Справа № 420/32156/25
28 жовтня 2025 року Одеський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді - Завальнюка І.В.,
при секретарі - Гоменюк Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку особливого провадження справу за адміністративним позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця ВПВР УЗПВР у Херсонській обл. від 25.08.2025 року по ВП №78937554 про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_2 виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн.; зобов'язати державного виконавця ВПВР УЗПВР у Херсонській обл. зупинити ВП №78937554 на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувана постанова винесена з грубим порушенням вимог законодавства, що діє в умовах воєнного стану. Законом №1404-VIII передбачено, що на період дії воєнного стану зупиняється вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень, боржниками за якими є органи військового управління, з'єднання, військові частини, військові навчальні заклади та інші установи чи організації, що входять до складу Збройних Сил України. Іншими словами, під час воєнного стану державний виконавець не має права здійснювати примусове виконання рішення, боржником за яким є військова частина чи інший підрозділ ЗСУ. Херсонський зональний відділ ВСП ЗСУ є органом військового управління (входить до складу ЗСУ), а отже на нього повною мірою поширюється цей мораторій. Натомість Відповідач всупереч закону не зупинив ВП №78937554, а, порушуючи приписи Закону, прийняв оскаржувані рішення про стягнення виконавчого збору та витрат. Таким чином, державний виконавець діяв не у порядку та не у спосіб, визначені законом, що призвело до винесення незаконних постанов, які підлягають скасуванню. Крім того, з огляду на перебування Херсонської міської територіальної громади Херсонського району Херсонської області, на території якої розташований ІНФОРМАЦІЯ_3 та його придані підрозділи, у Переліку, згідно абзацу 15 пункту 10-2 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» було заборонено відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів по ВП №78937554. Крім того, ВП №78937554 підлягало зупиненню ще й тому, що стосується території, де фактично тривають бойові дії. Державний виконавець не мав права проводити стягнення на цій території, а отже його постанови суперечать абз.22 п.10-І розд. XIII Прикінцевих положень Закону № 1404- VIII (у частині заборони вчинення виконавчих дій у районах бойових дій). Також позивач вважає, що з огляду на те, що місцезнаходження ІНФОРМАЦІЯ_4 відноситься до Корабельного району міста Херсону, що згідно територіального розподілу належить до підвідомчості Корабельному відділу ДВС у м. Херсоні ПМУМЮ (м. Одеса), тобто державний виконавець повинен був не відкривати ВП №78937554, а повернути стягувачу без прийняття до виконання. Оскільки Позивач не володіє достовірною інформацією, на підставі саме якого виконавчого документа було відкрито ВП №78937554, а лише припускає, що виконавчий лист міг бути отриманий представником стягувача за даним ВП, на підставі його заяви про видачу виконавчого листа у справі №420/9989/24, що розглядалася Одеським окружним адміністративним судом як першою судовою інстанцією та П'ятим апеляційним адміністративним судом - як апеляційною. Відповідно, рішенням по цій справі зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_5 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що є по своїй суті майновим спором. Відповідачем не враховано сталої практики Верховного Суду, за якою звернення до суду з вимогами про скасування рішення відповідача суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком якого є зміна складу майна позивача, є майновим спором, а оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, які спонукають до вчинення певних дій, не пов'язаних із сплатою коштів, є немайновим спором. Майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Отже, будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову. Натомість, до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці. По всім судовим провадженнями, в яких судові рішення набрали законної сили, ІНФОРМАЦІЯ_3 вживаються всі необхідні заходи для виконання цих рішень. Зокрема, було складено відповідні розрахунки сум до виконання та направлено їх стягувачам. Також через юридичне управління підготовлено і направлено (через СЕДО - систему електронного документообігу) клопотання до Головного управління ВСП Збройних Сил України щодо погодження виконання зазначених рішень відповідно до листів Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 15.04.2021 № 248/3171, від 16.02.2022 № 248/938 та від 29.06.2022 № 423/132. Повідомляємо також, що зазначені розрахунки було направлено стягувачам засобами поштового зв'язку, а клопотання - через СЕДО. Водночас наразі відсутній фізичний доступ до копій цих документів з незалежних від ІНФОРМАЦІЯ_6 причин - у зв'язку з ракетним обстрілом приміщення, де вони зберігалися. Крім того, відповідальний офіцер, який мав доступ до згаданих документів, перебуває у службовому