29 жовтня 2025 року м. Київ справа №320/12238/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту також відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у нездійсненні перерахунку із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1,35%, керуючись пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачу;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з 24.10.2023 позивачу із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1,35%, керуючись пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив про звернення до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1,35%, керуючись пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте, відповідач повідомив про обчислення пенсії на підставі документів, наявних в матеріалах пенсійної справи.
Позивач вважає протиправним при проведенні з 01.10.2017 осучаснення раніше призначених пенсій застосування оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% з огляду на те, що при призначенні йому пенсії у 2009 році було застосовано 1,35%.
Означені обставини слугували підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.03.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі на електронну адресу, про що свідчать довідка про доставку електронного листа, сформована програмним забезпеченням Діловодство спеціалізованого суду.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за віком з 2009 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003№ 1058-IV (далі по тексту також - Закон №1058-IV).
Позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про здійснення йому перерахунку пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%, керуючись положеннями пункту 4 Прикінцевих положень Закону №1058-IV.
Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 24.10.2023 №1000-0202-8/161219 позивача повідомлено, що за період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.
Відповідно до пункту 43 Прикінцевих положень Закону №1058-IV пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Зазначено, що з 01.03.2023 позивачу проведено перерахунок пенсії, розмір якої склав 3 732,81 грн.
З роздруківки з програми «Пенсійні розрахунки» вбачається, що загальний розмір пенсії позивача складає 4 871,89 грн.
Не погоджуючись з правомірністю дій відповідача щодо застосування величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Закон № 1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного Фонду України.
11 жовтня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017№ 2148-VIII (далі по тексту також - Закон № 2148-VIII), яким внесено зміни, зокрема до Закону № 1058-IV, розділ XV Прикінцевих та перехідних положень якого доповнено пунктами 4-3, 4-4.
Пунктом 43 Прикінцевих положень Закону №1058-IV визначено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом № 2148-VIII, з 01 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Відповідно до пункту 44 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV з 01 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%.
Судом встановлено, що позивачу пенсію призначено відповідно до положень Закону №1058-IV до набрання чинності Законом № 2148-VIII, у зв'язку з чим така підлягала перерахунку з 01.10.2017 з урахуванням пункту 43 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV та застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Водночас, нормами пункту 2 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону № 2148-VIII чітко визначено, що у разі якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Таким чином, Законом № 2148-VIII передбачено заходи з метою уникнення зменшення розміру раніше призначених пенсій.
Суд звертає увагу, що при зменшенні величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1% одночасно було підвищено розмір середньої заробітної плати, який використовується при обчисленні пенсій.
Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2015 № 8-рп/2005 зазначено, що звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірювальних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Водночас, матеріали справи не містять жодних доказів, якими б підтверджувалося, що за наслідками проведеного з 01.10.2017 перерахунку пенсії, розмір отримуваної пенсії позивача зменшився.
Зважаючи на викладене, суд вважає безпідставним доводи позивача про звуження його прав та погіршення становища внаслідок застосування відповідачем при перерахунку пенсії величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1%.
Зазначені норми не було визнано неконституційними, а отже у відповідача були відсутні підстави не застосовувати їх при перерахунку пенсії позивача. Позивач не наводить доводів, які б дозволили вважати зазначені норми неконституційними.
З огляду на вищенаведене, суди дійшов висновку, що під час перерахунку пенсії з 01.10.2017 з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% відповідач діяв законно.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 05.02.2020 у справі № 822/3781/17, від 27.04.2021 у справі №200/2266/19-а, від 15.09.2022 у справі № 377/287/19, від 08.05.2023 у справі № 1.380.2019.005034 тощо.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.