29 жовтня 2025 року справа №640/14100/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 14.12.2016 та від 18.05.2020 про відмову в проведенні ОСОБА_1 з призначеної пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про Державну службу»;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до стажу державної служби період перебування ОСОБА_1 на дійсній строковій службі з 27.09.1979 по 12.09.1981 та перебування на посаді заступника головного інженера будівельної частини Управління справами ЦК ЛКСМ України з 15.10.1986 по 30.11.1990, на яку позивач був затверджений постановою секретаріату ЦК ЛКСМ України від 15.10.1986;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести ОСОБА_1 з призначеної пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про Державну службу» з 14.12.2016;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до Закону України «Про Державну службу», починаючи з 14.12.2016 з урахуванням виплачених сум;
- встановити судовий контроль за виконанням даного судового рішення та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати до суду протягом п'ятнадцяти календарних днів з дати набрання законної сили рішенням суду звіт про виконання судового рішення;
- на підставі п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у м. Києві. Позивачем подано заяву про переведення його з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», однак рішенням відповідача в переведенні з одного виду пенсії на інший було відмовлено з огляду на недостатність стажу державної служби, а саме відповідач не врахував періоди роботи позивача на певних посадах та строкову військову службу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2020 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
13.09.2020 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач не має права на переведення на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» з огляду на відсутність необхідного стажу державної служби.
14.09.2020 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті «Голос України» №254 та набрав чинності 15.12.2022.
23.04.2024 на адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 14.02.2024 №03-19/4828/24 «Про скерування за належністю справи» надійшли матеріали адміністративної справи №640/14100/20.
23.04.2024 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.07.2024 прийнято адміністративну справу №640/14100/20 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О. Продовжено розгляд адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 позовну заяву в частині позовних вимог щодо оскарження рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 14.12.2016 залишено без руху. Надано позивачу строк протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви, а саме надати суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав поважності пропуску цього строку та відповідних доказів.
Копію ухвали Київського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 позивач отримав 28.08.2025 до електронного кабінету представника адвоката Бондара В.В.
01.09.2025 канцелярією суду зареєстровано заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій зазначив, що не позбавлений права уточнити адміністративний позов. До заяви про усунення недоліків додано уточнений адміністративний позов від 29.08.2025.
В уточненому адміністративному позові до Київського окружного адміністративного суду звертається ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 18.05.2020 про відмову в переведенні ОСОБА_1 з призначеної пенсії відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про Державну службу»;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до стажу державної служби період перебування ОСОБА_1 на дійсній строковій службі з 27.09.1979 по 12.09.1981 та перебування на посаді заступника головного інженера будівельної частини Управління справами ЦК ЛКСМ України з 15.10.1986 по 30.11.1990, на яку позивач був затверджений постановою секретаріату ЦК ЛКСМ України від 15.10.1986;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести ОСОБА_1 з призначеної пенсії відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про Державну службу» з 15.04.2020;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до Закону України “Про Державну службу», починаючи з 15.04.2020;
- встановити судовий контроль за виконанням даного судового рішення та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати до суду протягом п'ятнадцяти календарних днів з дати набрання законної сили рішенням суду звіт про виконання судового рішення;
- на підставі п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.
Дослідивши надані позивачем докази усунення недоліків позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження розгляду адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 продовжено розгляд адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у м. Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до запису у Трудовій книжці серії НОМЕР_1 позивач перебував на дійсній строковій службі з 27.09.1979 по 12.09.1981.
Відповідно до запису у Трудовій книжці серії НОМЕР_1 позивач з 15.10.1986 по 30.11.1990 працював на посаді заступника головного інженера будівельної частини Управління справами ЦК ЛКСМ України, на яку був затверджений постановою секретаріату ЦК ЛКСМ України від 15.10.1986.
Дана обставина підтверджується Листом Національного агентства України з питань державної служби № 3732/12-12 від 07.08.2012, Архівним витягом Центрального державного архіву громадських об'єднань України (ЦЦАГО України) від 20.07.2012 та Архівною довідкою Центрального державного архіву громадських об'єднань України (ЦЦАГО України) № 47/04-11 від 03.03.2011.
Разом із тим, у Листі Національного агентства України з питань державної служби №3732/12-12 від 07.08.2012 зазначено, що період роботи з 15.10.1986 по 30.11.1990 може бути зарахований до стажу державної служби, але тільки до припинення дії статті 6 та внесення змін до статті 7 Конституції УРСР, тобто до 24 жовтня 1990 року.
