29 жовтня 2025 р.Справа № 160/30846/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучугурна Н.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження,
24.10.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження.
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/30846/25 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Перевіривши матеріали позовної заяви, суд зазначає про таке.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі така участь не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК) може бути способом захисту цивільних прав та інтересів.
Цивільний процесуальний кодекс України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних та сімейних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19).
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у приватноправових правовідносинах, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи особистого немайнового інтересу учасника таких відносин. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
До справ адміністративної юрисдикції належать публічно-правові спори, які виникають, зокрема, з приводу виконання чи невиконання органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою або іншим суб'єктом публічно-владних управлінських функцій і не обумовлені порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 19.02.2020 у справі №640/109/19.
Як неодноразово вказувала Велика Палата Верховного Суду в своїх рішеннях під час визначення предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі (зокрема, постанова від 3 липня 2018 року у справі №826/27224/15).
Оскільки предметом спірних правовідносин у цій справі є визнання протиправним та скасування розпорядження адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради від 16.10.2025 №195-р «Про визначення ОСОБА_1 способів участі у вихованні доньки, ОСОБА_2 , та спілкуванні з нею», яким визначено спосіб участі батька у вихованні дитини, то зазначений спір виник із сімейних правовідносин, а саме, щодо участі одного з батьків у вихованні дитини.
Питання, пов'язані з реалізацією особистих немайнових прав та обов'язків батьків та дітей врегульовані, зокрема, главою 13 Сімейного кодексу України.
Завданням цивільного судочинства, відповідно до статті 2 ЦПК України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, суд вважає, що оскаржуване розпорядження хоч і прийнято суб'єктом владних повноважень, однак спрямовано на реалізацію приписів сімейного законодавства та впливають, насамперед, на особисті немайнові права позивача, як батька дитини.
Таким чином, спірні правовідносини носять приватноправовий характер, оскільки виникли між учасниками справи з приводу захисту саме сімейних прав та інтересів позивача, а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.
Вказаний висновок узгоджується з правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, які були викладені в постановах від 13.06.2018 у справі №500/6325/17 та від 23.10.2019 у справі №352/536/17, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року у справі №640/5339/19.
Виходячи із правового регулювання та суті спірних правовідносин, що склались між сторонами, цей спір підлягає розгляду за правилами та в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 170, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №160/30846/25 за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження.
Копію ухвали надіслати позивачу разом із матеріалами позовної заяви.
Відповідно до частини 6 статті 170 КАС України, роз'яснити позивачу, що розгляд цієї позовної заяви має розглядати місцевий суд у порядку цивільного судочинства.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 5 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Кучугурна