27 жовтня 2025 року м. Київ справа №320/47014/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ )
про визнання протиправними та скасування постанов, -
І. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ ) (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови № 44314551 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору в сумі 116 503,75 грн. винесену державним виконавцем Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ);
- визнати протиправною та скасувати постанову № 44314551 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору в сумі 116 503,75 грн. винесену державним виконавцем Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ);
- зобов'язати Бориспільський відділ державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повернути на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1 незаконно стягнуті грошові кошти в сумі 116 872,75 грн.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що в провадженні Бориспільського міськрайонного управління юстиції перебувало виконавче провадження № 44314551 з виконання виконавчого листа №2/359/2206 від 28.10.2013 виданого Бориспільським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором № ML-005/078/2005 від 22.12.2005 р. в розмірі 250 545 грн. 70 коп. та 914 491 грн. 84 коп.
Позивач зазначає, що виконавчий лист №2/359/2206 від 28.10.2013 виданий Бориспільським міськрайонним судом Київської області було повернуто за заявою ТОВ «ОТП Факторинг Україна», а заборгованість у розмірі 31 345 доларів США 64 цента, що еквівалентно 250 545 грн. 70 коп. та 914 491 грн. 84 коп. повністю сплачена.
У той же час, позивач зазначає, що його у травні 2023 року було призвано на військову службу під час мобілізації. З початком отримання грошового забезпечення, позивачу стало відомо, що банківська картка на яку надходять виплати заблокована через наявність виконавчих проваджень і накладення арешту на кошти боржника, а в лютому 2024 року з рахунку на який приходить заробітна плата списано 116 872, 75 грн. виконавчого збору в рамках виконавчого провадження № 63872842.
Позивач не погоджується зі стягненням з нього 116 872, 75 грн. виконавчого збору та зазначає, що ним не отримувалося жодної постанови в рамках виконавчого провадження № 63872842. Поряд з цим, позивач звертає увагу, що частинами другою та третьою статті 70 Закону № 1404-VIII передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. З наведених норм права вбачається, що виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності декількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь - яких утримань із заробітної плати.
Таким чином, на думку позивача, державним виконавцем порушено вимоги частини третьої статті 68, частин другої та третьої статті 70 Закону № 1404-VIII - не направлено постанову про звернення стягнення на заробітну плату до військової частини НОМЕР_2 (де позивач проходить військову службу) та звергнуто стягнення на заробітну плату боржника одним платежем в розмірі більше 20 відсотків заробітної плати.
Додатково позивач вважає, що державним виконавцем Бориспільського ВДВС у Бориспільському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) неправомірно винесена постанова про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні, в якому стягнення фактично не проведено, а виконавчий документ повернуто стягувану з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа) та неправомірно відкрито виконавче провадження для реалізації вказаного стягнення. Крім того, під час перебування виконавчого листа №2/359/2206 від 28.10.2013, який видано Бориспільським міськрайонним судом Київської області на примусовому виконанні, державним виконавцем не було здійснено стягнення на користь стягувана ТОВ «ОТП Факторинг Україна».
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у відповідності до приписів статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України не скористався та не надав. Надав матеріали виконавчого провадження №63872842.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та в порядку, визначеному положеннями статті 287 КАС України. Зобов'язано відповідача подати до суду належним чином засвідченні копії матеріалів виконавчих проваджень №63872842 та №44314551.
02.12.2024 позивачем подано до суду додаткові письмові пояснення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 повторно витребувано від Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) належним чином засвідченні копії матеріалів виконавчих проваджень №63872842 та №44314551.
25.09.2025 відповідачем до суду подано копії матеріалів виконавчого провадження №63872842. Додатково повідомлено про неможливість надання матеріалів виконавчого провадження № 44314551 з підстав знищення останнього за строком зберігання.
Щодо клопотання про поновлення строку на подання позовної заяви, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Судом з матеріалів справи встановлено, що позов позивачем подано до суду 17.02.2024. Одночасно у поданому позові позивач просив поновити його строк звернення до суду.
Заява про поважність пропуску строку звернення до суду обґрунтована тим, що з травня 2023 року позивач, як військовозобов'язаний, був призваний на військову службу під час мобілізації. З моменту призову і на день подачі даного позову позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , про що надано відповідну довідку.
Поряд з цим, позивач звертає увагу, що 07.02.2024 йому стало відомо про порушення державним виконавцем Бориспільського ВДВС у Бориспільському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) його прав, а саме стягнення з карткового рахунку НОМЕР_1 , на який надходить заробітна плата від військової частини НОМЕР_2 , суми в розмірі 116 872,75 грн, призначення - стягнення відповідно до виконавчого провадження.
Також позивач зазначив, що постанова про відкриття виконавчого провадження № 63872842, яка відповідно до частини першої статті 28 Закону № 1404-VIII повинна бути надіслана боржнику рекомендованим поштовим відправленням, до його не надходила.
Надаючи оцінку даним доводам позивача, суд зазначає, що норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.
