ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"29" жовтня 2025 р. справа № 300/6581/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним і скасування рішення за №886 від 28.08.2025 та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, заявник, ОСОБА_1 ) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач, орган пенсійного забезпечення, Управління, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) про визнання протиправним і скасування рішення за №886 від 28.08.2025 та зобов'язання вчинити дії.
Підставою звернення ОСОБА_1 із вказаним позовом є протиправні, на переконання позивача, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у перерахунку надбавки до пенсії як члену сім'ї, яку було примусово переселено.
Позовні вимоги мотивовані тим, що органом пенсійного забезпечення, на переконання ОСОБА_1 , протиправно відмовлено позивачу у здійсненні перерахунку пенсії на підставі пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Як стверджує ОСОБА_1 , заявник народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у Тюменській області, а рішенням Національної комісії з реабілітації від 19.02.2024 визнано позивача потерпілою від репресій. З наведених підстав просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 позовну заяву позивача залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків (а.с.24-25). 26.09.2025 позивач усунула недоліки встановлені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху (а.с.28-36).
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 01.10.2025 відкрив провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства (надалі по тексту також - КАС України, Кодекс). Одночасно судом витребувано у сторін докази, необхідні для розгляду справи.
Пунктом 3 ухвали суду від 01.10.2025 залучено як співвідповідача у справі №300/6581/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (надалі по тексту також - співвідповідач, ГУ ПФУ в Запорізькій області) (а.с.38-39).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. Так, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подало до суду відзив від 10.10.2025 за №0900-0803-8/50740, реєстрацію якого здійснено судом 15.10.2025 за вх.№26976/25 (а.с.43-76). Орган пенсійного забезпечення заперечив проти мотивів та доводів ОСОБА_1 , викладених у позовній заяві, вказавши на їх безпідставність та необґрунтованість, з огляду на таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Позивач 04.08.2025 звернулась до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про здійснення перерахунку пенсії, як члену сім'ї реабілітованої особи, за наслідками розгляду якої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення від 12.08.2025 за №о/р9261601895 про відмову у проведенні такого перерахунку. В подальшому, ОСОБА_1 21.08.2025 звернулась до органу пенсійного забезпечення із заявою про здійснення перерахунку пенсії, як члену сім'ї реабілітованої особи. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача від 21.08.2025 та прийнято рішення від 28.08.2025 за №886 про відмову у проведенні перерахунку пенсії у зв'язку з тим, що позивач не є членом сім'ї репресованої особи, яку було примусово переселено.
За доводами відповідача, позивач є потерпілою від репресій, оскільки є дитиною репресованої особи і народилася на засланні, що підтверджується рішенням Національної комісії з реабілітації від 19.12.2024. Підпунктом 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" №654 від 16.07.2008 (надалі по тексту також - Постанова №654) визначено, що з 01.09.2008 репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні. Згідно з пункту 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України № 1058-ІV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Кошти на виплату підвищення, особі, яка необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом була реабілітована, враховані в Державному бюджеті України у розмірі, визначеному Постановою №654. Бюджетні призначення на виплату підвищень у інших розмірах, ніж у вказаній постанові, не передбачені. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Співвідповідач також скористався правом на подання відзиву із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 15.10.2025" на позовну заяву, який надійшов через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та 16.10.2025 зареєстрований судом за вх.№27087/25 (а.с.78-84). ГУ ПФУ в Запорізькій області заперечило проти доводів ОСОБА_1 , викладених у позовній заяві, вказавши на їх безпідставність, з огляду на наступні мотиви та аргументи.
Відповідно до рішення Національної комісії з реабілітації від 19 грудня 2024 року встановлено, що відповідно довідки УМВС України в Івано-Франківській області від 06.07.2023, батько позивача ОСОБА_2 , 1936 року народження, разом зі своїми батьками, ОСОБА_3 , 1903 року народження, та ОСОБА_4 , 1913 року народження, рішенням Особливої Наради при Міністрі Державної Безпеки СРСР як члени сім'ї "посібника учасникам Організації українських націоналістів" 02 липня 1951 року із с. Кінашів Більшівцівського району Станіславської області виселені на спецпоселення в Тюменську область, з конфіскацією майна. Зняті з обліку спецпоселення 21 липня 1958 року. Реабілітовані 14 січня 1992 року. Відповідно до копії свідоцтва про народження, позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в Тюменській області і дійсно є донькою ОСОБА_2 . Згідно з копією свідоцтва про укладення шлюбу позивач змінила прізвище на ОСОБА_5 .