відрядженні. Після відновлення безпечного доступу до приміщення буде здійснено надсилання копій усіх документів щодо вжитих заходів у кожному виконавчому провадженні окремо Відповідачу та будуть надані Суду в даному правовому спорі. Крім того, виконання зазначених судових рішень ускладнюється відсутністю фінансового забезпечення для їх реалізації. Офіційний лист Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України щодо фінансування видатків на виконання судових рішень (за КЕКВ 2800 “Інші поточні видатки») це підтверджує. ВПВР УЗПВР у Херсонській обл. звернувся до ГУ ДКС України у Херсонській обл. з метою безспірного списання коштів з наших рахунків виключно в рахунок виконавчого збору без стягнення основного боргу. Такі дії є неправомірними, адже не існує законодавчих підстав для виконання постанови державного виконавця про стягнення лише виконавчого збору, коли саме рішення суду в частині боргу не виконано. Вони суперечать згаданим положенням Закону «Про виконавче провадження» щодо черговості та змісту виконавчих дій і фактично ставлять орган військового управління у становище, коли з нього стягуються кошти до Державного бюджету без погашення боргу перед стягувачем.
Ухвалою судді від 06.10.2025 позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження у справі, яку постановлено розглядати з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
13.10.2025 до суду від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що в рамках виконавчого провадження № 78937554 здійснюється виконання вимог виконавчого листа щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення гр. ОСОБА_1 . Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, відділ ПВР вважає, що виконавче провадження ВП № 78937554 не підлягає зупиненню на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні. Крім того, орган державної виконавчої служби, компетенція якого поширюється на територію, на якій ведуться активні бойові дії або тимчасово окуповану територію, може здійснювати примусове виконання рішень за умови зміни свого місцезнаходження/місце розташування, відповідно до положень пункту 4 розділу І Інструкції. У цьому випадку заборона відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень, встановлена абзацом п'ятим підпункту 5 пункту 102 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону не застосовується. Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) знаходиться за адресою: вул. Богдана Хмельницького, буд. 34, м. Одеса, Одеська область, 65007. Отже, здійснює свої повноваження на підконтрольній території України відповідно до вимог чинного законодавства. Враховуючи, що стягувачем було пред'явлено до виконання виконавчий лист виданий Одеським окружним адміністративним судом № 420/9989/24 від 07.08.2025 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яким відкрито виконавче провадження у місті Одеса, а не на території територіальної Херсонської громади, яка перебуває у зоні активних бойових дій, то на дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження не поширюється заборона, передбачена абзацом п'ятнадцятим п. 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_1 є територіальним органом, що діє у складі Збройних Сил України, що виконує функції військової поліції, є спеціальним правоохоронним формуванням для забезпечення правопорядку та військової дисципліни серед військовослужбовців, отже підвідомчий до виконання відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Винесення постанови про стягнення виконавчого збору є обов'язковим, але виконавчий збір у подальшому не стягується, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а також з інших викладених обставин, незалежно від її винесення. Будь - яких повідомлень про виконання боржником рішення до відкриття виконавчого провадження на час подання позовної заяви не надходило, що свідчить про невиконання рішення суду. Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, відділ ПВР вважає, що прийнята в рамках виконавчого провадження № 78937554 спірна постанова від 25.08.2025 про стягнення виконавчого збору у розмірі 32000 грн. є обґрунтованою, правомірною, винесеною у відповідності до вимог ст. 1, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» та скасуванню не підлягає.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.
До суду з'явився представник Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), який позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позов.
Третя особа ОСОБА_1 до суду не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином; згідно наданої представником Моренка О.С. до суду заяви, розгляд справи третя особа просила здійснити без його участі.
Згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновків про таке.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Відділі ПВР перебуває виконавче провадження № 78937554 з примусового виконання виконавчого листа № 420/9989/24, виданого 07.08.2025 Одеським окружним адміністративним судом про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум).
