29 жовтня 2025 р.Справа №160/27053/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Акціонерного товариства «УКРТЕЛЕКОМ» Дніпропетровської філії про забезпечення позову по адміністративній справі № 160/27053/25,-
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправними дії Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці по проведенню позапланової перевірки ДФ АТ «УКРТЕЛЕКОМ»;
- визнати протиправним та скасувати припис Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про усунення виявлених порушень від 09.09.2025 р. № ПС/ДН/1410/28956/025399/П;
- визнати протиправним та скасувати припис Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про усунення виявлених порушень від 12.09.2025 р. № ПС/ДН/1410/28956/025399/П1.
Ухвалою суду від 07.10.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
27.10.2025 року до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, яка обґрунтована тим, що висновки зроблені під час перевірки, є такими, що суперечать вимогам чинного законодавства. З огляду на викладене, не можуть бути усунуті виявленні порушення, що зазначені у спірних приписах з об'єктивних підстав, оскільки вказані порушення є необ'єктивними та упередженими, та такими, що ґрунтуються лише на припущеннях і не відповідають фактичним обставинам. 23.10.2025 року, відповідач з'явився до ДФ АТ «УКРТЕЛЕКОМ» з направленням для перевірки виконання направлених приписів та повідомив, що у разі невиконання приписів на керівника буде накладена відповідальність передбачена ст.12 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». За таких обставин позивач просить:
- зупинити дію припису Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про усунення виявлених порушень від 09.09.2025 р. №ПС/ДН/1410/28956/025399/П;
- зупинити дію припису Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про усунення виявлених порушень від 12.09.2025 р. №ПС/ДН/1410/28956/025399/П1.
Проаналізувавши доводи заяви про забезпечення позову та додані до неї матеріали, суд вважає вказану заяву такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно із частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (частина четверта статті 150 КАС України).
З огляду на приписи наведеної статті, небезпека заподіяння шкоди до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.
Частиною першою статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (зупинення оскаржуваного рішення). Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція неодноразово виснувалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.11.2018 року у справі №826/8556/17, від 25.04.2019 року у справі №826/10936/18.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень, застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому, небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову обов'язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної протиправності, небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.
Суд зазначає, що предметом заявленого позову є визнання протиправними дій відповідача щодо проведення позапланової перевірки ДФ АТ «УКРТЕЛЕКОМ», визнання протиправними та скасування приписів про усунення виявлених порушень від 09.09.2025 р. №ПС/ДН/1410/28956/025399/П, від 12.09.2025 р. № ПС/ДН/1410/28956/025399/П1, прийнятих Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач не посилається на конкретні обставини, що свідчать про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі або що захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
При цьому, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову можливістю настання певних негативних наслідків, для виправлення яких буде необхідно докласти значних зусиль та витрат, позивачем їх не конкретизовано та не наведено мотивів, відповідно яким відмова у зупиненні дії оскаржуваних приписів може істотно ускладнити чи не унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.
Щодо «очевидності» ознак протиправності приписів відповідача та порушення прав позивача, суд зазначає, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони (рішення, дії чи бездіяльність) повинні свідчити про протиправність поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності рішень, дій/бездіяльності у спірних правовідносинах, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що таке рішення, дії (бездіяльність) явно суперечать вимогам закону за критеріями, передбаченими ч.2 ст.2 КАС України, порушують права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
При цьому, твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
У висновках, викладених у постановах від 02.04.2025 року у справі №320/16011/24 та від 07.04.2025 року №242зп-24/160 Верховний Суд наголошував, що питання правомірності рішення органу влади має бути встановлено під час розгляду справи по суті, і передчасне висловлення позиції судом про очевидну протиправність лише на підставі аргументів позивача є порушенням принципу змагальності.
В той же час, застосування заходу забезпечення позову шляхом зупинення приписів підмінює судове рішення, оскільки фактично надає позивачеві результат, якого він прагне досягти за допомогою позову, тобто тимчасове скасування обов'язку усунути порушення, до розгляду справи по суті.
У висновку Верховного Суду, викладеному постанові від 05.06.2024 року у справі №460зп-23/160, зазначено, що забезпечення позову не може полягати у фактичному задоволенні позовних вимог, оскільки це буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача, яке може мати наслідком порушення балансу інтересів.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 року у справі №800/521/17 сформувала позицію, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.
При цьому, доводи заявника про непогодження з оскаржуваними приписами не вказують на очевидність ознак протиправності таких рішень суб'єкта владних повноважень, а судження позивача щодо цього мають оціночний, тобто суб'єктивний характер. Наведеним обставинам може бути надана правова оцінка при розгляді справи по суті.
За таких обставин, наведені доводи у межах поданої заяви про забезпечення позову не є достатніми та обґрунтованими, у зв'язку із чим суд доходить висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.150, 151, 154, 243, 248, 256, 295, 297 КАС України, суд,-
У задоволенні заяви Акціонерного товариства «УКРТЕЛЕКОМ» Дніпропетровської філії про забезпечення позову по адміністративній справі № 160/27053/25.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку статті 256 КАС України та може бути оскаржена в строки передбачені статтею 295 КАС України.
Суддя К.С. Кучма