29 жовтня 2025 року м. Київ справа №320/3689/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в електронній формі у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Підприємства об'єднання громадян "Компанія Сонола" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Підприємство об'єднання громадян "Компанія Сонола" з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, у якому просить суд з урахуванням уточнених позовних вимог визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.06.2024 №27472/13-01-07-04 та №27473/13-01-07-04.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що позивач не отримував копію наказу про проведення невиїзної перевірки, акту перевірки та спірних податкових повідомлень-рішень, а докази про їх вручення є неналежними та недопустимими, оскільки вручені особі з прізвищем ОСОБА_1 , яка не є працівником позивача, не має довіреності, і в повідомленні відсутня відмітка про вручення за довіреністю чи особисто. Внаслідок протиправних дій відповідача позивач не мав можливості реалізувати право на участь у перевірці та подати первинні документи, що стало підставою для висновку про їх відсутність. При цьому, як зазначає позивач, суми податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, пов'язаним із його господарською діяльністю, спричинили зміну активів та зобов'язань товариства, а висновки податкового органу, викладені в акті перевірки ґрунтуються лише на припущеннях, наявності негативної інформації стосовно контрагентів позивача, не підтверджуються об'єктивними даними і не можуть слугувати підставою для висновків про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що прийняті з порушенням норм чинного податкового законодавства України, що є підставою для їх скасування.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, у відзиві на позовну заяву зазначив, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Звертав увагу суду, що ПОГ “Компанія Сонола» не надано документи на підтвердження даних податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що передбачено п.85.2 ст.85 ПК України. Під час перевірки встановлено порушення позивачем п.198.1 п.198.3 п.198.6 ст.198, п.200.1 п.200.4 ст.200 ПК України внаслідок завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 декларації) по декларації за лютий 2024 року у сумі 196 880 803 грн.
Позивач також надав до суду додаткові пояснення, в яких повідомлено про відсутність у АТ “Укрпошти» належної інформації про пересилання поштових відправлень, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків.
Відповідачем також направлено до суду додаткові пояснення, у яких наголошено на відсутності підстав для задоволення позову, оскільки доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і вимогам податкового законодавства України.
До суду також надійшло клопотання відповідача про витребування у позивача додаткових доказів, а саме довідки МСЕК належної якості, програми індивідуальної реабілітації осіб з інвалідністю а також табелі використання робочого часу щодо працівників з інвалідністю працевлаштованих на ПОГ «Компанія Сонола» за період з 01.12.2020 по 31.12.2022 років, що підтверджують їх задіяність у виробничому процесі.
За результатами розгляду вказаного клопотання відповідача суд зазначає про його необґрунтованість, оскільки в матеріалах справи містяться належної якості довідки МСЕК, на які посилається позивач в обґрунтування своїх доводів.
Посилання відповідача про необхідність витребування індивідуальних програм реабілітації осіб з інвалідністю також є безпідставними, оскільки відповідачем не доведено, як вказані докази можуть вплинути на правильне вирішення предмету спору, що полягає у законності декларування позивачем суми від'ємного значення з ПДВ.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі та визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд справи по суті.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.10.2025 постановлено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.
ПОГ «Компанія Сонола» подано до Головного управління ДПС у Львівській області декларацію з податку на додану вартість від 20.03.2024 №9065098396 (далі - декларація) за лютий 2024 року.
Відповідно до даних поданої декларації позивачем задекларовано від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 196 880 803 грн.
У відповідності до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.73.3 ст.73, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78; п.82.2 ст.82 ПК України та на підставі наказу від 26.03.2024 № 1553-ПП Головним управлінням ДПС у Львівській області було передбачено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПОГ «Компанія Сонола» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2024 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі яке визначене з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах.
На підставі наказу від 26.03.2024 № 1553-ПП “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПОГ “Компанія Сонола» (43564543)» і направлень на проведення позапланової документальної виїзної перевірки від 29 березня 2024 року № 3108, №3109 29 березня 2024 року працівниками управління податкового аудиту ГУ ДПС у Львівській області було здійснено вихід на податкову (юридичну) адресу уповноваженої особи ПОГ “Компанія Сонола» (43564543): 79024, м. Львів, вул. Кукурудзяна, буд. 2, приміщення 316.