Так, згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року по справі № 420/9989/24, відповідно до якого було видано виконавчий лист № 420/9989/24 та відкрито ВП № 78937554, адміністративний позов ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 з не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення без застосування п. 4 Постанови КМУ № 704 в редакції, чинній до 24 лютого 2018 року, та п. 1 Приміток до Додатку 1 та Приміток до Додатку 14 до цієї постанови при обчисленні позивачу розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням в період з 29.03.2022 по 19.05.2023 (включно), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1 і 14 до Постанови КМУ № 704;
- зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум).
25.08.2025 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кузьменком Ігорем Миколайовичем відкрито виконавче провадження № 78937554, про що винесено відповідну постанову.
Того ж дня головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кузьменком Ігорем Миколайовичем у виконавчому провадженні № 78937554, винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 32000 грн з ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_7 09.09.2025 року від Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області було отримано повідомлення про стягнення коштів щодо виконання, зокрема, постанови від 25.08.2025 по виконавчому провадженню (далі - ВП) № 78937554 про стягнення з Позивача на користь Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - ВПВР УЗПВР у Херсонській обл., Відповідач) виконавчого збору в розмірі 32000,00 грн.
У вказаному повідомленні ГУ ДКС України у Херсонській області зазначило, що 08.09.2025 отримало заяву Відповідача від 25.08.2025 №78937554 та постанову про стягнення виконавчого збору від 25.08.2025 ВП №78937554 з ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Постанову про стягнення виконавчого збору від 25.08.2025 ВП №78937554 пред'явлено до ГУ ДКС України у Херсонській області для безспірного списання коштів з рахунків боржника згідно пунктів 24-34 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 р. № 845.
Зважаючи на численні порушення при винесені спірної постанови від 25.08.2025 по ВП №78937554 про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_2 виконавчого збору у розмірі 32000 грн, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 1 Закону України від 02.06.2016 р. № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (в подальшому - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших.
Частиною 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Відповідно до абзацу 12 пункту 10 розділу ХІІІ Закону України «Про виконавче провадження», зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, або якщо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій.
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує у період дії воєнного стану в Україні не зупиняється вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом, боржниками за якими є, зокрема, орган управління Військової служби правопорядку у визначеній зоні діяльності.
З огляду на матеріали справи та змісту судового рішення у справі № 420/9989/24, вбачається, що останнє має зобов'язальний характер, водночас, способом виконання даного рішення є фактично перерахунок та виплата грошового забезпечення ОСОБА_1 .
Верховний Суд у рішенні від 06.02.2024 № 640/13029/22 зазначив: "В умовах ведення гібридної війни РФ проти України важливим залишається питання належного соціального захисту військовослужбовців, які беруть участь у захисті державного суверенітету України. У військово-соціальній сфері матеріальне забезпечення є аналогом системи гарантій у системі соціального захисту населення і включає професійні винагороди та премії тим військовослужбовцям, які виконують обов'язок із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України. Безумовно, система матеріального забезпечення військовослужбовців виконує стимулювальну функцію, що, крім патріотизму, є потужною мотивацією і адекватною відповіддю держави, яка піклується про військовослужбовців під час дії воєнного стану.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у ЗСУ та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Таким чином, Україна зобов'язана вживати всіх можливих заходів для мотивації військовослужбовців та забезпечення соціальної підтримки членів їхніх сімей.
Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їхньої службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі».
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин колегія суддів враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, в рамках виконавчого провадження № 78937554 здійснюється виконання вимог виконавчого листа щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення гр. ОСОБА_1 , а тому виконавче провадження не підлягає зупиненню на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, на чому безпідставно наполягає ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Крім того, суд враховує, що стягувачем було пред'явлено до виконання виконавчий лист № 420/9989/24, виданий 07.08.2025 Одеським окружним адміністративним судом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яким відкрито виконавче провадження у місті Одеса, а не на території територіальної Херсонської громади, яка перебуває у зоні активних бойових дій.
Слід зазначити, що всі виконавчі дії з винесення вищевказаних постанов здійснювалися за місцем реєстрації відділу: Одеська область, 65007, м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, буд. 34 на підконтрольній території України відповідно до вимог чинного законодавства.
