27 жовтня 2025 року справа №320/36285/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління міграційного контролю, протидії нелегальної міграції та реадмісії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 14.09.2022 №113 «Про заборону в'їзду в Україну громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідач протиправно заборонив йому у в'їзді в Україну на три роки, оскільки оскаржуване рішення не містить жодного обґрунтування того, що він становить загрозу громадського порядку, захисту прав і законних інтересів громадян України. Також позивач вважає, що у відповідача не було повноважень приймати рішення відносно нього, оскільки він зареєстрований у Закарпатській області, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи.
Окрім цього, позивач вказує, що підставою для заборони в'їзду в Україну можуть бути лише винні дії іммігранта, які, у свою чергу, відповідачем не встановлені, а тому прийняте ним рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк з дня отримання копії ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати нотаріально посвідчений переклад на українську мову паспорта громадянина Республіки Азербайджан - ОСОБА_1 ; надати до суду обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, із наданням належних доказів поважності причин його пропуску.
06.08.2025 на адресу суду через підсистему «Електронний Суд» від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду та копію паспорту громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його переклад на українську мову.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 поновлено громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення.
Відкрито провадження у даній справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Залучено до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління стратегічних розслідувань в м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.
Витребувано докази по справі від відповідача та третьої особи, які необхідно було подати до суду впродовж 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження.
Копія ухвали Київського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 надіслана всім учасникам справи 27.08.2025, про що свідчать довідка про доставку електронного листа від 29.08.2025 та довідка про доставку судового рішення електронною поштою від 27.08.2025.
27.08.2025 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів з копією квитанцією та описом вкладення про направлення зазначених доказів відповідачу.
28.08.2025 через підсистему «Електронний Суд» від представника позивача надійшли докази направлення позовної заяви з додатками та клопотання про долучення доказів з додатками третій особі.
09.09.2025 через підсистему «Електронний Суд» від представника відповідача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи №320/36285/25 матеріалів по забороні в'їзду позивача на територію України, які складаються з копії рішення відповідача про заборону позивачу в'їзду в Україну від 01.02.2022 №44, копії постанови з виконавчого провадження, роздруківки з бази даних доручення відповідача до Державної прикордонної служби України від 14.09.2022 та від 01.02.2022.
Підстави ненадання витребуваних судом матеріалів особової справи позивача, копії всіх документів, на підставі яких позивачу було видано дозвіл на імміграцію в Україну та посвідку на постійне проживання в Україні, копії виданого дозволу на імміграцію в Україну позивачу; копії рішення від 14.09.2022 №113 «Про заборону в'їзду в Україну позивачу», копії подання Управління стратегічних розслідувань в м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 13.09.2022 №4185/55/125/01-2022 щодо прийняття рішення про заборону в'їзду в Україну, яке стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення, копії всіх матеріалів, зібраних в результаті розгляду такого подання, письмових пояснень про те, чи витребовував відповідач від Управління стратегічних розслідувань в м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України чи інших органів додаткову інформацію та копії Положення на відповідача представником відповідача у вказаному вище клопотанні не обґрунтовано.
10.09.2025 третьою особою надано суду лист Управління стратегічних розслідувань в місті Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 10.09.2025 (391721) №102643-2025 з долученням до нього копії Положення про Управління стратегічних розслідувань в м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України та копії подання Управління стратегічних розслідувань в м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 13.09.2022 №4185/55/125/01-2022.
У вказаному листі третя особа повідомила суд про відсутність наявності матеріалів притягнення позивача до кримінальної відповідальності та доказів вручення останньому повідомлення про підозру у злочинах.
Щодо витребуваних від третьої особи судом матеріалів, на підставі яких складено подання від 13.09.2022 №4185/55/125/01-2022 та копій всіх матеріалів, на підставі яких Управлінням стратегічних розслідувань в м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України зроблено висновок про те, що дії громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , становлять загрозу охорони громадського порядку, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, про що вказано в поданні від 13.09.2022 №4185/55/125/01-2022, то третьою особою не надано пояснень стосовно причин ненадання вказаних витребуваних судом доказів.
Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований належним чином шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі в електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд», про що свідчать довідка про доставку електронного листа, сформована програмним забезпеченням «Діловодство спеціалізованого суду».
Третя особа правом на подання пояснень на позов не скористалась, хоча про відкриття провадження у справі була проінформована належним чином шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі електронною поштою, про що свідчить довідка про доставку судового рішення електронною поштою від 27.08.2025.
