ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"29" жовтня 2025 р. справа № 300/4031/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій
Адвокат Шевченко Наталія Павлівна звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління в Донецькій області № 092850018512 від 31.01.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2, відповідно до поданої ним заяви про призначення пенсії від 23.01.2025;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 23.01.2025 - дня звернення за призначенням пенсії, з урахуванням періодів:
з 13.01.1989 по 18.10.1993 - до стажу роботи за Списком № 1;
з 25.10.1993 по 06.12.1993, з 01.02.1995 по 02.02.1995, з 01.07.1995 по 05.07.1995, з 01.10.1996 по 03.10.1996, з 01.11.1996 по 03.11.1996, з 01.12.1996 по 02.12.1996, з 01.01.1997 по 03.01.1997, з 01.02.1997 по 01.02.1997, з 01.10.1997 по 04.10.1997, з 01.12.1997 по 05.12.1997, з 01.02.1999 по 04.02.1999, з 09.08.1999 по 31.12.1999, з 01.01.2000 по 15.12.2000, з 01.01.2001 по 22.08.2002, з 01.01.2003 по 30.05.2003 - до стажу роботи за Списком № 2.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 13.01.1989 по 18.10.1993 працював піскоструминником по очистці металу, металевих виробів та деталей сухим способом 4 розряду на дільниці № 3 Ремонтно-будівельно-монтажного управління № 2 тресту "Калушхімремонт", з 25.10.1993 по 08.08.1999 - апаратником кристалізації на сульфатній збагачувальній фабриці заводу калійних добрив, калійно-магнієвого заводу АТ "Оріана", з 09.08.1999 по 10.12.2003 - на аналогічній посаді в ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана", що підтверджується записами в його трудовій книжці та низкою інших документів про шкідливі та важкі умови праці. Зазначено, що відповідно до Порядку застосування Списків № 1 і № 2, затвердженого наказом Мінпраці № 383 від 18.11.2005, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, чинні на період роботи особи. До 31.12.1991 діяли Списки № 1 та № 2, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956, з 01.01.1992 по 10.03.1994 - затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991, з 11.03.1994 по 15.01.2003 - затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994, з 16.01.2003 по 23.06.2016 - затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003, після 24.06.2016 - затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 24.06.2016. Посада піскоструминника по очистці металу, металевих виробів та деталей сухим способом (чистильника металу, який зайнятий на очистці металу, металічних деталей і виробів сухим кварцевим піском) передбачена Списком № 1, розділ ХХІ "Загальні професії", затвердженим Постановою РМ СРСР № 1173 від 22.08.1956; Списком № 1, розділ XXIII "Загальні професії", код КП 12100000-19568, затвердженим постановами Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991 та Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994; Списком № 1, розділ XXIII "Загальні професії (у всіх галузях господарства)", код КП 23, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003; Списком № 1, розділ XXIII "Загальні професії (у всіх галузях господарства)", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 24.06.2016. Посада апаратника кристалізації передбачена Списком № 2, розділ ІІІ "Агломерація і збагачення", затвердженим Постановою РМ СРСР № 1173 від 22.08.1956; Списком № 2, розділ ІІ "Рудопідготовка, збагачення, окускування, (агломерація, брикетування, згрудкування, обпалювання руд і нерудних копалин)", код КП 2030000а-10065, затвердженим постановами Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991 та Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994; Списком № 2, розділ ІІ "Підготовка руд, збагачення, окускування (агломерація, брикетування, огрудкування), випалювання руд і нерудних копалин" код КП 2а, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003; Списком № 2, розділ II "Підготовка руд, збагачення, окускування (агломерація, брикетування, огрудкування), випалювання руд і нерудних копалин", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 24.06.2016. Водночас, відповідачем враховано позивачу пільговий стаж за Списком № 2 - 5 років 4 місяці 12 днів, страховий - 26 років 7 місяців 8 днів, в тому числі - 4 роки 11 місяців за кордоном. Зазначено, що пільговий стаж роботи