За приписами абз. 25 п. 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII, забороняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України (з дати віднесення територій до таких, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій до моменту виключення таких територій з переліку).
Виходячи зі змісту вищезазначеної норми, державний виконавець не має права відкривати виконавчі провадження, якщо він (або відділ, в якому він працює) перебувають на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України (з дати віднесення територій до таких, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій до моменту виключення таких територій з переліку).
Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року № 2832/5) затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція № 512/5).
Відповідно абз. 7-12 п. 4 розділу І «Загальні положення» Інструкції № 512/5 під час дії воєнного стану виконання рішень, місцем виконання яких згідно з ч. 1 ст. 24 Закону є територія, на якій ведуться активні бойові дії або тимчасово окупована, інформація про які міститься в переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (далі - Перелік), здійснюється органом державної виконавчої служби, компетенція якого поширюється на таку територію, за умови якщо такий орган змінив місцезнаходження/місцерозташування на іншу території України або органом державної виконавчої служби, визначеним Міністерством юстиції України за поданням/пропозиціями Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
У разі якщо місцезнаходженням органу державної виконавчої служби є територія, включена до Переліку, такий орган може змінити місцезнаходження/місцерозташування на іншу територію України та здійснювати примусове виконання рішень, місцем виконання яких є територія, на яку поширюється компетенція цього органу державної виконавчої служби. Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України письмово повідомляє адміністратора автоматизованої системи виконавчого провадження про зміну місцезнаходження/місцерозташування органу державної виконавчої служби.
Міністерство юстиції України за поданням/пропозиціями Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України може визначити орган державної виконавчої служби, на який покладатиметься повноваження з примусового виконання рішень, місцем виконання яких є територія, на якій ведуться активні бойові дії або тимчасово окупована, інформація про які міститься в Переліку.
У разі визначення Міністерством юстиції України органу державної виконавчої служби, на який покладатиметься повноваження з примусового виконання рішень, місцем виконання яких є територія, на якій ведуться активні бойові дії або тимчасово окупована, інформація про які міститься в Переліку, адміністратор автоматизованої системи виконавчого провадження на підставі письмового повідомлення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України забезпечує такому органу державної виконавчої служби доступ до виконавчих проваджень, які перебувають (перебували) на виконанні в органі державної виконавчої служби, місцезнаходженням якого є територія, на якій ведуться активні бойові дії або тимчасово окупована, інформація про які міститься в Переліку.
Виконавче провадження, яке перебуває (перебувало) на виконанні в органі державної виконавчої служби, місцезнаходженням якого є територія, на якій ведуться активні бойові дії або тимчасово окупована, інформація про які міститься в Переліку, приймається до виконання визначеним Міністерством юстиції України органом державної виконавчої служби на підставі доручення або резолюції начальника управління забезпечення примусового виконання рішень, якому підпорядкований визначений Міністерством юстиції України орган державної виконавчої служби, які надаються за результатами розгляду звернення сторони виконавчого провадження або іншої особи або доручення керівника вищого органу державної виконавчої служби.
Інформація про зміну місцезнаходження органів державної виконавчої служби або про визначення органу державної виконавчої служби, на який покладатиметься повноваження з примусового виконання рішень, місцем виконання яких є територія, на якій ведуться активні бойові дії або тимчасово окупована, інформація про які міститься в Переліку, публікується на вебсайті Міністерства юстиції України та вебсайтах міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України по мірі її оновлення.
Аналіз наведених норм свідчить, що встановлена законодавцем заборона відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України (з дати віднесення територій до таких, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій до моменту виключення таких територій з переліку) стосується саме місця (території) відкриття виконавчого провадження і місця (території), на якій будуть вживатися заходи примусового виконання рішення, а не місця реєстрації (розташування) боржника.
Законодавство не містить заборони вчиняти виконавчі дії щодо юридичної та/або фізичної особи, місцезнаходженням (реєстрацією) якої є територія, що належить до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України (з дати віднесення територій до таких, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій до моменту виключення таких територій з переліку), поза межами такої територій. Відповідна заборона стосується виключно території проведення виконавчих дій (відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень).
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 905/2368/15, від 24.04.2023 у справі № 910/5953/17, від 10.05.2023 у справі № 904/1708/22.
