справа№380/4450/25
28 жовтня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ "УКРБУД" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
товариство з обмеженою відповідальністю «ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРБУД» (далі - ТзОВ «ХК «УКРБУД») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека, відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №107982 від 23.10.2024 Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті щодо притягнення до відповідальності товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ "УКРБУД".
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 24.09.2024 позивачем на прохання військової частини НОМЕР_1 , для невідкладних потреб оборони, було тимчасово надано в користування автомобіль марки DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , і напівпричіп марки SCMITZ, державний номерний знак НОМЕР_3 , який позивач орендує в ТзОВ «АВТОСОФ» за договором оренди напівпричепа №1-010924 від 01.09.2024. Факт надання автомобіля з причепом в користування військовій частині підтверджується наданим позивачу військовою частиною НОМЕР_1 листом-повідомленням №331/104 від 03.01.2025. В подальшому позивач дізнався, що 24.09.2024 його автомобіль з напівпричепом був зупинений посадовою особою Укртрансбезпеки. За результатами перевірки 24.09.2024 інспектором було складено акт №045489 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Інспектором встановлено, що позивачем нібито порушено ст. ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема, під час перевезень позивач не забезпечив водія карткою водія або роздруківкою (при цифровому тахографі), водій не використовує картку водія, на момент перевірки відсутня роздруківка на паперовому носії про роботу та відпочинок водія за 24.09.2024. В акті інспектором зазначено, що водій автомобіля відмовився давати пояснення. 23.10.2024 відповідачем в особі його Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області, на підставі вищевказаного акту та згідно ст. ст. 39, 48, 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», було прийнято оскаржувану постанову №ПШ 107982, згідно якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн. Позивач вважає постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки не здійснював жодних перевезень для себе та не надав послуг з перевезення для інших. Відтак, звернувся до суду.
Ухвалою від 10.03.2025 суддя відкрила провадження в адміністративній справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.
20.03.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №24038), в якому представник пояснив, що відповідачем дотримано процедуру розгляду акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Відтак, відповідачем правомірно застосовано до ТзОВ «ХК «УКРБУД» постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 107982 від 23.10.2024.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , спеціалізований вантажний сідловий тягач DAF, д.н.з НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , з 23.04.2024 зареєстрований за ТзОВ «ХК «УКРБУД».
Загальний напівпричіп марки SCHMITZ, д.н.з. НОМЕР_3 , з 28.12.2023 зареєстрований за ТзОВ «АВТОСОФ», що стверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 .
01.09.2024 між ТзОВ «ХК «УКРБУД» та ТОВ «АВТОСОФ» було укладено договір оренди напівпричепа №1-010924. Відповідно до акту приймання - передавання, ТзОВ «ХК «УКРБУД» передало, а ТзОВ «АВТОСОФ» отримало в оренду 01.09.2024 напівпричеп марки SCMITZ, д.н.з. НОМЕР_3 , комерційний опис S01, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_7 .
Відповідно до листа військової частини НОМЕР_1 від 03.01.2025 №331/104, 24.09.2024 автомобіль марки DAF, д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом марки SCMITZ, д.н.з. НОМЕР_3 , були тимчасово передані від ТзОВ «ХК «УКРБУД» в розпорядження військової частини НОМЕР_1 для задоволення невідкладних потреб оборони.
24.09.2024 а/д М09 Львів - Івано-Франківськ 1 км. + 500 м., старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області, був зупинений транспортний засіб марки DAF, д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом марки SCMITZ, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 .
У ході рейдової перевірки транспортного засобу старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області було встановлено, порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». наказу МТЗУ №385 від 24.10.2010, а саме: перевізник не забезпечив водія документами, зокрема, карткою водія або роздруківкою (при цифровому тахографі) інформації про час роботи та відпочинку.
За результатами рейдової перевірки складено акт № АР045489 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 28.01.2025.
Водій зі змістом акту № АР045489 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 24.09.2024 відмовився ознайомитись.
Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області листом за №87092/33/24-24 від 04.10.2024 було надіслано автомобільному перевізнику ТзОВ «ХК «УКРБУД» на офіційну електронну адресу зазначену в системі «Шлях» (зокрема в ліцензійному реєстрі перевізників) - office.ukrbud@gmail.com, запрошення на розгляд справи на 23.10.2024 по акту перевірки № АР045489. Однак, представник позивача не з'явився.
