з питань забезпечення адміністративного позову
Справа № 500/6206/25
29 жовтня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_4 ), в якій просить:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.2 ч.3 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 оформити ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.2 ч.3 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";
визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про призов військовозобов'язаних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період в частині призову та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період;
визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 про призов військовозобов'язаних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період в частині призову та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період;
визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виключити зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та звільнити з військової служби ОСОБА_1 .
Одночасно позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 вчиняти дії щодо направлення/переведення/переміщення ОСОБА_2 для проходження військової служби до іншої військової частини/підрозділу/формування та/або навчального центру до набрання законної сили рішенням суду по даній справі.
В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що внаслідок недотримання ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_6 обов'язкових процедур щодо призову на військову службу та як результат направлення ОСОБА_1 на військову службу, протиправні дії відповідачів виразилися у прийнятті наказу, яким позивача було призвано під час проведення загальної мобілізації та направлення для проходження військової служби. Станом на момент звернення із даною заявою про забезпечення позову, позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Без вжиття необхідних та достатніх заходів забезпечення позову, можливі дії Військової частини НОМЕР_1 щодо позивача у вигляді чергового переміщення/переведення до іншої військової частини призведуть до того, що будь-яке рішення у справі не поновить порушені права позивача. На переконання позивача, обраний захід забезпечення позову є співмірним та таким, що спрямований на збереження існуючого становища, а саме залишення у ОСОБА_1 статусу військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 .
Заява про забезпечення позову відповідно до ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, виходячи з меж заявленого клопотання, системного аналізу положень чинного законодавства України, суд при вирішенні питання про забезпечення позову враховує наступне.
Приписами ч.1 ст.150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч.2 вказаної норми забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч.4 ст.150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Таким чином, ст.150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити її.
Положеннями ч.1 ст.151 КАС України встановлено, що позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (п.5 ч.3 ст.151 КАС України).
Необхідно зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Водночас, при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, покликаним забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 29.01.2020 у справі № 640/9167/19, від 13.03.2020 у справі № 1740/2484/18, від 30.09.2020 у справі № 640/1305/20, від 22.10.2020 у справі № 640/1304/20, від 24.11.2020 у справі № 640/9636/20, від 11.03.2021 у справі № 260/1168/19, що в силу ч.5 ст.242 КАС України має бути врахована судом при застосуванні норм права у спірних правовідносинах.
Так, заявник звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.2 ч.3 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"; визнання протиправними та скасувати накази начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_5 про призов військовозобов'язаних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період в частині призову та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період; визнання протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 оформити ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.2 ч.3 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виключити зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та звільнити з військової служби ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборонити Військовій частині НОМЕР_1 вчиняти дії щодо направлення/переведення/переміщення ОСОБА_2 для проходження військової служби до іншої військової частини/підрозділу/формування та/або навчального центру до набрання законної сили рішенням суду по даній справі, заявник вказує на те, що переміщення/переведення ОСОБА_1 до іншої військової частини та/або навчального центру може призвести до ускладнення або неможливості виконання рішення суду у цій справі, оскільки після переведення позивача, Військова частина НОМЕР_1 не буде вже належним відповідачем та особою, яка наділена компетенцією приймати рішення про виключення військовослужбовця зі списків особового складу іншої військової частини.
Поряд з тим, ознаки протиправності оскаржуваних рішень відповідачів, відсутніх в матеріалах справи, не є очевидними, а фактичні обставини справи підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи по суті.
Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Суд зауважує, що безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які заявник оцінює негативно.
Проте, в силу приписів ст.150 КАС України, зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Суд критично оцінює посилання заявника на обсяг прав, які, на його думку, порушуються оскаржуваними рішеннями, адже це є підставою для звернення до суду за захистом своїх прав, а не безумовною підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Заявником не доведені та документально не підтверджені обставини, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, та на які він посилається у заяві про забезпечення позову.
При цьому припинення юридичної сили індивідуального акта, у тому числі і наказів, відбувається автоматично у разі задоволення позову після набрання законної сили рішенням суду.
Окрім того, також слід зазначити, що ч.3 ст.151 КАС України доповнено пунктом 10 згідно із Законом України "Про внесення зміни до частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України щодо забезпечення позову у виді зупинення наказу або розпорядження командира (начальника) під час воєнного стану чи в бойовій обстановці" №2359-IX від 08.07.2022, відповідно до якого не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Таким чином, процесуальний закон містить пряму заборону вживати заходи забезпечення позову, шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Так, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому воєнний стан був неодноразово продовжений і триває, у точу числі, на момент розгляду даної заяви.
Як зазначено вище, позивач просить забезпечити позов шляхом заборони вчиняти дії щодо направлення/переведення військовослужбовця для проходження військової служби до іншої військової частини до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
З огляду на вищевикладене, обраний заявником вид забезпечення позову, за своїм змістом є фактично забороною вчиняти дії щодо виконання відповідних наказів, які можуть бути видані командувачем військової частини в майбутньому, що відповідно до п.10 ч.3 ст.151 КАС України, не допускається в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
За наведених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, у спосіб та з підстав, заявлених позивачем, а тому заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.150-157, 243, 248 КАС України,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Оскарження ухвали з питань забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 29 жовтня 2025 року.
Суддя Мандзій О.П.