ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"14" жовтня 2025 р. справа № 300/2567/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В.
при секретарі Подольській Т.М.,
за участю:
представника позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом: Скіцько С.Ю.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження адміністративний позов Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів та зустрічний адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкових нарахувань, -
Головне управління ДПС в Івано-Франківській області звернулося до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів в розмірі 21 204,54 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем рахується податковий борг перед бюджетом в загальній сумі 21 204,54 грн., який виник внаслідок несплати адміністративних штрафів та фінансових санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв і тютюнових виробів на суму 21 204,54 грн. Враховуючи те, що у встановлений законом строк та ігноруючи податкову вимогу, надіслану відповідачу, сума податкового боргу в загальному розмірі 21 204,54 грн., добровільно не сплачена, позивач просить стягнути дану заборгованість з відповідача.
19.05.2025 від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (позивач за зустрічним позовом) до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (відповідач за зустрічним позовом), за змістом якого (з урахуванням уточнення вимог) просить суд:
- визнати протиправним та скасувати нарахування Головного управління ДПС в Івано-Франківській області заборгованості у вигляді адміністративних штрафів та фінансових санкцій на суму 21204,54 грн. за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв і тютюнових виробів (а.с.40-42).
Вимоги зустрічного позову мотивовані безпідставністю виниклого податкового боргу з огляду на те, що застосовані штрафні санкції ним сплачено до часу звернення позивача за первісним позовом до суду.
По справі здійснювався ряд таких процесуальних дій.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.20).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 зустрічну позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування нарахування - залишено без руху, надано позивачу строк для усунення вказаних недоліків шляхом подання до Івано-Франківського окружного адміністративного суду:
- квитанції (платіжного доручення) про сплату судового збору в розмірі 2120,45 грн. або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону;
- копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи;
- належним чином засвідчених доказів, які підтверджують факт протиправності нарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 заборгованості у вигляді адміністративних штрафів та фінансових санкцій на суму 21204,54 грн. за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв і тютюнових виробів та доказів на підставі яких вказана заборгованість обчислена (а.с.51-52).
Недоліки зустрічної позовної заяви, позивач усунув.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 прийнято зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом у справі №300/2567/25, об'єднано в одне провадження вимоги про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів в розмірі 21 204,54 грн. та про визнання протиправним та скасувати нарахування Головного управління ДПС в Івано-Франківській області заборгованості у вигляді адміністративних штрафів та фінансових санкцій на суму 21204,54 грн. за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв і тютюнових виробів. Коментованою ухвалою суду від 12.06.2025 розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження (а.с.117).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду (а.с.149).
Відповідач за первісним позовом скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 19.05.2025, згідно змісту якого відповідач щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Вказав, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.12.2022 у справі № 300/2653/22 позов задоволено частково та стягнуто в дохід бюджету з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок. Звернуто увагу суду, що в межах розгляду справи № 300/2653/22 суд дійшов висновку, що ГУ ДПС в Івано-Франківській області безпідставно застосувало до ФОП ОСОБА_1 штрафні санкції передбачені абзацом 6 частини 2 статті 17 Закону №481/95ВР згідно рішення № 004874/0706 від 22.07.2021, за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії в розмірі 17000,00 грн. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2023 апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.12.2022 у справі № 300/2653/22 без змін. Стороною вказано, що 28.10.2024 ФОП ОСОБА_1 звернувся із заявою до ГУ ДПС в Івано-Франківській області, в якій просив, у відповідності до вищевказаного судового рішення, яке набуло законної сили, зняти нарахування згідно податкового повідомлення-рішення від 22.07.2021 № 004874/0706 в сумі 17 000 грн., однак, ДПС роз'яснило, що в ході вищезазначеного судового розгляду питання зняття податкового нарахування в сумі 17 000 грн. не розглядалося. Просила суд у задоволенні позову відмовити (а.с.24-25).
