справа №380/13129/25
29 жовтня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» до Львівської митниці, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості Львівської митниці №UA209000/2025/900346/2 від 04.06.2025;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості Львівської митниці №UA209000/2025/900348/2 від 05.06.2025;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості Львівської митниці №UA209000/2025/900349/2 від 05.06.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.06.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» (далі по тексту ТОВ, покупець) та компанією «TIANGIN KINGNOD FURNITURE CO., LTD», CHINA (постачальник, продавець) укладено зовнішньоекономічний Контракт №KND230206, відповідно до якого предметом є те, що в порядку та на умовах, визначених цим контрактом продавець постачає і передає у власність товар (меблі), а покупець приймає та оплачує товар згідно інвойсів, що є невід'ємною частиною цього контракту.
Також 15.11.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дисконткю» (далі по тексту ТОВ, покупець) та компанією «Qingtian Dacheng Leisure Chair CO., LTD» (постачальник, продавець) укладено зовнішньоекономічний Контракт №DC20231115, відповідно до якого продавець продає, а Покупець купує в асортименті товар.
Під час декларування вказаного товару позивачем відповідно до ст. ст. 57, 58 Митного кодексу України самостійно визначено митну вартість товарів за основним методом, а саме, за ціною контракту. З метою митного оформлення товару позивач подав до Львівської митниці електронні митні декларації, відповідно до яких було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (тов. меблі для сидіння - крісла, з оббивкою з тканини (екошкіра; крісло-шезлонг на металевому каркасі (стальна труба з порошковим покриттям) з поліестеровим та ПВХ покриттям, в комплекті з подушкою), з металевим каркасом, що обертаються, з регульованою висотою). На підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом позивача надано відповідачу повний пакет документів, передбачений ст. 53 Митного кодексу України. В деклараціях митна вартість товару була визначена за ціною договору. Однак, незважаючи на те, що заявлена позивачем митна вартість товарів, імпортованих за контрактом базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, митним органом прийнято спірні рішення про коригування заявленої митної вартості товару. На переконання позивача, відповідач протиправно здійснив коригування митної вартості ввезеного товару, що призвело до необхідності сплати різниці між сумами митних платежів.
Щодо процесуальних дій, вчинених у зв'язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.
Ухвалою судді від 02.07.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 14.07.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказує, що Львівською митницею було встановлено невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, що безпосередньо відображено в оскаржуваних рішеннях.
Представником позивача в спростування наведених заперечень у відзиві на позовну заяву, подано відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідач не навів переконливих аргументів, що надані позивачем документи в сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним позивачем основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
02.06.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» (далі по тексту ТОВ, покупець) та компанією «TIANGIN KINGNOD FURNITURE CO., LTD», CHINA (постачальник, продавець) укладено зовнішньоекономічний Контракт №KND230206, відповідно до якого предметом є те, що в порядку та на умовах, визначених цим контрактом продавець постачає і передає у власність товар (меблі), а покупець приймає та оплачує товар згідно інвойсів, що є невід'ємною частиною цього контракту.
1) Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №KND25023 від 06.03.2025 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 10 860,50 доларів США.
04.06.2025 декларант позивача з метою митного оформлення вказаного товару подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209170047914U0, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (тов. 1 - Меблі для сидіння - крісла, з оббивкою з тканини (екошкіра), з металевим каркасом, що обертаються, з регульованою висотою).
На підтвердження заявленої митної вартості товарів було подано: Зовнішньоекономічний договір (контракт) №KND230206 від 02.06.2023; Рахунок-проформа №KND25023 від 20.01.2025; Рахунок-фактура (iнвойс) №KND25023 від 06.03.2025; Пакувальний лист б/н від 06.03.2025; Коносамент №UTRUST25021272 від 10.03.2025; Накладна УМВС №31518710 від 30.05.2025; Автотранспортна накладна №7885 від 03.06.2025; Банківський платіжний документ №520 від 21.01.2025; Банківський платіжний документ №572 від 17.03.2025; Договір (контракт) про перевезення №1992-T/24 від 17.12.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №62268 від 30.05.2025; Митна декларація країни відправлення №021720250000057997 від 07.03.2025.
Відповідачем заявлено вимогу про надання додаткових документів.
У відповідь на вимогу декларантом подано: прайс-лист та інтернет-пропозиції.
04.06.2025 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900346/2 в графі 33 якого було вказано наступні зауваження:
«- поставка товару, здійснювалась на підставі контракту від 02.06.2023 №KND230206 (далі - Контракт), укладеного між TIANJIN KINGNOD FURNITURE CO.,LTD (постачальник) та ТОВ "ДИСКОНТКЮ" (покупець), згідно з яким постачання товару, зазначеного у проформах-інвойсах, буде здійснено протягом 120 (ста двадцяти) календарних днів після підписання Контракту повноважними представниками обох сторін (пункт 2.1); загальна вартість товару, що поставляється за цим контрактом, становить не більше 1 000 000 USD (пункт 3); Контракт діє до моменту виконання сторонами всіх зобов'язань щодо нього в повному обсязі. Будь-які зміни та доповнення до Контракту дійсні за умови, якщо в вони вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін. Дійсними та обов'язковими для постачальника продавця та покупця визнаються лише ті зміни та доповнення, які зроблені за взаємною угодою. Під угодою в письмовій формі про зміну або доповнення Контракту розуміються угоди, оформлені у вигляді додаткової угоди та додані до тексту контракту, а також ті, що досягнуті шляхом обміну телеграмами або електронною поштою (пункт 10). Першочергово слід відмітити, що Контракт не містить відомостей щодо повноважного представника постачальника, який з урахуванням умов пунктів 2.1, 10 Контракту має право його укладати. Загалом, при детальнішому вивченні можна дійти висновку, що контракт в принципі не підписаний ніким з боку Продавця, а містить лише відтиск штампу з імітацією рукописних ієрогліфів. Повністю ідентичний штамп ми можемо побачити на інших документах інвойсі, проформі, пакувальному листі;
- відповідно до п. 1.2 Контракту Продавець постачає товар партіями на підставі замовлень Покупця, які до митного оформлення декларантом не надано;
- п.10 Контракту передбачається, що даний контракт вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами і діє до моменту виконання сторонами всіх зобов'язань щодо нього у повному обсязі. У той же час контрактом не визначено поняття момент повного виконання. При цьому, із урахуванням того, що контракт укладено у м. Львів, Україна, то до такого застосовується законодавство України, а відтак строк дії договору обов'язково погоджується при укладенні сторонами (ч.3 ст. 180 ГКУ). При цьому строк є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія. Однак контракт не містить положень щодо строку дії контракту, що не дозволяє перевірити його чинність на момент подання митної декларації щодо оцінюваних товарів, враховуючи що такий укладено понад 1 рік назад;
- митна декларація країни експорту від 07.03.2025 №021720250000057997 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в ній дати експорту, у зв'язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними;
- Рахунок на перевезення №62268 від 30.05.2025 містить посилання на договір від 17.12.2024 №1992-Т/24, який наявний в графі 44 декларації проте до митного оформлення не поданий, що не дає можливості в повному обсязі здійснити перевірку числових значень складових митної вартості.