Однак, працівниками управління податкового аудиту ГУ ДПС у Львівській області встановлено факт неможливості проведення даної документальної позапланової виїзної перевірки у зв'язку з відсутністю за податковою адресою (місцезнаходженням) платника податків, про що складено акт про неможливість проведення перевірки ПОГ “Компанія Сонола» від 29.03.2024 №405/13-01-07-04/43564543.
З метою встановлення фактичного місцезнаходження ПОГ «Компанія Сонола» Головне управління ДПС у Львівській області в межах компетенції направлено запити на встановлення місцезнаходження уповноваженої особи ПОГ “Компанія Сонола» до Територіального управління БЕБ у Львівській області та в ГУ НП у Львівській області.
На момент написання акта перевірки відповідь на відповідні запити не надходила.
Із врахуванням вищенаведених обставин та неможливості проведення позапланової виїзної перевірки, відповідачем, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20; п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78, ст.79, п.69.2 ст.69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, прийнято наказ від 09.04.2024 № 1823 - ПП “Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПОГ “Компанія Сонола»» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні у Податковій декларації податку на додану вартість від 20.03.2024 № 9065098396 (далі - Декларація) за лютий 2024 року від'ємного значення з податку на додану вартість.
За результатами перевірки складено акт від 24.05.2024 року №21866/13-01-07-04/43564543, відповідно до висновків якого контролюючим органом встановлено наступні порушення:
1) п. 198.1 п. 198.3 п. 198.6 п. 200.1 п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 декларації) по декларації за лютий 2024 року на суму 196 880 803 грн.;
2) п. 44.1 п. 44.3 ст. 44; п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України - підприємство до перевірки не надано документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
Як вбачається з акту перевірки, посадовими особами управління податкового аудиту ГУ ДПС у Львівській області встановлено факт неможливості проведення даної документальної позапланової виїзної перевірки у зв'язку з відсутністю за податковою адресою (місцезнаходженням) платника податків, про що складено акт про неможливість проведення перевірки ПОГ «Компанія Сонола» від 29.03.2024 № 405/13-01-07-04/43564543.
Враховуючи вищенаведене, управлінням податкового аудиту ГУ ДПС у Львівській області направлено запити на встановлення місцезнаходження уповноваженої особи ПОГ «Компанія Сонола» (43564543) до Територіального управління БЕБ у Львівській області та в ГУ НП у Львівській області. На момент написання акта перевірки відповідь на відповідні запити не надходила.
Перевірку проведено без присутності посадових осіб ПОГ «Компанія Сонола».
Таким чином, на переконання контролюючого органу, ПОГ «Компанія Сонола» не надано документи, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що передбачено п.85.2 ст.85 ПК України.
На підставі вищевказаних висновків акта перевірки прийнято оскаржувані податкові-повідомлення рішення:
1) № 27473/13-01-07-04 від 24 червня 2024 року форми «ПС» на загальну суму 1020 грн.;
2) № 27472/13-01-07-04 від 24 червня 2024 року форми «В4», яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 196 880 803 грн.
ПОГ «Компанія Сонола» правом на подання заперечень на акт перевірки від 14.08.2024 №34423/13-01-07-04/4375934 не скористалось.
Не погоджуючись з правомірністю прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Однією з підстав позову зазначено процедурні порушення відповідачем порядку проведення перевірки, внаслідок чого у позивача була відсутня можливість забезпечити надання всіх необхідних документів.
У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21.02.2020 (справа №826/17123/18) зроблено висновок, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень. Підставам позову такого змісту, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками перевірки, - переходити до перевірки підстав позову, пов'язаних з оспорюванням висновку контролюючого органу про вчинення платником податків податкового правопорушення (порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 виснувала таке: аналізованими нормами ПК з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. У разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Отже, за правовим висновком Верховного Суду процедурним порушенням порядку проведення податкової перевірки суди повинні надавати правову оцінку у першу чергу.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом та відповідає доктрині під умовною назвою «плоди отруйного дерева», сформульованій Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.