Відповідач за зустрічним позовом скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 07.07.2025, згідно змісту якого відповідач щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Вказав, що на підставі пп.80.2.2, пп.80.2.7, п. 80.2, ст. 80 Податкового кодексу України від 16.12.2010 № 3763-VI, із змінами та доповненнями, наказу Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області від 05.07.2021 № 1633 проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , з питань контролю за дотриманням суб'єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, реалізації підакцизних товарів, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками. За результатами фактичної перевірки прийнято рішення про застосування фінансових санкцій № 004874/0706 від 22.07.2021 в загальному розмірі 27000,00 грн., з яких за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії в розмірі 17000,00 грн. та за здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами, встановлених мінімальних роздрібних цін на такі напої в розмірі 10000,00 грн. Зазначено, що розпорядженням Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області № 237-р від 03.07.2020 анульовано ліцензію на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами № 09100308201902657 термін дії з 26.07.2019 до 26.07.2020 суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 - місце торгівлі: АДРЕСА_1 , магазин. На думку сторони відповідача, враховуючи вищевказане, останнім правомірно застосовано штрафну (фінансову) санкцію за порушення норм законодавства. Просив суд у задоволенні позову відмовити (а.с.123-132).
В судовому засіданні представник Головного управління ДПС в Івано-Франківській області позовні вимоги підтримала підстав наведених у позовній заяві, щодо можливості задоволення зустрічного позову заперечив, просила у його задоволенні відмовити, пояснивши, що сума податкового боргу в загальному розмірі 21 204,54 грн. виникла наслідок застосованої податковим органом та несплаченої позивачем штрафної санкції у розмірі 17000 грн. та нарахованої пені у розмірі 4300,00 грн., що частково позивачем сплачена та склала 4204,54 грн. Водночас, представник вказав, що податкове повідомлення-рішення у сумі 17000 грн. судовим рішенням у справі № 300/2653/22 не скасоване, внаслідок чого, правових підстав для її не стягнення у податкового органу немає.
Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в судовому засіданні не визнав заявлених позовних вимог, що викладені у первісному позові, з мотивів наведених у зустрічному позові. Зустрічний позов просив задоволити в повному обсязі.
Суд, розглянувши справу за правилами загального позовного провадження, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги первісного та зустрічного позовів, встановив наступне.
ОСОБА_1 11.07.2019 зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та перебуває на обліку в контролюючому органі як платник податків.
Судом встановлено, що за результатами розгляду акту (довідки) за № 090391 від 05.07.2021, посадовими особами Головного управління ДПС в області прийнято рішення про застосування фінансових санкцій № 004874/0706 від 22.07.2021, яким на підставі статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" застосовано до відповідача фінансові санкції у вигляді штрафу в загальному розмірі 27000,00 грн., з яких за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії в розмірі 17000, 00 грн. та за здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами, нижчими від встановлених мінімальних роздрібних цін на такі напої в розмірі 10000,00 грн.
В подальшому, вказана сума податкового боргу в розмірі 27000 заявлена податковим органом до стягнення в судовому порядку.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.12.2022 у справі № 300/2653/22 позов задоволено частково.
Стягнуто в дохід бюджету з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2023 апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.12.2022 у справі № 300/2653/22 без змін.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.12.2022 у справі № 300/2653/22 набрало законної сили 28.03.2023.
В подальшому, Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області, 25.09.2025 прийнято податкове повідомлення-рішення № 020551/0901 яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 яким застосовано до відповідача фінансові санкції у вигляді штрафу в загальному розмірі 21300,00 грн. (а.с.7).
Судом встановлено, що вищевказане податкове повідомлення-рішення направлялось на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та отримане останнім 04.10.2024 (а.с.6).
Оскільки зазначене вище податкове повідомлення-рішення також не було оскаржено, то визначена ним сума грошового зобов'язання стала узгодженим податковим боргом відповідача, у відповідності до положень статті 54 Податкового кодексу України.
Відтак, згідно змісту винесених податковим органом стосовно ФОП ОСОБА_1 податкових повідомлень рішень, загальний розмір податкових зобов'язань, що утворили податковий борг склав 48300 грн.
Водночас, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у добровільному порядку сплачено суму податкового боргу розмірі 31300 грн., що підтверджується платіжнмими квитанціями банківських установ від 27.12.2022 та 08.10.2024 (а.с 72,84).
