Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
29 жовтня 2025 року Справа № 520/23427/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сагайдак В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_2 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме: у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком з числа осіб з інвалідністю II групи.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 20 серпня 2025 року про звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме: у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком з числа осіб з інвалідністю II групи.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі.
Відповідач надав до суду відзив, з позовними вимогами не погоджується, просить відмовити в задоволені позовних вимог.
Таким чином суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в матеріалах справи доказами.
ОСОБА_1 є військовослужбовцем військової служби за контрактом ВЧ НОМЕР_2 , старший солдат, старший водій-машиніст заправної машини автомобільного підвзводу пального та мастильних матеріалів взводу матеріального забезпечення танкового батальйону.
ОСОБА_1 має батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_3 та є особою з інвалідністю ІІ групи з 01 серпня 2021 року (довічно) згідно Довідки до акту медико-соціальної експертної комісії, серія 12 ААВ № 325709 від 06 жовтня 2021 року. На підставі Висновку ЛКК КНП «Сахновщинська ЦЛ» Сахновщинської селищної ради Берестинського району Харківської області від 24 квітня 2025 року № 160 потребує постійного стороннього догляду сина ОСОБА_1 та згідно довідки форми ПОД № 080-4/о Висновку № 160 від 24 квітня 2025 року має порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
У зв'язку з викладеним, 20 серпня 2025 року ОСОБА_1 на адресу військової частини НОМЕР_2 було надано рапорт про звільнення останнього з військової служби у запас на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану звільняються з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме: у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком з числа осіб з інвалідністю II групи.
Однак, листом про відмову № 0666/35/10472 від 23 серпня 2025 року, ОСОБА_1 сповістили про те, що його рапорт щодо звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» задоволенню не підлягає у зв'язку із фактами виявленими під час розгляду та опрацювання доданого пакету документів.
Згідно розділу 5 акту обстеження сімейного стану ОСОБА_1 № 13 від 01 липня 2025 року, складеного ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено, що у батька ОСОБА_1 - ОСОБА_2 наявна донька ОСОБА_3 , яка є рідною сестрою ОСОБА_1 .
Таким чином, військова частина НОМЕР_2 посилається на те, що в батька ОСОБА_1 - ОСОБА_2 є інші члени сім'ї, що можуть здійснювати постійний догляд за останнім.
ОСОБА_1 , вважаючи свої права порушеними, а дії відповідача протиправними, з метою захисту свої прав та інтересів вимушений звертатися до суду з вказаним позовом.
Надаючи оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.
Згідно пункту 3 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі по тексту -Положення № 1317), медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально- профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Пункт 4 Положення № 13171 передбачає, що медико-соціальну експертизу проводять медико-
соціальні експертні комісії.
За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317, міські, міжрайонні, районні комісії визначають: ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків; потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі
медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв; потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування; ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування; причин смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого; медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
Відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 № 189, при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункт 1 розділу ІІІ).
За приписами пункту 3 розділу ІІІ Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.200 № 189 (далі по тексту Порядок № 189), до основних завдань ЛКК належить:
1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності; 3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання), 5) надання керівнику суб'єкта господарювання за результатами вжиття заходів, визначених у підпункті 4 пункту 3 розділу ІІ цього
Порядку, аналіз якості експертизи тимчасової непрацездатності, пропозиції щодо відповідності фахівців займаним посадам, кваліфікаційним категоріям, про накладення дисциплінарних стягнень та передачу справ у слідчі органи; 6) участь у встановленому порядку у засіданнях МСЕК. ЛКК також здійснює аналіз якості наданих медичних послуг у межах відповідного випадку тимчасової непрацездатності: період, на який сформовано медичний висновок/-ки; обґрунтування потреби формування нового медичного висновку в разі продовження лікування в амбулаторних умовах після стаціонарного лікування; своєчасність направлення хворого до стаціонару при наявності медичних показань з урахуванням профілю захворювання; правильність оформлення медичної первинно-облікової документації; правильність відбору при направленні хворих до санаторно-курортних закладів,
реабілітаційних центрів та реабілітаційних відділень санаторно-курортних і спеціалізованих закладів охорони здоров'я; якість надання медичної допомоги; якість ефективності спостереження, оздоровлення хворих, які часто та тривало хворіють; внесення відміток про порушення пацієнтом режиму лікування до медичного висновку про тимчасову непрацездатність; роботу лікуючого лікаря з вивчення і профілактики захворюваності та інвалідності.
Вказаний Порядок № 189 передбачає видачу ЛКК документів, які стосуються тимчасової непрацездатності, зокрема: 1) форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці, відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337 “Про затвердження Порядку розслідувань та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»; 2) висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку.
Згідно довідки до акту медико-соціальної експертної комісії, серія 12 ААВ № 325709 від 06 жовтня 2021 року у ОСОБА_2 встановлена друга група інвалідності.
Наполягаючи на необхідності здійснення постійного догляду за батьком, ОСОБА_2 , позивач вказує на те, що необхідність такого догляду підтверджена висновком ЛКК КНП «Сахновщинська ЦЛ» Сахновщинської селищної ради Берестинського району Харківської області від 24 квітня 2025 року №160.
Підпунктом 1 пункту 11 Положення встановлено, що міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків.
Водночас згідно з пунктом 4 розділу IV Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом МОУ від 09.04.2008 № 189, який зареєстрований в МЮУ 02.06.2021 за № 731/36353, лікарсько-консультативна комісія видає висновки або рекомендації щодо догляду.
Отже, в контексті розподілення повноважень між ЛКК та МСЕК можна дійти висновку, що необхідність постійного стороннього догляду за хворими, що досягли повноліття, підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. В той же час необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії.
А тому, висновок ЛКК КНП «Сахновщинська ЦЛ» Сахновщинської селищної ради Берестинського району Харківської області від 24 квітня 2025 року №160 не може підтверджувати необхідності здійснення постійного догляду за хворим батьком позивача, оскільки для підтвердження цього факту уповноваженим органом є інша установа.
Водночас позивач висновку медико-соціальної експертної комісії, якою була би підтверджена необхідність постійного догляду за батьком, разом з адміністративним позовом не надав, що свідчить про відсутність підстав для його звільнення з військової служби та правомірність дій відповідача щодо його не звільнення зі служби.
Так, відповідно до абз. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу», військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Зміст наведеного правового регулювання свідчить на користь того висновку, що стосовно осіб, які є старшими 18 років, відповідні обставини мають бути підтверджені медичним висновком медико-соціальної експертної комісії.
Позивач висновку медико-соціальної експертної комісії, якою була би підтверджена необхідність постійного догляду за хворим батьком, не надав, що свідчить про відсутність підстав для його звільнення з військової служби.
Зважаючи на це вважаємо, що відсутні достатні підстави задовольняти рапорт Позивача на звільнення за відсутності висновку органу МСЕК про потребу члена сім'ї у постійному сторонньому догляді. Відтак, рапорт Позивача був розглянутий військовою частиною НОМЕР_2 належним чином, висновок, наданий за результатами розгляду рапорту, є обґрунтованим і правомірним, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 258, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,- залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Сагайдак В.В.