позивача, з урахуванням стажу роботи за Списком № 1 тривалістю 4 роки 9 місяців 6 днів та стажу роботи за Списком № 2 тривалістю 8 років 10 місяців 22 дні, становить 13 років 7 місяців 28 днів, що надавало позивачу право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 після досягнення 55-річного віку. В зв'язку з набуттям права на призначення пенсії після досягнення 55-річного віку, 23.01.2025, у віці 57 років 2 місяці, позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та повним пакетом документів, які підтверджували його загальний та пільговий стаж роботи. Однак, у призначенні пенсії йому було відмовлено на підставі оскаржуваного рішення через відсутність, на переконання пенсійного органу, необхідного страхового та пільгового стажу роботи за Списком № 2. Вважаючи протиправним оскаржуване рішення представник позивача звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач скористався правом на подання відзиву, який надійшов на адресу суду через систему "Електронний суд" 08.07.2025. Відповідно до відзиву відповідач заперечив проти позову, просив відмовити в задоволенні позову з мотивів, що приймаючи оскаржуване рішення, відповідач діяв на підставі та в межах своїх повноважень, у спосіб, що передбачений приписами чинного законодавства України у сфері пенсійного забезпечення. Зазначено, що відповідно до наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж позивача станом на дату звернення з заявою від 23.01.2025 складає 26 років 07 місяців 08 днів, у тому числі пільговий стаж за Списком № 2 - 05 років 04 місяців 12 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058. До страхового стажу зараховані всі періоди роботи. До пільгового стажу роботи за Списком № 2 зараховано періоди роботи з 07.12.1993 по 06.12.1998, з 31.12.1998 по 08.09.1999 згідно з довідками від 29.11.2022 № 155, № 868, виданими АТ "Оріана", та довідкою від 12.12.2022 №01-701/1202, виданою Архівним відділом Калуської міської ради (окрім відпусток без збереження заробітної плати). Також до пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 25.10.1993 по 06.12.1993, з 08.12.1998 по 30.12.1998, оскільки наявний розрив в атестації робочих місць. Мотивовано, що необхідними умовами для зарахування періодів роботи до пільгового стажу є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списках № 1 та № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу. Крім наведеного, зазначено, що враховуючи дискреційні повноваження органів Пенсійного фонду, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання органів Пенсійного фонду повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні (а.с. 48-54).
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою від 23.01.2025 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах, та доданими до заяви документами (а.с. 37).
За результатом розгляду вказаного звернення Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, за принципом екстериторіальності, 31.01.2025 прийняло рішення № 092850018512 про відмову заявнику в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи заявника. Зазначено, що згідно наданих документів та індивідуальних відомостей, страховий стаж заявника становить 26 років 07 місяців 08 днів, в тому числі 04 роки 11 місяців за кордоном, пільговий стаж по списку № 2 - 05 років 04 місяців 12 днів. До страхового стажу зараховано всі періоди роботи. До пільгового стажу враховано всі періоди роботи за Списком № 2 за винятком 95 днів-відпустка без збереження заробітної плати згідно довідки № 868 від 29.11.2022 та №01-701/1202 від 12.12.2022, а також розриву в атестації робочих місць з 25.10.1993 по 06.12.1993 та з 08.12.1998 по 30.12.1998 (а.с. 38).
Відповідно до стажу для розрахунку права враховані до загального страхового стажу, не враховані до пільгового стажу спірні періоди роботи позивача:
з 13.01.1989 по 18.10.1993;
з 25.10.1993 по 06.12.1993, з 01.02.1995 по 02.02.1995, з 01.07.1995 по 05.07.1995, з 01.10.1996 по 03.10.1996, з 01.11.1996 по 03.11.1996, з 01.12.1996 по 02.12.1996, з 01.01.1997 по 03.01.1997, з 01.02.1997 по 01.02.1997, з 01.10.1997 по 04.10.1997, з 01.12.1997 по 05.12.1997, з 01.02.1999 по 04.02.1999;
з 09.08.1999 по 31.12.1999, з 01.01.2000 по 15.12.2000, з 01.01.2001 по 22.08.2002, з 01.01.2003 по 30.05.2003 (а.с. 39).
Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 27.08.1986, архівних довідок від 17.03.2021 №№ 01.7-01/264, 01.7-01/265, 01.7-01/266, 01.7-01/267, 01.7-01/269, наказу про результати атестації робочих місць від 29.08.1997 № 42, довідки від 29.11.2022 № 155, наказу від 07.12.1993 № 700, додатку до наказу від 07.12.1993 № 700, наказу від 31.12.1998 № 644, додатку до наказу від 31.12.1998 № 644, довідок від 29.11.2022 №№ 867, 868, 869, архівних довідок від 12.12.2022 №№ 01.7-07/1201, 01.7-07/1202, 01.7-07/1204, 01.7-07/1203, позивач працював у періоди:
- з 13.01.1989 по 18.10.1993 - піскоструминником по очистці металу, металевих виробів та деталей сухим способом 4 розряду на дільниці № 3 Ремонтно-будівельно-монтажного управління № 2 тресту "Калушхімремонт". Посада піскоструминника по очистці металу, металевих виробів та деталей сухим способом (чистильника металу, який зайнятий на очистці металу, металічних деталей і виробів сухим кварцевим піском) передбачена Списком № 1, розділ ХХІ "Загальні професії", затвердженим Постановою РМ СРСР № 1173 від 22.08.1956, Списком № 1, розділ XXIII "Загальні професії", код КП 12100000-19568, затвердженим постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991;
- з 25.10.1993 по 08.08.1999 - апаратником кристалізації на сульфатній збагачувальній фабриці заводу калійних добрив, калійно-магнієвого заводу АТ "Оріана"; - з 09.08.1999 по 10.12.2003 - апаратником кристалізації на сульфатній збагачувальній фабриці заводу калійних добрив в ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана". Посада апаратника кристалізації передбачена: Списком № 2, розділ ІІ "Рудопідготовка, збагачення, окускування, (агломерація, брикетування, згрудкування, обпалювання руд і нерудних копалин)", код КП 2030000а-10065, затвердженим постановами Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991 та Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994; Списком № 2, розділ ІІ "Підготовка руд, збагачення, окускування (агломерація, брикетування, огрудкування), випалювання руд і нерудних копалин", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 (а.с. 20-35).
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.
Нормами статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Підстави надання пенсії особам за віком на пільгових умовах визначені статтею 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
В свою чергу, статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), рішенням Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020. Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020.
Відповідно до положень статті 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Так, згідно пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за № 213-VIII.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 стаття 13, частина 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам".
При цьому, Конституційний Суд в пункті 4.1 Рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 зазначив, що статтею 13 Закону № 1788 до внесення змін Законом № 213 було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.
Отже, у статті 13 Закону № 1788 до внесення змін Законом № 213 було встановлено такий пенсійний вік: у пункті "а" для чоловіків - 50 років, для жінок - 45 років; у пунктах "б"-"з" для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.
У Законі № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, збережено вказану пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті "а" - 50 років (на 10 років менше, ніж загальний пенсійний вік), у пунктах "б"-"з" - 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік).
Таким чином, статтею 13 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах.
Відповідно до пункту 4.4 Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, перевіряючи статтю 13, частину 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом №213, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.
Вказаними положеннями Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років.
Згідно зі статтею 13, частиною 2 статті 14, пунктами "б"-"г" статті 54 Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213 у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону № 213 змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.