21.10.2025 через підсистему «Електронний Суд» від представника позивача надійшло клопотання про прискорення розгляду справи.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Азербайджанської Республіки, що підтверджується паспортом № НОМЕР_1 та його перекладом на українську мову (т.1, а.с.32-33).
28.10.2021 позивача документовано посвідкою на постійне проживання на території України № НОМЕР_2 з датою закінчення строку - 27.10.2031, виданим органом №2101 (т.1, а.с.7).
Згідно довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 з 14.07.2021 по теперішній час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.8).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 позивач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка народилась в м. Ужгород (т.1, а.с.11).
Відповідно до довідки про реєстрацію особи громадянином України від 17.07.2019 №292 ОСОБА_3 (дочка позивача), ІНФОРМАЦІЯ_2 , набула громадянство України на підставі частини 3 статті 8 Закону України «Про громадянство України» з 17.07.2019 (т.1, а.с.12).
У червні 2025 року громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 звернувся до адвоката Мелехової Оксани Сергіївни про надання правничої допомоги з метою з'ясування обставин щодо перевірки закінчення строку дії заборони в?їзду в Україну.
Під час надання правової допомоги представнику позивача стало відомо про наявність рішення Управління міграційного контролю, протидії нелегальної міграції та реадмісії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про заборону в'їзду в Україну.
19.06.2025 представником позивача адвокатом Мелеховою О.С. було направлено адвокатський запит до Державної прикордонної служби України щодо громадянина Азербайджанської Республіки Тагієву ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1, а.с.41-42).
Листом від 25.06.2025 за №19/52844-25 Державна прикордонна служба України повідомила адвоката Мелехову О.С., що станом на 25.06.2025 Державною прикордонною службою України здійснюється контроль за виконанням доручення ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області від 15.09.2022 №8010.8.5-26925/80.4-22 щодо заборони в'їзду в Україну стосовно громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 14.09.2025 (т.1, а.с.43).
У подальшому, 26.06.2025 представником позивача адвокатом Мелеховою О.С. направлено адвокатський запит до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, зокрема, про надання інформації щодо підстав прийняття доручень Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 15.09.2022 №8010.8.5-26925/80.4-22 та від 02.02.2022 №8010.8.2-5397/80.2-00 (т.1, а.с.44-45).
На вказаний адвокатський запит ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області листом від 02.07.2025 за №8010.8.2-31318/80.2-25 повідомило представника позивача про те, що 14.09.2022 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області прийнято рішення про заборону в?їзду в України громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі подання Управління стратегічних розслідувань Національної поліції України від 13.09.2022 №4185/55/125/01-2022 (т.1, а.с.14, 45(зворотній бік)-46).
До вказаної відповіді не було долучено копії рішення про заборону в?їзду в України позивачу, а також не зазначено його номеру.
У зв'язку з цим, 02.07.2025 представником позивача адвокатом Мелеховою О.С. повторно направлено адвокатський запит до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області про надання копії оскаржуваного рішення від 14.09.2022 (т.1, а.с.47(зворотній бік)-48).
10.07.2025 у відповідь на адвокатський запит представник позивача Мелехова О.С. отримала лист від ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області за №8010.8.2-32232/80.2-25 від 09.07.2025 (т.1, а.с.15), до якого було долучено копію рішення Управління міграційного контролю, протидії нелегальної міграції та реадмісії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 14.09.2022 №113, відповідно до змісту якого заборонено громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_5 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , в'їзд в Україну строком на 3 (три) роки (т.1, а.с.16, 50).
Судом встановлено, що рішення Управління міграційного контролю, протидії нелегальної міграції та реадмісії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 14.09.2022 №113 «Про заборону в'їзду в Україну громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 » прийняте на підставі подання Управління стратегічних розслідувань в м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 13.09.2022 №4185/55/125/01-2022 «Про розгляд питання щодо прийняття рішення про заборону в'їзду в Україну строком на 3 роки» (т.1, а.с.18, 42-44).
У вказаному поданні повідомлялось про те, що за результатами отриманої оперативної інформації громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_6 06.03.2022 покинув територію України з метою проведення конспіративних зустрічей з лідерами злочинних угрупувань, насамперед вихідцями з кавказьких республік Російської Федерації та проросійськи налаштованими особами, які можливо готуються до вчинення протиправної діяльності, направленої на дестабілізацію суспільно політичної ситуації в Україні, шляхом підбурення до масових протестів, які можуть призвести до підриву державності та направлені на повалення державного ладу України.