За фактом добровільної сплати ФОП ОСОБА_1 08.10.2024 податкового боргу в розмірі 21300 грн., податковим органом нараховано пеню в сумі 4300,00 грн., однак оскільки згідно облікової картки платника податків на той момент у останнього рахувалася переплата у сумі 95,46 грн. то визначений розмір податкового боргу у частині пені склав 4204,54 грн.
Таким чином, за підрахунками податкового органу, у зв'язку із несплатою в добровільному порядку фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 нарахованої суми штрафу в розмір 17000 та нарахованої пені в розмірі 4204,54 грн., Головне управління ДПС в Івано-Франківській області звернулося з первісним позовом до суду.
У той же час, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , вважаючи протиправними прийняті щодо нього нарахування заборгованості у вигляді адміністративних штрафів та фінансових санкцій на суму 21204,54 грн. за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв і тютюнових виробів, саме з огляду на висновки суду у справі № 300/2653/22 про відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій у розмірі 17000 грн., звернувся до суду із зустрічним позовом з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного їх правового регулювання.
Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент проведення перевірки).
Відповідно до пунктів 37.1, 37.2 статті 37 Податкового кодексу України, підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.
Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Відповідно до вимог частини 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У відповідності до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно пункту 59.5 даної статті Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно пункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом утворюють податковий борг.
Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно з пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (пункт 95.4. статті 95 Податкового кодексу України).
Таким чином, враховуючи викладене вище правове регулювання, виключно наявність податкового боргу надає відповідачу його право звернення до суду про його стягнення в судовому порядку.
З огляду на спірність формування такого боргу в розмірі зі сплати штрафних санкцій у розмірі 17000 та нарахованої пені у сумі 4204,54 грн., суд зазначає наступне.
В межах розгляду даної справи, судом встановлено, що у справі за № 300/2653/22 досліджувалося питання щодо обгрунтованості фінансової санкції за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії.
Так, зазсмістом рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.12.2022 у справі № 300/2653/22:
«…Судом встановлено, що розпорядженням Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області № 237-р від 03.07.2020 анульовано ліцензію на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами № 09100308201902657 термін дії з 26.07.2019 до 26.07.2020 суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 - місце торгівлі: АДРЕСА_1 , магазин (а.с.31).
Вказане розпорядження відправлено Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області на адресу ФОП ОСОБА_1 рекомендованим листом із штриховим ідентифікатором № 7601866209471 03.07.2022.
Згідно з наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 7601866209471, ФОП ОСОБА_1 09.07.2020 отримав рекомендоване поштове відправлення із розпорядженням № 237-р від 03.07.2020 «Про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями» (а.с.35).
Таким чином, враховуючи вимоги статті 15 Закону № 481/95ВР (в редакції чинній станом на момент виникнення правовідносин) ліцензія на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами № 09100308201902657 термін дії з 26.07.2019 до 26.07.2020 суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 - місце торгівлі: АДРЕСА_1 , магазин, вважається анульованою з 09.07.2020, натомість службовими особами відповідача зафіксовано в акті перевірки № 3801/09/10/РРО/ НОМЕР_1 від 05.07.2021 факт здійснення позивачем роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії саме 05.07.2021.
З огляду на вищевикладене, податковий орган безпідставно дійшов висновку, викладеного в акті перевірки 3801/09/10/РРО/ НОМЕР_1 від 05.07.2021 висновку про здійснення відповідачем роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензій 05.07.2020, оскільки остання вважається анульованою з 09.07.2020.
В зв'язку із вищенаведеним, суд дійшов висновку, що ГУ ДПС в Івано-Франківській області безпідставно застосувало до ФОП ОСОБА_1 штрафні санкції передбачені абзацом 6 частини 2 статті 17 Закону №481/95ВР згідно рішення №004874/0706 від 22.07.2021, за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії в розмірі 17000,00 грн…».
