Справа № 500/4708/25
13 жовтня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26 березня 2025 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі - Відповідач 2) із заявою №1030 про допризначення у зв'язку із наданими додатковими документами та виплати грошової допомоги, згідно п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказану заяву за екстериторіальним принципом було передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (надалі - Відповідач 1).
У відповідь на вказану заяву позивач отримав рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №192350010036 від 02.04.2025, в якому Відповідач 1 повідомив його, що оскільки ОСОБА_1 на момент досягнення пенсійного віку працює на посаді фельдшера медичного кабінету передрейсових та післярейсових оглядів в виробничому структурному підрозділі «Локомотивне депо Тернопіль» РФ «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця», яка з 01.12.2015 була реорганізована в ПАТ «Укрзалізниця», а з 31.10.2018 в АТ «Укрзалізниця», то вказане підприємство не відноситься до установ, підприємств з державною або комунальною формою власності, що не відповідає вимогам пункту 7-1 Закону. Таким чином, період роботи з 01.12.2015 по 02.01.2025 не підлягає зарахуванню до спеціального стажу, який визначає право на призначення та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. З огляду на вищевказане Відповідачем 1 було прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в перерахунку пенсії згідно поданої заяви.
Позивач вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області протиправними, а тому звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 11.08.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов через електронний суд із відповідними письмовими доказами 20.08.2025. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.
За результатами розгляду заяви позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийняло рішення №192350010036 від 02.04.2025 про відмову у виплаті грошової допомоги у розмірі 10 пенсій.
Пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено «Особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України. Право на виплату грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначається при призначенні особі пенсії за віком, зокрема, з урахуванням факту роботи в закладах та установах державної або комунальної форми власності на відповідних посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993р. №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати.
Відповідно до зазначеного Порядку до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі - Перелік).
Переліком передбачені, зокрема:
- лікарі та середній медичний персонал в лікарняних закладах, лікувально- профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальних органах Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічних закладах, діагностичних центрах;
- провізори, фармацевти, лаборанти в аптечних кіосках, аптечних магазинах, контрольно-аналітичних лабораторіях;
- лікарі та середній медичний персонал в медико-соціальних експертних комісіях, бюро судово-медичної експертизи;
- лікарі та середній медичний персонал, які працюють у навчальних закладах у установах, перелічених у розділі « 1. Освіта» Переліку.
Перелік є вичерпним і застосовується тільки для осіб, які працюють в цих закладах і на зазначених посадах.
Згідно інформації про реорганізацію підприємство, на якому працює ОСОБА_1 , з 01.12.2015р. - ПАТ «Укрзалізниця», а з 31.10.2018р. - АТ «Укрзалізниця» не відноситься до установ, підприємств з державною або- комунальною формою власності, що не відповідає вимогам пункту 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Таким чином, період роботи з 01.12.2015р. по 02.01.2025р. не підлягає зарахуванню до спеціального стажу, який визначає право на призначення та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
Враховуючи вищевикладене, в органів Пенсійного фонду України відсутні правові підстави для проведенні перерахунку пенсії позивача, та на призначення та виплати йому грошової допомоги у розмірі 10 пенсій відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
На підставі викладеного, представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов через електронний суд із відповідними письмовими доказами 20.08.2025. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.
На підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовий розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнувши 60-ти річного віку звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі по тексту - Закон №1058-IV). Даний вид пенсії Позивачу був призначений та 05.03.2025 було видано відповідне пенсійне посвідчення.
Однак, при призначенні пенсії за віком, незважаючи на наявність у Позивача необхідного спеціального страхового стажу роботи в закладах охорони здоров'я державної форми власності, йому не було нараховано та виплачено грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню та виплачується під час призначення пенсії за віком, у розмірі 10 (десяти) місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до вимог п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З метою отримання вказаної допомоги Позивач 26 березня 2025 року звернувся до Відповідача 2 із заявою №1030 про допризначення у зв'язку із наданими додатковими документами та виплати грошової допомоги, згідно п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказану заяву за екстериторіальним принципом було передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (надалі - Відповідач 1).
У відповідь на вказану заяву позивач отримав рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №192350010036 від 02.04.2025, в якому Відповідач 1 повідомив його, що оскільки ОСОБА_1 на момент досягнення пенсійного віку працює на посаді фельдшера Медичного кабінету передрейсових та післярейсових оглядів в Виробничому структурному підрозділі «Локомотивне депо Тернопіль» РФ «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця», яка з 01.12.2015 була реорганізована в ПАТ «Укрзалізниця», а з 31.10.2018 в АТ «Укрзалізниця», то вказане підприємство не відноситься до установ, підприємств з державною або комунальною формою власності, що не відповідає вимогам пункту 7-1 Закону. Таким чином, період роботи з 01.12.2015 по 02.01.2025 не підлягає зарахуванню до спеціального стажу, який визначає право на призначення та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. З огляду на вищевказане Відповідачем 1 було прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в перерахунку пенсії згідно поданої заяви.