Крім того, у поданні зазначено, що громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_6 є членом азербайджанського кримінального середовища на території України, який організовує, координує та матеріально забезпечує функціонування злочинних груп, що вчиняють тяжкі та особливо тяжкі злочини на території нашої держави.
Також, у зазначеному поданні повідомлено відповідача, що у ході проведення оперативно-розшукової діяльності встановлено, що громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_6 має намір прибути до західних регіонів України, де шляхом підбурення кримінальних елементів, насамперед вихідців з Російської Федерації, проживаючих у регіоні з числа азербайджанського криміналітету та близьких їм осіб, планує створити масові акції протесту з метою виправдання проведення військової агресії з боку Російської Федерації проти України.
При цьому, в поданні зауважено, що громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_6 станом на 10.09.2022 не перебуває в статусі підозрюваного або обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
З огляду на вказані у поданні обставини, відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив про те, що громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_6 становить загрозу інтересам національної безпеки або охорони громадського порядку, а також охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, що і стало підставою прийняття рішення про заборону в'їзду в Україну.
Не погоджуючись із спірним рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Вирішуючи спір по суті, суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
За нормами статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Статтею 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Так, правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлення порядку їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України від 22.09.2011 №3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон №3773-VI, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 13 Закону №3773-VІ в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну; якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в'їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в'їзду-виїзду;
Частинами другою та третьою вказаної статті встановлено, що за наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.
Рішення про заборону в'їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону, або уповноваженим підрозділом Національної поліції України. У разі невиконання рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в'їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в'їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в'їзду в Україну.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №360, Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Пунктом 3 Інструкції про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.2013 №1235 (надалі - Інструкція №1235), передбачено, що рішення про заборону в'їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за наявності підстав, зазначених в абзацах другому, третьому та сьомому частини першої статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Відповідно до підпункту «б» пункту 4 Інструкції №1235 рішення про заборону в'їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за ініціативою, зокрема, підрозділів кримінальної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам під час здійснення оперативно-розшукової діяльності.
Згідно з пунктом 5 Інструкції №1235 після отримання даних, які обґрунтовують необхідність заборони в'їзду в Україну особі, органи та підрозділи, визначені у пункті 4 цієї Інструкції, надсилають до ДМС або її територіальних органів обґрунтоване звернення (довідку, рапорт), в якому зазначають такі відомості про особу: а) громадянство (підданство); б) прізвище, ім'я (імена) та по батькові (за наявності) особи в називному відмінку (для громадян Російської Федерації та Республіки Білорусь - російською мовою з дублюванням латиницею, для інших іноземців та осіб без громадянства - латиницею); в) дата народження (день, місяць, рік); г) стать; ґ) місце проживання; д) серія та номер паспортного документа, коли і ким виданий; е) відомості, які згідно з абз.абз.2, 3 та 7 ч.1 ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» дають підстави для прийняття рішення про заборону особі в'їзду в Україну; є) запропонований строк заборони в'їзду та відомості, які обґрунтовують його тривалість (обставини і характер вчинення іноземцем або особою без громадянства суспільно небезпечного діяння; результати перевірки особи за обліками МВС України, обліками правоохоронних органів іноземних держав та міжнародних правоохоронних організацій; наявність в особи не виконаних майнових зобов'язань перед юридичними або фізичними особами в Україні).
Також, відповідно до пункту 6 Інструкції №1235 рішення про заборону в'їзду в Україну особі приймається на підставі обґрунтованого звернення (довідки, рапорту), зазначеного у пункті 5 цієї Інструкції, шляхом винесення рішення про заборону в'їзду в Україну, за формою, наведеною у додатку до цієї Інструкції.
Таким чином, частиною першою статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється, зокрема, в'їзд в Україну може бути заборонено в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю та якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні. Рішення про заборону в'їзду в Україну приймається ДМС та її територіальними органами, зокрема, за обґрунтованим зверненням підрозділів кримінальної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам під час здійснення оперативно-розшукової діяльності.
Як було встановлено судом, 14.09.2022 Управлінням міграційного контролю, протидії нелегальної міграції та реадмісії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийнято рішення №113 «Про заборону в'їзду в Україну громадянину Азербайджанської Республіки Тагієву ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Рішення від 14.09.2022 №113 прийняте на підставі подання Управління стратегічних розслідувань в м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 13.09.2022 №4185/55/125/01-2022 «Про розгляд питання щодо прийняття рішення про заборону в'їзду в Україну строком на 3 роки», що стосується ОСОБА_1 (т.1, а.с.18, 42-44).