Встановлена судом протиправність наслідків перевірки внаслідок порушення процедури її проведення є достатньою самостійною підставою до скасування прийнятих за результатами її проведення рішень, що унеможливлює перехід до суті покладених в їх основу податкових правопорушень.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18.
Враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, в першу чергу судом досліджується питання наявності чи відсутності порушень відповідачем вимог законодавства під час призначення та проведення перевірки.
Відповідно до статті 62 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідно до пунктів 85.2, 85.6 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Цьому обов'язку кореспондує право контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків первинні фінансово-господарські, бухгалтерські та інші документи (в тому числі, засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) їх копії), які б підтверджували задекларовані об'єкти оподаткування, суми податкових зобов'язань, дотримання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таке право закріплене нормою пункт 85.4 статті 85 ПК України.
Отже, надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов'язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацом другим пункту 44.7 цієї статті в редакції до внесення змін Законом від 16.01.2020 №466-ІХ), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Така теза неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, але не виключно, у постановах від 05.05.2020 (справа №826/678/16), від 16.04.2020 (справа №826/7760/15), а також у постановах від 20.03.2020 у справі №2а-9423/12/2670, від 09.10.2019 у справі №808/9397/13-а, від 05.05.2020 у справі №826/678/16.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Статтею 79 ПК України визначено особливості проведення документальної невиїзної перевірки.
Зокрема, пунктом 79.1 статті 79 ПК України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
За правилами пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
При цьому, незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 ПК України необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім, що також узгоджується із приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України.
У зв'язку із наведеним слід зазначити, що за пунктом 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відтак законодавець передбачив два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків, зокрема, коли останні надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представнику.
У застосуванні положень пункту 79.2 статті 79 ПК України в взаємозв'язку з приписами пункту 42.2 статті 42 ПК України Верховний Суд дотримується усталеної позиції, згідно якої з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків. Оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об'єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку.
Означена позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.01.2015 у справі №21-425а14, від 28.01.2020 у справі №818/998/17, від 15.02.2024 у справі №640/9016/20, від 19.04.2024 у справі № 440/4696/18.
Наведене дає підстави для висновку, що у випадку надіслання копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки рекомендованим листом з повідомленням про вручення контролюючий орган має враховувати особливості, пов'язані із правилами вручення поштових відправлень в Україні.
Про обґрунтованість такого висновку свідчать і наступні зміни, що були внесені законодавцем до пункту 79.2 статті 79 ПК України. Зокрема, Законом України від 30 листопада 2021 року №1914-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень», який набрав чинності з 01 січня 2022 року, пункт 79.2 статті 79 ПК України доповнено новим абзацом такого змісту: «У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу».
Також Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що невиконання контролюючим органом вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України є істотним порушенням процедури перевірки, тобто є самостійною та достатньою підставою для скасування податкових повідомлень-рішень та інших рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Як приклад, можна навести постанову Верховного Суду від 15.02.2024 по справі №640/9016/20.
Отже, істотною обставиною при вирішенні питання своєчасного повідомлення платника податків про проведення відносно нього перевірки є встановлення дати, з якої наказ про проведення перевірки вважається врученим.
У справі, що розглядається, судом встановлено, що документальну позапланову невиїзну перевірку ПОГ «Компанія Сонола» з питань законності декларування за лютий 2024 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі яке визначене з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, яке становить більше 100 тис. грн., призначено наказом ГУ ДПС у Львівській області від 09.04.2024 № 1823 - ПП.
Відповідач в акті перевірки вказав про направлення копії зазначеного наказу та інформування позивача про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки повідомленням від 09.04.2024 № 235/6/13-01-07-04 шляхом направлення їх засобами поштового зв'язку 09.04.2024, а саме: рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення. Поштове відправлення з наказом та повідомленням про проведення перевірки вручено 15.04.2024 року.
У свою чергу, позивач вказує, що вищевказане повідомлення про вручення позивачу копії наказу у відділенні АТ “Укрпошти» 15.04.2024 не має прийматися до уваги судом, оскільки в ньому зазначено, що лист вручено 15.04.2024 та зазначено прізвище ОСОБА_1 .
