29 жовтня 2025 року Справа № 280/6175/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового, за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )
до 1. Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012)
2. Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; код ЄДРПОУ 21910427)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
17.07.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до 1. Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 1), 2. Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач 2), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11.06.2025 № 262440029287 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 03.06.2025;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 11.04.1991 по 29.05.1992, з 16.08.1993 по 09.11.1993, з 11.08.1997 по 18.12.2002 та здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 03.06.2025.
Позовна заява обґрунтована тим, що позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, оскільки мав необхідний стаж роботи, який дає право на призначення пенсії. Водночас, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії з підстав відсутності у позивача необхідного страхового стажу. Позивач вважає таке рішення протиправним та просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 22.07.2025 відкрито провадження в адміністративній справі № 280/6175/25; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач 2 позов не визнав, у поданому відзиві (вх. від 30.07.2025 № 38338) послався на те, що на час звернення за призначенням пенсії ОСОБА_1 досяг повних 63 роки. Згідно з розрахунком, стаж позивача становить 19 років 01 місяць 25 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи з 11.04.1991 по 29.05.1992, оскільки відсутній наказ та дата при звільнені; період з 16.08.1993 по 09.11.1993, оскільки печатка при звільнені не читабельна. Також, оскільки, в індивідуальних відомостях про застраховану особу Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Довідка ОК-5) відсутня інформація про нарахований дохід та сплачені внески з 06.03.2000 по 18.12.2002, відсутні підстави для зарахування вказаного періоду до страхового стажу. Крім того, відповідно до трудової книжки від 10.03.1983 серії НОМЕР_2 , запис № 23 (період з 11.08.1997 по 05.03.2000) зазначено вважати недійсним. У задоволенні позову просить відмовити.
Відповідач 1 позов також не визнав, у поданому відзиві (вх. від 31.07.2025 № 38658) просить у задоволенні позову відмовити з підстав, аналогічних вищезазначеним. Крім того зазначає, що оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області право позивача на призначення пенсії не порушувалось, підстави для зобов'язання відповідача 1 здійснити призначення та виплату пенсії за віком, починаючи з 03.06.2025, із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи - відсутні.
Позивачем пред'явлено вимогу, яка згідно пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою від 03.06.2025 про призначення/перерахунок пенсії за віком. Заяву, за принципом екстериторіальності, розподілено для розгляду Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11.06.2025 № 262440029287 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. В обґрунтування рішення зазначено про те, що страховий стаж позивача становить 19 р. 1 міс. 25 дн. при необхідному стажі від 22 до 32 років. При цьому, до страхового стажу не зараховано періоди роботи:
з 11.04.1991 по 29.05.1992, оскільки відсутній наказ та дата при звільненні;
з 16.08.1993 по 09.11.1993, оскільки печатка при звільненні не читабельна;
з 06.03.2000 по 18.12.2002, оскільки відсутні дані в ОК-5.
Незгода з даним рішенням зумовила звернення ОСОБА_1 до суду з даною позовною заявою.
Розглядаючи справу по суті, суд керується наступним.
Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV; тут та надалі - у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).
Статтею 24 Закону № 1058-IV встановлено, зокрема, наступне: страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Нормативно-правовим актом, який регулював надання трудових і соціальних пенсій всім непрацездатним громадянам України, до набрання чинності Законом №1058-IV, є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII; тут та надалі - в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).
Згідно зі статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
З аналізу наведених норм можна зробити висновок, що з 01.01.2004 законодавцем запроваджено поняття «страховий стаж», для отримання якого обов'язковою умовою є сплата страхових внесків; трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, прирівнюється до страхового.
Згідно статті 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Розділом ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) визначено перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.
За правилами підпункту 2 пункту 2.1 розділу II Порядок № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Судом досліджено трудову книжку позивача (від 10.03.1983 серії НОМЕР_2 ) та установлено, що у ній, серед іншого, містяться такі записи:
11.04.1991 - прийнятий до кооперативу «Нектар» монтажником;
29.05.1992 - звільнений;
16.08.1993 - прийнятий до кооперативу «Нектар» монтажником;
09.11.1993 - звільнений;
06.03.2000 - прийнятий до ТОВ «МЕМ-6» монтажником;
18.12.2002 - звільнений.
Незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 11.04.1991 по 29.05.1992, з 16.08.1993 по 09.11.1993 зумовлене тим, що записи до трудової книжки внесені із порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (відсутній наказ та дата при звільненні; печатка при звільненні не читабельна).
На момент заповнення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162), пунктом 2.3 якої установлено, що всі записи у трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), проте не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення і мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
У випадку виявлення невірного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, на якому був внесений відповідний запис (п. 2.5 Інструкції № 162).
Пунктом 2.11 Інструкції № 162 установлено, що першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, після чого ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
В подальшому, наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, якою установлено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (п. 2.4. Інструкції). У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (п. 2.6. Інструкції).
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці, і не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Звідси, періоди роботи з 11.04.1991 по 29.05.1992, з 16.08.1993 по 09.11.1993 підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.
Що стосується періоду роботи з 11.08.1997 по 18.12.2002 слід зазначити наступне.
Так, згідно записів трудової книжки позивача запис № 23 (про прийняття 11.08.1997 на роботу) зазначено вважати недійсним. Наступний запис № 24 стосується прийняття на роботу з 06.03.2000. Отже, період з 11.08.1997 по 05.03.2000 включно зарахуванню до страхового стажу позивача не підлягає.
Разом із тим, відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу періоду з 06.03.2000 по 18.12.2002, відповідач 2 посилається на відсутність даних в ОК-5.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Статтею 14 цього Закону встановлено перелік осіб, які є страхувальниками, зокрема, це роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1 (крім фізичних осіб, які використовують працю домашніх працівників), 4-1, 10, 14 статті 11 цього Закону.
Платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону. (ч. 1 ст. 15 Закону № 1058-IV).
В силу частин 1, 2, 5, 6, 10 статті 20 Закону України № 1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.
Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Виходячи зі змісту наведених норм, страхові внески підлягають обов'язковій сплаті, а відповідальність за порушення умов та порядку сплати таких внесків покладено на платника страхового внеску та його посадових осіб.
При цьому, особи, які сплачують такі внески через роботодавця, без сприяння державних органів позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність такої сплати, що, фактично, у випадку неповної чи несвоєчасної сплати, означатиме порушення їх прав на отримання соціальних гарантій та пенсійного забезпечення.
Як слідує з матеріалів справи, спір виник, зокрема, щодо зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 06.03.2000 по 18.12.2002.
При цьому, як вже зазначалося, у вказаний період позивач був працевлаштований у ТОВ «МЕМ-6», що підтверджується записами у його трудовій книжці.
Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 у справі № 482/434/17 зазначено, зокрема, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів її роботи.
За правилами частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, період роботи з 06.03.2000 по 18.12.2002 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
Підсумовуючи наведене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11.06.2025 № 262440029287 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Що стосується зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 11.04.1991 по 29.05.1992, з 16.08.1993 по 09.11.1993, з 06.03.2000 по 18.12.2002 суд звертає увагу, що згідно пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3 Порядку № 22-1 передбачено, що створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Таким чином, наразі органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.
В спірному випадку заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та за результатом її розгляду прийнято рішення від 11.06.2025 № 262440029287. Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у цьому спорі є органом, що призначає пенсію.
З урахуванням викладеного, суд, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 11.04.1991 по 29.05.1992, з 16.08.1993 по 09.11.1993, з 06.03.2000 по 18.12.2002 та повторно розглянути заяву від 03.06.2025 про призначення пенсії за віком. Відповідно, позовні вимоги, заявлені до відповідача 1, задоволенню не підлягають.
Що стосується призначення та виплати ОСОБА_1 пенсії за віком, то такі вимоги не підлягають задоволенню як заявлені передчасно.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
В силу ч. 3 ст. 139 КАС України на користь позивача підлягають присудженню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн відповідача 2, який прийняв оскаржуване у цій справі рішення.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11.06.2025 № 262440029287 про відмову у призначенні пенсії.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) періоди роботи з 11.04.1991 по 29.05.1992, з 16.08.1993 по 09.11.1993, з 06.03.2000 по 18.12.2002 та повторно розглянути заяву від 03.06.2025 про призначення пенсії за віком.
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
5. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; код ЄДРПОУ 21910427).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення складено та підписано 29.10.2025.
Суддя Ю.П. Бойченко