У вказаному поданні повідомлялось, що за результатами отриманої оперативної інформації громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_6 06.03.2022 покинув територію України з метою проведення конспіративних зустрічей з лідерами злочинних угрупувань, насамперед вихідцями з кавказьких республік Російської Федерації та проросійськи налаштованими особами, які можливо готуються до вчинення протиправної діяльності, направленої на дестабілізацію суспільно політичної ситуації в Україні, шляхом підбурення до масових протестів, які можуть призвести до підриву державності та направлені на повалення державного ладу України.
Крім того, у поданні було зазначено, що громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_6 являється членом азербайджанського кримінального середовища на території України, який організовує, координує та матеріально забезпечує функціонування злочинних груп, що вчиняють тяжкі та особливо тяжкі злочини на території нашої держави.
Також, у зазначеному поданні повідомлено відповідача, що у ході проведення оперативно-розшукової діяльності встановлено, що громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_6 має намір прибути до західних регіонів України, де шляхом підбурення кримінальних елементів, насамперед вихідців з Російської Федерації, проживаючих у регіоні з числа азербайджанського криміналітету та близьких їм осіб, планує створити масові акції протесту з метою виправдання проведення військової агресії з боку Російської Федерації проти України.
При цьому, в поданні зауважено, що громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_6 станом на 10.09.2022 не перебуває в статусі підозрюваного або обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
З огляду на вказані у поданні обставини, відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив про те, що громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_6 становить загрозу інтересам національної безпеки або охорони громадського порядку, а також охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, що і стало підставою прийняття рішення про заборону в'їзду в Україну.
У контексті наведеного, суд зазначає, що оскаржуване рішення було прийнято відповідачем у зв'язку із отримання від органів Національної поліції подання про заборону в'їзду в Україну строком на 3 роки, що стосувалось позивача, у зв'язку з тим, що його дії загрожують громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян та інших осіб, які проживають на території України.
Суд вважає, що, дійсно, інформація від органів Національної поліції може бути підставою для проведення міграційною службою перевірки та збору доказів щодо конкретної особи, проте, така перевірка та обґрунтованість висновку про наявність в діях іноземця або особи без громадянства загрози національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, має бути проведена та є обов'язком ДМС.
Проте, на час прийняття оскаржуваного рішення Управління міграційного контролю, протидії нелегальної міграції та реадмісії Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області не мало належних та допустимих доказів вини позивача у вчиненні злочинів, зазначених у поданні.
У ході розгляду даної справи, відповідачем так і не було надано доказів винесення вироку суду, який набрав законної сили щодо позивача, де були б встановлені обставини, що мали б для суду преюдиційне значення. Посилання лише на наявність оперативної інформації, без розкриття жодної інформації про зібрані дані (мова йде не про розкриття самої оперативної інформації, джерел тощо, а лише про фабулу та обставини, які вказують на наявність підстав для направлення подання), не є підставою для висновку про наявність загроз національній безпеці України.
Суд також звертає увагу на те, що чинним законодавством не передбачено адміністративної процедури оскарження такого подання. Стосовно процедури оскарження в судовому порядку, то таке подання не містить ознак управлінського рішення з регулюючим впливом на права чи законні інтереси інших суб'єктів права, у зв'язку з чим, не може бути самостійним предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства на відміну від рішення органу ДМС.
Тож, обґрунтованість такого подання має перевірятися органом ДМС, який на підставі цього подання приймає рішення, яке, у свою чергу, повинно відповідати критеріям, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, на відповідність яких його і має перевірити адміністративний суд.
Під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім вимогам, зазначеним у частині другій статті 2 КАС України, а не просто констатувати, що оскаржуване рішення прийняте суб'єктом владних повноважень в межах наданих йому законом повноважень. Цей обов'язок витікає із завдань адміністративного судочинства, змістом яких є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На час прийняття оскаржуваного рішення, відповідач не мав належних та допустимих доказів вини позивача у вчиненні злочину, чи інформації про дії позивача, направлені проти інтересів України, зазначених у поданні. В ході розгляду справи, відповідачем не надано доказів існування вироку суду, яким позивача засуджено за вчинення злочинів, чи постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, де були б встановлені обставини, що мали б для суду преюдиційне значення. Вина у вчиненні злочину або адміністративному правопорушенні, встановлюється в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення відповідно.
