Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
29 жовтня 2025 року Справа № 520/29174/24
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Заічко О.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Харкові заяву ОСОБА_1 по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Офісу Генерального прокурора (вул. Різницька, буд. 13/15,м. Київ,01011, код ЄДРПОУ00034051) в порядку ст. 383 КАСУ,-
До Харківського окружного адміністративного суду подано заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо невиконання додаткового рішення суду, в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність допущену, Відповідачем - Офісом Генерального прокурора на виконання додаткового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 року по справі №520/29174/24 та постановити відповідну ухвалу в порядку статті 249 КАС України.
В обґрунтування заяви зазначено, що додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 року по справі №520/29174/24 не виконано.
Відповідачем надано до суду заперечення, в яких вказано, що заява ОСОБА_1 є безпідставною та не підлягає задоволенню.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності прийшов до висновку про відмову в задоволенні заяви про визнання протиправними дії під час виконання рішення суду, з наступних підстав.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 року по справі №520/29174/24 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Офісу Генерального прокурора (вул.Різницька, буд.13/15, м.Київ, індекс01011, код ЄДРПОУ 00034051) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів.
Зобов'язано Офіс Генерального прокурора (вул.Різницька, буд.13/15, м.Київ, індекс 01011, код ЄДРПОУ 00034051) нарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) компенсацію втрати частини доходів за період з липня 2016року по жовтень 2024року включно і стягнути зазначену суму на його користь.
В решті позовних вимог відмовлено.
Судом встановлено, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 року по справі №520/29174/24 набрало законної сили 18.04.2025 року.
Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 року по справі №520/29174/24 заяву позивача про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Офісу Генерального прокурора (вул.Різницька, буд.13/15, м.Київ, 01011, код ЄДРПОУ 00034051) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, - задоволено частково.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора (вул.Різницька, буд.13/15, м.Київ, 01011, код ЄДРПОУ 00034051) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень).
У задоволенні іншої частини заяви - відмовлено.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Таким чином право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
За змістом частини 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи. Із зазначено вбачається, що виконуючи рішення суду відповідач зобов'язаний враховувати обставини встановленні судовим рішенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно з ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
З системного аналізу вищезазначених норм права вбачається, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого визначено у тому числі і приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів ст. 383 КАС України вбачається за можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
При цьому, в контексті розуміння вимог чинного законодавства дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єктів владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та/чи юридичних осіб.
Водночас, судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.
Вказана правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.05.2016 року у справі №К/800/40668/15.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи.
Так, заявник посилався на те, що на виконання вказаного додаткового рішення суду видано виконавчий лист на примусове виконання рішення від 12.05.2025 року, який 17.05.2025 року скеровано до Державної казначейської служби України за відомчим розподілом щодо виконання судових рішень, в яких боржником є центральний орган виконавчої влади (центральний апарат правоохоронного органу). За вимогами Закону України «Про виконавче провадження», Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 року виконання рішень суду про стягнення коштів з державного бюджету та державних органів, установ, що утримуються за рахунок бюджетних коштів проводиться органами Державної казначейської служби України, через що виконавче провадження за даним виконавчим документом не відкривалось. 21.05.2025 року зазначена заява прийнята Державною казначейською службою України до виконання зі встановленням Боржнику терміну 2 місяців на виконання. Проте, до теперішнього часу виконання судового рішення Боржником не здійснено. У зв'язку з викладеним, позивачем запитами від 09.07.2025 року та від 30.07.2025 року Боржника запитано про причини невиконання вищевказаного рішення суду. Проте, Боржник послався на необхідність направлення йому оригіналу виконавчого листа по справі, що не передбачено нормами Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 року. На думку заявника, за даних обставин на стадії виконання судового рішення Боржником невиконання останнього знайшло свого підтвердження, що додатково свідчить про небажання та незаінтересованість Відповідача у своєчасному та повноцінному виконанні рішення органу правосуддя, а від так у необхідності та обґрунтованості вжиття судом заходів, направлених на остаточне виконання даного рішення, поновленні порушених прав Позивача.
З цього приводу суд зазначає таке.