Відповідно до статтею 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії підвищуються на 50 відсотків, а членам їх сімей, яких було примусово переселено - на 25 відсотків мінімальної пенсії за віком. Статтею 3 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" передбачено реабілітувати всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлення майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандопособниками та їх сім'ями. Згідно з підпунктом 4 пункту 2,6 розділу 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846/ (надалі по тексту також - Порядок №22-1) при призначенні пенсії до підвищень надаються документи про визнання заявника реабілітованим або членом його сім'ї, якого примусово було переселено (для підвищення пенсії згідно з пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Згідно з пунктом 2.13 розділу 2 Порядку №22-1 за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається посвідчення реабілітованого. Для осіб, реабілітованих згідно зі статтею 3 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні", приймаються довідки органів внутрішніх справ, які видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих, тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення. Оскільки відсутні документи про факт примусового переселення та застосування до позивача репресій, то право на встановлення надбавки реабілітованій, за доводами відповідача, у ОСОБА_1 відсутнє. З наведених підстав просив відмовити в задоволенні позову.
ОСОБА_1 скерувала до суду клопотання від 16.10.2025 про долучення до матеріалів справи копії письмових доказів, яке, разом із долученими документами, зареєстровано судом 16.10.2025 за вх.№27142/25 (а.с.86-89).
На виконання вимог ухвали суду від 01.10.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області скерувало через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему заяву про виконання ухвали суду із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 17.10.2025", яку зареєстровано в суді 17.10.2025 за вх.№27238/25 (а.с.91-102).
Також позивач подала до суду відповідь на відзив, реєстраційні дії щодо якої здійснено судом 27.10.2025 за вх.№28106/25 (а.с.103). У поданій відповіді ОСОБА_1 заперечила проти мотивів та доводів відповідача та співвідповідача, викладених у відзивах на позовну заяву, вказала про наявність достатніх доказів для здійснення перерахунку пенсії відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзиви на позовну заяву, відповіді на відзиви, додаткові пояснення, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (надалі по тексту також - Закон №1058-IV). Вказана обставина засвідчується наявними в матеріалах адміністративної справи копіями з пенсійної справи позивача і не заперечується сторонами (а.с.53-75).
Позивач 04.08.2025 зверталась до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про здійснення перерахунку пенсії, за наслідками розгляду якої Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення від 12.08.2025 за №926160189546 про відмову в перерахунку пенсії (а.с.34).
Вказане рішення в межах цієї адміністративної справи ОСОБА_1 не оскаржується, не є предметом розгляду справи №300/6581/25, відтак судом не досліджується правомірність його прийняття та не надається оцінка мотивам відмови у здійсненні перерахунку пенсії, викладених в такому рішенні.
За змістом частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
ОСОБА_1 21.08.2025 звернулась до Відділу обслуговування громадян №6 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про перерахунку пенсії (а.с.95-96), до якої долучила, зокрема, копії Висновку Національної комісії з реабілітації про визнання особи потерпілою від репресій (а.с.92), Рішення Національної комісії з реабілітації від 19.12.2024 (а.с.93), довідки про реабілітацію від 14.01.1992 за №3/3-27965 (а.с.94), Архівної довідки за №3/7-П-16 (зворотній бік а.с.94), свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 19.11.2009 (а.с.100).
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву ОСОБА_6 від 21.08.2024, разом із долученими документами, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 28.08.2025 за №886 про відмову у проведенні перерахунку пенсії (надалі по тексту також - оскаржуване рішення, спірне рішення) (зворотній бік а.с.93).
Вказане рішення мотивовано відсутністю документів, які підтверджують, що ОСОБА_7 зазнала політичних репресій, або є членом сім'ї, яку було примусово переселено. Згідно пункту 2.13 Порядку №22-1 За документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається посвідчення реабілітованого. Для реабілітованих осіб, потерпілих від репресій, зазначених в пунктах 5-7 статті 2 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.
Вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 28.08.2025 за №886 про відмову у перерахунку і виплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 відповідно до пункту "г" частини 1 статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.02.2025, з урахуванням виплачених сум, заявник звернулась з цим позовом до суд, з метою захисту свого порушеного права на встановлення спірного підвищення до пенсії.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частини 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі по тексту також - Закон №1058-IV).
Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати 1) пенсія за віком, 2) пенсія по інвалідності, 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника (частина 1 статті 9 Закону №1058-IV).
Відповідно до статті 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Водночас, зміст нормативно-правових положень щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу реабілітованих, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності через надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" від 17.04.1991 за №962-XII (надалі по тексту також - Закон №962-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з метою ліквідувати наслідки беззаконня, допущені з політичних мотивів до громадян Української РСР, поновити їх права, встановити компенсації за незаконні репресії та пільги реабілітованим.
Статтею 1 Закону №962-XII встановлено, що реабілітованими особами слід вважати осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі "двійками", "трійками", особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25.12.1958, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.
Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами.
Відповідно до статті 3 Закону №962-XII реабілітації підлягають всі громадяни, заслані і вислані з постійного місця проживання та позбавлені майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім'ями.