Для доведення правомірності дій щодо прийняття оскаржуваного рішення, відповідачем мало бути надано докази встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну позивачу під час здійснення оперативно-розшукової діяльності.
Також, суд не заперечуючи встановлені спеціальним законодавством заборони на розкриття оперативної інформації, наголошує на тому, що це не звільняє суб'єкта владних повноважень від обов'язку доказування правомірності прийнятого рішення, яке є предметом оскарження, крім того, останній не позбавлений можливості при обґрунтуванні подання, використовувати інформацію з відкритих джерел/загальнодоступну інформацію, не вдаючись до розкриття результатів здійснення оперативних заходів/НСРД.
У даному випадку, склалась ситуація, за якої міграційний орган та Управління стратегічних розслідувань в м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України вказують про наявність обставин для заборони позивачу на в'їзд в Україну в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, проте без надання доказової бази, лише із посиланням наявності відповідної компетенції на здійснення таких заходів на прийняття рішень, наявність якої і не заперечується, проте позивач вказані обставини повністю заперечує.
На противагу чому, представником позивача надано до матеріалів справи нотаріально посвідчений переклад нотаріальної заяви - пояснень позивача, підписаних та засвідчених нотаріусом в місті Баку з паспортом громадянина Азербайджанської Республіки Тагієва ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 ) від 28.07.2025, в яких останній зазначає, що 06 березня 2022 року виїхав з України у зв'язку з повномасштабним вторгненням РФ на територію України з метою убезпечення життя своєї дружини та малолітньої доньки, яка є громадянкою України до Туреччини з метою проходження медичних обстежень, пов'язаних з виявленням у його дружини злоякісних новоутворень в молочній залозі, що потребувало додаткового обстеження для визначення природи виявлених змін, після чого поїхали до Азербайджанської Республіки, де перебувають на даний час. Окрім пояснень причин виїзду з території України позивач зазначає, що має проукраїнську позицію, займався волонтерською діяльністю, допомагав дітям в Україні та допомагав Збройним Силам України, має нерухоме майно у місті Ужгород за адресою реєстрації та фактичного проживання, був працевлаштований.
На підтвердження вказаних обставин до матеріалів справи долучено належним чином посвідчені копії подяки НОМЕР_4 Центру підготовки підрозділів оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за внесок у зміцнення обороноздатності України та проявлений патріотизм, подяки Загону спеціальних дій МОУ «Paragon Company» за постійну допомогу та підтримку Головного управління Розвідки Міністерства оборони України, нагороду Волонтер України за покликанням, подяки від КМ ФСТ «Україна» за допомогу в організації та проведенні літнього спортивного оздоровлення в Закарпатті вихованців Київського міського спортивного товариства «Україна» в липні-серпні 2021 року, нотаріально посвідчений переклад нотаріальної заяви позивача, нотаріально посвідченого перекладу медичних довідок з турецької клініки ОСОБА_7 , протоколу мамографії ОСОБА_8 від 03.12.2021, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 153377060, довідки про реєстрацію особи громадянином України ОСОБА_3 №292, свідоцтва про народження дитини ОСОБА_3 Серії НОМЕР_3 , довідки про реєстрацію місця проживання особи ОСОБА_1 , згідно якої адресою реєстрації позивача є: АДРЕСА_1 .
Також судом взято до уваги відповідь Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 15.07.2025 №93990-2025, надану на адвокатський запит представника позивача, в якій Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області зазначено, що ОСОБА_1 характеризується з позитивної сторони, алкогольними напоями та наркотичними речовинами не зловживає, скарг з боку сусідів та знайомих на нього не надходило, до адміністративної відповідальності не притягувався, на обліку чи під дією запобіжного заходу не перебуває.
З наведеного слідує, що станом на момент винесення оскаржуваного рішення, позивач до кримінальної відповідальності не притягувався, підозра не повідомлена, не знятої чи не погашеної судимості не має та у розшуку він не перебуває, що не спростовано жодними доказами, наданими відповідачем.
Окрім того, при вирішенні даного спору судом враховано, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 було витребувано від Управління стратегічних розслідувань в м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, зокрема, всі матеріали, на підставі яких складено подання Управління стратегічних розслідувань в м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 13.09.2022 №4185/55/125/01-2022 та копії всіх матеріалів, на підставі яких Управлінням стратегічних розслідувань в м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України зроблено висновок про те, що дії громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , становлять загрозу охорони громадського порядку, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, про що вказано в поданні від 13.09.2022 №4185/55/125/01-2022.