Не погодившись із протиправними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за Переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Згідно пункту 7-1 частини 1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV встановлено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Згідно із записами трудової книжки ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 від 26.03.1985, а також згідно Архівної довідки від 09.01.2025, Довідки №573 від 19.03.2025, Довідки №3 від 20.03.2025, Довідки №109 від 29.01.2025, необхідний стаж у розумінні статті 55 пункту «е» Закону України «Про пенсійне забезпечення» у Позивача наявний (більше 38 років), а саме: з 10.09.1987 по 27.01.1988 (робота завідувачем ФАП с. Лози); з 15.02.1988 по 31.02.2015 (на посаді фельдшера у Тернопільській відділі клінічної лікарні АТ «Укрзалізниця»); з 21.01.2016 по 25.08.2021 (на посаді фельдшера здоровпункту ВП «Локомотивне депо Тернопіль» АТ «Укрзалізниця»); з 26.08.2021 по 02.01.2025 (на посаді фельдшера вищої категорії Медичного кабінету передрейсових та післярейсових оглядів в Виробничому структурному підрозділі «Локомотивне депо Тернопіль» РФ «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця»).
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV та механізм її виплати визначається Порядком обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 111 (далі - Порядок).
Вимоги п. 5, п. 6 та п. 7 Порядку передбачають, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», станом на день її призначення. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Відповідно до п. 2 Порядку вбачається, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року, призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Аналіз цих норм права дає підстави зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на визначених законодавством посадах, досягненням пенсійного віку, працюючи на цих роботах, а також неотриманням такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Зазначений підхід до застосування п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в аналогічних спорах неодноразово було висвітлено у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №234/13835/17, від 20.02.2019 у справі № 462/5636/16-а, від 19.03.2019 у справі №466/5637/17, від 24.04.2019 у справі № 450/3061/16-а.
В свою чергу, твердження Відповідача 1 про те, що АТ «Укрзалізниця» після реорганізації в ПАТ з 01.12.2015 не відноситься до установ, підприємств з державною формою власності не відповідає дійсності та суперечить положенням Статуту акціонерного товариства “Українська залізниця» (надалі - Статут) затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 р. № 735 (з змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 938 від 31.10.2018).
Так, відповідно до п. п. 1, 2 розділу «Загальні положення» Статуту - Акціонерне товариство “Українська залізниця» (далі - товариство) є юридичною особою, що утворена відповідно до Закону України “Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 р. № 200 “Про утворення публічного акціонерного товариства “Українська залізниця» (Офіційний вісник України, 2014 р., № 53, ст. 1402). Товариство утворене як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 р. № 200 “Про утворення публічного акціонерного товариства “Українська залізниця» (далі - підприємства залізничного транспорту). Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.
Окрім цього, згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в розділі засновник (власник) Акціонерного товариства “Українська залізниця» (Код ЄДРПОУ 40075815) зазначено Держава України в особі Кабінету Міністрів України.
Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до п-п. 2.5.1 ДКУ «Класифікація організаційно-правових форм господарювання» - суб'єктами господарювання державного сектору економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів. В п-п. 3.2.1.3 даного Класифікатора є визначення, що Державна Акціонерна Компанія (Товариство) це акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі.
Таким чином, незважаючи на проведенні реорганізації 01.12.2015 та 31.10.2018, з метою приведення організаційно-правової форми до вимог передбачених Законом України «Про акціонерні товариства», АТ «Укрзалізниця» було та є підприємством з державною формою власності.
Враховуючи вищенаведене та оскільки у Позивача наявний необхідний спеціальний стаж роботи, його посади відносяться до посад працівників закладів охорони здоров'я, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому Позивач має право на нарахування та виплату грошової допомоги, яка передбачена пунктом 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачами, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).
Оскільки, позов підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 968.96 грн. згідно квитанції від 06.08.2025.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №192350010036 від 02.04.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 період його роботи на посаді фельдшера в АТ «Укрзалізниця» з 01.12.2015 по 02.01.2025, як роботу на посадах в закладах і установах охорони здоров'я державної форми власності, до страхового стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню та виплачується під час призначення пенсії за віком, у розмірі 10 (десяти) місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до вимог п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.03.2025 №1030 про нарахування та виплату грошової допомоги, згідно п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», прийнявши відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області сплачений судовий збір в розмірі 968 грн (дев'ятсот шістдесят вісім) 96 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 13 жовтня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: с. Великий Кунинець,Кременецький р-н, Тернопільська обл.,47311 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (місцезнаходження/місце проживання: просп. Соборний, 158Б,м. Запоріжжя,Запорізький р-н, Запорізька обл.,69005 код ЄДРПОУ/РНОКПП 20490012).
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: майдан Волі, 3,м. Тернопіль,Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,46001 код ЄДРПОУ 14035769).
Головуючий суддя Подлісна І.М.