28 жовтня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/4080/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Петренко О.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом: Керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області, який діє в інтересах Управління культури і туризму Олександрійської міської ради
до відповідача: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
про зобов'язання вчинити дії, -
Прокурор звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- зобов'язати ОСОБА_1 укласти з Управлінням культури і туризму Олександрійської міської ради охоронний договір на об'єкт культурної спадщини - щойно виявлену пам'ятку архітектури місцевого значення "Колишній житловий будинок початок ХХ ст.", яка розташована за адресою - Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Таврійська,10 на умовах і в порядку, визначеному постановою КМУ від 28.12.2001 №1768.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач протягом 1 місяця з моменту набуття права власності на пам'ятку культурної спадщини місцевого значення зобов'язаний був укласти з Управлінням культури і туризму Олександрійської міської ради охоронний договір. Обов'язок укладення охоронного договору покладається саме на власника пам'ятки, а не на орган охорони культурної спадщини і саме від власника повинна виходити ініціатива укладення охоронного договору. Відповідачем не виконано покладеного на них обов'язку, що слугувало підставою звернення до суду.
Ухвалою суду від 06.09.2023 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.48).
Зазначеною ухвалою відповідачам встановлено строк для подання до суду відзиву на позовну заяву з відповідними доказами в їх обґрунтування.
Відповідачі правом на подання відзиву не скористались.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Згідно розпорядженням голови Кіровоградської ОДА від 29.01.2020 №102-р "Про внесення змін до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 07.08.1997 №261-р" до Переліку пам'яток містобудування, архітектури місцевого значення в Кіровоградській області занесено, зокрема, "Колишній житловий будинок початок ХХ ст.", який розташований за адресою - Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Таврійська,10 (а.с.56-62).
Відповідно до інформації, отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, комплекс будівель, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1 (на підставі договору купівлі - продажу від 10.07.2024) (а.с.66-67).
Згідно листа Управління культури і туризму Олександрійської міської ради, що було направлено на адресу Олександрійської окружної прокуратури від 28.05.2025 за вх.№ 159/11/1 встановлено, що на вказаний об'єкт культурної спадщини власник не оформив охоронний договір (а.с.65).
Прокурор зазначає, що відповідач протягом 1 місяця з моменту набуття права власності на пам'ятку культурної спадщини місцевого значення зобов'язаний був укласти з позивачем охоронний договір.
Надаючи оцінку обґрунтованості доводів прокурора щодо підстав для задоволення позову, суд враховує наступні обставини та положення законодавства.
Конституцією України, зокрема, статтею 54 передбачено, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 № 1805-ІІІ (далі - Закон № 1805-ІІІ).
За Преамбулою цього Закону об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою.
Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ст.1 Закону № 1805-ІІІ об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.
Охорона культурної спадщини - це система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини.
Згідно із ч.1 ст.3 Закону № 1805-ІІІ державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.
До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
За змістом п.17 ч.1 ст.6 Закону № 1805-ІІІ до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить укладення охоронних договорів на пам'ятки.
За змістом ч.1, ч.3 та ч.4 ст.24 Закону № 1805-ІІІ усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.
Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов'язків, що випливають із цього Закону.
Власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору (ч.1 ст.24 Закону № 1805-ІІІ).
Статтею 25 Закону № 1805-ІІІ визначено, що надання об'єктів культурної спадщини, що є пам'ятками, в користування юридичним та фізичним особам з науковою, культурно-освітньою, туристичною та іншою метою здійснюється з дотриманням встановлених цим Законом вимог.
Юридичні та фізичні особи, у користуванні яких перебувають пам'ятки, відповідають за їхню збереженість і зобов'язані дотримувати вимог органів охорони культурної спадщини.
Юридичні та фізичні особи зобов'язані забезпечити збереженість пам'яток на землях, якими вони користуються, та укладати з органами охорони культурної спадщини охоронні договори.
Пунктом 2 Порядку укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768 (далі - Порядок № 1768) передбачено, що, власник пам'ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов'язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам'ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.
При цьому охоронний договір встановлює режим використання пам'ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована (п. 1 Порядку №1768).
Водночас, у пункті 5 Порядку №1768 зазначено, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам'ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам'ятко-охоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.
Відповідно до пункту 6 Порядку № 1768 до охоронного договору додаються: 1) акт технічного стану пам'ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об'єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам'ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п'ятиденний термін після його зміни; 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам'ятки, знаходяться на її території чи пов'язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) план поверхів пам'яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); 4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); 5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам'ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000); 6) паспорт пам'ятки.
Таким чином, із аналізу положень Закону № 1805-ІІІ та Порядку № 1768 слідує, що юридичні або фізичні особи у власності або користуванні яких перебувають об'єкти культурної спадщини чи їх частини зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка до якого мають бути додані додаткові документи.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.26 Закону № 1805-ІІІ консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам'яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.
Втім, всупереч вищевказаним нормам законодавства відповідачем з моменту набуття права власності на будівлю та станом на сьогодні не виконано обов'язку з укладення охоронних договорів з органом охорони культурної спадщини на вказану пам'ятку архітектури.
Як зауважив Верховний Суд у постанові від 19.06.2018 у справі № 464/2638/17 триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Отже, на дату звернення прокурора до суду з позовом порушення вимог закону з боку відповідача не припинило існувати.
Зважаючи на викладені обставини, а також на те, що правопорушення у вигляді не укладення охоронного договору, допущене відповідачем, є триваючим, на теперішній час відповідач зобов'язаний укласти охоронний договір на будівлю по вул. Таврійська,10, в м. Олександрія з Управлінням культури і туризму Олександрійської міської ради, як уповноваженим органом з охорони культурної спадщини, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача укласти охоронний договір.
У рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. З Конституції України); для здійснення такої діяльності органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії.
У постанові від 15.07.2019 у справі № 420/5625/18 Верховний Суд дійшов висновку, що під судовим захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Право суспільства на збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, гарантоване ст. 54 Конституції України.
У даному спорі приватне право (інтерес) відповідачів протиставляється публічному інтересу, який виражається у збереженні та охороні історико-культурної спадщини.
Відтак, забезпечення справедливого балансу приватного та публічного інтересів у даній справі полягає у необхідності дотримання відповідачем вимог законодавства про охорону культурної спадщини, визначених, зокрема, Законом України "Про охорону культурної спадщини".
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 826/12524/18.
Отже, державний інтерес у цій справі полягає у зупиненні порушень відповідачем пам'ятко-охоронного законодавства, шляхом укладення ним охоронного договору на будівлю по вул.Таврійська,10 в м. Олександрія з метою встановлення режиму використання пам'ятки та відповідальності відповідача за порушення такого режиму.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що пред'явлення прокурором позову зобов'язального характеру є ефективним способом захисту інтересів держави, що спрямований на реалізацію державою примусу щодо виконання вимог Основного Закону, відтак, задовольняє позовні вимоги повністю.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Враховуючи, що позивачем понесені судові витрати лише зі сплати судового збору, відтак підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст.139, 243, 245, 246, 255, 257-258, 262, 293, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_1 укласти з Управлінням культури і туризму Олександрійської міської ради охоронний договір на об'єкт культурної спадщини - пам'ятку архітектури місцевого значення "Колишній житловий будинок початку ХХ століття", що знаходиться за адресою - Кіровоградська область, м. Олександрія, вул.Таврійська,10 на умовах і в порядку, визначеними постановою КМУ від 28.12.2001 №1768.
Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295-296 та пунктом 15.5 Перехідних положень цього Кодексу.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО