Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 жовтня 2025 року Справа№640/23288/19
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Аляб'єва І.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
Позивача, ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просив:
- визнати дії Київської митниці Держмитслужби щодо нарахування ОСОБА_1 суми втрат за зберігання транспортного засобу RENAULT, модель “СLIО», номер кузова - НОМЕР_1 , колір - білий, 2015 року випуску, на складі митниці - протиправними;
- зобов'язати Київську митницю Держмитслужби відшкодувати неправомірним рішенням шкоду, шляхом вжиття заходів з повернення ОСОБА_1 сплачених грошових коштів у розмірі 76089,68 грн, здійсненої ОСОБА_1 оплати за зберігання транспортного засобу під митним контролем на складі Київської міської митниці ДФС за Актом від 28.01.019 року №49/19;
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2019 позовну заяву залишено без руху, та надано строк з дня одержання даної ухвали для усунення недоліків.
13.01.2020 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від представника Київської митниці Держмитслужби через канцелярію суду надійшла заява про заміну відповідача у справі, у якій останній просив здійснити заміну відповідача з Київської міської митниці ДФС на його правонаступника - Київську митницю Держмитслужби.
Ухвалою від 18.05.2020 замінено сторону в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської митниці ДФС про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, а саме відповідача - Київську міську митницю ДФС на Київську митницю Держмитслужби.
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Разом з цим, на виконання вимог Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі - Закон) та визначає порядок передачі нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративних судових справ іншим окружним адміністративним судам України - наказом ДСА України від 16.09.2024 №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок №399).
Пунктами 4-7 Порядку №399 визначено, що на розгляд та вирішення судам підлягають передачі судові справи, які нерозглянуті ОАСК та передані до КОАС, але до набрання чинності Законом, не розподілені між суддями. Матеріали щодо розгляду та вирішення окремих процесуальних питань у межах нерозглянутих судових справ підлягають передачі до судів, визначених у результаті автоматизованого розподілу судових справ між судами, проведеного відповідно до правил, установлених цим Порядком. Судові справи, вказані у переліку, які підлягають передачі судам, мають бути зареєстровані в базі даних. Перелік складається відповідальною особою протягом семи робочих днів після опублікування цього Порядку за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку, та формується в електронній формі із застосуванням КЕП.
На виконання вимог пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX та Порядку №399 на підставі Акту приймання-передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва від 15.01.2025, згідно супровідного листа КОАС від 15.01.2025 №01-19/474/25 до Донецького окружного адміністративного суду передано 4132 судові справи, у тому числі адміністративну справу №640/23288/19.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №640/23288/19 передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Аляб'єва І.Г.
Ухвалою суду від 02.06.2025 прийнято до провадження справу №640/23288/19 вирішено, розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 02.01.2019 року позивачем в порядку електронного декларування подано до Київської міської митниці ДФС митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ №UA100210/2019/083042 (далі - МД) з метою митного оформлення автомобіля марки «RENAULT CLIO», кузов № НОМЕР_2 , 2015 року випуску, об'єм двигуна 1461 куб. см., тип двигуна - дизельний, колір - білий, у графі 42 якої митну вартість імпортованого товару було визначено на рівні 3 300, 00 Євро..
11.01.2019 року ВМО №2 митного посту «Спеціалізований» Київської міської митниці ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100210/2019/000018/2, яким митну вартість визначено за резервним методом та встановлено митну вартість автомобіля на рівні 7750, 00 Євро, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA100210/2019/00097.
Не погодившись з діями відповідача, позивач оскаржив їх у судовому порядку. Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 19.04.2019 у справі №640/1479/19 визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA100210/2019/000018/2 від 11.01.2019 року, винесене Відділом ВМО №2, митного посту «Спеціалізований» Київської міської митниці ДФС. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA100210/2019/00097.
Згідно з порядком виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортного засобу для вільного обігу, був поміщений на склад митниці під митний контроль транспортний засіб марки ««RENAULT CLIO», кузов № НОМЕР_2 , 2015 року випуску, об'єм двигуна 1461 куб. см., тип двигуна - дизельний, колір - білий, згідно акту від 28.01.2019 №48/19.
