ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"29" жовтня 2025 р. справа № 300/5283/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі: судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представниця Данько Оксана Олександрівна, до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (позивач), в інтересах якого діє представниця ОСОБА_2 (представниця позивача), звернувся до суду з адміністративним позовом, з урахуванням заяаи про уточнення позовних вимог до Військової частини НОМЕР_1 (відповідач-1), ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій (відповідач-2), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.07.2025 № 188 «Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлення до військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 ( по стройовій частині) від 12.07.2025 № 199 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , призначення на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки, який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 12 липня 2025 року;
- зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
В обґрунтування позовних вимог представниця позивача зазначає, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09.07.2025 ОСОБА_1 призвано на військову службу під час загальної мобілізації та відправлено для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12.07.2025 № 199 ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . На думку представниці позивача, такий наказ є протиправним, адже відповідачі не мали підстав приймати такі під час відбування позивачем призначеного судом покарання у виді виправних робіт до повного відбування засудженим призначеного судом строку основного покарання. Вважає, що такими діями посадові особи фактично переглянули судове рішення, а саме ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 25.06.2025, якою, призначене ОСОБА_1 вироком Ужгородського міськрайонного суду основне покарання у виді позбавлення волі, замінено на покарання у виді виправних робіт строком на 01 рік 11 місяців 02 дні, яка набрала законної сили, поза межами судочинства, що не входить в коло їх повноважень, тим самим, діяли усупереч вимогам статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стверджує, що ОСОБА_1 підлягає звільненню з військової служби для подальшого відбування покарання, призначеного ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 25.06.2025. Відтак, просить суд позов задовольнити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.08.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
18.08.2025 на адресу суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечив щодо задоволення позовних вимог. Представник зазначив, що після уточнення військово-облікових даних було встановлено, що позивач є військовозобов'язаним та підлягає призову під час мобілізації. При цьому документів, які б підтверджували право на відстрочку згідно з вимогами норм ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», позивачем не надавалося. 09.07.2025 ОСОБА_1 отримав направлення №4331307 на медичний огляд ВЛК з метою встановлення придатності за станом здоров'я до проходження військової служби. За результатами проходження ВЛК, на підставі довідки ВЛК №2025-0709-1425-5867-3 від 09.07.2025, позивача визнано придатним до військової служби. Зазначено, що на підставі наказу №188 від 11.07.2025 «Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу піж час мобілізації, на особливий період», позивача призвано на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 .
Також звернено увагу, що положення ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» змінилися та до 18.05.2024 містили таку підставу для виключення з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки - виключенню підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Разом з цим, 18.05.2024 внесено зміни до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», внаслідок чого нова редакція ст. 37 не містить такої підстави для виключення з військового обліку осіб, які засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Крім того, пунктом 4 розділу «Загальні питання» Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою КМУ від 16.05.2024 №560, передбачено, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані особи, звільнені з військової служби у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України “Про очищення влади», особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України; особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, що засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Відтак вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_4 правомірно винесено наказ про взяття на військовий облік та про призов позивача на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Представниця позивача скористалася правом подання відповіді на відзив, яка надійшла на адресу суду 22.08.2025. Зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, засуджені за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи засуджені за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засуджені службові особи, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище. При цьому процедура, передбачена ст. 81-1 КК України, до засудженого ОСОБА_1 не застосовувалася, він не звільнений від відбування покарання з інших, передбачених Кримінальним кодексом України, підстав. На момент призову ІНФОРМАЦІЯ_4 засудженого на військову службу під час мобілізації на особливий період та направлення до військової частини НОМЕР_1 , відповідно до наказу від 11.07.2025 № 188, ОСОБА_1 відбував покарання за злочин, призначений вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області та ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області. Призначене покарання засуджений ОСОБА_1 повинен відбувати і на даний час. Вважає, що спірні накази відповідача, застосовані до засудженого під час відбування призначеного йому судом покарання без застосування належної процедури звільнення особи від відбування покарання, винесені відповідачами за межами наданих їм повноважень та є привласненням посадовими особами функцій судових органів. Неправомірні дії відповідачів унеможливили виконання судового рішення про засудження ОСОБА_1 і призначення йому покарання та призвели до порушення прав позивача, оскільки тільки суд може приймати рішення, що мають юридичну силу та впливають на права та обов'язки засуджених осіб.
Військовою частиною НОМЕР_1 подано відзив на позовну заяву, в якому представник зазначає, що позовні вимоги про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 скасувати наказ про зарахування у списки особового складу виходить за межі правовідносин між ІНФОРМАЦІЯ_2 та позивачем щодо порядку його призову на військову службу під час мобілізації. Іншими словами, такий спосіб захисту порушеного права втручатиметься в інші правовідносини, які врегульовані іншими правовими нормами. Крім того, факт неотримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не є підставою для звільнення позивача з військової служби відповідно до ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», яка визначає виключний перелік таких підстав. Наголошено, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.10.2022 у справі № 308/9475/22 ОСОБА_1 визано винуватим за частиною третьою ст. 286-1 Кримінального кодексу України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 7 (сім) років (а.с.39-44).
У подальшому, ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 25.06.2025 у справі № 545/2355/25 засудженому ОСОБА_1 замінено невідбуту частину основного покарання у виді 01 року 11 місяців 02 дні позбавлення волі за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.10.2022 більш м'яким покаранням -у виді виправних робіт на строк 01 рік 11 місяців 02 дні по місцю роботи, з відрахуванням щомісячно 20 % заробітку в дохід держави із залишенням додаткової міри покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 7 років (а.с.45-47).