Позивач зазначає, що надана до суду копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, на яку посилається представник відповідача як на належний доказ вручення наказу про проведення перевірки та повідомлення про проведення такої перевірки, не може вважатися належним доказом, оскільки з дослідження змісту такого не можна дійти висновку про те, які саме документи було направлено платнику податків згідно вказаного відправлення.
Аналогічна ситуація з направленням податкових повідомлень-рішень та акту перевірки, де в повідомленнях про вручення вказано також прізвище ОСОБА_1 .
У зв'язку з чим, позивач зазначає, що ним не отримувалася копія вищезазначеного наказу, акту та спірних податкових-повідомлень-рішень.
Позивач просив врахувати, що працівника на прізвище ОСОБА_1 у штаті ПОГ «Компанія Сонола» не було, такій особі довіреність не видавалася.
Разом з тим, судом встановлено, що в повідомленнях про вручення копії наказу на проведення невиїзної перевірки, акту перевірки та спірних податкових повідомлень-рішень містяться відомості про їх вручення особі з прізвищем ОСОБА_1 .
При цьому, суд враховує, що фізична особа Жеребух Л.Р. не є посадовою особою ПОГ «Компанія Сонола».
Належних доводів та доказів зворотного відповідачем не наведено та не надано.
Зокрема, в наданих рекомендованих повідомленнях про вручення кореспонденції відсутні відомості про те, на підставі яких документів було видано фізичній особі Жеребух Л.Р. документи, які стосувалися ПОГ «Компанія Сонола», оскільки відмітка на підставі чого було вручено «особисто», «за довіреністю» не заповнена.
Крім того, судом встановлено, що в матеріалах справи міститься заява директора Підприємства об'єднання громадян «Компанія Сонола» Ткаченко Ірини Володимирівни, що посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, від 21.07.2025 року, якою підтверджується, що єдиною уповноваженою особою на отримання поштової кореспонденції, адресованої підприємству (зокрема від органів державної влади, правоохоронних органів, судів, банків, контрагентів тощо), є директор підприємства Ткаченко Ірина Володимирівна. Інші фізичні та юридичні особи не наділялися повноваженнями на отримання кореспонденції від імені підприємства.
Отже, наявні в матеріалах справи докази не дають підстав вважати, що відповідні документи були отримані платником податків у спосіб, передбачений спеціальними нормами ПК України.
Водночас, з урахуванням норм податкового законодавства, належним та допустимим доказом надіслання платнику податків вищевказаних документів є повідомлення про їх вручення, в яких чітко буде зазначено ініціали посадової особи платника податків (ПОГ «Компанія Сонола»).
За таких обставин, контролюючим органом не доведено сам факт вручення платнику податків повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та наказу про призначення невиїзної перевірки.
Більше того, з матеріалів справи судом встановлено, що акт перевірки від 24.05.2024 року №21866/13-01-07-04/43564543 та прийняті на його основі спірні податкові-повідомлення рішення не були вручені посадовій особі ПОГ «Компанія Сонола», що позбавило вказаного платника податків подати заперечення на такі, у встановленому законодавством порядку, доказів зворотного відповідачами також не надано.
Оцінюючи причинно - наслідковий зв'язок між встановленими процедурними порушеннями та правомірністю оскаржуваних податкових повідомлень - рішень судом встановлено наступне.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Контролюючий орган при здійсненні покладених на нього функцій має дотримуватися вимог законодавства та не допускати порушення прав платників податків, а податкова перевірка повинна базуватися на принципах законності, достовірності даних, всебічного та об'єктивного розгляду зібраної інформації
Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, відповідно до якої перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки; акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність такого рішення. З урахуванням цього суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов'язання.
З урахуванням викладеного, невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про проведення позапланової невиїзної перевірки до початку її проведення, як обов'язкової умови для проведення планової невиїзної документальної перевірки, зокрема, задля забезпечення права платника податку щодо належного подання документів для проведення перевірки, призводить не лише до визнання незаконною перевірки, але й відсутності правових наслідків такої (незаконність прийнятих контролюючим органом за наслідками проведення перевірки рішень).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2024 у справі №380/11112/23.
