Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 жовтня 2025 року Справа№200/5110/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Аляб'єва І.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
11.07.2025 до Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому позивач просить визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.06.2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки по суті у визначений законом строк; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
В позовній заяві викладено заву про забезпечення позову в якій позивач просить вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони усім територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки України, органам СБУ, Національної поліції, військовим частинам та іншим уповноваженим органам, вчиняти щодо ОСОБА_1 , такі дії: вручення повісток, примусове приведення до ТЦК, направлення на військово-лікарську комісію, направлення до військової частини, включення до мобілізаційних списків, до остаточного вирішення справи по суті.
Ухвалою суду від 16.07.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 16.07.2025 клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №200/5110/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - повернуто без розгляду.
17.07.2025 позивач повторно звернувся до суду з заявою про забезпечення позову в якій просить заборонити усім територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки України, органам Служби безпеки України, Національної поліції України, військовим частинам та іншим уповноваженим органам вчиняти щодо ОСОБА_1 , наступні дії: вручення повісток; примусове приведення до ТЦК; направлення на військово-лікарську комісію; направлення до військової частини; включення до мобілізаційних списків - до остаточного вирішення справи по суті.
Ухвалою суду від 21.07.2025 у задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
17.07.2025 позивачем до суду надані додаткові пояснення та докази направлення позову та заяви про забезпечення позову відповідачу.
Ухвалою суду від 22.07.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.(без виклику сторін до судового засідання). Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 надати до суду рішення ухвалене за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.06.2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу.
В обґрунтування позову зазначає, що 15.06.2025 позивачем до ІНФОРМАЦІЯ_5 було подано заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". 23.06.2025 року позивач отримав відповідь №865, в якій зазначено, що РТЦК не може розглядати заяву через мою реєстрацію на території, яка вважається тимчасово окупованою. Така відповідь по суті є ухиленням від виконання обов'язків і не є розглядом заяви по суті. Просить задовольнити позов та зобов'язати повторно розглянути заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідачем надано до суду відзив на позову в якому зазначає, що згідно з підпункту 8 пункту 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (додаток 2 до Порядку №1487) призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Таким чином, військовозобов'язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Позивач, звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією, на особливий період, із проханням розглянути заяву та оформити у порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, повідомити про прийняте рішення засобами поштового зв'язку.
У заяві про надання відстрочки Позивач вказав адресу реєстрації: АДРЕСА_1 . При цьому звернення до органів Національної поліції України щодо зникнення його матері безвісти за особливих обставин було зроблено Позивачем у м. Одеса. Крім того, у позовній заяві Позивач вказує наступну адресу місця проживання: АДРЕСА_2 .
Вказане свідчить про те, що Позивач не проживає на території м. Волноваха, що відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025 року «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України. Отже, у зв'язку з окупацією території Волноваської міської територіальної громади, така територія тимчасово не може обслуговуватися до моменту завершення тимчасової окупації. Таким чином, Позивачем було змінено місце проживання за межами території обслуговування ІНФОРМАЦІЯ_5 та не виконано обов'язки щодо дотримання правил військового обліку.
З метою недопущення порушення правил військового обліку, Позивачу було рекомендовано особисто звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем його фактичного проживання (за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи) для постановки на військовий облік та оформлення відстрочки від призову на військову службу, та, відповідно, скористатися його правами але у визначений чинним законодавством України спосіб та порядок. Звертаємо увагу шановного Суду, що надані рекомендації в жодному разі не погіршують становище Позивача, адже його право на відстрочку не оспорюється, натомість надаються рекомендації для усунення недоліків дотримання правил військового обліку, виявлених внаслідок дослідження військово-облікових даних військовозобов'язаного, а отже, на думку Відповідача, бездіяльність у таких діях не вбачається, а навпаки, надаються роз'яснення та створюються сприятливі обставини для дотримання військовозобов'язаним встановлених норм законодавства у сфері військового обліку.
Таким чином, листом-відповіддю №865 від 23.06.2025 року Позивачу були надані відповідні роз'яснення та запропоновано прибути до ТЦК та СП за місцем фактичного проживання для реалізації його права на відстрочку з дотриманням встановлених норм законодавства.
