про залишення позовної заяви без руху
. 29 жовтня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/14468/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Чеснокова А.О., перевіривши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Керівника апарату Київського районного суду Хмелюк Тетяни Вікторівни про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить суд:
визнати, що у справах № 552/6465/22, № 552/1248/23, № 554/6503/24 відповідач порушив порядок визначення суддів для розгляду справ, встановлений Положенням про ЄСІТС;
визнати, що внаслідок порушення цього порядку відповідач порушив моє право на суд, встановлений законом (ст. 6 Конвенції);
визнати, що відповідач порушив конституційний обов'язок діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції - зобов'язання бути законослухняним) порушенням порядку визначення судді для розгляду справ №№ 552/6465/22, 552/1248/23, 554/6503/24 визнати порушення відповідачем мого права на виконання ним його зобов'язання бути законослухняним порушенням порядку визначення судді для розгляду справ №№ 552/6465/22, 552/1248/23, 554/6503/24;
визнати що порушенням відповідачем моїх прав мені нанесено майнову та моральну шкоду;
зобов'язати відповідача дати розпорядження про повторний розподіл справи №554/6503/24 виключно через модуль «Автоматизований розподіл» ЄСІТС;
стягнути з державного бюджету України на мою користь суму відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000000 грн (десять млн грн).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
28.10.2025 до суду надійшло клопотання позивача про розгляд клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.
Досліджуючи матеріали адміністративного позову, суд виявив обставини, які зумовлюють залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження у справі.
Так, частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору у розмірі - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 3028 гривень.
Як слідує з матеріалів позову, позивач заявляє одну вимогу немайнового характеру та похідні від неї, яка має бути оплачена судовим збором у розмірі 968,96 грн. (3028 грн х 0,4 (розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб) х 0.8 коефіцієнт).
Разом із тим, до матеріалів позовної заяви не додано доказів сплати судового збору.
Проте, в позовній заяві міститься клопотання про звільнення від сплати судового збору, в зв'язку зі скрутним матеріальним станом.
На підтвердження даної обставини позивачем надано докази, а саме: Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за 2024 рік, Податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2024 рік, рішення про відмову у призначенні пенсії від 08.11.2022 № 163750020333, а також докази відкриття виконавчих проваджень за виконавчими листами.
Надаючи оцінку даному клопотанню, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов'язком суду, який, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, що є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується клопотання.
Звільнення від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин, враховуючи, що статтею 129 Конституції України закріплено один із основоположних принципів правосуддя - рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Європейський суд з прав людини також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення у справі "Креуз проти Польщі", від 19 червня 2001 року).
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення у справах "Княт проти Польщі", "Єдамскі та Єдамска проти Польщі", від 26 липня 2005 року).
Як вище зазначено, положеннями пункту 1 частити першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що однією з умов звільнення від сплати судового збору є те, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Установивши зазначений критерій для звільнення від сплати судового збору, законодавець не визначив, якими саме доказами мають підтверджуватися зазначені обставини.
Водночас сталим у правозастосовній практиці судів є підхід, відповідно до якого належним доказом для указаний цілей є довідки/відомості з реєстрів, що адмініструються Державною податковою службою України та Пенсійним фондом України (їхніми територіальними органами).
Зокрема, у постанові Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 215/7312/20 зазначено, що вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору, ураховує майновий стан сторони, який є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Такими доказами можуть слугувати: довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік разом із довідкою органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.
Аналогічна позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10.05.2019 у справі № 9901/166/19.
До клопотання про звільнення від сплати судового збору позивачем додано Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за 2024 рік. Згідно з інформацією, указаною у Відомостях, у позивача відсутній дохід за 2024 рік.
Водночас суд зазначає, що позивачем не надано до суду доказів відсутності інших доходів за попередній календарний рік.
Суд зазначає, що позивачем надано рішення про відмову у призначенні пенсії від 08.11.2022 № 163750020333. Проте, відомостей з органу Пенсійного фонду позивачем не надано, зокрема, Довідку про доходи пенсіонера, тощо.
За приписами пункту 3 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються, зокрема, ціна позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частини четвертої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Позовна вимога про відшкодування шкоди в адміністративному судочинстві є похідною позовною вимогою від публічного спору. Тому суд має з'ясувати безпосередній причинний зв'язок факту завдання моральної шкоди від дій, рішень чи бездіяльності суб'єктом владних повноважень, які заявлені (об'єднані) предметом у відповідному спорі.
Як встановлено судом з матеріалів справи, позивач не надав обґрунтованого розрахунку суми моральної шкоди 10 000 000 (десять мільйонів) гривень, яку просить стягнути.
Суд звертає увагу позивача, що обставини відшкодування моральної шкоди є індивідуальними та доводяться окремо у кожній справі.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно зі статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої суб'єктом владних повноважень, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, згідно яких адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого (п. 56). Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.
У розвиток цих положень, у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (п. 51). У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (п. 53).
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного суду у справі № 120/3823/19-а від 24 лютого 2023 року.
Водночас, позивачем не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили про те, що рішення, дії та бездіяльність відповідача, які оскаржуються у цій справі, призвели до заподіяння позивачу душевних страждань, приниження честі та гідності тощо.
Подібні підстави для залишення позовної заяви без руху викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 9901/360/20 від 12 травня 2021 року, постанові Верховного Суду у справі № 380/13599/23 від 31 січня 2024 року
За приписами частин тринадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Таким чином, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
Вказані недоліки можуть бути усунені шляхом подання до Полтавського окружного адміністративного суду:
- оригінала документа про сплату судового збору у розмірі 968,96 грн за реквізитами: номер рахунку: UA078999980313191206084016719, ЄДРПОУ: 37959255,отримувач: ГУК у Полт.обл/тг м. Полтава/22030101, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), призначення платежу: судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Полтавський окружний адміністративний суд або доказів на підтвердження обставин звільнення від сплати судового збору, зокрема, відомостей з органу Пенсійного фонду щодо відсутності нарахування та виплати пенсії за попередній календарний рік;
- обґрунтованого розрахунку заявленого позивачем розміру моральної шкоди в сумі 10 000 000 грн.;
- надання доказів фактичного існування моральної шкоди: душевні, психологічні та фізичні страждання тощо;
- надання належних та допустимих доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між стверджуваними душевними, фізичними та психологічними стражданнями і оскаржуваними діями (бездіяльністю) відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Керівника апарату Київського районного суду Хмелюк Тетяни Вікторівни про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліку - п'ять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що у разі неусунення недоліку позовної заяви, вона буде залишена без розгляду.
Копію ухвали направити особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя А.О. Чеснокова