Таким чином, суд констатує порушення відповідачем вимог пункту 78.4 статті 78, пунктів 79.2 та 79.3 статті 79 ПК України з огляду на відсутність жодних належних та допустимих доказів вручення позивачу до початку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки копії наказу про призначення перевірки та повідомлення його про початок проведення такої перевірки, що, в свою чергу, позбавило позивача можливості реалізації свого права на ознайомлення із ними до вчинення заходу податкового контролю та надання відповідних пояснень й документів.
На переконання суду, означені обставини є такими, що мають наслідком протиправність оскаржуваних актів індивідуальної дії, прийнятих відповідачем.
Вжиття контролюючим органом усіх можливих та залежних від нього заходів для дотримання вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України та ознайомлення платника податку із наміром провести документальну позапланову невиїзну перевірку до її початку судом під час розгляду справи встановлено не було.
З урахуванням означеного суд дійшов висновку про фактичну неможливість позивачем виконати свій обов'язок щодо надання документів, що належать до предмета перевірки або пов'язані з предметом перевірки, внаслідок неповідомлення його про проведення перевірки до її початку та під час її проведення.
Отже, встановлені під час розгляду справи порушення ГУ ДПС у Львівській області процедури проведення документальної позапланової невиїзної перевірки є достатньою самостійною підставою для скасування прийнятих за результатами її проведення рішень.
Водночас, незважаючи на те, що вказані обставини є достатньою самостійною підставою для задоволення позову, суд, керуючись закріпленим в статті 9 КАС України принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі, також вважає за доцільне надати правовий висновок викладеним в акті перевірки твердженням контролюючого органу про порушення позивачем вимог пунктів 44.1, 44.3 статті 44, п. 85.2 ст. 85, п. 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, п. 200.1, 200.4 статті 200 ПК України.
Судом встановлено, що висновки акту перевірки від 24.05.2024 року №21866/13-01-07-04/43564543 ґрунтуються виключно на тому, що позивачем не надано посадовим особам контролюючого органу, які проводили перевірку, документів на підтвердження законності декларування за лютий 2024 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі яке визначене з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, у сумі 196 880 803 грн.
При цьому, як встановлено судом, матеріали справи містять документальне підтвердження формування спірної суми від'ємного значення з податку на додану вартість та заявленого ПОГ «Компанія Сонола» в декларації з ПДВ за лютий 2024 року у сумі 196 880 803 грн.
В обґрунтування своїх висновків суд вказує наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.
Відповідно до п.п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом 14.1.181 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Абзацем 2 п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 вищевказаної статті передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг (абзац перший та другий пункту 198.3 статті 198 ПК України).
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. (пункт 198.6. ст. 198 ПК України).
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV ( далі- Закон № 996-XIV), яким передбачено, зокрема:
- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. (стаття 1 Закон №996-XIV)
- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. (частина перша статті 9 Закону №996-XIV).
Отже, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку із положеннями законодавства з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності визначають, що однією з головних умов документального підтвердження задекларованих платником податків у податковій звітності показників є можливість на підставі наявних первинних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту (доходу) в результаті здійснення господарських операцій.
При цьому первинний документ має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення, натомість сама собою наявність або відсутність окремих документів не свідчить про наявність факту порушення з боку платника податків, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення суб'єктами господарювання відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.
Судом встановлено, що Підприємство об'єднання громадян «Компанія Сонола» зареєстровано 13.03.2020 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Підприємство для здійснення господарської діяльності використовує:
1) швейні цехи, що розташовані за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Кооперативна, 11 (договір суборенди майна №010721 від 01 липня 2021 року), Київська область, м. Бровари, вул. Сергія Москаленка, буд. 16-г/7 (договір суборенди приміщення №010221-1 від 01 лютого 2021 року);
2) офіси та інші нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Соборна, буд.103/10, прим. 316; Київська область, м. Бориспіль, вул. Нова, буд. 31-б, офіс 126 (договір оренди нежитлового приміщення № 06/06/169 від 15.11.2020,); м. Київ, Святошинський район, вул. Велика Кільцева, буд. 8, каб. 1,; м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 14 (договір оренди нерухомого майна №01/07/1-ЛЙ від 23 липня 2021 року), м. Київ, вул. Бориспільська, 9 (договір суборенди приміщення №01012022-1 від 01 січня 2022);
3) склад, який розташований за адресою: Полтавська область, Полтава Київський р-н, вул. Бірюзова Маршала, буд. 26/1 (договір суборенди нежитлових приміщень №21/01/01-3 від 01 січня 2021 року).