- Варто зауважити, що згідно товаросупровідними документами транспортування товару здійснювалось за маршрутом порт XINGANG, Китай порт Гданськ, Польща - м. Мостиська Україна на заявлених умовах поставки FOB - XINGANG, Китай. При цьому, коносамент від 10.03.2025 №UTRUST25021272 підтверджує транспортування товару за маршрутами порт XINGANG, Китай- порт Гданськ, Польща; УМВС накладна від 30.05.2025 №31518710 за маршрутами порт Глівіце, Польща - с. Мостиська Другі, Україна; CMR від 03.06.2025 №7885 за маршрутом с. Мостиська Другі, Україна м. Мостиська, Україна. Зазначене свідчить про перевезення товару за маршрутом порт Гданськ, Польща Глівіце, Польща (відстань близько 500 км), а також здійснення навантаження/ перевантаження товару у Глівіце, Польща. Таким чином до митного оформлення не подано транспортний документ від Гданську до Глівіце, а також документи які підтверджують витрати по навантаженню/розвантаженню товару в Глівіце, що не дає змоги митному органу здійснити перевірку складових митної вартості (навантаження/розвантаження в Глівіце).»
Отже, Львівською митницею встановлено невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.
З приводу застосованого методу відповідач у оскаржуваному рішенні зазначив наступне: «Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA209170/2025/47326 від 02.06.2025 р. де митна вартість товару становить 4,01 дол.США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.»
В подальшому Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/000864. Декларантом було подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №25UA209170048084U0, та 04.06.2025 вона була оформлена Львівською митницею у митному відношенні.
2) Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №KND25019 від 03.03.2025 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 8 667,50 доларів США.
05.06.2025 декларант позивача з метою митного оформлення вказаного товару подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209170048325U3, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (тов. 1 - Меблі для сидіння - крісла, з оббивкою з тканини (екошкіра), з металевим каркасом, що обертаються, з регульованою висотою).
На підтвердження заявленої митної вартості товарів було подано: Зовнішньоекономічний договір (контракт) №KND230206 від 02.06.2023; Рахунок-проформа №KND25019 від 20.01.2025; Рахунок-фактура (iнвойс) №KND25019 від 03.03.2025; Пакувальний лист б/н від 03.03.2025; Коносамент №UTRUST25021306 від 11.03.2025; Накладна УМВС №31518765 від 03.06.2025; Автотранспортна накладна №462982 від 05.06.2025; Банківський платіжний документ №519 від 21.01.2025; Банківський платіжний документ №571 від 17.03.2025; Договір (контракт) про перевезення №23.08.2023 від 23.08.2023; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №LS-4649221 від 03.06.2025; Митна декларація країни відправлення №021720250000059815 від 08.03.2025;
Відповідачем заявлено вимогу про надання додаткових документів.
У відповідь на вимогу декларантом подано: прайс-лист та інтернет-пропозиції.
05.06.2025 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900348/2 в графі 33 якого було вказано наступні зауваження:
«- поставка товару, здійснювалась на підставі контракту від 02.06.2023 №KND230206 (далі - Контракт), укладеного між TIANJIN KINGNOD FURNITURE CO.,LTD (постачальник) та ТОВ "ДИСКОНТКЮ" (покупець), згідно з яким постачання товару, зазначеного у проформах-інвойсах, буде здійснено протягом 120 (ста двадцяти) календарних днів після підписання Контракту повноважними представниками обох сторін (пункт 2.1); загальна вартість товару, що поставляється за цим контрактом, становить не більше 1 000 000 USD (пункт 3); Контракт діє до моменту виконання сторонами всіх зобов'язань щодо нього в повному обсязі. Будь-які зміни та доповнення до Контракту дійсні за умови, якщо в вони вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін. Дійсними та обов'язковими для постачальника продавця та покупця визнаються лише ті зміни та доповнення, які зроблені за взаємною угодою. Під угодою в письмовій формі про зміну або доповнення Контракту розуміються угоди, оформлені у вигляді додаткової угоди та додані до тексту контракту, а також ті, що досягнуті шляхом обміну телеграмами або електронною поштою (пункт 10). Першочергово слід відмітити, що Контракт не містить відомостей щодо повноважного представника постачальника, який з урахуванням умов пунктів 2.1, 10 Контракту має право його укладати.