Усталеною є позиція Верховного Суду (зокрема, постанова від 31.01.2023 у справі № 520/1265/21) про те, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду позивачем вказано обґрунтовані підстави для поновлення строку звернення до суду, які свідчать про об'єктивну неможливість позивача своєчасно звернутися до суду з цим позовом.
Таким чином, зазначені позивачем у заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду є поважними.
Інших заяв чи клопотань по суті справи учасниками справи до суду не подано.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.
Матеріалами справи встановлено, що 23.09.2013 Бориспільським міськрайонним судом Київської області у справі № 359/5863/13-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» прийнято заочне рішення, яким вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за кредитним договором № ML-005/078/2005 від 22.12.2005 р. в розмірі 31 345 доларів США 64 цента, що еквівалентно 250 545,70 грн. та 914 491 грн. 84 коп., судовий збір в розмірі 3 441 грн.
08.08.2014 державним виконавцем Бориспільського міськрайонного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 44314551 з виконання виконавчого листа №2/359/2206 від 28.10.2013 виданого Бориспільським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором № ML-005/078/2005 від 22.12.2005 р. в розмірі 250 545 грн. 70 коп. та 914 491 грн. 84 коп.
28.04.2016 між позивачем з ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено мирову угоду з метою визначення порядку виконання виконавчих листів по справі № 359/5863/13-ц виданих Бориспільським міськрайонним судом Київської області на виконання рішення сулу від 23.09.2013 за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № ML-005/078/2005 від 22.12.2005 р. в розмірі 1 165 037,54 грн.
20.10.2020 представником ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подано заяву про повернення виконавчого листа № 359/5863/13-ц від 28.10.2013 виданого Бориспільським міськрайонним судом Київської області щодо стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заборгованості у розмірі 31 345 доларів США 64 цента, що еквівалентно 250 545 грн. 70 коп. та 914 491 грн. 84 коп. стягувану.
09.12.2020 державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.2.ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
09.12.2020 державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в межах виконавчого провадження № 44314551 винесено постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 116 503, 75 грн. та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.
Постановою про повернення виконавчого документу стягувачу від 09.12.2020 № 44314551 постановлено постанову про стягнення виконавчого збору № 44314551 від 09.12.2020 та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження № 44314551 від 09.12.2020 вивести в окремі виконавчі провадження.
10.12.2020 державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на підставі постанови від 09.12.2020 № 44314551 про стягнення виконавчого збору у розмірі 116 503, 75 грн. відкрито виконавче провадження № 63872842.
Згідно даної постанови стягувачем визначено Бориспільський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), боржником - ОСОБА_1 (позивача).
В межах даного виконавчого провадження, державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 13.08.2021; постанову про розшук майна боржника від 13.08.2021; постанову про арешт коштів боржника від 11.10.2023; отримано відповіді за запити від МВС України, банківських установ; постанову про зняття арешту з коштів від 01.11.2023; стягнуто суму виконавчого збору у розмірі 116 503, 75 грн. за платіжною інструкцією від 06.02.2024 № 18318; винесено постанову про зняття майна з розшуку від 08.02.2024 та постанову про закінчення виконавчого провадження від 08.02.2024.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем постанови про стягнення виконавчого збору в розмірі 116 503, 75 грн. в рамках виконавчого провадження № 44314551 та відкриття та підставі даної постанови виконавчого провадження № 63872842, позивач звернувся з цим позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
V. Оцінка суду.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спеціальним законом, що встановлює умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, який набрав чинності 05 жовтня 2016 року, (далі - Закон № 1404-VIII/в редакції на день виникнення спірних правовідносин з винесення оскаржуваних постанов).
За визначенням статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Засади виконавчого провадження передбачені частиною першою статті 2 Закону № 1404-VIII, зокрема виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень.
Статтею 3 Закону № 1404-VIII визначено перелік рішень та виконавчі документи, що підлягають примусовому виконанню, до яких відповідно до пункту 5 частини першої указаної норми віднесено, зокрема, постанови державних виконавців про накладення штрафу.
Вимоги до виконавчого документа установлені статтею 4 Закону № 1404-VIII.
Згідно із статтею 10 Закону № 1404-VІІІ, заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 1404-VІІІ під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
В силу вимог частини п'ятої статті 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
Суд звертає увагу, що відповідачем на виконання вимог ухвали суду від 15.09.2025 не надано копії матеріалів виконавчого провадження № 44314551, натомість надано копію матеріалів виконавчого провадження № 63872842.
Так, судом з копії матеріалів виконавчого провадження № 63872842 встановлено, що 09.12.2020 державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.2.ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
09.12.2020 державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в межах виконавчого провадження № 44314551 винесено постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 116 503, 75 грн. та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.
Постановою про повернення виконавчого документу стягувачу від 09.12.2020 № 44314551 постановлено постанову про стягнення виконавчого збору № 44314551 від 09.12.2020 та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження № 44314551 від 09.12.2020 вивести в окремі виконавчі провадження.
10.12.2020 державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на підставі постанови від 09.12.2020 № 44314551 про стягнення виконавчого збору у розмірі 116 503, 75 грн. відкрито виконавче провадження № 63872842.