Договори оренди, договори суборенди нежитлових приміщень з актами прийому містяться в матеріалах справи.
Як вбачається з акту перевірки, причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (із зазначенням частки загальної суми податкового кредиту звітного (податкового) періоду, у якому виникло від'ємне значення ПДВ) є: застосування норми п.8 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, відповідно до якого «На період до 1 січня 2025 року за нульовою ставкою оподатковується податком на додану вартість постачання товарів (крім підакцизних товарів) та послуг (крім послуг, що надаються під час проведення лотерей і розважальних ігор та послуг з постачання товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати постачання товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари), що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, які засновані громадськими об'єднаннями осіб з інвалідністю і є їх власністю, де кількість осіб з інвалідністю, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової кількості штатних працівників, і за умови, що фонд оплати праці таких осіб з інвалідністю становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу витрат виробництва.
Як вбачається з акта перевірки основною підставою формування від'ємного значення були імпортні операції: ввезення на митну територію України товарів (одяг, що був у користуванні, для подальшого використання, сортований з текстильних матеріалів - 1-ї, 2-ї, 3-ї категорії: футболки, сорочки, блузки , светри, штани, шкарпетки, верхній одяг , куртки, джинсовий одяг, верхній зимовий; взуття, що було у користуванні, для подальшого використання, зимове, весняно-осіннє та літнє, 1-ї, 2-ї, 3-ї категорії. Речі вживані сортовані, з текстильних матеріалів в асортименті: дорожні пледи, фіранки, постільна та столова білизна, скатертини та ін.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою здійснення господарської діяльності позивачем укладено контракт № TK-NOV-1 від 28 грудня 2020 року з Novikon Group OU, Tallinn, Estonia; № EG-TK-1 від 07.06.2021 року з Ebimex Group sp.z.o.o (Poland); № 1 - HMP -ТК від 11 січня 2021 року з HMP Group LTD, Латвія.
Також, позивачем укладено договори комісії з ТОВ «БАКОТА» (від 02 червня 2021 № IF-BK-6), ТОВ «ІФАГОР» (від 22 грудня 2020 року № IFTK/12), ТОВ «ЛІНЕЙЧ» (від 02 червня 2021 року № ТК.Л.2), ТОВ «НАЙДОРА» (від 01 жовтня 2021 року № 1-ТК-НД) за умовами яких комісіонер зобов'язується за дорученням комітента здійснювати від свого імені та за рахунок комітента за обумовлено договором винагороду такі дії:
- придбання у нерезидентів України вживаних одягу, взуття, речей. Асортимент, кількість, ціна та інші характеристики зазначеного товару визначаються у Додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною;
- укладає імпортні зовнішньоекономічні договори купівлі-продажу товару з
нерезидентами України;
- збереження та транспортування товару відповідно до базису поставки за
контрактом;
- укладає необхідні договори митного оформлення товару при отриманні та за
необхідності може виконувати всі необхідні митні платежі.
Відповідно до пункту 1.2 договору товар, що пройшов митне оформлення передається комісіонером комітенту, та є власністю комітента.
Товар, що є предметом цього договору, передається комісіонером комітенту за актом приймання-передачі у місці зберігання відповідними партіями товару та/або частинами партії товару згідно Додатку, який складається на кошту партію товару окремо, за адресою, зазначеною у відповідному додатку (пункт 1.3 договору).
Згідно з пунктом 1.4 договору сторони погодили, що вантажоодержувачем товару буде безпосередньо сам комісіонер.
Пунктом 3.1 договору визначено, що імпортна ціна товару вказується в Додатках до цього договору , які є невід'ємною частиною.
