Справа № 500/5176/25
28 жовтня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій просить:
визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 25.07.2025 у зарахуванні ОСОБА_1 періоду її роботи з 29.04.1992 по 28.02.2001 на посаді завідуючої дитсадка колгоспу "Товстенський" до спеціального трудового стажу та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 період її роботи з 29.04.1992 по 28.02.2001 на посаді завідуючої дитсадка колгоспу "Товстенський" до спеціального трудового стажу та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Вважаючи, що має право згідно з п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на отримання грошової допомоги при виході на пенсію у розмірі десяти місячних пенсій, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про її виплату. Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовило ОСОБА_1 у призначенні грошової допомоги, оскільки її спеціальний страховий стаж є меншим за необхідний для призначення такого виду пенсії
Беручи до уваги те, що позивач перебував в період роботи з 29.04.1992 по 28.02.2001 на посаді завідуючої дитсадка колгоспу "Товстенський", що в сукупності з іншим спеціальним стажем надає право на грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, позивач вважає таку відмову протиправною, що, власне, і слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 08.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
На виконання вимог вказаної ухвали, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області подано до суду відзив на позовну заяву, просило відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що за результатом розгляду наданого пакету документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу було встановлено, що стаж позивача в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років на день призначення пенсії (08.03.2025) складає 27 років 2 місяці 23 дні. В той же час, неможливо зарахувати до спеціального стажу період роботи згідно довідки №159 від 24.03.2025 виданої Трудовим архівом Гусятинської селищної ради про період трудової діяльності з 1992 по 1999 роки, оскільки установа в якій працювала ОСОБА_1 мала бути державної або комунальної форми власності та підпорядковуватись відділу освіти. Інших відомостей чи матеріалів про наявність в позивача додаткового спеціального стажу для призначення пенсії за вислугу років до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не надходило. Враховуючи вищевикладене прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в перерахунку пенсії відповідно до п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного стажу, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років.
У відповіді на відзив позивач відзначив, що у період із 29.04.1992 по 28.02.2001 обіймав посаду завідуючої дитсадком колгоспу "Товстенський", з 01.08.2001 по даний час на посаді завідуючої дитячого садка села Товсте тобто, більше 30 років працює в одному і тому ж дошкільному навчально-виховному закладі, а тому зарахування до спеціального страхового стажу лише певної частини цього стажу є протиправним. Більше того, Верховний Суд у постанові від 31.01.2019 у справі № 466/2943/17 дійшов висновку, що у період 1992-2001 років, колгоспи відносились до соціалістичної форми власності, а не до особистої, а тому вказаний період роботи позивачки прирівнюється до роботи в закладах державної та комунальної власності.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши в сукупності письмові докази та пояснення, викладених у заявах по суті справи, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 08.03.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
18.07.2025 позивач звернуся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.07.2025 №192550010410 відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії відповідно до п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з відсутністю необхідного стажу, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років.
В обґрунтування вказаного рішення зазначено, що стаж позивача в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років на день призначення пенсії (08.03.2025) складає 27 років 2 місяці 23 дні. В той же час, неможливо зарахувати до спеціального стажу період роботи згідно довідки №159 від 24.03.2025 виданої Трудовим архівом Гусятинської селищної ради про період трудової діяльності з 1992 по 1999 роки, оскільки установа в якій працювала ОСОБА_1 мала бути державної або комунальної форми власності та підпорядковуватись відділу освіти.
Не погоджуючись з таким рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій, рішень відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Як передбачено п.7-1розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Такий Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п.7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою Кабінету Міністрів Україні 23.11.2011 № 1191 (далі - Порядок №1191).
Відповідно до п.2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Згідно п.5 Порядку №1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.
Як встановлено судом, неотримання позивачем до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії відповідачем не заперечується та не є спірним у справі.
З матеріалів справи видно, шо згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 09.02.2001, ОСОБА_1 в період з 29.04.1992 по 28.02.2001 працювала на посаді завідуючої дитсадка колгоспу "Товстенський".
Відповідно до довідки №159 від 24.03.2025, виданої комунальною архівною установою "Трудовий архів Гусятинської селищної ради", у документах архівного фонду ТОВ "Товстенське" містяться відомості про роботу ОСОБА_1 у колгоспі "Товстенський", селянській спілці "Товстенська", ТОВ "Товстенське" про період трудової діяльності з 1992 по 1999 роки.
Відмовляючи позивачу у виплаті грошової допомоги відповідно до п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у рішенні від 25.07.2025 №192550010410 послалось на відсутність необхідного стажу, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років.
Так, до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі - Перелік), входять посади завідуючі, вихователі-методисти, вихователі, музичні керівники, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи дошкільних навчальних закладів всіх типів.
Робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.
В силу вимог ст.16, 18 Закону Української PCP "Про народну освіту" від 28.06.1974 з метою створення найсприятливіших умов для виховання дітей дошкільного віку і подання необхідної допомоги сім'ї створюються дитячі ясла, дитячі садки, дитячі ясла-садки загального і спеціального призначення та інші дитячі дошкільні заклади.
Дитячі дошкільні заклади організуються виконавчими комітетами районних, міських, селищних і сільських Рад народних депутатів, а також з їх дозволу державними підприємствами, установами та організаціями, колгоспами, іншими кооперативними та іншими громадськими організаціями.
Відповідно до ст.10 Конституції УРСР від 20.04.1978 основу економічної системи України становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності.
Стаття 11 Конституції УРСР визначала, що у виключній власності держави є: земля, її надра, води, ліси. Державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.
Статтею 13 Конституції УРСР було передбачено особисту власність громадян.
Отже, на періоди роботи позивача з 29.04.1992 по 28.02.2001 на посаді завідуючої дитсадка колгоспу "Товстенський", в Україні визнавалось дві форми власності: соціалістична та особиста.
Зважаючи на те, що в цей період колгоспи відносились до соціалістичної форми власності, а не до особистої, тому вказаний період роботи позивача прирівнюється до роботи в закладах державної та комунальної власності.,
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 31.01.2019 у справі №466/2943/17, який враховується судом в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.
Суд наголошує, що до призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 не отримувала будь-яку пенсію, станом на день досягнення пенсійного віку вона працювала у закладах та установах державної та/або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п."е" - "ж" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та стаж роботи на таких посадах на момент досягнення пенсійного віку становив понад 30 років, з урахуванням зарахованого відповідачем самостійно та висновків суду у даному рішенні.
Отже, позивач підпадає під дію п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та має право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Водночас, Верховний Суд у постанові від 02.03.2020 у справі № 175/4084/16-а дійшов висновку про те, що законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.
Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку про протиправність, в контексті ч.2 ст.2 КАС України, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.07.2025 №192550010410 щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та необхідність відновлення порушених прав та інтересів позивача шляхом зобов'язання відповідача провести відповідне нарахування та виплату, зарахувавши період роботи з 29.04.1992 по 28.02.2001 на посаді завідуючої дитсадка колгоспу "Товстенський" до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п."е" - "ж" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Згідно із ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов підлягає до задоволення, то суд присуджує на користь позивача здійснені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн згідно з квитанцією № 318К-0Р0К-323М-408Е від 02.09.2025 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області рішення про відмову ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши період роботи з 29.04.1992 по 28.02.2001 на посаді завідуючої дитсадка колгоспу "Товстенський" до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п."е" - "ж" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 28 жовтня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );
відповідач: - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: вул.Надії Алексєєнко, 106, м.Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 49008, код ЄДРПОУ: 13486010).
Головуючий суддя Мандзій О.П.