Загалом, при детальнішому вивченні можна дійти висновку, що контракт в принципі не підписаний ніким з боку Продавця, а містить лише відтиск штампу з імітацією рукописних ієрогліфів. Повністю ідентичний штамп ми можемо побачити на інших документах інвойсі, проформі, пакувальному листі;
- відповідно до п. 1.2 Контракту Продавець постачає товар партіями на підставі замовлень Покупця, які до митного оформлення декларантом не надано;
- п.10 Контракту передбачається, що даний контракт вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами і діє до моменту виконання сторонами всіх зобов'язань щодо нього у повному обсязі. У той же час контрактом не визначено поняття момент повного виконання. При цьому, із урахуванням того, що контракт укладено у м. Львів, Україна, то до такого застосовується законодавство України, а відтак строк дії договору обов'язково погоджується при укладенні сторонами (ч.3 ст. 180 ГКУ). При цьому строк є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія. Однак контракт не містить положень щодо строку дії контракту, що не дозволяє перевірити його чинність на момент подання митної декларації щодо оцінюваних товарів, враховуючи що такий укладено понад 1 рік назад;
- митна декларація країни експорту від 08.03.2025 №021720250000059815 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в ній дати експорту, у зв'язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними;
- відповідно до розділу 4 Договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 23.08.2023 №23.08.2023 клієнт оплачує при перевезенні Морським транспортом, платежі за послуги з перевезення вантажу та супутні витрати пов'язані з таким перевезенням протягом 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку, але до вивозу вантажу з порту». Однак, банківські платіжні документи які підтверджують факт оплати таких послуг Декларантом до митного оформлення не надано.
Варто зауважити, що згідно товаросупровідними документами транспортування товару здійснювалось за маршрутом порт XINGANG, Китай- порт Гданськ, Польща м. Мостиська Україна на заявлених умовах поставки FOB XINGANG, Китай. При цьому, коносамент від 11.03.2025 №UTRUST25021306 підтверджує транспортування товару за маршрутами порт XINGANG, Китай- порт Гданськ, Польща; УМВС накладна від 03.06.2025 №31518765 за маршрутами порт Глівіце, Польща - с. Мостиська Другі, Україна; CMR від 05.06.2025 №462982 за маршрутом с. Мостиська Другі, Україна - м. Мостиська, Україна. Зазначене свідчить про перевезення товару за маршрутом порт Гданськ, Польща Глівіце, Польща (відстань близько 500 км), а також здійснення навантаження/ перевантаження товару у Глівіце, Польща. Таким чином до митного оформлення не подано транспортний документ від Гданську до Глівіце, а також документи які підтверджують витрати по навантаженню розвантаженню товару в Глівіце, що не дає змоги митному органу здійснити перевірку складових митної вартості (навантаження/розвантаження в Глівіце).»
Отже, Львівською митницею встановлено невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.
З приводу застосованого методу відповідач у оскаржуваному рішенні зазначив наступне: «Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2Ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA100330/2025/108233 від 19.05.2025 р., де митна вартість товару становить 4,02 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.»
В подальшому Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/000871. Декларантом було подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №25UA209170048587U3, та 05.06.2025 вона була оформлена Львівською митницею у митному відношенні.
15.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» (далі по тексту ТОВ, покупець) та компанією «Qingtian Dacheng Leisure Chair CO., LTD» (постачальник, продавець) укладено зовнішньоекономічний Контракт №DC20231115, відповідно до якого продавець продає, а Покупець купує в асортименті товар.
Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №DC20240101605-3 від 20.03.2025 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 10 656,00 доларів США.
05.06.2025 декларант позивача з метою митного оформлення вказаного товару подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209170048316U8, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (тов. 1 - Крісло-шезлонг на металевому каркасі (стальна труба з порошковим покриттям) з поліестеровим та ПВХ покриттям, в комплекті з подушкою).
На підтвердження заявленої митної вартості товарів було подано: Зовнішньоекономічний договір (контракт) №DC20231115 від 15.11.2023; Рахунок-проформа №DC20240101605-3 від 29.10.2024; Рахунок-фактура (iнвойс) №DC20240101605-3 від 20.03.2025; Пакувальний лист б/н від 20.03.2025; Коносамент №BW25030426 від 23.03.2025; Накладна УМВС №31518671 від 29.05.2025; Автотранспортна накладна №8236 від 05.06.2025; Банківський платіжний документ №488 від 19.11.2024; Банківський платіжний документ №606 від 24.04.2025; Договір (контракт) про перевезення №1992-T/24 від 17.12.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №62110 від 29.05.2025; Митна декларація країни відправлення №310120250518896574 від 21.03.2025.
Відповідачем заявлено вимогу про надання додаткових документів.
У відповідь на вимогу декларантом подано: прайс-лист та інтернет-пропозиції.
05.06.2025 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900349/2 в графі 33 якого було вказано наступні зауваження:
«- поставка товару, здійснювалась на підставі контракту від 15.11.2023 №DC20231115 (далі - Контракт), укладеного між Qingtian Dacheng Leisure Chair CO., LTD (постачальник) та ТОВ "ДИСКОНТКЮ" (покупець), згідно з яким постачання товару, зазначеного у проформах інвойсах, буде здійснено протягом 120 (ста двадцяти) календарних днів після підписання Контракту повноважними представниками обох сторін (пункт 2.1); загальна вартість товару, що поставляється за цим контрактом, становить не більше 300 000 USD (пункт 3); Контракт діє до моменту виконання сторонами всіх зобов'язань щодо нього в повному обсязі. Будь-які зміни та доповнення до Контракту дійсні за умови, якщо в вони вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін. Дійсними та обов'язковими для постачальника продавця та покупця визнаються лише ті зміни та доповнення, які зроблені за взаємною угодою. Під угодою в письмовій формі про зміну або доповнення Контракту розуміються угоди, Оформлені у вигляді додаткової угоди та додані до тексту контракту, а також ті, що досягнуті шляхом обміну телеграмами або електронною поштою (пункт 10). Першочергово слід відмітити, що Контракт не містить відомостей щодо повноважного представника постачальника, який з урахуванням умов пунктів 2.1, 10 Контракту має право його укладати.
