29 жовтня 2025 року справа №320/26112/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Вісьтак М.Я., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Представник позивача Ющенка Анатолія Миколайовича звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, у якому просить суд:
-Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні періодів роботи з 01.01.2004 по 24.06.2022 у 1.5 кратному розмірі;
-Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 з 13.03.2025 року перерахунок та виплату зарахувавши до страхового стажу для обчислення пенсії період роботи з 01.01.2004 по 24.06.2022 у 1.5 кратному розмірі.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно не здійснено зарахування періоду роботи з 01.01.2004 по 24.06.2022 на Чорнобильській АЕС у пільговому обчисленні у полуторному розмірі з додатковим зарахуванням до страхового стажу по одному року за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1, що на думку позивача порушує його права та законні інтереси.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Відповідач 24.06.2025 подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову та зазначає, що зарахування періодів роботи позивача здійснено правомірно на підставі наявних у пенсійній справі документів. Підстави для врахування періоду роботи в полуторному розмірі відсутні.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області, отримує пенсію за віком за віком, що призначена зі зниженням пенсійного віку відповідно до ч.2 ст.55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 02.12.2009, та є особою віднесеною до 2 категорії, ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Станом на 01.03.2025 загальний страховий стаж Позивача складає 76 роки 0 місяців 29 дні, зарахований по 29.02.2024.
Позивач зазначає, що згідно до записів трудової книжки позивач починаючи з 15.02.1989 року прийнятий на роботу в Чорнобильську атомну електростанцію на посаду дезактивувальника та 11.06.2018 року був звільнений за станом здоров'я.
Натомість, судом встановлено за записами трудової книжки серії НОМЕР_1 , що позивач з 20.06.1986 прийнятий у порядку переводу за п. 5 ст. 5 Основ з заводу “Юпітер» водієм автобуса у зв'язку з аварією на ЧАЕС. Попередній запис за 22.09.1996 вказує, що позивач звільнений за переводом на завод “Альфа», місто Кишинів у зв'язку з аварією на ЧАЕС.
Суд нагологує, що жодних відомостей про те, що починаючи з 15.02.1989 року позивач прийнятий на роботу в Чорнобильську атомну електростанцію на посаду дезактивувальника та 11.06.2018 року був звільнений за станом здоров'я, його трудова книжка не містить.
Водночас у книжці містяться відомості про те, що 26.10.1995 позивач переведений до Державного спеціалізованого комплексного лісового підприємства “Чорнобиль» (м. Чорнобиль) водієм в зону з особливо шкідливими умовами праці. В зоні з особливо шкідливими умовами праці позивач пропрацював до 01.07.2012, працюючи на різних посадах у вказаний період.
Згідно до розрахунку стажу вбачається, що Відповідач період роботи з 17.06.1994 по 31.12.2003 врахував стаж у кратності 1,5, а після 2004 року обраховує в одинарному розмірі.
13.03.2025 року позивач звернувся до Відповідача із заявою щодо зарахування періодів роботи з 01.01.2004 по 24.06.2022 у 1,5 кратному розмірі. Однак, листом від 25.03.2025 Відповідачем відмовлено у зарахуванні стажу у 1,5 розмірі, оскільки відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено зарахування до страхового стажу, з якого розраховується розмір пенсії, у півтораразовому розмірі за періоди роботи у зоні відчуження.
Згідно з відомостями з пенсійної справи позивача, останній з 01.05.1986 по 24.06.2022 працював в зоні ЧАЕС за списком № 1. Згідно з відомостями від відповідача, розмір пенсії з надбавками складає 14764.41.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що суперечать чинному законодавству України з таких підстав.
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Водночас, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон № 1058) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
З 01.01.2004 року цим законом є Закон №1058, який був прийнятий на зміну положенням Закону №1788.
Отже, оскільки і Закон №1058, і Закон № 1788 регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону №1058 як акту права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону №1788 підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону № 1058.
Відповідно до ст. 1 Закону №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
До набрання чинності Закону №1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій регулювалися Законом №1788-XII, відповідно до статті 62 якого основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка.
Зазначеній статті 62 Закону №1788-ХІІ кореспондуються положення пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), за змістом якого основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п. 20 Порядку №637 у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію за віком на пільгових умовах або вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу, приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
З аналізу наведених правових норм слідує, що документами, які підтверджують трудовий стаж, є трудова книжка із записом про характер виконуваної роботи та уточнююча довідка, яка видається у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників.
Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду у постанові від 22.11.2018 у справі №822/1241/15.
При цьому, суд зазначає, що спірним в даній справі є правомірність обчислення періоду роботи позивача за Списком №1 з 01.04.2004 по 24.06.2022 в одинарному розмірі.
Згідно з абзацами 9-10 частини третьої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Поряд з цим, відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи час роботи, служби (в тому числі державної) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження зараховується до стажу роботи, стажу державної служби, вислуги років, яка надає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб: до 1 січня 1988 року - у потрійному, а з січня 1988 року до 1 січня 1993 року - у полуторному розмірі (у тому числі за Списком № 1). З 1 січня 1993 року та в наступні роки пільги з обчислення стажу, роботи у зоні відчуження визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 4 постанови ЦК КПРС Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 29.12.1987 року № 1497-378 встановлено, що у період 1988-1990 років: час роботи робітників, задіяних на експлуатації Чорнобильської АЕС та ліквідації наслідків аварії в зоні відселення, зараховується у полуторному розмірі в трудовий стаж та в стаж роботи, що дає право на пільгову пенсію по Списку № 1, затвердженому постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173.