Неправомірна відмова митного органу у митному оформленні товару, оформлення картки відмови у прийнятті митної декларації, спричинило несвоєчасність закінчення митних процедур. Вищезазначений транспортний засіб перебував на складі під митним контролем до 19.11.2019 (включно).
19.11.2019 він змушений був здійсненими платіж за зберігання транспортного засобу на складі митниці у розмірі 76089,68 грн., що підтверджується квитанцією.
Незаконні дії митного органу, несвоєчасність закінчення митних процедур, спричинило затримання транспортного засобу під митним контролем, та заподіяння збитку у розмірі 76089,68 грн. Просить задовольнити позов.
Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву в якому зазначає, що громадянин ОСОБА_1 не скористався, передбаченим частиною 7 статті 55 Митного кодексу України правом випустити автомобіль у вільний обіг із наданням гарантій у сумі 37 143, 61 грн., не розмістив його на складі тимчасового зберігання або в режимі митний склад, який згідно статті 121 Митного кодексу України не передбачає сплату митних платежів, залишивши автомобіль в зоні митного контролю.
Згідно частини 3 статті 263 Митного кодексу України товари, які протягом 30 днів з дня доставлення їх у орган доходів і зборів призначення не поміщені у митний режим або не розміщені на складі тимчасового зберігання чи складі органу доходів і зборів, набувають статусу таких, що зберігаються на складі органу доходів і зборів.
25.01.2019 митниця листом №739/10/26-70-64-02 повідомила ОСОБА_1 про необхідність поміщення транспортного засобу до відповідного митного режиму.
Оскільки автомобіль прибув у зону митного контролю 29.12.2018, та оскільки після винесення 11.01.2019 рішення про коригування декларант не здійснив поміщення автомобіля у будь-який митний режим, на виконання вимог частини 3 статті 263 Митного кодексу України 28.01.2019 автомобіль автоматично набув статусу такого, що зберігається на складі митниці (копія Акту приймання-передачі на склад від 28.01.2019 міститься в матеріалах судової справи).
Оскільки автомобіль прибув у зону митного контролю 29.12.2018, та оскільки після винесення 11.01.2019 рішення про коригування декларант не здійснив поміщення автомобіля у будь-який митний режим, на виконання вимог частини 3 статті 263 Митного кодексу України 28.01.2019 автомобіль автоматично набув статусу такого, що зберігається на складі митниці, що підтверджено актом від 28.01.2019.
Автомобіль прийнято на зберігання на склад митниці 28.01.2019 (у день набуття статусу такого, що зберігається на складі митниці). Строк обрахунку витрат почався відповідно з 09.01.2019.
Оформивши 22.08.2019 митну декларацію №UА100210/2019/085134, позивач лише 12.11.2019 подав до митниці заяву (вхідний №5222/ДЗН) про видачу автомобіля зі складу митниці, та 19.11.2019 автомобіль був виданий позивачу, про що свідчить Накладна (вимога) №КРМ19-079723/197
Твердження позивача про те, що він вимушено сплатив витрати зберігання автомобіля не відповідають дійсності з огляду на наступне.
25.01.2019 митниця листом №739/10/26-70-64-02 повідомила ОСОБА_1 про необхідність поміщення транспортного засобу до відповідного митного режиму, з метою уникнення в подальшому понесення ним витрат за зберігання автомобіля на складі митниці.
Однак, ОСОБА_1 не скористався жодною із передбачених митним кодексом можливостей, залишивши автомобіль в зоні митного контролю.
21.06.2019 митниця листом №5917/10/26-70-03-03 знову повідомила ОСОБА_1 про необхідність отримання автомобіля зі складу митниці.
Кількість днів за які мають сплачувати витрати за зберігання становить 285 днів.
Виходячи з наведеного, просить відмовити в задоволенні позову.
За приписами частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
02.01.2019 року позивачем в порядку електронного декларування подано до Київської міської митниці ДФС митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ №UA100210/2019/083042 (далі - МД) з метою митного оформлення автомобіля марки «RENAULT CLIO», кузов № НОМЕР_2 , 2015 року випуску, об'єм двигуна 1461 куб. см., тип двигуна - дизельний, колір - білий, у графі 42 якої митну вартість імпортованого товару було визначено на рівні 3300, 00 Євро.
