29 жовтня 2025 року Справа № 280/8908/25 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сіпака А.В., перевіривши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105; код ЄДРПОУ 04053915) про визнання протиправними та скасування рішень,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Запорізької міської ради (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати розпорядження першого заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Андрія Бугара №354аг від 15.08.2025 “Про внесення змін до розпорядження міського голови від 13.05.2024 №165аг “Про закріплення службових кабінетів за секретарем Запорізької міської ради, першим заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради та заступником міського голови - керуючим справами виконавчого комітету Запорізької міської ради»;
визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької міської ради від 24.04.2024 року № 9 “Про затвердження першого заступника міського голови з питань з питань діяльності виконавчих органів ради, заступників міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради та про затвердження розподілу обов'язків між секретарем Запорізької міської ради, першим заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, заступників міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, заступником міського голови - керуючим справами виконавчого комітету Запорізької міської ради».
Разом із цим, позивач у позовних вимогах просить суд залучити у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - Першого заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Бугар Андрія Ігоровича.
Ухвалою суду від 14.10.2025 позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання даної ухвали надати суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою, у якій зазначити поважні причини пропуску такого строку та документів зазначених в Акті про втрату документів або перепідшивання справи, відсутність вкладень або порушень цілісності, пошкодження конверта (паковання) від 09.10.2025.
На виконання вимог вищезазначеної ухвали, 24.10.2025 позивач надав заяву про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначив, що вказаний спір за своєю сутністю є трудовим спором, оскільки стосується неврегульованих шляхом переговорів розбіжностей між працівником (або колективом працівників) і роботодавцем, що стосуються застосування норм трудового законодавства або встановлення (зміни) умов праці. Відповідно до частини 1 та 2 статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, працівник може звернутися із заявою про вирішеним трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною 2 цієї статті. У постанові 11 липня 2024 року по справі № 990/156/23 Велика Палата Верховного Суду вказала, що положення статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду із позовом, мають перевагу в застосуванні над частиною 5 статті 122 КАС України. Як зазначалось раніше, мною в межах даного позову оскаржується рішення розпорядження першого заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Андрія Бугара №354аг від 15 серпня 2025 року «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 13 травня 2024 року №165аг «Про закріплення службових кабінетів за секретарем Запорізької міської ради, першим заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради та заступником міського голови - керуючим справами виконавчого комітету Запорізької міської ради». Так, враховуючи дату оскаржуваного рішення (15.08.2025 року) та дату звернення до суду із позовом (06.10.2025 року) строк звернення до суду із позовом з урахуванням положень статті 233 КЗпП України не пропущено. З моменту прийняття відповідачем оскаржуваних рішень мною безперервно вчинялись активні дії щодо врегулювання трудового спору в досудовому (адміністративному) порядку. Що стосується, вимог про визнання протиправним та скасування рішення Запорізької міської ради від 24.04.2024 року № 9, звертає увагу суду на те, що одразу після його прийняття, позивача було звільнено з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, а тому до поновлення на займаній посаді (15 серпня 2025 року) не мав жодної можливості його оскаржити ані в адміністративному, ані в судовому порядку, оскільки вважався звільненим, а відтак його дія на нього не розповсюджувалась.
Розглянувши клопотання представника позивача, суд дійшов такого.
Згідно частин 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Варто вказати, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не повинні перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні проміжки часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків.
Отже, застосування судом наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Відповідно до ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з обставинами справи позивач пов'язує порушення свого права з моментом поновлення на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради з 20.05.2024 року відповідно до постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 07.08.2025 у справі №280/5884/24.
При цьому, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав лише 09.10.2025, тобто з пропуском строку звернення до суду встановленого ч.5 ст.122 КАС України.
Варто вказати, що за усталеною позицією Верховного Суду поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2019 у справі № 9901/405/19 зазначила, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 у справі № 990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю.
Згідно з п.17 ч.1 ст.4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) посадова особа місцевого самоврядування - особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-III (далі - Закон №2493-III) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Відповідно до заявлених вимог позивач не погоджується з рішеннями відповідача, що стосуються змін умов праці та мобінгом на роботі.
Суд звертає увагу на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 12.02.2020 у справі №693/1140/16-ц, згідно з яким спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби охоплюють весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби.
Таким чином, діяльність в органах місцевого самоврядування є публічною службою, а для спорів щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби законодавець встановив місячний строк звернення до адміністративного суду.
У розглядуваному випадку позивач не навів аргументів, які б переконливо вказували на те, що він протягом такого тривалого часу дійсно не міг звернутися до суду, а зробив це одразу, отримавши таку змогу. З урахуванням такого надміру тривалого строку зазначені обставини мають бути дійсно вагомими і доведеними, проте під час судового розгляду їх існування не підтвердилося.
Отримання позивачем листів відповідача від 21 серпня 2025 року № 20645/03.3-27/02, від 22 серпня 2025 року № 21006/03.3-27/02, від 22 серпня 2025 року та від 22 серпня 2025 року № 21006/03.3-27-02 у відповідь на заяви не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
На думку суду, самі по собі вказані доводи не впливають на можливість позивача дізнатися про порушення своїх прав, чого позивачем тривалий час не було здійснено, що свідчить про триваючи пасивну поведінку позивача.
Отже, звертаючись із заявою про поновлення пропущеного строку для звернення до суду позивачем не наведено поважних причин для його пропуску та не надано відповідних доказів на підтвердження їх існування.
З урахуванням викладеного, підстави, зазначені позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду в частині щодо оскарження рішення Запорізької міської ради від 24.04.2024 року № 9 “Про затвердження першого заступника міського голови з питань з питань діяльності виконавчих органів ради, заступників міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради та про затвердження розподілу обов'язків між секретарем Запорізької міської ради, першим заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, заступників міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, заступником міського голови - керуючим справами виконавчого комітету Запорізької міської ради», судом визнаються неповажними.
Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з пунктами 1 та 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Беручи до уваги ту обставину, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали позивачу звернутись з даним позовом до суду у межах строків, встановлених законом, а судом з позовної заяви та доданих до неї матеріалів не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, суддя дійшов висновку, що адміністративний позов в частині позовних вимог щодо оскарження рішення Запорізької міської ради від 24.04.2024 року № 9 “Про затвердження першого заступника міського голови з питань з питань діяльності виконавчих органів ради, заступників міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради та про затвердження розподілу обов'язків між секретарем Запорізької міської ради, першим заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, заступників міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, заступником міського голови - керуючим справами виконавчого комітету Запорізької міської ради», слід повернути позивачу.
Суд звертає увагу на те, що згідно з приписами частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105; код ЄДРПОУ 04053915) про визнання протиправними та скасування рішень, в частині позовних вимог про визнати протиправним та скасування рішення Запорізької міської ради від 24.04.2024 року № 9 “Про затвердження першого заступника міського голови з питань з питань діяльності виконавчих органів ради, заступників міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради та про затвердження розподілу обов'язків між секретарем Запорізької міської ради, першим заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, заступників міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, заступником міського голови - керуючим справами виконавчого комітету Запорізької міської ради», - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її підписання.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя А.В. Сіпака