Відповідно до запису у Трудовій книжці та Довідці Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва № 073/2988 від 13.03.2020 стаж державної служби позивача станом на 13 березня 2020 року становить 16 років 01 місяць 14 днів.
У даній Довідці враховано термін дійсної строкової служби з 27.09.1979 по 12.09.1981, період роботи на посаді заступника головного інженера будівельної частини Управління справами ЦК ЛКСМ України 15.10.1986 по 24.10.1990 та термін державної служби в КМДА з 10.08.2009 по 08.04.2020. Всього 16 років 01 місяців 14 днів.
У Довідці Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м.Києва № 073/2988 від 13.03.2020 зазначено, що відповідно до схеми посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2020 році, затвердженої постановою КМУ від 18 січня 2017 року № 15 «Питання оплати працівників державних органів», моя посада державної служби прирівнюється до В1 підкатегорії та 01.05.2019 позивачу присвоєно 8 ранг державного службовця.
15.04.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про переведення позивача з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Листом від 18.05.2020 Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві відмовило позивачу у переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
У своєму листі Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зазначило, що після детального вивчення наданих документів встановлено, що стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби на момент набрання чинності Законом № 889-VIII становить б років б місяців 4 дні, що є недостатньо для призначення пенсії згідно Закону України «Про державну службу.
Вважаючи, що такі дії відповідача порушують конституційне право на соціальний захист позивача, яке включає і право на призначення (переведення) пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу», позивач звернувся з даним позовом до суд.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Закон №1058-ІV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до ст. 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види, призначається один з цих видів пенсії за її вибором.
Частиною ч. 3 ст. 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Загальні засади діяльності, статус державних службовців, які працюють в державних органах, а також особливості правовідносин щодо призначення та перерахунку пенсій державним службовцям, оплати праці державних службовців встановлені Законом України «Про державну службу».
Так, спірні правовідносини виникли у зв'язку з тим, що відповідачем відмовлено позивачу в переході з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» через недостатність стажу державної служби.
Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII набрав чинності 01.05.2016.
Відповідно до пункту 2 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, з набранням чинності вказаного закону втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Пунктами 10-12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII встановлено умови, за яких державні службовці мають право на призначення пенсії за нормами Закону «Про державну службу».
Так, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом (01.05.2016) займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (пункт 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII ).
Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом (01.05.2016) мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Виходячи з викладеного, право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», мають особи:
- які станом на 01.05.2016 займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України;
- які станом на 01.05.2016 мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України.
Згідно з пунктами 1-3 Порядку призначення таких пенсій визначено постановою Кабінету Miнicтpiв України № 622 від 14.09.2016 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» (далі - Порядок №622) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХII за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають: чоловіки, які досягли віку 62 роки.
Отже, відповідно до чинних законодавчих актів пенсії державним службовцям призначаються відповідно до Закону № 889-VIII за умов: досягнення ними пенсійного віку, наявності відповідного страхового стажу (35 років для чоловіків) та, не менше ніж 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 24 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Miнicтpiв України незалежно від факту роботи на державній службі станом на 1 травня 2016 року.
Відповідно до п. 8 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Тобто, обчислення стажу державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 (до моменту вступу в дію Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015) здійснюється відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок №283).
Згідно із пунктом 3 Порядку № 283 до стажу державної служби включається також час роботи: в організаціях, передбачених абзацом четвертим пункту 3 Положення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1993 року № 1049, яким встановлено, що до стажу роботи, який надає право на одержання надбавки за вислугу років, зараховується: стаж роботи в організаціях (крім роботи у кооперативних та інших громадських організаціях), передбачених статтею 118 КЗпП України.
Отже, Порядком № 283 щодо зарахування до стажу державної служби періодів роботи в комсомольських та партійних органах передбачено зарахування до стажу державної служби періоду роботи в організаціях, названих абзацом 4 п.3 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 20.12.199 №1049, у якому йдеться про стаж роботи в організаціях (крім роботи в кооперативних та інших громадських організаціях), передбачених ст.118 КЗпП України, а саме: партійних, профспілкових та комсомольських.
Згідно з роз'ясненнями Міністерства юстиції України від 03.06.1994 №4-5-1156, погодженими з Кабінетом Міністрів України, до стажу державної служби зараховують період роботи в цих органах лише на виборних та відповідальних посадах до припинення дії статті 6 Конституції УРСР і внесення змін до статті 7 Конституції УРСР (до 24 жовтня 1990 року). Відповідальною вважається посада, прийняття на яку здійснювалось колегіальним органом (рішення, бюро, комітету, постановою конференції, зборів) партійних, профспілкових, комсомольських організацій.
