29 жовтня 2025 року Справа № 140/10149/25 Провадження №ЗП/280/1146/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Кисіля Р.В., розглянув в порідку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) до Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Ковельська, буд. 35, м. Володимир, Волинська область, 44702) про визнання незаконними та скасування постанов,
08.09.2025 до Волинського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява, надіслана засобами поштового зв'язку 03.09.2025, Військової частини НОМЕР_1 (далі - позивач) до Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 05 серпня 2025 року у виконавчому провадження ВП №78775097, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 05 серпня 2025 року у виконавчому провадженні ВП №78775097;
зупинити виконавче провадження ВП №78775097 до завершення дії воєнного стану в Україні.
В обґрунтування позовних вимог позивач, посилаючись на абзац 22 підпункту 5 пункту 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», вважає, що відповідач мав зупинити вчинення виконавчих дій, оскільки позивач (боржник) є військовою частиною в складі Збройних Сил України й період дії воєнного стану в України не закінчився. Також зазначає, що виконання судового рішення щодо якого відповідачем здійснюється виконавче провадження, можливо лише після видання вищестоящим командуванням відповідного наказу по особовому складу. Станом на 23.08.2025 судове рішення виконане позивачем, про що поінформовано відповідача. Вважає оскаржувані постанови державного виконавця протиправними.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 адміністративна справа передана за підсудністю на розгляд Запорізькому окружному адміністративному суду.
07.10.2025 справа надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду та була розподілена для розгляду судді Киселю Р.В.
Ухвалою від 13.10.2025 у справі відкрите спрощене позовне провадження, судове засідання з викликом (повідомленням) учасників справи призначене на 29.10.2025.
21.10.2025 від відповідача до суду надійшли матеріали виконавчого провадження №78775097.
27.10.2025 засобами системи «Електронний суд» від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає.
У судове засідання 29.10.2025 представник учасників справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання не прибули.
В силу вимог ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.03.2025 у справі №280/8880/24, яке набрало законної сили 28.04.2025, були частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до Оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_1 :
зобов'язано Оперативне командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України Військової частини НОМЕР_2 внести зміни до наказу командувача військ Оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 04.06.2024 № 324 (по особовому складу), зазначивши підставу звільнення старшого лейтенанта ОСОБА_1 , командира взводу управління самохідного артилерійського дивізіону ІНФОРМАЦІЯ_2 , у відставку за підпунктом “б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців);
зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 (позивача) внести зміни до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.06.2024 № 176, зазначивши підставу звільнення старшого лейтенанта за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , командира взводу управління 1 самохідного артилерійського дивізіону, у відставку за підпунктом “б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців);
зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 (позивача) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у відставку за підпунктом “б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців).
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
02.05.2025 у справі видані виконавчі листи.
05.08.2025 старшим державним виконавцем Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрайонного управління Міністерства юстиції Чепелевською Олександрою Олександрівною були ухвалені постанови про:
відкриття виконавчого провадження №78775097 щодо примусового виконання рішення суду в частині зобов'язання внести зміни до наказу від 17.06.2024 №176,
розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, в якій розмір таких витрат визначений у 170,00 грн.,
про стягнення виконавчого збору, в якій визначений розмір виконавчого збору - 32 000,00 грн.
Листом від 23.08.2025 позивач поінформував відповідача про виконання судового рішення в частині щодо якої здійснюється виконавче провадження №78775097.
Вважаючи оскаржувані постанови протиправними позивач звернувся до суду з цим позовом.
Перевіряючи правомірність оскаржуваних постанов, суд зазначає наступне.
Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних постанов) встановлено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження»).
Згідно з частиною першою статті 18 Закону України “Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. При цьому п. 1 ч. 2 ст. 18 цього Закону визначено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
За приписами ч. 5 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Частинами 1, 3, 4 статті 27 Закону України “Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Частинами 5, 9, 10 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначені випадки, в яких виконавчий збір не стягується, при цьому спірне виконавче провадження не входить до жодного з зазначених виключень.
За приписами ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з:
1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;
2) авансового внеску стягувача;
3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Пунктом 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 визначено, що витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.
Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов'язаних з винесенням постанов про:
відкриття виконавчого провадження;
стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується);
стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується);
стягнення витрат виконавчого провадження;
закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).
Витрати, пов'язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження:
виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари);
пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв'язку)).
До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження.
Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.
Розмір мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження визначається відповідно до Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2830/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1300/29430.
Якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9-18, 19-1-21 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Якщо у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа витрати виконавчого провадження, які здійснювалися приватним виконавцем за рахунок власних коштів, не були стягнуті, приватний виконавець за потреби виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом та цією Інструкцією.
Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
З врахуванням наведеного суд висновує про обов'язок державного виконавця при відкритті виконавчого провадження ухвалити постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору.
Щодо посилань позивача на обов'язок відповідача зупинити виконавче провадження суд зазначає наступне.
За приписами абзаців 22 та 23 пункту 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, або якщо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій.
Положення, передбачені абзацом двадцять другим цього пункту, не поширюються на рішення, стягувачами за якими є держава, органи Пенсійного фонду України, інші державні цільові фонди, суб'єкти, визначені в абзаці двадцять другому цього пункту, а також на рішення про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок кримінального правопорушення.
З наведеного вбачається, що визначений в абзаці 22 пункту 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» обов'язок державного виконавця зупинити виконавче провадження з виконання рішень боржником за яким є військова частина, яка входить до складу Збройних Сил України, не стосується випадку, коли стягувачем у такому виконавчому провадженні є один з суб'єктів, визначених у в абзаці 22 пункту 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження». Оскільки одним з таких суб'єктів є військовослужбовець, то у відповідача відсутні правові підстави для зупинення виконавчого провадження №78775097.
Аналіз фактичних обставини справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22.02.2007р. у справі «Красуля проти Росії», від 05.05.2011р. у справі «Ільяді проти Росії», від 28.10.2010р. у справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994р. у справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003р. у справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008р. у справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Через відмову у задоволенні позовних вимог розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 241-245, 250, 271, 287 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні позовних вимог Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) до Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Ковельська, буд. 35, м. Володимир, Волинська область, 44702) про визнання незаконними та скасування постанов.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням вимог ст. ст. 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 29.10.2025.
Суддя Р.В. Кисіль