У зв'язку із наведеним рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.12.2022 у справі № 300/2653/22 позов задоволено частково, зокрема, стягнуто в дохід бюджету з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг тільки у розмірі тільки 10000,00 грн. замість 27000 грн., за здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами, нижчими від встановлених мінімальних роздрібних цін на такі напої.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційність - у процесуальному праві обов'язок суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які раніше вже були встановлені набравши законної сили судовим рішення або вироком у будь-якій іншій справі. Преюдиційність дозволяє уникнути ухвалення суперечливих судових фактів щодо одного й того ж питання та вирішувати справи з найменшими витратами часу та засобів.
Тобто факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов'язковість фактів, установлених судовим рішення, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ (постанова Верховного Суду від 26 листопада 2019 року по справі № 922/643/19).
Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішенням; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі.
В аспекті вказаних обставин суд зазначає, що відповідно до пункту 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, зокрема, якщо:
60.1.4. рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Відповідно до підпункту 60.5. статті 60 Податкового кодексу України, у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Окрім того, за правилами пункту 5 розділу ІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року № 1204 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за № 124/28254, далі - Порядок № 1204), якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафна (фінансова) санкція (штраф) та пеня в тому числі за порушення норм іншого законодавства, зазначені у податковому повідомленні-рішенні, зменшуються, то шляхом опрацювання інформації підрозділів правової роботи щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарг в адміністративному та/або судовому порядку складається податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, зменшену суму зменшення (збільшення) податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені в тому числі за порушення норм іншого законодавства.
Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Порядку № 1204 податкові повідомлення-рішення згідно з пунктами 4-6 цього розділу складаються контролюючим органом, який склав попереднє податкове повідомлення-рішення, протягом 3 робочих днів з дня, що настає за днем отримання таким контролюючим органом рішення за результатами адміністративного, судового оскарження або іншого рішення про скасування раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення. При цьому у разі отримання вищезазначених рішень структурним підрозділом, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції контролюючого органу, або відповідальною особою, визначеною керівником (виконуючим його обов'язки, його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу для виконання таких функцій, забезпечується надання такого рішення структурному підрозділу, яким складалось попереднє податкове повідомлення-рішення, протягом 1 робочого дня, що настає за днем його отримання.
Суд зазначає, що за результатами судового оскарження податкового повідомлення-рішення останнє може бути скасовано повністю або частково. У першому випадку у податкового органу відсутній обов'язок із прийняття нового податкового повідомлення-рішення, а скасоване податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним у день набрання законної сили відповідним рішенням суду. У випадку ж часткового скасування податкового повідомлення-рішення судом податковий орган повинен надіслати платнику податків нове податкове повідомлення-рішення, яке міститиме зменшену суму грошового зобов'язання. При цьому до моменту надходження нового податкового повідомлення-рішення платнику податків із зменшеною сумою грошового зобов'язання попереднє податкове повідомлення-рішення не вважається відкликаним, що випливає зі змісту пункту 60.4 статті 60 ПК України.
З моменту винесення рішення по справі № 300/2653/22, яким судом констатовано відсутність грошового зобов'язання на суму 17000,00 грн. у зв'язку із безпідставністю застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій передбачених абзацом 6 частини 2 статті 17 Закону № 481/95ВР за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії, відповідне податкове повідомлення або вимога вважалися б відкликаними, а контролюючий орган набув би обов'язку скласти нове податкове повідомлення-рішення із зменшеною сумою, але не мав права повторно визначати скасовану частину.
Однак, існуюче правове регулювання, не дозволяє реалізацію цих повноважень без фактичного скасування податкового повідомлення-рішення, як підстави для виникнення податкового боргу.
У цьому аспекті суд зазначає про те, що Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» ЄСПЛ вказав, що норма статті 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Сутність цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечать при цьому виконання своїх зобов'язань. Суд визнав, що вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачені національним законодавством (пункт 145 рішення).
У пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року у справі «Чуйкіна проти України» ЄСПЛ зазначив, що порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення від 10 липня 2003 року у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, пункт 45 та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, пункт 25, ECHR 2002 II).