Таким чином, законодавством передбачено зарахування стажу роботи в партійних і комсомольських організаціях до стажу державного службовця особам, які працювали на виборних та відповідальних посадах в органах до 24 жовтня 1990 року.
Водночас, відповідно до п. 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622, пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до запису у Трудовій книжці позивач з 15.10.1986 по 30.11.1990 працював на посаді заступника головного інженера будівельної частини Управління справами ЦК ЛКСМ України, на яку був затверджений постановою секретаріату ЦК ЛКСМ України від 15.10.1986.
Дана обставина підтверджується Листом Національного агентства України з питань державної служби № 3732/12-12 від 07.08.2012, Архівним витягом Центрального державного архіву громадських об'єднань України (ЦЦАГО України) від 20.07.2012 та Архівною довідкою Центрального державного архіву громадських об'єднань України (ЦЦАГО України) № 47/04-11 від 03.03.2011.
Разом із тим, у Листі Національного агентства України з питань державної служби №3732/12-12 від 07.08.2012 зазначено, що період роботи з 15.10.1986 по 30.11.1990 може бути зарахований до стажу державної служби, але тільки до припинення дії статті 6 та внесення змін до статті 7 Конституції УРСР, тобто до 24 жовтня 1990 року.
Відповідно до запису у Трудовій книжці та Довідці Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва № 073/2988 від 13.03.2020 стаж державної служби позивача станом на 13 березня 2020 року становить 16 років 01 місяць 14 днів.
У даній Довідці враховано термін дійсної строкової служби з 27.09.1979 по 12.09.1981, період роботи на посаді заступника головного інженера будівельної частини Управління справами ЦК ЛКСМ України з 15.10.1986 по 24.10.1990 та термін державної служби в КМДА з 10.08.2009 по 08.04.2020. Всього 16 років 01 місяців 14 днів.
У Довідці Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва № 073/2988 від 13.03.2020 зазначено, що відповідно до схеми посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2020 році, затвердженої постановою КМУ від 18 січня 2017 року № 15 «Питання оплати працівників державних органів», моя посада державної служби прирівнюється до В1 підкатегорії та 01.05.2019 позивачу присвоєно 8 ранг державного службовця.
Отже, стаж роботи позивача на посаді заступника головного інженера будівельної частини Управління справами ЦК ЛКСМ України з 15.10.1986 по 24.10.1990 підтверджується відповідними доказами.
Крім того, відповідно до запису у Трудовій книжці позивач перебував на дійсній строковій службі з 27.09.1979 по 12.09.1981.
Щодо не зарахування відповідачем до стажу державної служби його служби в рядах Радянської армії, суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів апарату Національного банку України, Республіканського банку Криму, управління по місту Києву та Київській області, обласних управлінь Національного банку України.
Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що до стажу державної служби включається також, зокрема, час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.
Також, частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї станом за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язані із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
У відповідності до пункту 76 розділу ІХ Положення про пільги для військовослужбовців, військовозобов'язаних, осіб, звільнених з військової служби у відставку, та їх сімей, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 17 лютого 1981 року №193, час перебування громадян на дійсній військовій службі у лавах Збройних Силах СРСР зараховується до загального трудового стажу, а також до безперервного трудового стажу і стажу роботи за спеціальністю відповідно до діючого законодавства.
В свою чергу, статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Вказане вище кореспондується з положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII, який до 1 січня 2004 року встановлював порядок та умови обчислення стажу роботи, що дає право на призначення пенсії.
Так, пунктом «в» частини третьої статті 56 вказаного Закону було передбачено, що до стажу роботи зараховується, зокрема, військова служба, незалежно від місця проходження служби.
Відповідно до статей 29 ,61 Конституції Української РСР від 20.04.1978 з метою захисту соціалістичних завоювань, мирної праці радянського народу, суверенітету і територіальної цілісності держави створено Збройні Сили СРСР і встановлено загальний військовий обов'язок.
З 1991 року з набуттям незалежності України та прийняттям відповідного українського законодавства, відповідні правові інститути були реформовані в елементи забезпечення суверенітету незалежної України Збройні Сили України та загальний військовий обов'язок громадян України (згідно зі змінами до Конституції України Законом №2480-12 від 19.06.1992 та у подальшому ст.ст. 17,65 Конституції України від 28.06.1996).