Комітент перераховує грошові кошти для оплати продавцям нерезидентам України за поставлений товар на поточний рахунок комісіонера, зазначений в п.8 цього договору, в національній валюті України - гривні. Купівлю валюти для розрахунків із нерезидентами продавцям за поставлений товар комісіонер здійснює самостійно та приймає на себе всі ризики щодо коливання курсі іноземної валюти (пункт 3.2 договору).
Відповідно до пункту 3.4 договору ціною цього договору є вартість наданих комісіонером послуг відповідно до Звітів комісіонера та актів прийому-передачі наданих послуг.
Судом встановлено, що надання послуг комісії підтверджується звітами комісіонера та актами-прийому передачі, які містяться в матеріалах справи.
Виконання договорів також підтверджується актами надання послуг, актами, додатками до договорів, банківськими виписками.
Крім того, надані позивачем документи мають всі обов'язкові реквізити первинного документа, передбачені Законом №996-XIV.
Будь-яких недоліків або зауважень відповідачем під час судового розгляду справи не встановлено.
Суд також вказує, що в межах спірних правовідносин, первинним документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства і яка безпосередньо підтверджує сплату такого податку.
Аналогічна висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.04.2024 року у справі № 640/21773/22 та від 02.04.2024 року у справі №320/16177/23.
Так, судом встановлено, що факт здійснення операцій, що призвели до виникнення спірної суми від'ємного значення з ПДВ, підтверджується наданими вантажно-митними деклараціями, які складалися внаслідок ввезення товару на митну територію України.
Суми податку на додану вартість, сплачені на митниці, підтверджені ВМД та банківською випискою, були позивачем правомірно включені до складу податкового кредиту та стали підставою виникнення від'ємного значення.
Використання товару в господарській діяльності підтверджується звітами виробництва за період з 30.04.2021 по 25.08.2022, які містяться в матеріалах справи.
В свою чергу, використання товару в господарській діяльності позивача підтверджується звітами накладними на переміщення товару та актами про зворотні відходи.
В матеріалах справи також містяться докази реалізації позивачем придбаних товарів, що підтверджується договорами постачання товару з ТОВ «Клоуз МІКС» (від 01.04.2021 №01/04-21в), договорами постачання товару з ТОВ «МІТ ЕКСПОРТ» (від01.04.2021 № 0104/21), договором постачання товару з ТОВ «АЦКСЕРВІС» №30/09-21 від 30.09.2021 та відповідними видатковими накладними.
У 2022 році товар реалізовувався на фізичних осіб підприємців на підставі Договорів №04/01/2022-01 від 04.01.2022 (ФОП ОСОБА_2 ), №04/01/2022-04 від 04.01.2022 (ФОП ОСОБА_3 , №04/01/2022-03 від 04.01.2022 (ФОП ОСОБА_4 ), №04/01/2022-02 від 04.01.2022 (ФОП ОСОБА_5 ), що підтверджується складеними видатковими накладними.
Отже, як встановлено судом, всі перераховані вище первинні документи містять повний перелік обов?язкових реквізитів, визначених ч.ч.2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV.
Договори між позивачем та його контрагентами містять повний перелік необхідних реквізитів та істотних умов, передбачених вимогами законодавства. Згадані правочини на момент укладення також втілюють у собі обопільні добровільні наміри та мету сторін - досягнення економічної вигоди (підприємницького доходу) шляхом взаємного виконання сторонами взятих на себе обов?язків.
Належних доводів та доказів зворотного відповідачем не наведено та не надано.
Правочини між ПОГ «Компанія Сонола» та його контрагентами є товарними, оплатними, такими, що відбулись в дійсності та тягнуть за собою зміну в майновому стані всіх учасників.
Контролюючим органом під час судового розгляду справи жодним чином не спростовано фактів придбання і оприбуткування у своїх контрагентів ТМЦ.
Крім того, на момент укладення та виконання правочинів, у державних реєстрах відсутня жодна інформація стосовно фіктивності або незаконного (протиправного) характеру діяльності контрагентів-постачальників та контрагентів-покупців, рівно як і відсутня інформація щодо не проведення державної реєстрації вказаних підприємств внаслідок дефектів у їх правовому статусі, відсутності у них затребуваних державою документів на посвідчення легальності, відсутності у них обов?язкових ознак для набуття правосуб?єктності (назва, організаційно - правова форма, юридична адреса, засновники та посадові особи, статутний фонд тощо) або відсутності цього підприємств за юридичною адресою.