Наведене свідчить, що законодавець до реабілітованих осіб відносить як громадян, які необґрунтовано зазнали політичних репресій, так і примусово переселених осіб.
Статтею 1-1 Закону №962-XII визначенні наступні терміни, зокрема:
вислання - примусове виселення особи з місця її проживання з встановленням заборони на проживання у визначеній місцевості або примусове виселення чи переселення особи з місця її проживання в іншу місцевість або за межі СРСР;
депортація - примусове виселення народів, етнічних, етноконфесійних, соціальних або інших груп населення з місць їхнього постійного проживання з політичних, класових, соціальних, релігійних, національних мотивів;
заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов'язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення; репресована особа - особа, яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених цим Законом;
члени сім'ї - чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім'єю були пов'язані спільним побутом.
Відповідно до статті 1-3 Закону №962-XII потерпілими від репресій є діти репресованої особи, у тому числі усиновлені, які у віці до 18 років залишилися без батька, матері (усиновлювача) внаслідок здійснення репресій проти батька, матері (усиновлювача) або які народилися не пізніше ніж через 10 місяців з дня арешту батька, матері, або які народилися у місці позбавлення волі, на засланні, висланні під час перебування репресованої особи у місці позбавлення волі, на засланні, висланні, залишення репресованої особи для роботи у таборах Народного комісаріату внутрішніх справ у становищі вільнонайманого без права виїзду з прикріпленням до районів табору-будівництва, закріплення репресованої особи за будівництвом згідно з директивою Народного комісара внутрішніх справ та Прокурора СРСР від 29 квітня 1942 року №185, або які народилися у матері, яку було примусово безпідставно поміщено до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, під час перебування матері у такому психіатричному закладі, або які у віці до 18 років перебували, незалежно від тривалості, у спецприймальниках чи розподільниках, спеціальних будинках малюка чи дитячих будинках репресивних органів, або які внаслідок здійснення репресії проти батька, матері були примусово позбавлені імен, включаючи родові імена.
Положення цієї норми чітко визначають, що потерпілими від репресій є діти репресованої особи, у тому числі: діти, які були переселені разом із батьками; діти, які народилися під час перебування репресованої особи на засланні і проживали з репресованою особою однією сім'єю.
Таким чином, до членів сімей, яких було примусово переселено, належать й діти, які народилися на засланні і проживали з репресованою особою однією сім'єю.
Пунктом 6 Прикінцевих положень Закону №1058-IV передбачено, що до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року за №1788-XII (надалі по тексту також - Закон №1788-XII).
Згідно з пунктом "г" статті 77 Закону №1788-XII призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
ОСОБА_1 21.08.2025 звернулась до Відділу обслуговування громадян №6 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про перерахунку пенсії (а.с.95-96), до якої долучила, зокрема, копії Висновку Національної комісії з реабілітації про визнання особи потерпілою від репресій (а.с.92), Рішення Національної комісії з реабілітації від 19.12.2024 (а.с.93), довідки про реабілітацію від 14.01.1992 за №3/3-27965 (а.с.94), Архівної довідки за №3/7-П-16 (зворотній бік а.с.94), свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 19.11.2009 (а.с.100).
Згідно довідки Управління Міністерства внутрішніх справ в Івано-Франківській області від 14.01.1992 за №3/3-27965 ОСОБА_3 , 1903 року народження, та ОСОБА_4 , 1913 року народження, як члени сім'ї посібника учасникам Організації українських націоналістів, 02 липня 1951 року з села Кінашів, Більшівцівського району Станіславської області виселені на спецпоселення в Тюменську область з конфіскацією майна. Разом з ними вивезений неповнолітній ОСОБА_2 , 1936 року народження. З обліку спецпоселення вказані особи зняті одночасно 21 липня 1958 року.
На підставі стаття 3 Закону України від 17.40.1991 "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" вищезазначені особи реабілітовані з поновленням у всіх громадянських правах і поверненням конфіскованого майна або його вартості (а.с.94).
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_8 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в поселені Пальяново, Мікоянівського району, Тюменської області про що в книзі записів актів цивільного стану про народження 16.03.1956 зроблено відповідний запис за №38 (а.с.17).
Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 19.11.2009 засвідчується обставина реєстрації шлюбу між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , про що в книзі реєстрації шлюбів 28.08.1979 зроблено відповідний актовий запис за №12. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 (а.с.100).
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву ОСОБА_6 від 21.08.2024, разом із долученими документами, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 28.08.2025 за №886 про відмову у проведенні перерахунку пенсії (надалі по тексту також - оскаржуване рішення, спірне рішення) (зворотній бік а.с.93).
Вказане рішення мотивовано відсутністю документів, які підтверджують, що ОСОБА_7 зазнала політичних репресій, або є членом сім'ї, яку було примусово переселено. Згідно пункту 2.13 Порядку №22-1 За документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається посвідчення реабілітованого. Для реабілітованих осіб, потерпілих від репресій, зазначених в пунктах 5-7 статті 2 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.