Крім того, вважаємо, що позовні вимоги із бездіяльності відповідача є безпідставними, оскільки відповідачем були вчинені дії відповідно до вимог Порядку №560 та повідомлено позивача про те, що на території Волноваської міської територіальної громади Донецької області (де Позивач зареєстрований) органи державної влади не здійснюють свої повноваження, оскільки зазначений населений пункт перебуває на непідконтрольній державним органам влади території, а отже встановити місце проживання/ перебування позивача не вбачається можливим. Будь-якої іншої інформації про місце перебування Позивача у ІНФОРМАЦІЯ_6 не обліковується, відомості у встановленому законодавством порядку не надавались. У випадку нездійснення органами державної влади своїх повноважень на певній території внаслідок окупації, така територія не може обслуговуватись, та, відповідно, не можуть бути надані державні послуги на такій території. Натомість, Позивач не надавав документального підтвердження свого перебування на території, на якій такі послуги можуть бути надані. Тобто, Відповідачем були вчинені дії, спрямовані на реалізацію прав та законних інтересів Позивача та надані відповідні роз'яснення, а отже бездіяльності у діях Відповідача не вбачається.
Позивач актуалізації відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів не забезпечив і тим самим унеможливив прийняття Комісією для розгляду питань про надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період позитивного для громадянина рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією у порядку п.12 ч.1 ст.23 Закону України від 21.10.1993р. №3543-ХІІ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Просить відмовити в задоволенні позову.
Позивачем надано відповідь на відзив в якому зазначає, що Заява, яку позивач подав до ІНФОРМАЦІЯ_5 , була саме заявою про надання відстрочки від мобілізації, а не зверненням за роз'ясненням щодо обліку чи переміщення. Формальна відповідь №865 від 23.06.2025 року не є розглядом заяви по суті, оскільки не містить ані задоволення, ані обґрунтованої відмови. Фактично, РТЦК самоусунувся від виконання обов'язків, пославшись на його реєстрацію на тимчасово окупованій території.
Позивач не подавав заяву про зникнення матері безвісти. Заява була подана ОСОБА_2 у 2024 році під час її перебування в м. Одеса. На підставі цієї заяви до ЄРДР було внесено відомості у кримінальному провадженні №12024162510000697 від 24.05.2024. На основі цих даних було видано Витяг з реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.
Перед поданням заяви позивач звернувся до гарячої лінії МОУ (тел. 1512), де: йому надали роз'яснення: що Волноваський РТЦК евакуйований; надано електронну адресу для надсилання документів; рекомендовано підписати заяву КЕП, що позивач і зробив; повідомлено про плани розширення функціоналу застосунку «Резерв+» для подання заяв на відстрочку. Отже, позивач діяв у межах чинного законодавства та відповідно до офіційних рекомендацій уповноваженого органу.
У відзиві зазначено, що позивач не став на облік за місцем проживання як ВПО. Такі твердження є юридично помилковими: Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» не містить обов'язку отримувати статус ВПО - це право, а не обов'язок; Відсутність такого статусу не позбавляє позивача права звертатися до державних органів та не анулює мій військовий облік у РТЦК, де він перебуває.
Відмова РТЦК лише через місце реєстрації позивача є недопустимим обмеженням конституційних прав.
Крім того, Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» не містить заборон щодо ТОТ. Цей Закон не передбачає жодних обмежень для осіб, зареєстрованих на тимчасово окупованих територіях: Немає заборони на подання заяв про відстрочку; Не передбачено обов'язку змінювати облік чи статус для реалізації своїх прав. Держава зобов'язана забезпечити доступ до адміністративних процедур усім громадянам - без винятку.
Усі звернення громадян підлягають обов'язковому розгляду. Місце проживання не є підставою для відмови у розгляді звернення. РТЦК фактично ухилився від виконання обов'язку, передбаченого законом.
Лист №865 не є рішенням за результатами розгляду моєї заяви про відстрочку: не оцінено подані документи; не наведено мотивів відмови саме у наданні відстрочки; запропоновано звертатися до іншого ТЦК. Це - форма протиправної бездіяльності, що і є предметом мого позову.
Посилання відповідача на те, що питання надання відстрочки вирішується комісією, а не РТЦК - не є підставою для відмови у прийомі та розгляді заяви. Навпаки, РТЦК зобов'язаний прийняти документи, скликати комісію, організувати її роботу. Якщо цього не зроблено - це і є бездіяльність.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 є громадянином України, що підтверджено паспортом серії НОМЕР_1 та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
15.06.2025 ОСОБА_1 звернувся на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Заява підписана за допомогою електронного цифрового підпису.
До заяви позивачем долучено: витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, Паспорт, РНОКП, Свідоцтво про народження, Свідоцтво про розірвання шлюбу (Зміна прізвища), ВОД.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.06.2025 №865 рекомендовано позивачу особисто звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем його фактичного проживання (за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи) для постановки на військовий облік та оформлення відстрочки від призову на військову службу, та, відповідно, скористатися його правами але у визначений чинним законодавством України спосіб та порядок.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 є сином ОСОБА_3 .
Свідоцтвом про розлучення серії НОМЕР_3 підтверджено, що після розірвання шлюбу ОСОБА_3 взяла прізвище ОСОБА_4 .