Загалом, при детальнішому вивченні можна дійти висновку, що контракт в принципі не підписаний ніким з боку Продавця, а містить лише відтиск штампу з імітацією рукописних ієрогліфів.
- відповідно до п. 1.2 Контракту Продавець постачає товар партіями на підставі замовлень Покупця, які до митного оформлення декларантом не надано;
- п.10 Контракту передбачається, що даний контракт вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами і діє до моменту виконання сторонами всіх зобов'язань щодо нього у повному обсязі. У той же час контрактом не визначено поняття момент повного виконання. При цьому, із урахуванням того, що контракт укладено у м. Львів, Україна, то до такого застосовується законодавство України, а відтак строк дії договору обов'язково погоджується при укладенні сторонами (ч.3 ст.180 ГКУ). При цьому строк є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія. Однак контракт не містить положень щодо строку дії контракту, що не дозволяє перевірити його чинність на момент подання митної декларації щодо оцінюваних товарів, враховуючи що такий укладено понад 1 рік назад;
- митна декларація країни експорту від 21.03.2025 №310120250518896574 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в ній дати експорту, у зв'язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними;
- Рахунок на перевезення №62110 від 29.05.2025 містить посилання на договір від 17.12.2024 №1992-Т/24, який наявний в графі 44 декларації проте до митного оформлення не поданий, що не дає можливості в повному обсязі здійснити перевірку числових значень складових митної вартості.
Згідно товаросупровідними документами транспортування товару здійснювалось за маршрутом порт NINGBO, Китай- порт Гданськ, Польща - м. Мостиська, Україна на заявлених умовах поставки FOB - NINGBO, Китай. При цьому, коносамент від 23.03.2025 №BW25030426 підтверджує транспортування товару за маршрутами порт NINGBO, Китай- порт Гданськ, Польща; УМВС накладна від 29.05.2025 №31518671 за маршрутами порт Глівіце, Польща - с. Мостиська Другі, Україна; CMR від 05.06.2025 №8236 за маршрутом с. Мостиська Другі, Україна -м. Мостиська, Україна. Зазначене свідчить про перевезення товару за маршрутом порт Гданськ, Польща - Глівіце, Польща (відстань близько 500 км), а також здійснення навантаження/перевантаження товару у Глівіце, Польща. Таким чином до митного оформлення не подано транспортний документ від Гданську до Глівіце, а також документи які підтверджують витрати по навантаженню/розвантаженню та перевезенні товару в Глівіце, що не дає змоги митному органу здійснити перевірку складових митної вартості.»
Отже, Львівською митницею встановлено невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.
З приводу застосованого методу відповідач у оскаржуваному рішенні зазначив наступне:
«Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA100350/2025/371036 від 08.05.2025 р. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.»
В подальшому Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/000869. Декларантом було подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №25UA209170048569U2, та 05.06.2025 вона була оформлена Львівською митницею у митному відношенні.
Вважаючи прийняті митним органом рішення про коригування митної вартості товарів протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Ч. 2 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Перелік документів, що підтверджують митну вартість, передбачено ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч. 4 ст. 53 МК України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
П. п. 1,2 ч. 5 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відтак з аналізу вищезазначених норм випливає, що митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадках, передбачених ч.ч. 3,4 ст. 53 МК України, а саме якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари чи у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Разом з тим витребування митним органом додаткових документів має бути обґрунтоване конкретними обставинами та відомостями, які викликали сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом.
При цьому витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 05.02.2019 по справі № 820/1866/15, від 16.07.2020 по справі № 815/324/18.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту передбачені ст. 57 МК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Ч. 2 ст. 57 МК України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Відповідно до ч. 3 ст. 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Як видно з матеріалів справи, декларантом в інтересах позивача з метою декларування та митного оформлення товару подано митні декларації №25UA209170047914U0, №25UA209170048325U3 та №25UA209170048316U8.
До декларацій долучено документи на підтвердження заявленої митної вартості, а саме: зовнішньоекономічний договір, рахунки-проформи, рахунки-фактури (Інвойс), банківські платіжні документи, що стосується товару, договори про перевезення, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги, автотранспортні накладні, коносаменти, прайс-листи, інтернет-пропозиції.
Митним органом сформовано вимоги про подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МК України, а саме: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний із договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
На вимогу митного органу представником позивача подав прайс-лист, інтернет-пропозиції та просив завершити митне оформлення товару.
За результати розгляду поданих документів відповідач прийняв спірні рішення про коригування митної вартості товарів.
Надаючи оцінку обставинам, які стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.
Щодо оскаржуваного рішення №UA209000/2025/900346/2 від 04.06.2025 та №UA209000/2025/900348/2 від 05.06.2025.
Так, у спірних рішеннях митний орган вказує, що в зовнішньоекономічному контракті відсутні відомості про особу, уповноважену на укладання та підписання його від імені компанії TIANJIN KINGNOD FURNITURE CO., LTD.
З цього приводу суд зазначає, що на законодавчому рівні не визначено форми зовнішньоекономічних договорів (контрактів). А відтак посилання відповідача про відсутність відомостей про особу, уповноважену на укладання та підписання від імені продавця зовнішньоекономічного договору як підставу для винесення рішення про коригування митної вартості товарів є безпідставним та необґрунтованим. З долученого до позовної заяви позивачем листа від контрагента б/н від 26.12.2023 вбачається, що уповноваженою особою на підписання зовнішньоекономічного контракту від імені продавця є Yang Ruijie.
