Україна
Донецький окружний адміністративний суд
28 жовтня 2025 року Справа№200/6157/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зінченка О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (юридична адреса: 54408, м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1, код ЄДРПОУ 13844159) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
13 серпня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду через свого представника - адвоката Верченко О.О., яка діє на підставі ордера від 13.08.2025, звернулась із позовною заявою ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі-відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 03.07.2025 року № 047350008606 Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 24.06.2025 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 24.06.2025 року пенсію за віком відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що рішенням від 03.07.2025 року № 047350008606 Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, відмовлено в призначенні пенсії ОСОБА_1 , у зв'язку із тим, що відсутній документ, що визначає право на призначення пенсії відповідно до п. 3 ч. 1 ст .115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». В оскаржуваному рішенні зазначено, що відсутні документи про визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю, передбачені Порядком № 22-1, а саме, виписка з акта огляду МСЕК, посвідчення одержувача допомоги, висновок ЛКК про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку (висновок про час настання інвалідності). Позивачка вважає рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки, на її думку, має право на пенсію.
18 серпня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що згідно із п.3 ч.1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років.
Відповідно до пункту 2.18 розділ ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (даліПорядок) визначено, визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю, засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров'я.
У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності досягнення особою 18 - ти років (висновок про час настання інвалідності).
В наданих позивачкою документах відсутній висновок, що дитина мала медичні показники для визнання її особою з інвалідністю до досягнення шестирічного віку.
Відтак, позовні вимоги, на думку відповідача, задоволенню не підлягають.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивачка, ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 23.06.2006.
Позивачка звернулась 24.06.2025 через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
До заяви про призначення пенсії надано копію медичного висновку № 214/1 від 04.03.2014 про дитину інваліда віком до 18 років, в якрму вказано, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має захворювання: асептичний некроз головки стегнової кістки з порушенням функцій лівого тазостегнового суглоба на фоні системи дисплазії сполучної тканини, що відповідає розділу VI, пункт 2.18 переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей інвалідів віком до 18 років; копії консультативних висновків спеціаліста від 02.03.2009, від 12.02.2014, які є рекомендацією для оформлення соціальної допомоги; копію довідки від 25.11.2024 № 3 про призначення Державної соціальної допомоги дітям з інвалідністю з 04.03.2009 по 31.03.2019.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Миколаївській області за принципом екстериторіальності було розглянуто заяву про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону № 1058 та прийнято рішення № 047350008606 від 03.07.2025, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв'язку із відсутністю документів, підтверджуючих факт виховання дитини з інвалідністю до шестирічного віку. На день подання заяви про призначення пенсії вік заявниці становить 50 років 07 місяців. Страховий стаж особи становить 24 роки 07 місяців 07 днів.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви про призначення пенсії, поданої через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України виявлено, що:
- до страхового стажу не зараховано періоди роботи протягом січня 1994 року - грудня 1998 року, згідно з трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_3 від 10.01.1994, оскільки на титульному аркуші трудової книжки наявне виправлення по батькові особи, та відсутній запис про документи, на підстави яких внесено зміни, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162.
При цьому, зазначено дату народження (яка містить виправлення) ІНФОРМАЦІЯ_3 , що не відповідає паспортним даним особи 14.11.1974 року.
На 18-19 аркушах трудової книжки наявний запис щодо фактичної кількості відпрацьованих вихододнів у 1994 році (175 вихододнів), в якому не зазначено дату та номер документу, на підставі якого внесено запис. Запис не засвідчено підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженою правлінням колгоспу особою та печаткою, що є порушенням вимог Порядку видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310;
- страховий стаж за періоди після січня 2004 року обчислено за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про нарахування доходу та сплату страхових внесків.
Відсутні документи про визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю, передбачені Порядком № 22-1, а саме, виписка з акта огляду МСЕК, посвідчення одержувача допомоги, висновок ЛКК про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку (висновок про час настання інвалідності). Заявниця працює. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.
Висновок: відсутнє право на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-ІV у зв'язку з відсутністю документів, підтверджуючих факт виховання дитини з інвалідністю до шестирічного віку.
Вважаючи таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивачка звернулась до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.
Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом (стаття 8 Закону № 1058).
Відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 115 Закону № 1058-IVправо на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.
Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин, право на дострокову пенсію за віком мали матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, а умови досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років.
Згідно абз.4 п. 3 розд.VIII "Прикінцеві положення" Закону України №1058-IV жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону, за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.
Отже, право на дострокову пенсію за віком мають, зокрема, матері, які народили та виховали дитину - інваліда з дитинства до шестирічного віку (після досягнення матір'ю 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу).
Крім того, однією з обов'язкових умов для призначення дострокової пенсії за віком є виховання до шестирічного віку саме дитини-інваліда з дитинства.