Суд також вважає за належне навести правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.11.2022 по справі № 812/2112/17, а саме :
“…Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі…»
Суд наголошує, що жодних недоліків щодо оформлення первинних документів, складених за результатами здійснених спірних господарських операцій з контрагентами відповідачем під час судового розгляду не встановлено.
Верховний Суд у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 826/2926/14 зауважив, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень…Разом з цим, висновок про відсутність факту здійснення господарських операцій може ґрунтуватися лише на встановлених обставинах щодо повної відсутності відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції).
Визначальним для вирішення спорів про обґрунтованість формування податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.
Суд наголошує, що остаточний висновок щодо реальності/нереальності спірних господарських операцій, має бути зроблений за наслідками аналізу усіх наявних у справі доказів і матеріалів, в їх системній сукупності та взаємозв'язку зі змістом укладених правочинів, також з урахуванням усіх доводів сторін, наведених на підтвердження чи спростування висновків, наведених у акті перевірки.
Аналогічні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04.07.2023 по справі № 380/905/21.
Суд вказує, що на підтвердження реальності задокументованих господарських операцій позивачем під час судового розгляду надано належним чином складені первинні документи, до яких зауважень контролюючим органом не встановлено.
На необґрунтованість висновків контролюючого органу щодо надання документів під час перевірки також вказує бездіяльність контролюючого органу щодо налженого повідомлення позивача про проведення невиїзної перевірки шляхом вручення йому відповідного повідомлення та копії наказу на її проведення.
Отже, судом встановлено, що висновки відповідача не базуються на аналізі та виявленні недоліків первинних документів, складених за результатами задокументованих господарських операцій позивача з його контрагентами.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що позивач правомірно та в повній мірі виконав свій обов'язок щодо декларування податкового кредиту, сформованого за рахунок спірних господарських операцій, що були предметом проведеної перевірки.
Належних та допустимих доказів щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту відповідачем не надано.
Судом встановлено, що відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податків, діяв без належної обачності й обережності.
Обов'язок доказування в податкових спорах покладається на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з'ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов'язань, та правомірність прийняття свого рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 у справі № 813/2758/16.
Таким чином, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано правомірність декларування у податковій декларації податку на додану вартість від 20.03.2024 № 9065098396 за лютий 2024 року від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 196 880 803 грн.;
Отже, суд дійшов висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 24.06.2024 №27472/13-01-07-04, 27473/13-01-07-04, прийнятих на підставі вищевикладених необґрунтованих висновків контролюючого органу.
Відповідачем не доведено тих обставин, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, як того вимагає від сторін приписи частини першої статті 77 КАС України.
За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов'язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд наголошує, що обов'язок доказування в податкових спорах покладається на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з'ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов'язань, та правомірність прийняття свого рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 у справі № 813/2758/16.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Суд зауважує, що усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03.06.2025 у справі № 280/3703/23.
Податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України)
При цьому, позивачем надано достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду у розмірі 30 280,00 грн, що документально підтверджується платіжним документом.
Суд зазначає, що на час вирішення справи, позивачем не заявлено до стягнення понесені витрати на професійну правничу допомогу, не надано до суду відповідних доказів, у зв'язку з чим, вирішенню судом такі витрати за ст. 134 та ст. 139 КАС України, під час винесення рішення у даній справі, не підлягають.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду у сумі 30 280,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ДПС у Львівській області, як відокремленого підрозділу ДПС України.
Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Підприємства об'єднання громадян "Компанія Сонола" задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 24.06.2024 №27472/13-01-07-04, 27473/13-01-07-04.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (79003, м. Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43968090) на користь Підприємства об'єднання громадян "Компанія Сонола" (08703, Київська обл., Обухівський р-н, місто Обухів, вул.Каштанова, будинок 6, кабінет 25, код ЄДРПОУ 43564543) понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 30 280,00 грн. (тридцять тисяч двісті вісімдесят) гривень 00 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.