29 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/15677/25
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Семенюка М.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в у Київській області №064450011300 від 30.05.2025 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до вимог до п.3 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в у Київській області призначити ОСОБА_1 з 22.05.2025 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позову зазначає, що відповідач протиправно відмовив в призначенні пенсії.
Ухвалою від 16.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області подало відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити в задоволенні позовних вимог, вказуючи, що необхідний пільговий страховий стаж для призначення пенсії відсутній.
Суд не приймає до уваги письмову відповідь позивача на відзив з тих підстав, що відповідно до ч. 3 ст. 263 КАС України, у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Проаналізувавши наявні у справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою від 22.05.2025 про призначення пенсії за віком .
Відповідно до принципу екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії було направлено на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, яке за результатами розгляду заяви позивача прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії за віком від 30.05.2025 № 28898/03-16 (№064450011300), в якому зазначено, що у нього відсутній необхідний пільговий стаж.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" На пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 КЗпП України, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості (зазначені неповні чи неточні відомості) про роботу працівника у певний період, то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, на підставі яких можна дійти висновку, де і протягом якого періоду працював працівник. Ці документи можуть бути видані роботодавцем (його правонаступником), архівними установами, до яких передано документи з особового складу для зберігання. Якщо є можливість підтвердити трудовий стаж даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, то використовуються ці відомості.
Суд зауважує, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Суд зазначає, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання про призначення пенсії.
Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
Слід також зазначити, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а наголошує, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.
Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Судом встановлено, що в трудовій книжці позивача від 27.02.1990 серії НОМЕР_1 (а.с.23-46) містяться записи про періоди роботи позивача трактористом:
- з 20.02.1990 по 11.04.1996;
- з 20.01.1997 по 01.07.2008;
- з 01.07.2008 по 30.11.2009;
- з 03.03.2017 по 29.08.2017;
- з 12.04.2018 по 01.08.2018;
- з 02.08.2018 по 03.12.2018;
- з 15.04.2020 по 05.12.2020;
- з 23.06.2021 по 20.10.2023;
- з 23.10.2023 по 05.09.2024, що в сукупності складає 23 роки 4 місяці 28 днів.
В свою чергу відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірні записи у трудовій книжці є недійсними та недостовірними.
Крім того, посилання відповідача, що до пільгового стажу не зараховано: період роботи в ПСП "ЯВІР" з 20.02.1990 по 01.07.2008 згідно довідки № 1 від 06.01.2025, оскільки періоди роботи в довідці не співпадають з періодами роботи в трудовій книжці НОМЕР_1 від 27.02.1990, суд не приймає, оскільки при дослідженні доданих до матеріалів справи документів не вбачається відмінності.
На підставі аналізу законодавства та вищевказаних доказів суд вважає встановленим, що позивач станом на 22.05.2025 досяг пенсійного віку 55 років, мав стаж роботи понад 30 років, з них не менше 20 років на посаді тракториста-машиніста і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, він має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 1ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а тому відмова відповідача у призначенні такої пенсії є протиправною і , як наслідок позов підлягає задоволенню в даній частині.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У справі яка розглядається, рішення за результатами поданої позивачкою заяви приймалось ГУ ПФУ у Київській області, яким позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку.
Отже, дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення пенсії за віком, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ у Київській області.
Правову позицію аналогічного змісту викладено у постанові Верховного Суду від 09 липня 2024 року у справі № 240/16372/23.
Враховуючи задоволення позову та приписи ст. 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати в сумі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 КАС України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (пров. Андрія Саєнка, 10, м. Фастів, Київська обл., 08500, код 22933548) задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в у Київській області №064450011300 від 30.05.2025 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до п.3 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.3 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 22.05.2025.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати в сумі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Семенюк