Окрім того, документи, які підтверджують повноваження особи представляти компанію не визначені частиною 2 та 3 статті 53 МК України документом, що обґрунтовує заявлену митну вартість та повинен безумовно чи на вимогу митниці подаватися до митного контролю. Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Стосовно твердження відповідача про неподання замовлення до Контракту, суд зазначає.
Замовлення (заявка) до Контракту не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару, оскільки у заявці може міститися лише інформація про кількість та асортимент товару, який замовляє ТОВ. І така заявка не буде мати жодного значення для числових визначень митної вартості. Також варто зазначити, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до зовнішньоекономічного контракту.
Окрім того, до митного контролю позивачем було подано рахунки-проформи № KND25023 від 20.01.2025 та №KND25019 від 20.01.2025, які за своєю суттю є попередніми інвойсами та існують для узгодження ціни, обсягу поставки, тощо і тільки після їх затвердження складається комерційний інвойс. Тому надані до митного оформлення рахунки-проформи можна вважати замовленням. Усі витрати на товар, які поніс ТОВ ТОВ «ДИСКОНТКЮ» за Контрактом від 02.06.2023 №KND230206, включені у заявлену митну вартість.
Суд також зазначає, що положення п. 1.2. контракту не може застосовуватися відірвано від інших положень. Так, наступний пункт зовнішньоекономічного контракту, який не був взятий Митницею до уваги, передбачає, що: «Найменування, асортимент, кількість та ціна за одиницю товару узгоджуються сторонами на кожну партію та зазначаються у Проформах інвойсах, які є невід'ємною частиною Контракту» (п. 1.3 контракту).
З огляду на те, що під час митного оформлення декларантом надано митному органу рахунок-проформу, рахунок-фактуру та банківські платіжні документи, всі відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, були надані. Відповідно у митного органу були відсутні підстави для невизнання митної вартості. До переліку додаткових документів, визначених ч. 3 ст. 53 МКУ, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, а замовлення, як додатковий документ на підтвердження заявленої митної вартості, нормами ст. 53 МКУ не визначений.
Щодо зауваження митного органу про відсутність положень про строк дії контракту №KND230206 від 02.06.2023 суд звертає увагу на таке.
Згідно зі ст. 382 ГК України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов'язки його сторін регулюються Законом України «Про міжнародне приватне право» та іншими законами. Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнаний недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або чинним міжнародним договорам, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За правилами ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Оскільки посадові особи митниці не вказують положення закону, згідно з якими укладений зовнішньоекономічний договір є недійсним та не додають рішення суду, відповідно до якого вказаний договір визнано судом недійсним, то цей договір є правомірним.
Також суд установив, що у п.10 «Інші умови договору» Контракту №KND230206 від 02.06.2023 передбачено, що «даний контракт вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного його виконання та розрахунку між сторонами». У пункті 3 Контракту «Ціна та загальна вартість» вказано, що «… загальна вартість товару, що поставляється за цим контрактом, становить не більше 1 000 000, 00 USD».
Отже, Контракт №KND230206 від 02.06.2023 є довгостроковим та розрахований на велику кількість поставок, до повного виконання та розрахунку між сторонами, що не суперечить положенням як ГК України, так і ЦК України.
Стосовно доводів відповідача про відсутності дати експорту в митних деклараціях країни експорту №021720250000057997 від 07.03.2025 та №021720250000059815 від 08.03.2025, суд наголошує, що митна декларація країни відправлення за змістом ч. 2 ст. 53 МК України не є основним документом, який підтверджує митну вартість товарів. Відповідно до п. 7 частини третьої ст. 53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Більше того, декларант не впливає на заповнення експортної декларації і тому подає її митниці в такому вигляді, в якому отримав від відправника.
Надані декларантом митні декларації країни відправлення мають форму електронного документа та містять усі необхідні ідентифікатори створення цього електронного документу країною відправлення, зокрема QR-кодовий ідентифікатор, що в свою чергу надає митному органу право, відповідно до приписів п. 5 ч. 5 ст. 54 МК України, перевірити її автентичність, а в разі наявності відповідних сумнівів, звернутися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості, а не покладати на декларанта не передбачені законодавством обов'язки щодо підтвердження виконання уповноваженими установами інших країн встановлених ними процедур.
Стосовно зауваження відповідача у рішенні про коригування митної вартості №UA209000/2025/900346/2 від 04.06.2025 про не подання договору від 17.12.2024 №1992-Т/24. Суд встановив, що у графі 44 митної декларації №25UA209170047914U0 зазначено Договір №1992-Т/24 від 17.12.2024 з позначкою «d». Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 651, позначка «d» біля коду у графі 44 означає, що зазначений документ наявний у декларанта, однак на вимогу митного органу такий документ може бути витребуваний. Станом на момент подання митної декларації вимога посадової особи митного органу щодо надання зазначеного договору не ставилась.
Щодо підтвердження витрат на транспортування товарів суд зазначає, що відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містять реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості.
Судом встановлено, що на підтвердження витрат на транспортування декларантом позивача до митного оформлення за МД №25UA209170047914U0 подані наступні документи: Коносамент №UTRUST25021272 від 10.03.2025; Накладна УМВС №31518710 від 30.05.2025; Автотранспортна накладна №7885 від 03.06.2025; Договір (контракт) про перевезення №1992-T/24 від 17.12.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №62268 від 30.05.2025; Митна декларація країни відправлення №021720250000057997 від 07.03.2025.
Обставина подання таких документів до митного оформлення підтверджується інформацією з карток відмови в прийнятті митних декларацій.
