Україна
Донецький окружний адміністративний суд
28 жовтня 2025 року Справа№200/6615/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), відповідно до якої просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 5001-41068256/5001-41068256-2025-1 від 12.08.2025 про відмову у здійсненні страхових виплат ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняти рішення про поновлення нарахування та виплати страхових виплат ОСОБА_1 з 01.09.2022 року у спосіб, встановлений ч. 1 ст. 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і на виконання п. 8 Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території, затвердженого постановою КМУ № 299 від 11.02.2025 року.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що в порушення вимог частин 5, 7 статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» йому припинено виплату страхових внесків. При цьому, за доводами позивача, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачу страхових виплат за період з 01.09.2022 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.09.2025 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії та відкрито провадження у справі № 200/6615/25. Призначено дану справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач надав відзив на адміністративний позов, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що позивач перебував на постійному обліку та отримував щомісячні страхові виплати у Покровському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області по 31.08.2022.
З 01.09.2022 щомісячні страхові виплати були припинені відповідно до пункту 6 частини 1 статті 46, частини 2 статті 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (невідоме місце мешкання) та на підставі пункту 1.12 розділу 1 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2018 № 11 (яка була чинною на момент припинення страхових виплат) згідно з рекомендаціями Міністерства фінансів України щодо проведення щомісячної верифікації страхових виплат. З 01.09.2022 по теперішній час щомісячні страхові виплати позивачу не нараховувалися, заборгованість перед потерпілим відсутня.
Відповідач вказує, що у спірний період з 01.09.2022 по 01.08.2025 позивач не звертався до робочих органів Фонду соціального страхування України та до органів Пенсійного фонду України із заявою про продовження раніше призначених страхових виплат з наданням необхідних документів (копій довідки про взяття на облік як ВПО, паспорта, реєстраційного номера облікової картки платника податків, довідки про відкриття особового рахунку в установі Ощадбанку). Вважає, що чинне законодавство не покладає на відповідача обов'язку здійснювати розшук потерпілих, виявляти, які з них перемістилися з непідконтрольної українській владі території, і встановлювати їх фактичне місце перебування, банківські рахунки тощо. Отримувати страхові виплати на підконтрольній українській владі території чи ні - це виключне особисте право і воля потерпілих, які потребують активних дій саме з боку останніх.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
Позивач, є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянина України.
Відповідно до постанови Покровського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 09.03.2022 № 14019/259223/4083/32 позивачу призначено перераховану страхову виплату у розмірі 18057,70 грн.
У вказаній постанові зазначено, що позивач перебуває на обліку з 15.05.2013 року, має зареєстрований страховий випадок профзахворювання, що отримане 15.05.2013 року.
Постановою Покровського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 11.10.2022 № 14019/259223/4083/31 позивачу затримано щомісячну страхову виплату на підставі пункту 6 частини 1 статті 46, частини 2 статті 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (невідоме місце мешкання).
07.08.2025 позивач звернувся через вебпортал електронних послуг до відповідача із заявою про продовження щомісячних страхових виплат.
Постановою Головного управління № 5001-41068256/5001-41068256-2025-1 від 12.08.2025заявнику було відмовлено у здійсненні страхових виплат/наданні соціальних послуг у зв'язку із відсутністю інформації, що підтверджує право на страхову виплату (документи).
Листом від 19.08.2025 відповідачем, на запит представника позивача, повідомлено, що позивач звернувся до відповідача за продовженням раніше призначених щомісячних страхових виплат. Заяву опрацьовано та винесено рішення про відмову в продовженні щомісячних страхових виплат оскільки заява подана з порушенням вимог Порядку виплати: пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих російською Федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих російською Федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території, затвердженого постановою КМУ № 299 від 11.02.2025 року.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд дійшов таких висновків.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Відповідно до вимог статті 173 Кодексу законів про працю України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров'я визначає Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 1105-XIV).
Частиною першою статті 46 Закону № 1105-XIV, у редакції, чинній на момент припинення страхових виплат позивачу, визначено, що страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до частини 1 статті 40 Закону № 1105-XIV у чинній редакції передбачено, що здійснення страхових виплат і надання соціальних послуг припиняються: 1) якщо потерпілим є особа, якій оформлено документи для виїзду за кордон на постійне проживання/залишення на постійне проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що страхові виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від реабілітації у сфері охорони здоров'я чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) у разі смерті отримувача страхових виплат; 7) у разі добровільної відмови від страхової виплати потерпілим або особами, які мають право на страхові виплати в разі смерті потерпілого; 8) в інших випадках, передбачених законом.
Судом не встановлено передбачених вказаними законодавчими приписами підстав для припинення страхових виплат позивача.
Відповідно до частини 3 статті 44 Закону № 1105-XIV, у редакції, чинній на момент припинення страхових виплат позивачу, передбачено, що фонд може затримати страхові виплати до з'ясування підстав для виплат, якщо документи про нещасний випадок оформлені з порушенням установлених вимог.
Інших підстав для затримання страхових виплат указаним Законом не передбачено.
Судом не встановлено обставин, які б давали підстави вважати, що документи про нещасний випадок були оформлені з порушенням установлених вимог.
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Суд звертає увагу, що статтею 1 Першого протоколу до Конвенції встановлено, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету “в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено “справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).
Так, перший пункт передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).
Відповідно до вимог частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб.