ОСОБА_2 звернулася до чергової частини відділу поліції №2 м.Одеса з заявою про зникнення її свекрухи ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_8 під час повномасштабного вторгнення російської федерації до м.Волноваха. На підставі цієї заяви до ЄРДР було внесено відомості у кримінальному провадженні №12024162510000697 від 24.05.2024.
Згідно з витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин від 11.04.2025 № 20250411-1927 ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_8 зникла безвісти за особливих обставин на території тимчасової окупації частини України.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо неналежного розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма Основного Закону означає, що діяльність суб'єктів владних повноважень здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом.
Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу"(далі - Закон№ 2232-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Частиною шостою статті 2 Закону №2232-XIIвстановлено, зокрема, такий вид військової служби, як військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 року №389-VIII(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, та передбачає надання відповідним органам влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відведення загрози, відсічі збройній агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У зв'язку з військовою агресією РФ проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Пунктами 2 та 4 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", визначено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_10, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
В подальшому Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану з 05 годин 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
У подальшому строк дії воєнного стану продовжувався і діє на час розгляду даної справи.
Також Указом Президента України №69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва, яка триває по даний час.
Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 року №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 1 Закону №3543-XIIу нормовано, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 22 Закону №3543-XII визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, частиною третьою статті 22 Закону №3543-XII встановлено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Згідно з частиною п'ятою статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Статтею 23 Закону №3543-XII визначений вичерпний перелік підстав для надання деяким категоріям військовозобов'язаних відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. У кожному конкретному випадку особам, які не підлягають призову або підпадають під умови відстрочки від призову, необхідно надати той обсяг документів, який підтвердить існування обставин, достатніх для того, щоб уповноважений суб'єкт владних повноважень міг прийняти відповідне рішення.
Зокрема, пунктом 4 частини 3 статті 23 Закону №3543-ХІІ визначено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа:
військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;
працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення;
осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;
осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії з утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами;
Механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначено Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560(далі - Порядок №560), який діє станом да день прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до пункту 57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Пунктом 60 Порядку №560 визначено, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації перевірка підстав у військовозобов'язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, крім підстав, зазначених у пункті 2 частини 1, пунктах 3, 4, 5 частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", здійснюється за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Зазначеною постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено також додаток 5 до Порядку № 560, яким є Перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
В ході розгляду справи суд встановив, що позивач дотримався передбаченої законодавством процедури подання (направлення) документів, що підтверджують його право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, однак встановлені судом обставини справи, вказують на те, що відповідач за результатами розгляду вказаної вище заяви позивача від 15.06.2025 не прийняв відповідного рішення про задоволення або відмову у задоволенні цієї заяви, тобто не оформив для позивача довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації або не прийняв обґрунтованого рішення про відмову позивачу у наданні відстрочки, як того вимагають приписи пункту 60 Порядку № 560.
Суд зазначає, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з тим суд вважає за необхідне зазначити, що згідно електронного військово-облікового документа за номером в реєстрі Оберіг 100520251464020700011, позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 , а згідно п. 58 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 військовозобов'язані особисто подають заяву за місцем перебування на військовому обліку.
Крім того, відповідачем не надано доказів того, що ІНФОРМАЦІЯ_9 реорганізовано, ліквідовано, тощо. Лист відповідача від 23.06.2025 №865 свідчить про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжує роботу.
З урахуванням наведеного суд вважає, що відповідач, діючи як суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права, зобов'язаний був прийняти певне рішення за наслідком її розгляду, адже надання відстрочки або відмова у наданні відстрочки відповідно до Порядку № 560 передбачає письмове оформлення одного з таких рішень за результатами розгляду заяви про її надання.
Водночас, зважаючи на те, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не прийняв передбаченого Порядком № 560 акту владно-розпорядчого характеру за результатами розгляду отриманої заяви позивача про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, не з'ясовував наявності або відсутності передбачених вказаним Законом підстав для надання відстрочки, суд дійшов висновку про те, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка порушує законні права та інтереси позивача.
Отже, для захисту порушеного права позивача належить зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача від 15.06.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини 3 статті 23 Закону №3543-XIIз урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
У постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №342/158/17 зазначено, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Оскільки відповідач належним чином не розглянув заяву позивача про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації суд зауважує, що ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам і виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини та надані матеріали до позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви.
Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).
Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 968,96 грн. За таких обставин, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору у розмірі 968,96 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Задовольнити позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Визнати протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.06.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) від 15.06.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у відповідності до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, та за результатами розгляду якої прийняти рішення по суті поданої заяви.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 29.10.2025.
Суддя І.Г. Аляб'єв