До позову позивачем також долучено лист ТОВ «Глобал Оушен Лінк» (експедитора) №14 від 25.06.2025, в якому зазначено, що після прибуття контейнера MRSU4157885 (коносамент UTRUST25021272) до порту Гданськ (Польща), він був перевантажений для подальшого залізничного транспортування до с.п. Мостиська (Україна). У листі пояснюється, що всі контейнери, які надходять до порту Гданськ, прямують через с.п. Глівіце (Польща) для формування поїздів, включаючи напрямок до України, при цьому залізничним оператором не передбачено оформлення окремої залізничної накладної на внутрішній відрізок маршруту між Гданськом і Глівіце. Переміщення на цій ділянці є стандартною частиною логістичного процесу. Також вартість навантажувально-розвантажувальних робіт та переміщення контейнера між зазначеними пунктами входить до загальної вартості транспортно-експедиторського обслуговування за межами державного кордону, що зазначена в рахунку №62268 від 30.05.2025.
Судом враховано, що на підтвердження витрат на транспортування декларантом позивача до митного оформлення за МД №25UA209170048325U3 подані наступні документи: Коносамент №UTRUST25021306 від 11.03.2025; Накладна УМВС №31518765 від 03.06.2025; Автотранспортна накладна №462982 від 05.06.2025; Договір (контракт) про перевезення №23.08.2023 від 23.08.2023; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №LS-4649221 від 03.06.2025; Митна декларація країни відправлення №021720250000059815 від 08.03.2025.
Обставина подання таких документів до митного оформлення підтверджується інформацією з карток відмови в прийнятті митних декларацій.
Позивачем до позову також було долучено лист ТОВ «Ламан Шипінг» (експедитора) від 26.06.2025, в якому зазначено, що після прибуття контейнера MRSU3071792 (коносамент UTRUST25021306) до порту Гданськ (Польща), він був перевантажений для подальшого залізничного транспортування до с.п. Мостиська (Україна). У листі пояснюється, що всі контейнери, які надходять до порту Гданськ, прямують через с.п. Глівіце (Польща) для формування поїздів, включаючи напрямок до України, при цьому залізничним оператором не передбачено оформлення окремої залізничної накладної на внутрішній відрізок маршруту між Гданськом і Глівіце. Переміщення на цій ділянці є стандартною частиною логістичного процесу. Вартість навантажувально-розвантажувальних робіт та переміщення контейнера між зазначеними пунктами входить до загальної вартості транспортно-експедиторського обслуговування за межами державного кордону, що зазначена в рахунку №LS-4649221 від 03.06.2025.
Отже, доводи митного органу про недостатність доказів транспортних витрат, у тому числі в частині переміщення між портом Гданськ та с.п. Глівіце, є неприйнятними, такими, що суперечать фактичним обставинам справи.
Стосовно зауважень відповідача у рішенні про коригування митної вартості №UA209000/2025/900348/2 від 05.06.2025 про неподання банківських платіжних документів про оплату транспортних послуг. Відповідно до ч. 6 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. При цьому у ч. 2 ст. 53 МК України не визначено конкретний перелік документів, якими підтверджується розмір витрат на перевезення товарів.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 дійшов висновку, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не встановлює обмежень щодо виду доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, та не вимагає, щоб такими доказами були лише фінансові чи бухгалтерські документи.
У підтвердження понесених витрат на транспортування позивачем надано: Коносамент №UTRUST25021306 від 11.03.2025; Накладна УМВС №31518765 від 03.06.2025; Автотранспортна накладна №462982 від 05.06.2025; Договір (контракт) про перевезення №23.08.2023 від 23.08.2023; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №LS-4649221 від 03.06.2025; Митна декларація країни відправлення №021720250000059815 від 08.03.2025.
Окрім того, до матеріалів справи долучено платіжну інструкцію №726 від 04.06.2025, що стосується оплати за рахунком №LS-4649221 від 03.06.2025.
Таким чином, усі витрати ТОВ «ДИСКОНТКЮ» на транспортування підтверджені належними та допустимими доказами, а тому доводи митниці про ненадання підтверджуючих документів є безпідставними.
Щодо зауважень у рішенні про коригування митної вартості №UA209000/2025/900349/2 від 05.06.2025.
Так, у спірному рішенні митний орган вказує, що в зовнішньоекономічному контракті відсутні відомості про особу, уповноважену на укладання та підписання його від імені компанії Qingtian Dacheng Leisure Chair CO., LTD.
З цього приводу суд зазначає, що на законодавчому рівні не визначено форми зовнішньоекономічних договорів (контрактів). А відтак посилання відповідача про відсутність відомостей про особу, уповноважену на укладання та підписання від імені продавця зовнішньоекономічного договору як підставу для винесення рішення про коригування митної вартості товарів є безпідставним та необґрунтованим. З долученого до позовної заяви позивачем листа від контрагента б/н від 02.04.2025 вбачається, що уповноваженою особою на підписання зовнішньоекономічного контракту від імені продавця є Catherine Dong.
Окрім того, документи, які підтверджують повноваження особи представляти компанію не визначені частиною 2 та 3 статті 53 МК України документом, що обґрунтовує заявлену митну вартість та повинен безумовно чи на вимогу митниці подаватися до митного контролю. Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Стосовно твердження відповідача про неподання замовлення до Контракту, суд зазначає.
Замовлення (заявка) до Контракту не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару, оскільки у заявці може міститися лише інформація про кількість та асортимент товару, який замовляє ТОВ. І така заявка не буде мати жодного значення для числових визначень митної вартості. Також варто зазначити, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до зовнішньоекономічного контракту.
Окрім того, до митного контролю позивачем було подано рахунок-проформу №DC20240101605-3 від 29.10.2024, яка за своєю суттю є попереднім інвойсом та існує для узгодження ціни, обсягу поставки, тощо і тільки після її затвердження складається комерційний інвойс. Тому надана до митного оформлення рахунок-проформа можна вважати замовленням. Усі витрати на товар, які поніс ТОВ ТОВ «ДИСКОНТКЮ» за Контрактом №DC20231115 від 15.11.2023, включені у заявлену митну вартість.