Слід зазначити, що на час здійснення репресій позивач проживала разом із батьком однією сім'єю, в тому числі проживала у спецпоселенні, куди сім'ю було переселено примусово та відповідно до пункту 2 статті 1-3 Закону №962-XII є потерпілою від репресії, оскільки є донькою репресованої особи, яка народилася на засланні.
Також згідно рішення Національної комісії з реабілітації від 19.12.2024 ОСОБА_6 , 1956 року народження, визнано потерпілою від репресій (а.с.93).
За змістом висновку Національної комісії з реабілітації ОСОБА_6 , 1956 року народження, підлягає визнанню потерпілою від репресій відповідно до пункту 2 статті 1-3 Закону №962-XII, як дитина репресованої особи, яка народилася на засланні під час перебування репресованої особи на засланні (а.с.92).
З огляду на те, що позивач належить до категорії громадян, членів сім'ї, висланих з постійного місця проживання, позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління, з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім'ями, реабілітованої по статті 3 Закону №962-XII, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , як член сім'ї громадянина, який необґрунтовано зазнав політичних репресій та був реабілітований, має право на підвищення пенсії на 25 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 13.05.2024 у справі №500/5507/23 та від 31.05.2024 у справі №500/3332/23.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
Щодо доводів співвідповідача про те, що позивач не надала посвідчення особи про наявність пільг реабілітованої особи суд зазначає, що позивач просить встановити їй надбавку до пенсії не як реабілітованій особі, а як члену сім'ї такої особи. На підтвердження родинних зв'язків із особою, яка була репресована комуністичним тоталітарним режимом 1917-1991 років, ОСОБА_1 надала, зокрема, копії Рішення Національної комісії з реабілітації від 19.12.2024 (а.с.92), Висновок Національної комісії з реабілітації про визнання особи потерпілою від репресій (а.с.94).
Таким чином, в розумінні Закону №962-XII позивач є членом сім'ї репресованої особи, на яку розповсюджуються права реабілітованих осіб та має право на встановлення надбавки до пенсії в розмірі 25%.
В рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі №1-29/2007 зазначено, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, які є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейської соціальної хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та рішеннях Європейського суду з прав людини.
Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за №886 від 28.08.2025 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до пункту "г" частини 1 статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ, є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому, обираючи ефективний спосіб захисту порушеного права, та періоду, що підлягає захисту, суд керується такими мотивами.
В адміністративному позові ОСОБА_1 просить суд:
- скасувати рішення головного управління пенсійного фонду за №886 від 28.08.2025;
- здійснити перерахунок пенсії згідно поданих документів.
Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Так, відповідно до пунктів 4.1, 4.2, абзацу 3 пункту 4.3 і пункту 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (надалі по тексту також - Порядок №22-1), заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Із вказаного слідує, що після реєстрації заяви позивача, органом пенсійного забезпечення, який її розглядав і вирішував за принципом екстериторіальності питання про наявність чи відсутність права на перерахунок пенсії відповідно до пункту "г" частини 1 статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком в розумінні Порядку №22-1 є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Відповідно до частини 1 статті 58 Закону №1058-IV пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Так, питання перерахунку пенсії та визначення у особи права на встановлення надбавки до пенсії відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
За таких обставин, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В силу вимог частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Водночас, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 2 статті 9 КАС України).
У разі задоволення позову суд, застосовуючи припису пункту 10 частина 2 статті 245 КАС України, може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини 4 статті 245 КАС України).
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, зважаючи на встановлення у справі не виконання відповідачем при розгляді заяви позивача власних повноважень в належному і повному обсязі, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених співвідповідачем прав позивача буде:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №886 від 28.08.2025 про відмову у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.08.2025 про перерахунок і виплату підвищення до пенсії відповідно до пункту "г" частини 1 статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Підсумовуючи свої висновки, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.
Інші сформовані позовні вимоги та їх формулювання, на переконання суду, поглинаються (враховуються) при вирішенні даного спору, за сформованими вище висновками і вирішення спору по суті
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що позивач на підставі пункту 4 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи.
З огляду на не понесення позивач судових витрат по сплаті судового збору, за відсутності доказів оплати сторонами інших судових витрат у справі, керуючись частиною 5 статті 139 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстави для розподілу судових витрат у справі.
На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №886 від 28.08.2025 про відмову у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.08.2025 про перерахунок і виплату підвищення до пенсії відповідно до пункту "г" частини 1 статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) АДРЕСА_1 ;
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вул. Січових Стрільців, 15, м.Івано-Франківськ, 76018;
співвідповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ідентифікаційний код юридичної особи 20490012), проспект Соборний, 158-Б, м.Запоріжжя, 69005.
Суддя Чуприна О.В.