Конституційний Суд України дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років зазначив, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Отже, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Таким чином стаття 13, частина 2 статті 14, пункт "б"-"г" статті 54 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині 1 статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Окрім цього, суд звертає увагу на те, що у справах "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010) та "Серков проти України" (заява № 39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
За вказаних обставин, така обов'язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Отже, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
При цьому, працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Щодо врахування позивачу до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах періодів: з 13.01.1989 по 18.10.1993 - до стажу роботи за Списком № 1; з 25.10.1993 по 06.12.1993, з 01.02.1995 по 02.02.1995, з 01.07.1995 по 05.07.1995, з 01.10.1996 по 03.10.1996, з 01.11.1996 по 03.11.1996, з 01.12.1996 по 02.12.1996, з 01.01.1997 по 03.01.1997, з 01.02.1997 по 01.02.1997, з 01.10.1997 по 04.10.1997, з 01.12.1997 по 05.12.1997, з 01.02.1999 по 04.02.1999, з 09.08.1999 по 31.12.1999, з 01.01.2000 по 15.12.2000, з 01.01.2001 по 22.08.2002, з 01.01.2003 по 30.05.2003 - до стажу роботи за Списком № 2, суд зазначає наступне.
Відповідно до стажу для розрахунку права враховані до загального страхового стажу, не враховані до пільгового стажу спірні періоди роботи позивача:
з 13.01.1989 по 18.10.1993;
з 25.10.1993 по 06.12.1993, з 01.02.1995 по 02.02.1995, з 01.07.1995 по 05.07.1995, з 01.10.1996 по 03.10.1996, з 01.11.1996 по 03.11.1996, з 01.12.1996 по 02.12.1996, з 01.01.1997 по 03.01.1997, з 01.02.1997 по 01.02.1997, з 01.10.1997 по 04.10.1997, з 01.12.1997 по 05.12.1997, з 01.02.1999 по 04.02.1999;
з 09.08.1999 по 31.12.1999, з 01.01.2000 по 15.12.2000, з 01.01.2001 по 22.08.2002, з 01.01.2003 по 30.05.2003 (а.с. 39).
Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 27.08.1986, архівних довідок від 17.03.2021 №№ 01.7-01/264, 01.7-01/265, 01.7-01/266, 01.7-01/267, 01.7-01/269, наказу про результати атестації робочих місць від 29.08.1997 № 42, довідки від 29.11.2022 № 155, наказу від 07.12.1993 № 700, додатку до наказу від 07.12.1993 № 700, наказу від 31.12.1998 № 644, додатку до наказу від 31.12.1998 № 644, довідок від 29.11.2022 №№ 867, 868, 869, архівних довідок від 12.12.2022 №№ 01.7-07/1201, 01.7-07/1202, 01.7-07/1204, 01.7-07/1203, позивач працював у періоди:
- з 13.01.1989 по 18.10.1993 - піскоструминником по очистці металу, металевих виробів та деталей сухим способом 4 розряду на дільниці № 3 Ремонтно-будівельно-монтажного управління № 2 тресту "Калушхімремонт". Посада піскоструминника по очистці металу, металевих виробів та деталей сухим способом (чистильника металу, який зайнятий на очистці металу, металічних деталей і виробів сухим кварцевим піском) передбачена Списком № 1, розділ ХХІ "Загальні професії", затвердженим Постановою РМ СРСР № 1173 від 22.08.1956, Списком № 1, розділ XXIII "Загальні професії", код КП 12100000-19568, затвердженим постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991;
- з 25.10.1993 по 08.08.1999 - апаратником кристалізації на сульфатній збагачувальній фабриці заводу калійних добрив, калійно-магнієвого заводу АТ "Оріана"; - з 09.08.1999 по 10.12.2003 - апаратником кристалізації на сульфатній збагачувальній фабриці заводу калійних добрив в ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана". Посада апаратника кристалізації передбачена: Списком № 2, розділ ІІ "Рудопідготовка, збагачення, окускування, (агломерація, брикетування, згрудкування, обпалювання руд і нерудних копалин)", код КП 2030000а-10065, затвердженим постановами Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991 та Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994; Списком № 2, розділ ІІ "Підготовка руд, збагачення, окускування (агломерація, брикетування, огрудкування), випалювання руд і нерудних копалин", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 (а.с. 20-35).
Основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення").
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У відповідності до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, підтвердження наявного пільгового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, застосовуються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, в тому числі, у разі відсутності в трудовій книжці необхідних відомостей про роботу.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Так, згідно з статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб'єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров'ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.
Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII "Про охорону праці" працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
Сукупність правових норм, про які йшлося у параграфах 32, 34, 36, 37, 45, 50, 51, 52 цієї постанови дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах.
Проте, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на працівника (позивача у цій справі), зокрема, як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
За таких обставин, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 520/15025/16-а, в якій, з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
При цьому Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав для відступу від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 16 вересня 2014 року у справі № 21-307а14, згідно яких, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку № 442 проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на вищевикладене, незарахування позивачу до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах періодів: з 13.01.1989 по 18.10.1993 - до стажу роботи за Списком № 1; з 25.10.1993 по 06.12.1993, з 01.02.1995 по 02.02.1995, з 01.07.1995 по 05.07.1995, з 01.10.1996 по 03.10.1996, з 01.11.1996 по 03.11.1996, з 01.12.1996 по 02.12.1996, з 01.01.1997 по 03.01.1997, з 01.02.1997 по 01.02.1997, з 01.10.1997 по 04.10.1997, з 01.12.1997 по 05.12.1997, з 01.02.1999 по 04.02.1999, з 09.08.1999 по 31.12.1999, з 01.01.2000 по 15.12.2000, з 01.01.2001 по 22.08.2002, з 01.01.2003 по 30.05.2003 - до стажу роботи за Списком № 2, з обґрунтувань, що позивачем не підтверджено результати атестації відповідного робочого місця за умовами праці є безпідставним, оскільки відповідальність проведення атестації робочих місць та оформлення уточнюючої довідки покладається на власника підприємства, а не працівника.
Як зазначено вище, пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам".
З огляду на вищенаведене, позивач має достатній вік, страховий та пільговий стаж для призначення з 23.01.2025 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки позивач має достатній вік, страховий та пільговий стаж для призначення з 23.01.2025 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, відповідач протиправно оскаржуваним рішенням № 092850018512 від 31.01.2025 відмовив у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2.
За таких обставин, слід визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління в Донецькій області № 092850018512 від 31.01.2025 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2.
За змістом статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії тощо.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Отже, належним способом захисту порушеного права, який відповідатиме змісту спірних правовідносин, буде ефективним та забезпечить належний судовий захист у тій мірі, яка є необхідною у даному конкретному випадку, буде зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати позивачу: - до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи з 13.01.1989 по 18.10.1993; - до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи: з 25.10.1993 по 06.12.1993, з 01.02.1995 по 02.02.1995, з 01.07.1995 по 05.07.1995, з 01.10.1996 по 03.10.1996, з 01.11.1996 по 03.11.1996, з 01.12.1996 по 02.12.1996, з 01.01.1997 по 03.01.1997, з 01.02.1997 по 01.02.1997, з 01.10.1997 по 04.10.1997, з 01.12.1997 по 05.12.1997, з 01.02.1999 по 04.02.1999, з 09.08.1999 по 31.12.1999, з 01.01.2000 по 15.12.2000, з 01.01.2001 по 22.08.2002, з 01.01.2003 по 30.05.2003; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити позивачу з 23.01.2025 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 гривень.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління в Донецькій області № 092850018512 від 31.01.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 :
- до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи з 13.01.1989 по 18.10.1993;
- до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи: з 25.10.1993 по 06.12.1993, з 01.02.1995 по 02.02.1995, з 01.07.1995 по 05.07.1995, з 01.10.1996 по 03.10.1996, з 01.11.1996 по 03.11.1996, з 01.12.1996 по 02.12.1996, з 01.01.1997 по 03.01.1997, з 01.02.1997 по 01.02.1997, з 01.10.1997 по 04.10.1997, з 01.12.1997 по 05.12.1997, з 01.02.1999 по 04.02.1999, з 09.08.1999 по 31.12.1999, з 01.01.2000 по 15.12.2000, з 01.01.2001 по 22.08.2002, з 01.01.2003 по 30.05.2003.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 з 23.01.2025 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84121, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Григорук О.Б.