Суд також зазначає, що положення п. 1.2. контракту не може застосовуватися відірвано від інших положень. Так, наступний пункт зовнішньоекономічного контракту, який не був взятий Митницею до уваги, передбачає, що: «Найменування, асортимент, кількість та ціна за одиницю товару узгоджуються сторонами на кожну партію та зазначаються у Проформах інвойсах, які є невід'ємною частиною Контракту» (п. 1.3 контракту).
З огляду на те, що під час митного оформлення декларантом надано митному органу рахунок-проформу, рахунок-фактуру та банківські платіжні документи, всі відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, були надані. Відповідно у митного органу були відсутні підстави для невизнання митної вартості. До переліку додаткових документів, визначених ч. 3 ст. 53 МКУ, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, а замовлення, як додатковий документ на підтвердження заявленої митної вартості, нормами ст. 53 МКУ не визначений.
Щодо зауваження митного органу про відсутність положень про строк дії контракту №DC20231115 від 15.11.2023 суд звертає увагу на таке.
Згідно зі ст. 382 ГК України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов'язки його сторін регулюються Законом України «Про міжнародне приватне право» та іншими законами. Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнаний недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або чинним міжнародним договорам, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За правилами ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Оскільки посадові особи митниці не вказують положення закону, згідно з якими укладений зовнішньоекономічний договір є недійсним та не додають рішення суду, відповідно до якого вказаний договір визнано судом недійсним, то цей договір є правомірним.
Також суд установив, що у п.10 «Інші умови договору» Контракту №DC20231115 від 15.11.2023 передбачено, що «даний контракт вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного його виконання та розрахунку між сторонами». У пункті 3 Контракту «Ціна та загальна вартість» вказано, що «… загальна вартість товару, що поставляється за цим контрактом, становить не більше 300 000, 00 USD».
Отже, Контракт №DC20231115 від 15.11.2023 є довгостроковим та розрахований на велику кількість поставок, до повного виконання та розрахунку між сторонами, що не суперечить положенням як ГК України, так і ЦК України.
Стосовно доводів відповідача про відсутності дати експорту в митних деклараціях країни експорту №310120250518896574 від 21.03.2025, суд наголошує, що митна декларація країни відправлення за змістом ч. 2 ст. 53 МК України не є основним документом, який підтверджує митну вартість товарів. Відповідно до п. 7 частини третьої ст. 53 Митного кодексу копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Більше того, декларант не впливає на заповнення експортної декларації і тому подає її митниці в такому вигляді, в якому отримав від відправника.
Надана декларантом митна декларація країни відправлення має форму електронного документа та містять усі необхідні ідентифікатори створення цього електронного документу країною відправлення, зокрема QR-кодовий ідентифікатор, що в свою чергу надає митному органу право, відповідно до приписів п. 5 ч. 5 ст. 54 МКУ, перевірити її автентичність, а в разі наявності відповідних сумнівів, звернутися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості, а не покладати на декларанта не передбачені законодавством обов'язки щодо підтвердження виконання уповноваженими установами інших країн встановлених ними процедур.
Стосовно зауваження відповідача про не подання договору від 17.12.2024 №1992-Т/24. Суд встановив, що у графі 44 митної декларації №25UA209170048316U8 зазначено Договір №1992-Т/24 від 17.12.2024 з позначкою «d». Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №651, позначка «d» біля коду у графі 44 означає, що зазначений документ наявний у декларанта, однак на вимогу митного органу такий документ може бути витребуваний. Станом на момент подання митної декларації вимога посадової особи митного органу щодо надання зазначеного договору не ставилась.
Щодо підтвердження витрат на транспортування товарів суд зазначає, що відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містять реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості.
Судом встановлено, що на підтвердження витрат на транспортування декларантом позивача до митного оформлення за МД №25UA209170048316U8 подані наступні документи: Коносамент №BW25030426 від 23.03.2025; Накладна УМВС №31518671 від 29.05.2025; Автотранспортна накладна №8236 від 05.06.2025; Договір (контракт) про перевезення №1992-T/24 від 17.12.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №62110 від 29.05.2025; Митна декларація країни відправлення №310120250518896574 від 21.03.2025.
Обставина подання таких документів до митного оформлення підтверджується інформацією з карток відмови в прийнятті митних декларацій.
До позову позивачем також долучено лист ТОВ «Глобал Оушен Лінк» (експедитора) №15 від 25.06.2025, в якому зазначено, що після прибуття контейнера TCLU5868236 (коносамент BW25030426) до порту Гданськ (Польща), він був перевантажений для подальшого залізничного транспортування до с.п. Мостиська (Україна). У листі пояснюється, що всі контейнери, які надходять до порту Гданськ, прямують через с.п. Глівіце (Польща) для формування поїздів, включаючи напрямок до України, при цьому залізничним оператором не передбачено оформлення окремої залізничної накладної на внутрішній відрізок маршруту між Гданськом і Глівіце. Переміщення на цій ділянці є стандартною частиною логістичного процесу. Також вартість навантажувально-розвантажувальних робіт та переміщення контейнера між зазначеними пунктами входить до загальної вартості транспортно-експедиторського обслуговування за межами державного кордону, що зазначена в рахунку №62110 від 29.05.2025.
Отже, доводи митного органу про недостатність доказів транспортних витрат, у тому числі в частині переміщення між портом Гданськ та с.п. Глівіце, є неприйнятними, такими, що суперечать фактичним обставинам справи.
Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що при проходженні митного контролю позивачем подано достатньо документів для підтвердження митної вартості товару за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються). Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору. Твердження відповідача щодо того, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості є не конкретизованим та безпідставним.