На підтвердження зазначеної у МД митної вартості товару, позивач надав митному органу наступні документи:
- рахунок-фактуру (інвойс) №288-1 від 11.12.2018 року,
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 19.11.2015 року,
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 17.12.2018 року,
- копію митної декларації країни відправлення №18DE210197167240E6 від 19.12.2018 року,
- сертифікат відповідності №UA.0 від 28.12.2018 року,
- паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин кордону України № НОМЕР_5 ,
- паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України серії НОМЕР_6 .
Додатково, позивачем також був наданий Висновок експертного автотоварознавчого дослідження №836/19-54 від 08.01.2019 року, складений Київським науково - дослідним інститутом судових експертиз, у якому вартість нерозмитненого бувшого у використанні легкового автомобіля марки «RENAULT CLIO», 2015 року випуску, кузов № НОМЕР_2 , що ввезений на митну територію України, відповідно складає 104 432, 82 грн., що згідно офіційного курсу НБУ станом на 08.01.2019 року (1 Євро = 31,597029 грн.) становить 3305, 15 Євро.
Під час проведення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за МД №UA100210/2019/083042, митним органом встановлено, що документи, подані позивачем для підтвердження заявленої вартості транспортного засобу, містять розбіжності та не містять усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, а саме:
1) платіжний документ не відповідає вимогам, визначеним в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 року №22 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за №377/8976, яка передбачає проставляння на платіжних дорученнях дати, підпису та відбитку штампу банку. Крім того відсутня можливість ідентифікувати вказане платіжне доручення з оцінюваним транспортним засобом;
2) надана копія митної декларації країни відправлення №18 DE210197167240E6 типу ЕХ А, що не містить відміток митних органів країни відправлення;
3) не забезпечено, відповідно до статті 254 Митного Кодексу України, переклад документів, поданих до митного оформлення;
4) відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме витрати понесені на транспортування та страхування оцінюваного транспортного засобу.
У зв'язку з викладеним, митним органом була розпочата процедура консультації, в ході якої, шляхом надсилання електронного повідомлення, позивачу було запропоновано надати необхідний перелік документів (у разі їх наявності), а саме:
- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
- виписки з бухгалтерської документації;
- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару;
- страхові документи, а також документи, що містять інформацію про вартість страхування;
- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (зокрема інформація щодо матеріалу з якого вироблено продукцію);
- за власним бажанням подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Позивач зазначені документи контролюючому органу не надав, у результаті чого, Київська міська митниця ДФС дійшла висновку про те, що документи не містять належних, об'єктивних та достовірних відомостей про числове значення заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до статті 64 Митного кодексу України.
Крім того, позивач не скористався можливістю випуску товару під гарантійні зобов'язання, з наданням протягом 80 днів додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, згідно з приписами пункту 7 статті 55 Митного кодексу України.
11.01.2019 року ВМО №2 митного посту «Спеціалізований» Київської міської митниці ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100210/2019/000018/2, яким митну вартість визначено за резервним методом та встановлено митну вартість автомобіля на рівні 7750, 00 Євро, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA100210/2019/00097.
Незгода із зазначеними рішеннями відповідача, обумовила позивача звернутись до суду.
Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 19.04.2019 у справі №640/1479/19 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнана протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA100210/2019/000018/2 від 11.01.2019 року, винесене Відділом ВМО №2, митного посту «Спеціалізований» Київської міської митниці ДФС. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA100210/2019/00097. Присудженго з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39422888, адреса: 03680, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 8-а) на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2179, 67 грн. (дві тисячі сто сімдесят дев'ять гривень шістдесят сім копійок).
25.01.2019 митниця листом №739/10/26-70-64-02 повідомила ОСОБА_1 про необхідність поміщення транспортного засобу до відповідного митного режиму.
21.06.2019 митниця листом №5917/10/26-70-03-03 знову повідомила ОСОБА_1 про необхідність отримання автомобіля зі складу митниці.
Оскільки автомобіль прибув у зону митного контролю 29.12.2018, та оскільки після винесення 11.01.2019 рішення про коригування декларант не здійснив поміщення автомобіля у будь-який митний режим, на виконання вимог частини 3 статті 263 Митного кодексу України 28.01.2019 автомобіль автоматично набув статусу такого, що зберігається на складі митниці, що підтверджено актом від 28.01.2019.