Позивач обґрунтовуючи протиправність оскаржуваних постанов зазначає, що під час перебування виконавчого листа №2/359/2206 від 28.10.2013, який видано Бориспільським міськрайонним судом Київської області на примусовому виконанні, державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 44314551 не було здійснено стягнення на користь стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна», а тому стягнення виконавчого збору у розмір 10% від суми яка підлягала стягненню є неправомірним.
Суд зазначає, що виконавче провадження № 44314551 було відкрито 08.08.2014.
На момент відкриття виконавчого провадження № 44314551 був чинним Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).
Згідно з частиною другою статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Частинами першою, третьою статті 27 Закону № 606-XIV було встановлено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.
За частиною першою статті 28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Положеннями частини третьої статті 28 Закону № 606-XIV закріплено, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.
В той же час, пунктом 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII, який діяв на момент прийняття спірної постанови про стягнення виконавчого збору, встановлено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Отже, враховуючи «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VІІІ, приписи попереднього Закону № 606-ХІV застосовуються не щодо всього виконавчого провадження, а лише щодо тих виконавчих дій, які в межах виконавчого провадження були розпочаті в період дії цього Закону, а тому підлягають і завершенню в порядку Закону № 606-ХІV. Кожна окрема виконавча дія, яка оформлюється, у тому числі, шляхом винесення відповідної постанови державного виконавця, повинна бути вчинена згідно того закону, в період дії якого вона розпочата.
Відповідно до частини другої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
В подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» № 2475-VIII від 03 липня 2018 року, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, у частині другій статті 27 Закону №1404-VIII слова «фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом» замінено словами «підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів».
Таким чином, суд звертає увагу на те, що після 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору розраховується не від суми фактичного стягнення, а від суми, яка підлягає стягненню.
Матеріали справи свідчать, що оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору від 09.12.2023 року ВП № 44314551 винесено у зв'язку з поверненням виконавчого документа стягувачу за його заявою, відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII.
Невинесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору після закінчення семиденного строку на добровільне виконання за Законом № 606-XIV зумовило необхідність прийняття таких постанов в 2023 році за Законом № 1404-VIII (у редакції, чинній на момент вчинення такої виконавчої дії).
В силу вимог частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
З аналізу наведених правових норм Закону № 1404-VІІІ, що регулюють стягнення виконавчого збору, вбачається, що цим Законом передбачено два шляхи вирішення цього питання державним виконавцем.
У першому випадку, зміст положень статей 26, 27 Закону № 1404-VIII свідчить, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.
В іншому випадку, таке питання вирішується в порядку, встановленому частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ, а саме: постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить за умови повернення виконавчого документа або закінчення виконавчого провадження у відповідних випадках.
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 22 січня 2025 року у справі № 580/11774/23.
Таким чином, оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору від 09.12.2023 року ВП № 44314551 винесена після повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, що узгоджується з приписами частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII.
Стверджуючи про протиправність оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору, позивач зазначає, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.
Державний виконавець не проводив будь-які виконавчі дії щодо забезпечення примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом №2/359/2206 від 28.10.2013, виданими Бориспільським міськрайонним судом Київської області
Суд вважає такі доводи позивача необґрунтованими, оскільки стягнення виконавчого збору не залежить від здійснення державним виконавцем виконавчих дій в межах відповідного виконавчого провадження. Натомість, навіть за відсутності заходів з примусового виконання після завершення виконавчого провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII, у державного виконавця наявний обов'язок винести постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 % від суми стягнення за виконавчим документом.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постановах від 01 серпня 2024 року у справі № 640/11506/21 та від 25 травня 2023 року у справі № 420/1233/19.
Беручи до уваги зазначене, суд дійшов висновку, що державним виконавцем прийнято оскаржувану постанову з дотриманням вимог Закону № 1404-VІІІ, адже стягнення виконавчого збору є одним із обов'язкових заходів, які належить вчинити державному виконавцю у рамках виконавчого провадження, а тому відсутні правові підстави для визнання протиправною та скасувати постанову № 44314551 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору в сумі 116 503,75 грн. винесену державним виконавцем Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
Оскільки оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору 09.12.2023 року ВП № 44314551 є правомірною, а доводи позивача щодо іншої постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.12.2020 № 63872842 з метою примусового виконання зазначеної постанови ґрунтувались виключно на твердженнях про її протиправність (постанови про стягнення виконавчого збору 09.12.2023 року ВП № 44314551), суд приходить до висновку про відсутність також підстав для задоволенні позовної вимоги позивача про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови № 44314551 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору в сумі 116 503,75 грн. винесену державним виконавцем Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ);
Так, само до задоволення не підлягає вимога позивача про зобов'язання Бориспільський відділ державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повернути на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1 незаконно стягнуті грошові кошти в сумі 116 872,75 грн., оскільки оскільки дії державного виконавця вчинені відповідно до вказаних вище положень ст. ст. 13, 18, 26, 27, 48 та згідно положень Інструкції № 512/5, списання коштів відбувалось за виконавчим документом, що не потребувало окремого дозволу на вчинення таких дій виконавцем.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
VI. Судові витрати.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати в цьому випадку стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 287, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жук Р.В.