Стаття 13 Конвенції, крім іншого визначає те, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Констатація порушення прав фізичної особи внаслідок дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень без зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії або ж скасування певного рішення, не призводить до захисту порушених прав, оскільки не передбачає способу чи механізму їх відновлення, що суперечить меті адміністративного судочинства, а саме ефективному захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як йшлося вище, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції можливий за наявності двох обов'язкових умов: забезпечення поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Відсутність бажаного результату виключає можливість визначення ефективності правового захисту, оскільки бажаний результат встановлює межі (кінцеву мету) правового захисту, який полягає у використанні передбачених законом можливостей для поновлення порушеного, визнання невизнаного, чи присудження оспорюваного права саме в цих межах.
Приймаючи до уваги встановлені обставини справи та враховуючи норми законодавства, що регулюють наявні між сторонами спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 25.09.2024 за № 020551/0901 в частині нарахування фінансової санкції за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії в розмірі 17000,00 грн.
Обраний судом у конкретному випадку спосіб захисту порушеного права фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відповідає завданням адміністративного судочинства, вимогам справедливості й забезпечить ефективне поновлення позивача в правах.
Таким чином, вищенаведені норми законодавства та встановлені обставини справи спростовують висновки Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про стягнення коштів в розмірі 21204,54 грн.
Зазначене, виключає можливість задоволення вимог первісного позову.
Окрім того, у ході судового розгляду судом встановлено, що внаслідок не вилучення з інтегрованої картки платника податків грошового зобов'язання у сумі 17 000,00 грн., яке було визнано неправомірним судовим рішенням у справі № 300/2653/22, Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області нараховано пеню в розмірі 4 205,54 грн.
Зазначена обставина підтверджується копією витягу з інтегрованої картки платника податків за податковим номером НОМЕР_1 (а.с.163-165).
В даному аспекті суд вказує, що відповідно до пункту 129.2. статті 129 Податкового кодексу України у разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов'язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня, нарахована на таке грошове зобов'язання (його частину) або на виявлене заниження податкового зобов'язання, скасовується.
Суд зазначає, що після набрання законної сили рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.12.2022 у справі № 300/2653/22 контролюючий орган був позбавлений можливості самостійно здійснити коригування інтегрованої картки платника податків та вилучити із неї суму 17 000,00 грн., відтак, це викликало існування відповідного податкового боргу, а отже, й безпідставного нарахування на нього пені.
Таким чином, суд доходить висновку, що належним способом захисту порушеного права є визнання протиправними дій Головного управління ДПС в Івано-Франківській області щодо нарахування та відображення 08.10.2024 пені в інтегрованій картці платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за платежем 502108150064 з обліку "Адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обліку алкогольних напоїв та тютюну" в розмірі 4300,00 грн та зобов'язання Головного управління ДПС в Івано-Франківській області виключити пеню з інтегрованої картки платників податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за платежем 502108150064 з обліку "Адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обліку алкогольних напоїв та тютюну" в розмірі 4300,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, аналогізуючи вказані обставини справи позовні вимоги за зустрічною позовною заявою фізичної особи-підприємства ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкових нарахувань підлягають до задоволення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позовні вимоги за зустрічною позовною заявою підлягають задоволенню, позивач за зустрічним позовом, згідно з платіжним дорученням від 02.06.2025, підтвердив сплату судового збору на суму 2120,45 грн. за подання даного зустрічного позову, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 2120,45 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні первісного адміністративного позову Головного управління ДПС в Івано-Франківській області - відмовити.
Зустрічний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 25.09.2024 за № 020551/0901 в частині нарахування фінансової санкції за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії в розмірі 17000,00 грн.
Визнати протиправними дії Головного управління ДПС в Івано-Франківській області щодо нарахування та відображення 08.10.2024 пені в інтегрованій картці платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за платежем 502108150064 з обліку "Адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обліку алкогольних напоїв та тютюну" в розмірі 4300,00 грн.
Зобов'язати Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) виключити пеню з інтегрованої картки платників податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) за платежем 502108150064 з обліку "Адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обліку алкогольних напоїв та тютюну" в розмірі 4300,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 2120,45 грн. (дві тисячі сто дважцять гривень 45 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом:
Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018).
Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ).
Суддя /підпис/ Панікар І.В.
Рішення складене в повному обсязі « 28» жовтня 2025 року.