Однак, Управління стратегічних розслідувань в м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України не надало витребуваних судом доказів без обґрунтування причин невиконання вимог ухвали суду від 27.08.2025.
В свою чергу, Управління стратегічних розслідувань в м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України повідомило суд про відсутність наявності матеріалів притягнення позивача до кримінальної відповідальності та доказів вручення останньому повідомлення про підозру у злочинах.
Окрім того, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 від відповідача також витребувано, зокрема, копії всіх матеріалів, зібраних в результаті розгляду вказаного подання від 13.09.2022 №4185/55/125/01-2022 та письмові пояснення про те, чи витребовував відповідач від Управління стратегічних розслідувань в м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України чи інших органів додаткову інформацію.
Однак, відповідачем також не надано суду витребуваних доказів без обґрунтування причин невиконання вимог ухвали суду від 27.08.2025.
Також, станом на час вирішення даного спору по суті, в матеріалах справи відсутнє судове рішення, яке б підтверджувало, що позивач несе загрозу громадському порядку або національній безпеці.
Більше того, в спірному рішенні від 14.09.2022 №113 та поданні від 13.09.2022 №4185/55/125/01-2022 вказано, що станом на 10.09.2023 позивач не перебуває в статусі підозрюваного чи обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Окрім того, в листі від 10.09.2025 (391721) №102643-2025 третя особа повідомила суд про відсутність наявності матеріалів притягнення позивача до кримінальної відповідальності та доказів вручення останньому повідомлення про підозру у злочинах.
Також судом прийнято до уваги відсутність обґрунтування міграційного органу щодо підстав прийняття оскаржуваного рішення за територіальною ознакою, враховуючи реєстрацію позивача у Закарпатській області згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи, копія якої долучена до позовної заяви.
Отже, встановлені вище обставини свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято за відсутності фактичних та правових підстав, без переслідування легітимної мети, необґрунтовано, упереджено, без дотримання принципу рівності перед законом, не пропорційно, без дотримання балансу між жорсткими і несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване дане рішення.
Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги те, що в поданні від 13.09.2022 №4185/55/125/01-2022, яке є підґрунтям для прийняття відповідачем спірного рішення, не зазначено на підставі яких саме обставин було встановлено факти того, що позивач покинув територію України з метою проведення конспіративних зустрічей з лідерами злочинних угрупувань, насамперед вихідцями з кавказьких республік Російської Федерації та проросійськи налаштованими особами, які можливо готуються до вчинення протиправної діяльності, направленої на дестабілізацію суспільно політичної ситуації в Україні, шляхом підбурення до масових протестів, які можуть призвести до підриву державності та направлені на повалення державного ладу України, а також того, що в ході проведення оперативно-розшукової діяльності встановлено, що позивач має намір прибути до західних регіонів України, де шляхом підбурення кримінальних елементів, насамперед вихідців з Російської Федерації, проживаючих у регіоні з числа азербайджанського криміналітету та близьких їм осіб, планує створити масові акції протесту з метою виправдання проведення військової агресії з боку Російської Федерації проти України, та, відповідно, не наведено докази, які підтверджують їх наявність, й такі докази відсутні у суду, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення Управління міграційного контролю, протидії нелегальної міграції та реадмісії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 14.09.2022 №113 «Про заборону в'їзду в Україну громадянину Азербайджанської Республіки Тагієву ОСОБА_4 ( ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Підсумовуючи, суд висновує, що міграційним органом при прийнятті оскаржуваного рішення не було дотримано принципу пропорційності, необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призводить до настання несприятливих наслідків для позивача при відсутності будь-якої його доведеної вини, адже наявність лише посилання на наявність оперативно-розшукової діяльності без розкриття жодної інформації, що покладена в основу подання, не може слугувати підставою вважати дії останнього такими, що становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні, зокрема, в силу статті 62 Конституції України.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з даним позовом позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується наявною у справі квитанцією.
Враховуючи задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління міграційного контролю, протидії нелегальної міграції та реадмісії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області від 14.09.2022 №113 «Про заборону в'їзду в Україну громадянину Азербайджанської Республіки Тагієву ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 3 (три) роки».
3. Стягнути на користь громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації в Україні: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області (ідентифікаційний код 42552598, місцезнаходження: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 4-А).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.