Відповідач, в свою чергу, не обґрунтував відсутність якої інформації чи розбіжність яких відомостей перешкоджає підтвердженню митної вартості товарів згідно з поданими позивачем митними деклараціями.
Крім того, відповідно до п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, посилання на використання цінової інформації ЄАІС у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Проте, у оскаржуваних рішеннях крім номеру та дати митної декларації, на підставі якої здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо не наведено.
Відповідач жодним способом не спростовує твердження позивача про виявлені розбіжності у митних деклараціях, на які відповідач посилався як джерела інформації для коригування митної вартості товарів.
Доказом неправомірності дій відповідача є також те, що згідно з п. 2 ч. 3 ст. 64 МК України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей.
Позивач здійснював імпорт у попередні періоди ідентичних товарів з нижчим рівнем митної вартості.
Таким чином, митний орган при здійсненні коригування митної вартості товарів, які імпортувались ТОВ «ДИСКОНТКЮ», не врахував наявну інформацію у базі митниці про ціну таких ідентичних товарів.
Відтак, це є доказом неправомірності дій відповідача, оскільки згідно з п. 2 ч. 3 ст. 64 МК України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей. У даному ж випадку з наведених документів чітко випливає, що фактично митницею при визначенні митної вартості відповідного товару обрано значно вищу митну вартість, ніж мінімальну, що була наявна у відповідача.
За правилами ст. 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64 МК України). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. 2 ст. 64 МК України).
Отже, відсутність підстав для визнання митної вартості товару, розрахованої самостійно платником чи декларантом, не означає виникнення безумовної підстави для визначення такої митної вартості митницею без дотримання усіх юридично значимих факторів.
Встановлені судом обставини справи свідчать про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, а саме коригування митної вартості шляхом прийняття рішень про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900346/2 від 04.06.2025, №UA209000/2025/900348/2 від 05.06.2025 та №UA209000/2025/900349/2 від 05.06.2025.
А тому, як наслідок, вищезазначені рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить переконання, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості не відповідають критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, що визначені ч. 2 ст. 2 КАС України.
Таким чином, встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, тоді як відповідач всупереч встановленому ч. 1 ст. 77 КАС України обов'язку доказування правомірності рішень про коригування митної вартості та карток відмови не довів, а відтак останні підлягають скасуванню, а позов задоволенню.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як випливає з матеріалів справи, позивачем під час звернення до суду з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 3 179 грн. 50 копійок. Саме таку суму судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Крім того, на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху представником позивача подано переклад українською мовою документів, долучених до позовної заяви.
Відтак, позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача витрати, понесення за проведення перекладу українською мовою документів, складених іноземною мовою, у сумі 5 950,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Згідно з ч. 3 ст. 137 КАС України, спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов'язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов'язків.
Ч. 5-6 ст. 137 КАС України передбачено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).
На підтвердження понесених витрат з перекладу документів позивачем подано:
- рахунок-фактура №45/07/25 від 04.07.2025 на суму 1950,00 грн;
- платіжна інструкція №774 про оплату 1950,00 грн;
- рахунок-фактура №1-09/07/25 від 09.07.2025 на суму 4000,00 грн;
- платіжна інструкція №776 про оплату 4000,00 грн.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку про наявність підстав стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача суми сплачених витрат понесених по оплаті послуг з перекладу документів в розмірі 5 950,00 грн.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За правилами ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Судом з'ясовано, що представник позивача на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу подав до суду документи (копії): Договір №1-02/10/23 про надання правової допомоги та Додаткова угода №25 від 12.06.2025 до Договору №1-02/10/23 про надання правової допомоги від 02 жовтня 2023 року, Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги у справі №380/13129/25.
Поряд з цим, ч. ч. 5, 6 ст. 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу статті 134 КАС України, випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в ч. 5 цієї статті. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Таким чином, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №200/14113/18-а, що в силу ч. 5 ст. ст. 242 КАС України враховується судом при застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (серед інших, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).
Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №813/481/18 зроблено такий висновок: « 17. Зважаючи на положення частини сьомої статті 139 КАС України, суд касаційної інстанції констатує помилковість посилання суду апеляційної інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, адже у пункті 2 вищенаведеного додатку від 11 лютого 2019 року до договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року №01/2019-02 сторони узгодили, що клієнт (позивач) зобов'язаний сплатити гонорар протягом шести місяців після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті».
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 18.08.2021 у справі №640/11204/19 зазначив: «У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складу суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зроблено висновок про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Не зважаючи на те, що судами різних юрисдикцій тлумачилися норми ЦПК і ГПК України, вищенаведена практика є застосовною до обставин цієї справи, оскільки у ЦПК, ГПК і КАС України вище аналізовані норми є однаковими за змістом».
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
У відповідності до ч. 6 ст. 134 КАС України, суд також враховує клопотання відповідача про зменшення розміру виплат на оплату правничої допомоги.
Беручи до уваги складність справи, час, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання позивача та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом даної справи у розмірі 5000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» (81300, Львівська обл., Мостиський р-н, м. Мостиська, вул. Будзиновського, буд. 8а; код ЄДРПОУ: 44929444) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, будинок 1; код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішень, задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості Львівської митниці №UA209000/2025/900346/2 від 04.06.2025.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості Львівської митниці №UA209000/2025/900348/2 від 05.06.2025.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості Львівської митниці №UA209000/2025/900349/2 від 05.06.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» судовий збір у розмірі 3 179 (три тисячі сто сімдесят дев'ять) гривень 50 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» суму витрат, понесених по оплаті послуг з перекладу документів, в розмірі 5 950 (п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
У решті вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Сидор Н.Т.