Отже, проходження позивачем військової служби у лавах Збройних Сил СРСР та в Збройних Силах України є тотожними за своєю природою видом суспільної діяльності (державною службою особливого характеру на користь держави, правонаступництво за якою проголосила Україна) та тягне аналогічні правові наслідки.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №735/939/17 від 15 грудня 2020 року.
Матеріалами справи підтверджено, що з 27.09.1979 по 12.09.1981 позивач проходив службу у Збройних Силах СРСР.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач має право на врахування до стажу державної служби проходження служби в лавах Радянської Армії з 27.09.1979 по 12.09.1981.
Станом на 08.04.2020 загальний стаж, який давав право позивачеві на переведення із пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» складав 16 років 01 місяць 14 днів.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про те, що станом на 15.04.2020 позивач мав повне і законне право на переведення із пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Водночас, суд встановив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.08.1996 року № 912 обчислення стажу державної служби належить до компетенції кадрової служби державного органу, з яким державний службовець перебуває у трудових відносинах. Кадрова служба у кожному конкретному випадку на підставі чинного законодавства, вивчення записів трудової книжки, відповідних довідок чи архівних документів має самостійно прийняти рішення щодо зарахування окремих періодів роботи до стажу державної служби.
Виходячи з викладеного, відмова відповідача щодо зарахування позивачу до стажу державної служби період роботи на посаді заступника головного інженера будівельної частини Управління справами ЦК ЛКСМ України є протиправною.
Судом встановлено, що позивач станом на 08.04.2020 працював на посаді державної служби та мав стаж роботи на посадах державної служби не менш як 10 років, а відтак, є всі підстави для переведення його з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-XII.
Згідно ч. 3 ст. 45 Закону ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення його на інший вид пенсії 15.04.2020, то саме з цієї дати необхідно провести переведення на інший вид пенсії.
За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 18.05.2020 про відмову в проведенні ОСОБА_1 з призначеної пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про Державну службу» є протиправним та наявні підстави для зобов'язання відповідача зарахувати до стажу державної служби період перебування ОСОБА_1 на дійсній строковій службі з 27.09.1979 по 12.09.1981 та перебування на посаді заступника головного інженера будівельної частини Управління справами ЦК ЛКСМ України з 15.10.1986 по 24.10.1990, та зобов'язати відповідача перевести позивача з призначеної пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про Державну службу» з 15.04.2020.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, відповідач правомірності оскаржуваного рішення не довів, а тому позов слід задовольнити повністю.
Щодо клопотання про встановлення судового контролю, суд, дослідивши матеріали справи, зазначає наступне.
За приписами частини першої та другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
Суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З вищевикладеного вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
Беручи до уваги викладене вище, суд дійшов висновку про відмову у встановленні судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі.
При цьому, стосовно вимоги позивача про негайне виконання рішення суду, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення суд вирішує чи є підстави допустити негайне виконання рішення.
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його ухвалення, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів позивача.
Перелік судових рішень, які виконуються негайно, визначений статтею 371 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про:
1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць;
2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць;
3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби;
4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності;
5) уточнення списку виборців;
6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань;
7) включення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій до переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, виключення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій з такого переліку та надання доступу до активів, що пов'язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням.
Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283, пунктами 1 і 2 частини першої статті 289 цього Кодексу.
Вимога щодо допущення до негайного виконання рішення в частині зобов'язання зарахувати до стажу роботи позивача період перебування на дійсній строковій службі з 27.09.1979 по 12.09.1981 та перебування на посаді заступника головного інженера будівельної частини Управління справами ЦК ЛКСМ України з 15.10.1986 по 24.10.1990 та зобов'язання відповідача перевести позивача з 15.04.2020 із пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» - не входить до переліку судових рішень, які підлягають негайному виконанню відповідно до ч. 1 ст. 371 КАС України.
З огляду на що, суд не вбачає підстав для допуску до негайного виконання рішення суду.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 840,80 грн, тому ці витрати слід присудити на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 18.05.2020 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з призначеної пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про Державну службу».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 період перебування на дійсній строковій службі з 27.09.1979 по 12.09.1981 та перебування на посаді заступника головного інженера будівельної частини Управління справами ЦК ЛКСМ України з 15.10.1986 по 24.10.1990.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести ОСОБА_1 з 15.04.2020 із пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: 40453, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.