У подальшому зазначена норма про те, що робота у зоні відчуження ЧАЕС зараховується до трудового стажу у полуторному розмірі (в тому числі за Списком № 1) безперервно продовжується в часі.
Відповідно до Списку № 1, затвердженому постановою Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, час роботи повний робочий день у зоні відчуження дає право на пенсію на пільгових умовах. Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постановах від 09.02.2021 у справі № 743/683/17 та від 15.11.2023 у справі №620/7043/22.
Судом встановлено та відповідачем не заперечується, що відомостями трудової книжки позивача та пенсійної справи, які не оспорюються з боку Пенсійного фонду, підтверджується робота позивача протягом спірного періоду у зоні відчуження.
Як зазначалося судом вище пунктом 4 постанови ЦК КПРС Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 29.12.1987 року № 1497-378 встановлено, що у період 1988-1990 років: час роботи робітників, задіяних на експлуатації Чорнобильської АЕС та ліквідації наслідків аварії в зоні відселення, зараховується у полуторному розмірі в трудовий стаж та в стаж роботи, що дає право на пільгову пенсію по Списку № 1, затвердженому постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173.
Дію вказаної постанови було пролонговано пунктом 1 постанови Ради Міністрів СРСР № 1136 Про продовження на 1991-1995 роки строку дії постанови ЦК КПРС Ради Міністрів СРСР та ВЦРП від 29.12.1987 року № 1497.
У подальшому зазначена норма про те, що робота у зоні відчуження ЧАЕС зараховується до трудового стажу у полуторному розмірі (в тому числі за Списком № 1) безперервно продовжується в часі постановами Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 № 250 - з 01.01.1996 до 01.01.2000; від 30.06.1998 № 982 - з 01.07.1998 до 01.01.2000; від 07.02.2000 № 223 - з 01.01.2000 до 01.01.2003; від 29.01.2003 №137 - з 01.01.2003 до 01.01.2006; від 27.04.2006 №571 - з 01.01.2006 по 01.01.2009; від 10.09.2008 № 831 в первинній редакції з 01.01.2009 по 01.01.2012, в редакції постанови від 21.09.2011 № 984 - з 01.01.2012 до 01.01.2015, в редакції постанови від 29.12.2014 № 717 - з 01.01.2015 до 01.01.2016, в редакції постанови від 20.04.2016 № 297 з 01.01.2016, в редакції постанови від 18.05.2017 №335 з 01.01.2017, та діє по даний час.
Пунктами 1 і 3 постанови Кабінету Міністрів України Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів від 29.01.2003 № 137 визначено, що у період з 1 січня 2003 року до 1 січня 2006 року особам, які постійно працюють або виконують службові обов'язки у зоні відчуження: час роботи або служби зараховується до трудового стажу, до вислуги років у полуторному розмірі (в тому числі за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком, на пільгових умовах, який затверджується Кабінетом Міністрів України).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 831 від 10.09.2008 Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження особам, які постійно працюють або виконують службові обов'язки у зоні відчуження, час роботи або служби зараховується до стажу роботи і вислуги років у полуторному розмірі (в тому числі за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36).
Постанова № 831 прийнята у відповідності з положеннями статті 56 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка передбачає пільги щодо обчислення стажу роботи.
Так, згідно із частиною першою статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" час роботи, служби (в тому числі державної) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження зараховується до стажу роботи, стажу державної служби, вислуги років, яка надає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб: до 1 січня 1988 року - у потрійному, а з 1 січня 1988 року до 1 січня 1993 року - у полуторному розмірі (у тому числі за списком № 1). З 1 січня 1993 року та в наступні роки пільги з обчислення стажу роботи у зоні відчуження визначаються Кабінетом Міністрів України.
За таких обставин, наявні підстави для зарахування до страхового стажу позивача період роботи за Списком № 1 в зоні відчуження ЧАЕС з 01.01.2004 по 24.06.2022 у полуторному розмірі.
Верховний Суд неодноразово застосовував наведений підхід, зокрема, у постановах 03.02.2021 у справі №750/4692/17, від 09.02.2021 у справі №743/683/17, від 25.03.2021 у справі №750/3198/17, від 22.04.2021 у справі №373/188/17, від 06.12.2023 у справі №320/6063/19.
Разом з тим, відповідач листом протиправно відмовив позивачу у проведенні зарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи за Списком № 1 в зоні відчуження ЧАЕС у полуторному розмірі, що вказує на протиправність його дій.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частина друга статті 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене та основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з ч.1 ст.139 КАСУ при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач звільнений від сплати судового збору, відтак підстави для здійснення розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні періодів роботи з 01.01.2004 по 24.06.2022 у 1.5 кратному розмірі;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з 13.03.2025 року перерахунок та виплату зарахувавши до страхового стажу для обчислення пенсії період роботи з 01.01.2004 по 24.06.2022 у 1.5 кратному розмірі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.