З наданих до суду заперечень вбачається, що на виконання вимог Порядку та з метою виконання додаткового рішення суду від 14.01.2025 у справі 520/29174/24 у частині стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн Офісом Генерального прокурора 14.07.2025 повідомлено Державну казначейську службу України про коди програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (коди тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) і економічної класифікації видатків бюджету, та рахунок, з якого проводиться безспірне списання коштів.
Вказана обставина підтверджується копією відповіді Офісу Генерального прокурора на звернення ОСОБА_1 від 16.07.2025 № 21-1326ВИХ-25, що додана ОСОБА_1 до заяви.
Вказане свідчить, що Офісом Генерального прокурора виконано усі вимоги, передбачені Порядком для боржника, а подальші дії щодо здійснення безспірного списання з рахунку Офісу Генерального прокурора коштів на виконання виконавчого листа від 12.05.2025 у справі № 520/29174/24 належить до компетенції Державної казначейської служби України як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Таким чином, наведені обставини у заяві ОСОБА_1 стосуються його незгоди з тривалим, на його думку, виконанням Державною казначейською службою України виконавчого листа від 12.05.2025 на виконання додаткового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 у справі № 520/29174/24.
При цьому такі дії не можуть свідчити про вчинення Офісом Генерального прокурора протиправних дій чи порушення його прав на виконання додаткового рішення суду.
Щодо посилань заявника з приводу того, що позивачем запитами від 09.07.2025 року та від 30.07.2025 року Боржника запитано про причини невиконання вищевказаного рішення суду. Проте, Боржник послався на необхідність направлення йому оригіналу виконавчого листа по справі, що не передбачено нормами Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 року, суд зазначає таке.
Право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Разом з тим, стягнення з суб'єкта владних повноважень коштів, які знаходяться на його рахунках але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб'єкта владних повноважень, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанести шкоду необмеженій кількості осіб.
Суд звертає увагу на те, що згідно зі статтею 95 Конституції України бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства; виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків; держава прагне до збалансованості бюджету України.
Що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 24 липня 2023 року у справі № 420/6671/18.
Відсутність додаткового фінансування бюджету є об'єктивними обставинами, що перешкоджають швидкому виконанню рішення суду. Такі обставини не залежать від конкретних посадових осіб суб'єкта владних повноважень.
Переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи (Постанова Верховного Суду від 4 жовтня 2022 року у справі № 200/3958/19-а).
Суд зазначає, що повне виконання рішення суду (в частині стягнення заборгованності) в цій справі залежить не тільки від відповідача - Офісу Генерального прокурора, а в першу чергу від виділення коштів з Державного бюджету України та їх подальшого перерахування до територіального органу.
Як вбачається з матеріалів справи на виконання вказаного додаткового рішення суду видано виконавчий лист на примусове виконання рішення від 12.05.2025 року, який 17.05.2025 року скеровано до Державної казначейської служби України за відомчим розподілом щодо виконання судових рішень, в яких боржником є центральний орган виконавчої влади (центральний апарат правоохоронного органу). За вимогами Закону України «Про виконавче провадження», Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 року виконання рішень суду про стягнення коштів з державного бюджету та державних органів, установ, що утримуються за рахунок бюджетних коштів проводиться органами Державної казначейської служби України, через що виконавче провадження за даним виконавчим документом не відкривалось. 21.05.2025 року зазначена заява прийнята Державною казначейською службою України до виконання зі встановленням Боржнику терміну 2 місяців на виконання.
З цього приводу, суд зазначає, що частиною 1 статті 373 КАС України чітко передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Пунктом 6 Порядку також визначено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:
- заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв'язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім'я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення);
- оригінал виконавчого документа;
- судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);
- оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:
1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Отже, за наведених обставин, суд приходить до висновку, що боржником вчиняються активні дії задля виплати позивачу нарахованої заборгованості, що виникла внаслідок стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень) на користь позивача на виконання додаткового рішення суду від 14.01.2025 у справі № 520/29174/24.
За таких обставин, суд не може прийти до висновку, що відповідачем не вчинено дій на виконання рішення суду.
Відповідно до ч.6 ст.383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дії під час виконання рішення суду.
З огляду на відсутність підстав для задоволення заяви, суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали в порядку ст. 249 КАС України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 248, ст. 256, ст. 293, ст. 295, ст. 297, ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офіс Генерального прокурора в порядку ст. 383 КАСУ - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя Заічко О.В.