Таким чином, враховуючи, що стягувачем було пред'явлено до виконання виконавчий лист № 420/9989/24 від 07.08.2025 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яким відкрито виконавче провадження у місті Одеса, а не на території територіальної Херсонської громади, яка перебуває у зоні активних бойових дій, то на дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження не поширюється заборона, передбачена абзацом п'ятнадцятим п. 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_3 стверджує, що державний виконавець повинен був не відкривати ВП №78937554, а повернути стягувачу без прийняття до виконання згідно пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», так як місцезнаходження Херсонського ЗВ ВСП ЗСУ відноситься до Корабельного району міста Херсону, що згідно територіального розподілу належить до підвідомчісті Корабельному відділу ДВС у м. Херсоні ПМУМЮ (м. Одеса).
Відповідно до Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», яким встановлюється правовий статус, права та обов'язки і функції, зональний відділ уповноважений на виконання функцій держави, є суб'єктом владних повноважень та територіальним підрозділом органу державної влади.
Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, якою визначено окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (виконавчих документів), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню (далі - Інструкція №512/5).
Пунктом 3 Розділу І Інструкції визначено, що органами державної виконавчої служби є:
- Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;
- відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;
- управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень);
- відділи примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень;
- відділи державної виконавчої служби міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - відділи державної виконавчої служби).
Відповідно до п.4 Розділу І Інструкції Відділу примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими:
- боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, окружні прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи;
- сума зобов'язання становить від двадцяти п'яти до п'ятдесяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.
У пункті 6 Розділу І Інструкції зазначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 4 Розділу ІІІ Інструкції виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа.
ІНФОРМАЦІЯ_1 є територіальним органом, що діє у складі Збройних Сил України, що виконує функції військової поліції, є спеціальним правоохоронним формуванням для забезпечення правопорядку та військової дисципліни серед військовослужбовців, отже підвідомчий до виконання відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Таким чином, суд відхиляє посилання ІНФОРМАЦІЯ_4 на порушення державним виконавцем вимог підвідомчості при відкритті виконавчого провадження.
Крім того, позивач наголошує на забороні стягнення виконавчого збору з нього у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, оскільки абзацом 22 пункту 10-2 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень боржниками за якими є органи військового управління, можливе лише щодо рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом.
Як вбачається з матеріалів справи боржником у виконавчому провадженні ВП № 78937554 з виконання виконавчого листа, виданого Одеським окружним адміністративним судом № 420/9989/24 від 07.08.2025 є ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є органом управління Військової служби правопорядку у визначеній зоні діяльності. А оскільки предметом спору у справі № 420/9989/24 було грошове забезпечення військовослужбовця ОСОБА_1 , то суд не вбачає заборон для стягнення виконавчого збору за виданим ООАС виконавчим листом № 420/9989/24.
Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_3 вважає, що державним виконавцем неправильно визначено розмір виконавчого збору, оскільки звернення до суду з вимогами про скасування рішення відповідача суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком якого є зміна складу майна позивача, є майновим спором, а оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, які спонукають до вчинення певних дій, не пов'язаних із сплатою коштів, є немайновим спором.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року по справі № 420/9989/24 , відповідно до якого було видано виконавчий лист № 420/9989/24 та відкрито ВП № 78937554, серед іншого зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум).
З огляду на вищевикладене, на виконанні Відділу перебуває рішення немайнового характеру, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії, у зв'язку із чим суд відхиляє доводи позивача про те, що спір у справі № 420/9989/24 є майновим, а тому відповідачем неправильно визначено суму виконавчого збору (10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню).
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред'явлених вимог.
В той же час, згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі “Голдер проти Сполученого Королівства», згідно з якою саме “небезпідставність» доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.
Обов'язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі. Позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності.
Обов'язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається. При цьому підставу позову повинен довести саме позивач.
Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов'язком довести "небезпідставність" своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду.
Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 272, 287 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65007, місто Одеса, вулиця Богдана Хмельницького, 34; ЄДРПОУ 43315529), третя особа - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 272 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 29.10.2025.
Суддя І.В. Завальнюк