прийняття певного висновку, так як суд не є спеціалізованою установою в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку експертної команди виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального та процесуального права.
Тобто, суд не вправі втручатися в діяльність державних органів, що застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження в будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами. Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Суд наголошує, у контексті спірних правовідносин саме належне дотримання процедури оцінювання повсякденного функціонування особи є фундаментальним показником правомірності винесеного рішення, за умови протилежного нівелюється сенс законодавчого врегулювання такої процедури.
Окрім того, частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, як судом зазначено вище, у червні 2025 року позивачем пройдено очний переогляд в Державній установі «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України».
За результатами даного огляду, який відбувся 04.06.2025 року, рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №18082/25/143/В від 04.06.2025 ОСОБА_1 не було визнано особою з інвалідністю.
Із Протоколу розгляду експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи (Номер протоколу 1808/25/143/П), п. 14, та з Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (дата прийняття рішення 04.06.2025, номер рішення 1808/25/143/Р), п. 20, убачається: (1) позивачу 11.06.2023 проведено протезування аортального клапана; (2) «стан серцево-судинної системи обмежує здатність до трудової діяльності, до самостійного пересування, до самообслуговування в легкому ступені», що, на думку експертної команди, «не дає підстав для встановлення групи інвалідності»; (3) посилання на постанову КМУ № 1338 від 15.11.2024; (4) у п. 23.1.7 рішення наведено діагнози за НК 025:2021: I35.1 (недостатність аортального клапана), I11.9 (гіпертензивна хвороба серця без СН), Z95.2 (наявність протеза клапана), Q23.83 (вроджений двостулковий аортальний клапан).
Як судом зазначено вище, абзацем 5 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №1338 від 15.11.2024 передбачено, що оцінювання повсякденного функціонування особи проводиться з використанням електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи після початку її функціонування.
Пунктом 31 Порядку №1338 встановлено, що під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров'я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров'я.
При цьому, суд виходить з того, що, згідно із положень ч. 2 ст. 2 КАС України, Порядку №1338, рішення експертних команд щодо встановлення інвалідності мають бути обґрунтованими.
З огляду на викладене вище, надаючи оцінку оскаржуваному рішенню, суд зазначає про таке.
Так, суд вказує на те, що із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що експертна команда не розкрила, якими саме критеріями та шкалами вона керувалася аби кваліфікувати обмеження позивача як «легкі», і чому сукупність діагнозів позивача (I35.1, I11.9, Z95.2, Q23.83) не досягає порогів для встановлення будь-якої групи за Критеріями встановлення інвалідності.
Загальне посилання експертної команди на Порядок № 1338 не відповідає вимогам до мотивованості рішення суб'єкта владних повноважень.
Із Протоколу розгляду експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи (Номер протоколу 1808/25/143/П) та Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (дата прийняття рішення 04.06.2025, номер рішення 1808/25/143/Р) не вбачається відображення експертною командою використання даних електронної системи охорони здоров'я і конкретних медичних документів щодо позивача.
Зі змісту Протоколу розгляду експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи (Номер протоколу 1808/25/143/П) та Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (дата прийняття рішення 04.06.2025, номер рішення 1808/25/143/Р) не вбачається посилання експертної команди на джерела і дати обстежень, параметри функціонального стану, а також відомості, отримані з електронної системи охорони здоров'я, хоча їх використання є обов'язковим елементом процедури за Порядком № 1338.
Як вбачається з матеріалів справи, раніше ДЗ Центральна МСЕК МОЗ України (26.06.2024) установила інвалідність ІІ групи позивача, Центральна військово-лікарська комісія ВМУ СБУ - непридатність позивача до військової служби із виключенням із військового обліку.
При цьому, експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи за результатами оцінювання позивача прийшла до протилежних висновків, оформлених оскаржуваним рішенням. Водночас, із його змісту не ясно, у чому полягає зміна функціонального стану позивача і які об'єктивні дані зумовили інше рішення щодо нього.
За таких обставин і правових підстав, суд приходить до висновку, що Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (дата прийняття рішення 04.06.2025, номер рішення 1808/25/143/Р) не відповідає критеріям, встановленим у ч. 2 ст. 2 КАС України, зокрема, критерію обґрунтованості, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно практики Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справі "Suominen v. Finland", заява № 37801/97, пункт 36), орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень визначеним статтею 2 КАС України критеріям для оцінювання рішення (дій), є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.
Вказане відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 13.05.2025 по справі №580/7747/24.
Розглядаючи дану справу, суд враховує, що у справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип належного урядування, зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Водночас, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку експертної команди і тому його оцінка виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку експертної команди лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів вказаного Порядку.
Разом з тим, в межах спірних правовідносин суд встановив саме порушення процедури щодо проведення медичного огляду позивача та неврахування всіх наданих медичних документів, і як наслідок, оскаржуване рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.
Одночасно, щодо способу захисту обраного позивачем, то суд зазначає таке.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За таких обставин і правових підстав, суд вважає за необхідне забезпечити ефективний захист прав позивача шляхом:
- визнання протиправним та скасування рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи при Державній установі "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" від 04.06.2025 № 1808/25/143/Р щодо ОСОБА_1 ;
- зобов'язання експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи при Державній установі "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" повторно провести оцінювання повсякденного функціонування особи - ОСОБА_1 , з урахуванням правових висновків суду, викладених у цьому рішенні суду.
Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адмінстратвиний позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасування рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи при Державній установі "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" від 04.06.2025 № 1808/25/143/Р щодо ОСОБА_1 .
Зобов'язати експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи при Державній установі "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" повторно провести оцінювання повсякденного функціонування особи - ОСОБА_1 , з урахуванням правових висновків суду, викладених у цьому рішенні суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Державна установа "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" (пров. Феодосія Макаревського, 1А, м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 49005 , код ЄДРПОУ - 03191673)
Головуючий суддя Є.В. Печений