Загальний підхід до змістовного наповнення поняття особа з інвалідністю на момент виникнення спірних відносин установлювався ст.2 Закону України №875-XII, а також ст.1 Закону України від 06 жовтня 2005 року за №2961-IV "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон №2961-IV). Зокрема, такий статус могла мати особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, унаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Згідно абз. 3 ст. 1 Закону України №2961-IV дитина-інвалід - особа віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, унаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №330/2181/16-а (2-а/330/36/2016), згідно якої визначення терміну "інвалід з дитинства" не міститься ані в Законі України №875-XII, ані в Законі України №2109-III. При цьому за змістом абз.2 п.26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року за №1317, інвалідність з дитинства розглядається як причина інвалідності. Згідно з пунктом 14 цього Положення причинний зв'язок інвалідності з хворобами, перенесеними у дитинстві, установлюється за наявності документів лікувально-профілактичних закладів, що свідчать про початок захворювання або травму, перенесену до вісімнадцятирічного віку.
Зі змісту п.3 ст.115 Закону України №1058-IV пільга, пов'язана зі зменшенням жінкам пільгового віку та страхового стажу, установлювалася лише тим матерям інвалідів з дитинства та дітей інвалідів до 16 років, які виховували їх за підтвердженого стану інвалідності на момент досягнення дитиною 6 років.
Отже, для призначення пенсії на підставі Закону №1058-IV має значення не факт установлення інвалідності, а термін (момент) настання інвалідності у дитини, що повинен мати місце протягом періоду життя дитини з моменту народження і до інвалідності у дитини до досягнення шестирічного віку, оскільки виховання дитини-інваліда у віці до 6 років створює для жінки більше перешкод для участі у суспільно-корисній діяльності, наслідком якої є отримання заробітної плати і страхового стажу, що зумовлюється сплатою страхувальником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно ч. 12 ст. 7 Закону України № 2961-IV положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів затверджується Кабінетом Міністрів України. Серед повноважень лікарсько-консультативних комісій, визначених Положенням про лікарсько-консультативну комісію, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 року № 917, визначено надання висновку, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Тобто, такий висновок дає можливість опосередковано підтвердити факт догляду матері за дитиною, яка мала право на отримання статусу дитини-інваліда до досягнення шестирічного віку, як це передбачено положеннями Закону №1058-IV.
Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що п. 2.18 Порядку № 22-1 не суперечить положенням ст. 17 Закону № 1788-XII та ст. 26, абз. 4 п. 3 розд. VIII «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV, оскільки не встановлює та/або не змінює механізм призначення такого виду пенсії.
Крім того, у постанові від 15.05.2019 у справі № 330/2181/16-а Велика Палата Верховного Суду зазначила, що Верховний Суд України у постанові від 27.05.2014 у справі №21-133а14 висловив обґрунтовану позицію про те, що мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України №1058-IV, у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Водночас Велика Палата Верховного Суду визнала помилковим висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про тлумачення поняття "інвалід з дитинства" як статус дитини-інваліда, який ця дитина набуває по досягненню нею 18 років, оскільки визначальною умовою для призначення дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства є виховання до шестирічного віку саме дитини-інваліда з дитинства, а не дитини без такого роду медичних показань.
Для дострокового призначення пенсії матері дитини-інваліда має значення не факт установлення інвалідності, а момент настання медичних показань для встановлення інвалідності.
Процедура звернення особи за призначенням пенсії регламентована Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до абз.11 пп.5 п. 2.1 розділу II Порядку №22-1 передбачено, що при призначенні пенсії згідно з абзацом першим пункту 3 частини першої статті 115 Закону до заяви про призначення пенсії додаються такі документи: документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю.
Так, п. 2.17 Порядку 22-1 встановлено, що при призначенні пенсій жінкам, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, матерям осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, а також, у разі відсутності матері або за її згодою, чоловікам, які здійснювали виховання п'ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю, факт народження дитини встановлюється на підставі свідоцтва про народження, а її виховання до зазначеного віку - на підставі свідоцтва про народження чи паспорта дитини. У разі смерті дитини подається свідоцтво про смерть.
Відповідно до п. 2. 18 Порядку №22-1 визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності).
Позивачкою а ні до органу пенсійного фонду, а ні до суду не надано відповідний висновок лікарсько-консультативної комісії про те, що її донька мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності), оскільки консультаційні висновки спеціаліста від 02.03.2009, від 12.02.2014 щодо хворої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , копії яких наявні в матеріалах справи, не є висновками лікарсько-консультативної комісії та/або МСЕК.
Відповідно до медичного висновку № 214/1 від 04.03.2014 про дитину інваліда віком до 18 років, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має захворювання: асептичний некроз головки стегнової кістки з порушенням функцій лівого тазостегнового суглоба на фоні системи дисплазії сполучної тканини, що відповідає розділу VI, пункт 2.18 «Захворювання та патологічні стани, що дають право на одержання державної соціальної допомоги строком на 5 років» Переліку медичних показань, що дають право на одержання соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 18 років, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерством праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України від 08.11.2001 №454/471/516, тобто встановлений діагноз відповідно до Національного класифікатора хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я (НК 025:2021) не відноситься до вроджених вад розвитку.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
З урахуванням викладеного, позивачкою до заяви про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" як матері особи з інвалідністю з дитинства не надано належних документів на підтвердження права на отримання вказаного виду дострокової пенсії, а тому відсутні підстави для скасування спірного рішення.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2-17, 19, 20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (юридична адреса: 54408, м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1, код ЄДРПОУ 13844159) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 28 жовтня 2025 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.В. Зінченко