Відповідно до направлення від 09.07.2025 ОСОБА_3 направлено для визначення придатності до військової служби (а.с.142).
Довідкою військо-лікарської комісії №2025-0709-1425-5863-3 від 09.07.2025 встановлено придатність ОСОБА_1 до військової служби (а.с.143).
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 11.07.2025 №188 солдата ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та направлено до в/ч НОМЕР_1 (а.с.148)..
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12.07.2025 №199 (по стройовій частині) ОСОБА_1 призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки, який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 12.07.2025 зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення (а.с.132).
Вважаючи наказ від 11.07.2025 №188 та наказ від 12.07.2025 №199 протиправними, позивач, в інтересах якого діє представниця, звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Приписи ст. 1 цього закону передбачають, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487.
Відповідно до положень п.79 цього Порядку районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки зокрема організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством.
Згідно із приписами ч.1 ст. 37 Закону №2232-XII (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов'язаних: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних; військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов'язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.
Згідно із приписами ч.6 ст. 37 Закону №2232-XII (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Згідно з п.6 ч.6 ст.37 Закону № 2232-XII (в редакції чинній до 18.05.2024) виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов'язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, зокрема, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Суд звертає увагу, що із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX, який набрав законної сили 18.05.2024, редакція частини 6 статті 37 Закону № 2232-XII зазнала змін, внаслідок яких, пункт 6 частини 6 у вищевказаному вигляді було виключено.
Отже, станом на час виникнення спірних правовідносин, приписи ч. 6 ст. 37 Закону № 2232 не передбачають такої підстави для виключення з військового обліку, як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, а в силу приписів ч.1 ст. 37 Закону №2232 позивач є громадянином України, який підлягає взяттю на військовий облік військовозобов'язаних.
Крім того, 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі Порядок № 560).
Згідно з пунктом 4 розділу «Загальні питання» Порядку № 560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:
особи, звільнені з військової служби у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
Отже, з 18 травня 2024 року редакція частини 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, більш того, з цього часу передбачена можливість особи, яку раніше було засуджено до позбавлення волі, за вчинення тяжкого злочину.
Отже, підстава "які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину" була виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення з військового обліку.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В абзацах першому і другому пункту 2 мотивувальної частини рішення від 09.02.1999 № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правових актів в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З наведеного слідує, що з 18.05.2024 громадяни України, які раніше перебували на військовому обліку та були виключені з військового обліку військовозобов'язаних на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній до 17.05.2024), підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних, оскільки відпала підстава, за якою їх було виключено з військового обліку.
З огляду на наведені вище положення Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Порядку № 560, з 18.05.2024 особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі чи виправних робіт за вчинення тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відтак, суд доходить висновку про те, що, оскільки станом на 11.07.2025 позивач перебував на військовому обліку військовозобов'язаних, начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 було правомірно видано наказ № 188 від 11.07.2025 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову ОСОБА_1 на військову службу, у зв'язку з мобілізацією та направлення для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 .
Відтак, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 188 від 11.07.2025 в частині призову на військову службу під час загальної мобілізації військовозобов'язаного ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги - визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 ( по стройовій частині) від 12.07.2025 № 199 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , призначення на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки, який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 12 липня 2025 року, а також зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби, суд зазначає про таке.
Як встановлено судом, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 188 від 11.07.2025 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період» позивача направлено у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 (а.с.148).
Видаючи оспорюваний наказ про зарахування позивача до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 , командир військової частин виходив з того, що направляючи особу до ВЧ НОМЕР_1 територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснив всі передбачені законом заходи, спрямовані на встановлення наявності/відсутності законних підстав, зокрема, для реалізації права позивача на звільнення від призову на військову службу.
Командир ВЧ НОМЕР_1 не мав права не зарахувати позивача до особового складу ВЧ НОМЕР_1 , адже отримав усі передбачені чинним законодавством документи та беззаперечні правові підстави для видання оспорюваного позивачем наказу.
Відповідно до приписів п. 14 Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року № 280 (далі - Інструкція № 280) зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу (або прийому на роботу працівників) здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття (прийому на роботу) до військової частини.
Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є:для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.
Згідно з п.17 Інструкції № 280 забороняється зараховувати до списків особового складу військової частини наказом по стройовій частині осіб, які прибули без документів.
Докази на підтвердження заборони відповідачу -1 видати наказ про зарахування позивача до списків особового складу військової частини відсутні.
Крім того, відповідно до пунктів 4-7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі- Положення №1153/2008), громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають Військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.
Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом №2232-XII. Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Згідно з частиною третьою статті 24 Закону №2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до пункту 12 Положення №1153/2008, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Суд враховує, що після видання наказу про зарахування до списків особового складу виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, які не передбачають звільнення з військової служби шляхом скасування рішення про зарахування до списків особового складу військової частини чи визнання відповідних дій протиправними.
Проаналізувавши наведене вище в сукупності та в контексті встановлених обставин у справі, суд дійшов висновку, що дії та рішення відповідачів узгоджуються з вимогами чинного законодавства та не порушують прав позивача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 90 КАС України).
Системний аналіз наведеного вище дає підстави дійти висновку, що дії відповідачів правомірні та узгоджуються з вимогами, встановленими частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представниця ОСОБА_2 , до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Гомельчук С.В.