29 жовтня 2025 року м.Київ справа №320/26067/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Сас Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, суд,
Рух справи
Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з вимогами:
1. Визнати протиправною та скасувати Постанову про відкриття виконавчого провадження №77946488 від 12.05.2025 року, винесену головним державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бабенко Ольгою Олександрівною.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що Головним державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бабенко Ольгою Олександрівною відкрито виконавче провадження № 77946488 від 12.05.2025 на підставі постанови у справі про адміністративне правопорушення № 4А-1073 від 10.11.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач вважає постанову про відкриття виконавчого провадження протиправною, оскільки, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження боржником не отримувався, позивач зазначає, що у матеріалах відсутні докази вручення постанови про накладення штрафу позивачу, тому 15-денний строк на добровільну сплату не розпочався. Крім цього, позивач заперечує щодо постанови державного виконавця, оскільки виконавчий документ пред'явлено до примусового виконання з пропуском строків, встановлених Законом України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований належним чином, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі в електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд», про що свідчить довідка про доставку електронного листа, сформована програмним забезпеченням «Діловодство спеціалізованого суду».
ІНФОРМАЦІЯ_1 ( далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 у АДРЕСА_1 ) направлено письмові пояснення, в яких зазначає, що позивач не виконав свого прямого обов'язку з'явитися за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 у м.Києві, і процедура винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення відбулася згідно з нормами КУпАП для особливого періоду, а тому вимогу позивача вважає безпідставною та необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.
Письмових пояснень від третьої особи не надходило, про відкриття провадження у справі був проінформований належним чином, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі в електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд», про що свідчить довідка про доставку електронного листа, сформована програмним забезпеченням «Діловодство спеціалізованого суду».
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин
10.11.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 у м.Києві винесено постанову № 4А-1073 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-я КУпАП, накладено штраф у розмірі 25 500 грн (у подвійному розмірі - 51 000 грн), Дата набрання законної сили 30.11.2024.
Головним державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бабенко Ольгою Олександрівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 77946488 та постанову про накладення арешту на кошти боржника від 12.05.2025.
Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування
Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII ( далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В силу вимог п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення, зокрема, на підставі таких виконавчих документів як постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Частиною 1 статті 4 Закону № 1404-VIII передбачено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку;
Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Частиною другою статті 12 Закону № 1404-VIII передбачено, що строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону №1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ст. 291 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП), постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови
Статтею 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Відповідно до ч. 4 ст. 299 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Відповідно до ч. 2 ст. 303-3 КУпАП, У разі несплати штрафу особою, яка вчинила правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, протягом 30 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення така постанова підлягає примусовому виконанню.
В силу положень ст. 308 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.( ч. 2 ст. 299 КУпАП)
Водночас, відповідно до ст. 298 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.
Згідно з статтею 303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
Водночас, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Подальшими указами Президента України строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався.
Разом з цим, відповідно до п.п. 4 пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», доповненого Законом України від 15 березня 2022 року №2129-ІХ, який набрав чинності з 26 березня 2022 року, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Оцінка аргументів учасників справи та висновки суду
Суд вважає, що доводи позивача не свідчать про протиправність оскаржуваної постанови державного виконавця.
Суд звертає увагу, що законом не передбачено обов'язок державного виконавця вчиняти будь-які дії, щодо перевірки набрання виконавчим документом законної сили, якщо у ньому наведено відповідні відомості.
У даній справі не встановлено невідповідність виконавчого документа вимогам встановлених Законом України «Про виконавче провадження».
Відтак, станом на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження констатувавши відповідність виконавчого документа вимогам статті 4 Закону № 1404-VIII, у тому числі в частині настання строку набрання ним законної сили, державний виконавець не мав правових підстав для повернення зазначеної постанови у справі про адміністративне правопорушення без прийняття її до виконання та в силу вимог закону був зобов'язаний винести постанову про відкриття виконавчого провадження.
Верховний Суду у постанові від 14.04.2025 у справі № 591/4324/24 зробив висновок, що органи ДВС в силу приписів Закону № 1404-VIII не наділені повноваженнями перевірки факту оскарження відповідної постанови (виконавчого документу) в судовому порядку. Отримавши виконавчий документ, державний виконавець обтяжений обов'язком винести постанову про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі №815/6844/17 та від 27 березня 2019 року у справі №826/15117/17.
Посилання позивача на не отримання постанови у справі про адміністративне правопорушення суд не бере до уваги, оскільки правомірність дій третьої особи не є предметом розгляду у межах цього позову.
Суд зазначає, що обов'язок щодо надсилання постанови про адміністративне правопорушення покладається саме на орган, який виніс таку постанову. Однак, у цій справі відповідачем є виконавча служба, предметом спору - постанови державного виконавця, а тому питання щодо дотримання процедури повідомлення особи про накладення на неї штрафу у справі про адміністративне правопорушення, не підлягає судовому контролю.
Постановою від 09.02.2023 у справі № 380/16826/21 Верховний Суд зазначив, що питання правомірності або змісту виконавчого документа не входить до компетенції державного виконавця під час відкриття виконавчого провадження. Виконавець перевіряє лише наявність передбачених законом реквізитів виконавчого документа, а не обставини його видачі чи належність його направлення боржнику.
Отже, державний виконавець не зобов'язаний перевіряти факт вручення виконавчого документа, оскільки така перевірка виходить за межі його повноважень та не передбачена Законом України «Про виконавче провадження».
Щодо обґрунтування позивача про порушення встановленого законодавством тримісячного строку пред'явлення виконавчих документів, за якими стягувачем є держава, суд звертає увагу, що на період дії воєнного стану відповідно до п.п. 4 пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» строки пред'явлення виконавчих документів до виконання встановлються з дня припинення або скасування воєнного стану.
З урахуванням повноважень суду, передбачених статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при відмові у задоволенні позову, судові витрати понесені позивачем, не підлягають компенсації за рахунок відповідача.
Керуючись статтями 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. У задоволенні позовних вимог - відмовити.
2. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
відповідач: Подільський відділ державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), місцезнаходження: м. Київ, просп. Георгія Гонгадзе, буд. 5Б; код ЄДРПОУ 34482497.
третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 .
Суддя Сас Є.В.