Автомобіль прийнято на зберігання на склад митниці 28.01.2019 (у день набуття статусу такого, що зберігається на складі митниці). Строк обрахунку витрат почався відповідно з 09.01.2019.
Оформивши 22.08.2019 митну декларацію №UА100210/2019/085134, позивач лише 12.11.2019 подав до митниці заяву (вхідний №5222/ДЗН) про видачу автомобіля зі складу митниці, та 19.11.2019 автомобіль був виданий позивачу, про що свідчить Накладна (вимога) №КРМ19-079723/197.
Повідомленням Київської міської митниці ДФС від 19.11.2019 №53 виставлено рахунок на суму 76089,68 грн за зберігання транспортного засобу під митним контролем на складі Київської міської митниці ДФС.
Відповідно до квитанції від 19.11.2019 №0.0.1528479187.1 позивачем оплачено витрати на суму 76089,68 грн за зберігання транспортного засобу під митним контролем на складі Київської міської митниці ДФС.
Отже, спір між сторонами виник з підстав неправомірності винесення термінових заборонних приписів та їх скасування.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з частиною першою статті 201 Митного кодексу України товари з моменту пред'явлення їх митному органу до поміщення їх у відповідний митний режим можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під митним контролем.
Частиною четвертою названої статті визначено, що на тимчасове зберігання під митним контролем із застосуванням положень цієї глави товари також можуть розміщуватися на митних складах або на складах митних органів.
Відповідно до частини 1 статті 242 Митного кодексу України, товари зберігаються на складах митних органів під митним контролем, можуть бути видані власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат митних органів на зберігання та сплати відповідних митних платежів.
У відповідності до ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Відповідно до пункту 3 статті 263 Митного кодексу України товари, які протягом 30 днів з дня доставлення їх у митний орган призначення не поміщені у митний режим або не розміщені на складі тимчасового зберігання чи складі митного органу, набувають статусу таких, що зберігаються на складі митного органу.
Судом встановлено, що позивач після отримання рішення про коригування митної вартості та картки відмови, не розмитнив транспортний засіб подавши митну декларацію, а також відповідно до статті 55 МК України не випустив товар у вільний обіг.
25.01.2019 митниця листом №739/10/26-70-64-02 повідомила ОСОБА_1 про необхідність поміщення транспортного засобу до відповідного митного режиму.
21.06.2019 митниця листом №5917/10/26-70-03-03 знову повідомила ОСОБА_1 про необхідність отримання автомобіля зі складу митниці.
Оскільки автомобіль прибув у зону митного контролю 29.12.2018, та оскільки після винесення 11.01.2019 рішення про коригування декларант не здійснив поміщення автомобіля у будь-який митний режим, на виконання вимог частини 3 статті 263 Митного кодексу України 28.01.2019 автомобіль автоматично набув статусу такого, що зберігається на складі митниці, що підтверджено актом від 28.01.2019.
Автомобіль прийнято на зберігання на склад митниці 28.01.2019 (у день набуття статусу такого, що зберігається на складі митниці). Строк обрахунку витрат почався відповідно з 09.01.2019.
Оформивши 22.08.2019 митну декларацію №UА100210/2019/085134, позивач лише 12.11.2019 подав до митниці заяву (вхідний №5222/ДЗН) про видачу автомобіля зі складу митниці, та 19.11.2019 автомобіль був виданий позивачу, про що свідчить Накладна (вимога) №КРМ19-079723/197.
Повідомленням Київської міської митниці ДФС від 19.11.2019 №53 виставлено рахунок на суму 76089,68 грн за зберігання транспортного засобу під митним контролем на складі Київської міської митниці ДФС.
Відповідно до квитанції від 19.11.2019 №0.0.1528479187.1 позивачем оплачено витрати на суму 76089,68 грн за зберігання транспортного засобу під митним контролем на складі Київської міської митниці ДФС.
Таким чином позивачем не доведено спричинення збитків у розмірі 76089,68 грн. внаслідок несвоєчасного закінчення митних процедур, та причинного зв'язку між діями відповідача та фактом спричинення позивачу шкоди. Отже суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди.
Відповідно до ст.139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 29.10.2025 року.
Суддя І.Г. Аляб'єв