За результатом розгляду справи відповідачем винесено постанову про застосування адміністративного - господарського штрафу № ПШ 107982 від 23.10.2024.
Копію постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт № ПШ 107982 від 23.10.2024 позивачу направлено рекомендованим відправлення.
Позивач вважає постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, тому звернувся до суду із даним позовом.
При вирішенні спору, суд застосовує такі норми права.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України від 05.04.2001 № 2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон № 2344-ІІІ).
Стаття 5 Закону № 2344-ІІІ визначає, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок № 1567).
Відповідно до п. 2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Згідно п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Частиною 4 ст. 6 Закону України № 2344-ІІІ передбачено, що реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 7 ст. 6 Закону України №2344-ІІІ центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед іншого, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.
Так, на виконання вимог абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.
Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з п.п. п.п. 1, 3 п. 4 Положення №103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.
Як зазначено у п. 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
На момент прийняття оскаржуваної постанови таким органом виступав Відділ державного нагляду (контролю) у Львівській області, утворений згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2021 № 1579-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті».
Частинами 14, 17, 18 ст. 6 Закону України № 2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) №1567, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, далі - Порядок №1567).
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку (п. 4 Порядку №1567).
При цьому, за приписами п. 13 Порядку №1567 графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
Згідно із п. 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Пунктом 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:
- наявність визначених ст. ст. 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
- додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;
- додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);
- відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;
- оснащення таксі справним таксометром;
- відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;
- додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;
- наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;
- додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;
- виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі);
- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
За правилами ст. 48 Закону України №2344 автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Аналіз положень ст. 48 Закону України №2344-III дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.
Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, ст. 18 Закону України №2344-III та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за № 811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення №340).
Згідно з п. 1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).
Відповідно до п. п. 6.1, 6.3 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами; водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку.
Пункт 6.4 Положення №340 встановлює, що графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника.
У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).
Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Згідно з п. 7.1 Положення №340 перевірка додержання режиму праці та відпочинку водія здійснюється Державною службою України з безпеки на транспорті з дотриманням вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567.
Пунктом 7.2 Положення 340 визначено, що головний орган, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху, здійснює перевірку встановленого режиму праці і відпочинку водіїв відповідно до чинного законодавства України.
Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджено наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 № 385 (далі - Інструкція №385).
Відповідно до п. 1.4 Інструкції №385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.
Згідно з п. 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Відповідно до п. 3.5 Інструкції №385 перевізники:
забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий);
зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.
Згідно з п. 3.6 даної Інструкції перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:
правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР);
наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;
дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;
дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;
наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;
строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
Абзацом 3 ч. 1 ст. 60 Закону України № 2344-ІІІ визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В контексті наведеної вище норми ст. 60 Закону України №2344-III суд наголошує, що відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення пасажирів та вантажів застосовується саме до автомобільних перевізників.
З огляду на положення вищевказаних норм, суд зазначає, що тахокартка, а також картка водія, роздруківка даних роботи цифрового тахографа (роздруківка обліку режиму праці та відпочинку водія на паперовому носії) або індивідуальна контрольна книжка водія є документами, передбаченими законодавством України, на підставі яких виконуються пасажирські і вантажні перевезення автомобільним транспортом, що відповідно до ст. 48 Закону України №2344-ІІІ входять до переліку обов'язкових документів при здійсненні внутрішніх перевезень.
Верховним Судом у постанові від 10.05.2019 по справі №816/124/17 вказано, що норми Закону України №2344-III зобов'язують автомобільних перевізників та водіїв мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, до яких відносяться, зокрема, реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти.
Також, у постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17 Верховний Суд зауважував на тому, що положеннями ст. 48 Закону України №2344-III визначено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, зокрема, протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом.
За обставинами даної справи під час проведення перевірки посадовими особами відповідача виявлено порушення ст. ст. 34, 48 Закону України №2344-III, перевізник не забезпечив виконання вимог цього Закону у сфері перевезення вантажів, а саме: під час перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія особистою карткою водія або роздруківкою при цифровому тахографі. На момент перевірки відсутня роздруківка на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія з 24.09.2024.
Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність у водія особистої картки не є тотожним використанню водієм особистої картки кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом, та відповідно наявності роздруківки режиму праці та відпочинку водія за вказаний період. Тож у водія транспортного засобу, обладнаного цифровим тахографом (як у цьому спірному випадку), на момент перевірки має бути в наявності чинна особиста картка водія, та водій повинен використовувати її у відповідному слоті цифрового тахографа кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом, та надавати уповноваженим посадовим особам роздруківку даних роботи тахографа. Перевізник повинен дотримуватися усіх вимог законодавства про автомобільний транспорт, в т.ч. щодо використання діючого та повіреного тахографа.
З аналізу вищенаведених норм слідує, що зафіксувати особистий режим роботи та відпочинку на цифровому тахографі та в подальшому відтворити його на паперовому носії (роздруківка) можливо тільки за використання в тахографі особистої картки водія (картка повинна знаходитися у слоті тахографа). Невикористання в тахографі карти водія автоматично тягне за собою неможливість зробити свою власну роздруківку даних роботи тахографа. Інформація щодо режиму праці та відпочинку водія відтворюється у роздруківці (якщо на ТЗ встановлено цифровий тахограф), тахокартах (якщо на ТЗ встановлено аналоговий тахограф), за допомогою бланку підтвердження діяльності (якщо водій не працював, виконував іншу роботу).
В контексті зазначеного вбачається, що роздруківка є документом похідним від картки водія, адже процес її створення неможливий без використання картки в тахографі. Тому, суд враховує доводи відповідача про те, що роздруківка на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водіїв у випадку невикористання картки не відображатиме інформацію про режим праці та відпочинку водія, а тому лише коли індивідуальна картка водія розміщена у слоті тахографа, відбувається фіксація режиму праці та відпочинку.
Отже, за умов невикористання особистої картки водія (а просто її наявності у водія, а не у слоті тахографа), така роздруківка й не може бути надана. Невикористання особистої картки водія спричиняє неможливість зробити і надати роздруківку роботи тахографа із відомостями про час роботи та відпочинку водія за 29.09.2024, що й мало місце в даній справі.
Як вже було зазначено вище, аналіз положень статті 48 Закону України №2344-ІІІ дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.
В свою чергу, згідно з п. 6.4 Положення №340, графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника. У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).
Суд звертає увагу, що за обставинами даної справи, позивача притягнуто до відповідальності за не забезпечення водія карткою водія або роздруківкою з цифрового тахографа, а також через відсутність роздруківки на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія за 24.09.2024.
При цьому, з огляду на п. п. 6.2, 6.4 Положення №340 суд констатує, що позивачем не доведено того, що водій не керував транспортним засобом у спірний період, оскільки відсутність бланка підтвердження діяльності, з огляду на відсутність інших доказів щодо обліку робочого часу водія, вказує на те, що останній тимчасової непрацездатності не мав, у відпустці не перебував.
Суду не надано доказів, що водій позивача не здійснював перевезення вантажів 24.09.2024.
Крім того, позивачем жодними доказами не підтверджено того факту, що перевезення здійснювалось на прохання військової частини НОМЕР_1 та за кермом був саме військовослужбовець, а не працівник ТзОВ "ХК"УКРБУД".
При цьому суд звертає увагу на положення ст. 77 КАС України, ч. 1 якої зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суд не бере до уваги лист військової частини НОМЕР_1 від 09.01.2025 № 331/104, долучений позивачем до матеріалів справи, оскільки такий лист в адресу Укртрансбезпеки було складено вже після прийняття постанови про застосування адміністративного - господарського штрафу № ПШ 107982 від 23.10.2024. Крім того, як вже суд зазначив вище, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження обставин, викладених в такому листі, в тому числі і щодо військовослужбовця за кермом транспортного засобу.
Відтак, враховуючи ненадання до перевірки усіх документів, визначених ст. 48 Закону України №2344-III, суд дійшов висновку, що матеріалами справи в повній мірі підтверджується порушення позивачем п. 3.3 Інструкції №385 щодо відсутності інформації про час роботи та відпочинку водія ОСОБА_1 за 24.09.2024, за відсутності бланка підтвердження діяльності водія.
За встановлених під час розгляду даної справи обставин суд дійшов висновку, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 23.10.2024 №107982 є правомірною та такою, що прийнята в межах діючого законодавства.
Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.
У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, суд зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно із п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому суд зазначає, що "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб'єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб'єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Матеріали справи свідчать, що відповідні положення КАС України відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення були дотримані в повній мірі.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України судом не проводиться.
Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд
у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Судові витрати в цій справі стягувати не належить.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 28.10.2025.
Суддя Потабенко В.А.