Суд вважає, що перелік підстав для припинення виплати страхових виплат в Законі закріплено з метою недопущення нецільового використання коштів Фонду, що виділяються на такі виплати, та унеможливлення свавільного втручання органів державної влади у право особи на її отримання.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України), одним з елементів якого є правова визначеність положень законів та інших нормативно-правових актів.
За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність нездійснення позивачу страхових виплат.
Відповідно до пункту 5 Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 299 (далі - Порядок № 299) передбачено, що виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат проводиться територіальним органом Пенсійного фонду України, в якому особа востаннє перебувала на обліку, або за заявою одержувача: за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання на території України; за зазначеним у заяві місцем проживання (перебування) на підконтрольній Україні території.
У разі відсутності заяви, передбаченої абзацами першим - третім цього пункту, територіальний орган Пенсійного фонду України, який проводить виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат, визначається постановою правління Пенсійного фонду України.
Згідно з пунктом 6 Порядку № 299 одержувачам, які тимчасово проживають за межами України, і тим, які проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат здійснюється за умови проходження особою фізичної ідентифікації до 31 грудня кожного календарного року.
У пункті 7 указаного Порядку зазначено, що в разі відсутності в територіальних органах Пенсійного фонду України інформації про проходження фізичної ідентифікації станом на 31 грудня календарного року одержувачами, які тимчасово проживають за межами України або які проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, з 1 січня року, наступного за календарним роком, у якому особа зобов'язана пройти ідентифікацію, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) припиняється відповідно до пункту 4-1 частини першої статті 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а страхові виплати припиняються відповідно до пункту 8 частини першої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Приписами пункту 8 Порядку № 299 установлено, що поновлення виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) особам, виплату пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) яким припинено відповідно до пункту 4-1 частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а також поновлення страхових виплат особам, яким їх припинено відповідно до пункту 8 частини першої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України:
- після проходження фізичної ідентифікації протягом року з дати припинення виплати;
- за заявами про поновлення пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат, що надійшли до Пенсійного фонду України, зокрема поданими з використанням віддаленого кваліфікованого електронного підпису "Дія.Підпис" ("Дія ID"), створеного за допомогою мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Дія), або через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, у разі встановлення органами Пенсійного фонду України особи отримувача у режимі відеоконференцзв'язку із дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, під час якого пред'являються документи, що посвідчують особу.
Пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) та страхові виплати, виплату яких припинено до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 299 "Про деякі особливості виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», у зв'язку з непроходженням одержувачем фізичної ідентифікації, скасуванням дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесенням відомостей про це до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, поновлюються за заявами про поновлення виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат, що надійшли до органів Пенсійного фонду України, зокрема поданими з використанням віддаленого кваліфікованого електронного підпису "Дія.Підпис" ("Дія ID"), створеного за допомогою мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Дія), або через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, у разі встановлення органами Пенсійного фонду України особи отримувача в режимі відеоконференцзв'язку із дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, під час якого пред'являються документи, що посвідчують особу.
Одержувачі, які тимчасово проживають за межами України або отримали тимчасовий захист або статус біженця, заяву про поновлення виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат можуть надіслати поштою в порядку, передбаченому абзацом восьмим пункту 6 цього Порядку.
Під час поновлення виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат відповідно до цього пункту виплата проводиться за період, за який особі не було виплачено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), страхові виплати після їх припинення, на умовах, передбачених частиною першою статті 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та частиною четвертою статті 41 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Оскільки страхові виплати були припинені протиправно, позивач має право на їх поновлення з дати припинення.
При цьому пункт 8 Порядку № 299 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин у цій справі, оскільки страхові виплати припинення протиправно, не з підстав передбачених Законом № 1105-XIV.
Відповідачем не надано доказів того, що страхові виплати припинені у зв'язку з непроходженням одержувачем фізичної ідентифікації, скасуванням дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесенням відомостей про це до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
Отже право позивача на страхові виплати має бути поновлено у зв'язку із тим, що таке припинення було здійснене не на підставі Закону.
Також не підлягає застосуванню до спірних правовідносин частина 1 статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Водночас суд звертає увагу на те, що згідно з частини 7 статті 41 Закону № 1105-XIV якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхових виплат, з вини уповноваженого органу управління або його територіальних органів своєчасно не призначено або не виплачено суму страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку з підвищенням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".
Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що постанову відповідача № 5001-41068256/5001-41068256-2025-1 від 12.08.2025 про відмову у здійсненні страхових виплат позивачу, прийняте відповідачем не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, та без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.
Враховуючи те, що постанову відповідача № 5001-41068256/5001-41068256-2025-1 від 12.08.2025 визнано протиправною та скасовано, з метою ефективного поновлення прав позивача, суд з урахуванням частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вважає за необхідне зобов'язати відповідача поновити нарахування та здійснення страхових виплат позивачу з 1 вересня 2022 року.
Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у спосіб визначений судом з урахуванням частини 2 статті 9 КАС України.
Позивачем сплачено 968,96 грн судового збору за подання позову у цій справі.
Частинами 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, стягненню на користь позивача підлягає 968,96 грн понесених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 5001-41068256/5001-41068256-2025-1 від 12.08.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити нарахування та здійснення страхових виплат ОСОБА_1 з 1 вересня 2022 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 968 грн (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 (дев'яносто шість) копійок.
Повне рішення суду складено 28 жовтня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч