29 жовтня 2025 року Справа 160/25347/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Златіна С.В.
за участі секретаря судового засідання - Дубина Ю.О.
представника позивача - Скрипаченко С.В.
представника відповідача - Михайловська А.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень -
Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 04.09.2024 року:
№ 1976597-2413-0417-UA1202050000010438 на суму 6387 грн.
№ 1976601-2413-0417-UA1202050000010438 на суму 6 919,25 грн.
№ 1976605-2413-0417-UA1202050000010438 на суму 7 132,15 грн.;
№ 1976648-2413-0417-UA1202050000010438 на суму 22 074 грн.
№ 1976649-2413-0417-UA1202050000010438 на суму 23 913,50 грн.
№ 1980039-2413-0417-UA1202050000010438 на суму 24 649,30 грн.;
скасувати рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області про застосування обтяження у виді податкової застави на рухоме майно та нерухоме майно згідно Акту опису майна від 21.03.2025 року № 547/1987524454/04-36-13-06-17/2.
У матеріалах справи міститься заява позивача про поновлення строку звернення з позовом до суду, у якій позивач вказує на пропущення ним строку звернення з позовом до суду з поважних причин, оскільки позивачу у 2024 році встановлено діагноз «онкологія 4 стадії», у лютому 2025 року позивачу проведено операцію та розпочато курс хіміотерапії. Таким чином, позивач через стан зродов'я не міг подати вчасно позовну заяву до суду.
Ухвалою суду від 10.09.2025 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Позивач у судовому засіданні підтримав клопотання про поновлення строку звернення з позовом до суду.
Відповідач у судовому засіданні залишив вирішення даного клопотання на розсуд суду.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, встановив наступне.
Суд під час відкриття провадження у справі не вирішував питання стосовно дотримання позивачем строків звернення з позовом до суду.
Предметом оскарження є податкові повідомлення - рішення відповідача від 04.09.2024 року.
Позивач отримав вказані податкові повідомлення - рішення 07.11.2024 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься у матеріалах справи.
З позовом до суду позивач звернувся 04.09.2025 року.
Згідно вимог статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.
Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України:
«…для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Відтак, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача від 08.11.2019 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року.».
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 рішення у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom, заява № 8225/78), пункт 96 рішення у справі "Кромбах проти Франції" (Krombach v. France, заява № 29731 /96).
У справі «Bellet v. France» (заява №23805/94, пункт 36) Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Іліан проти Туреччини», правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Судом встановлено, що позивачу у 2024 році встановлено діагноз «онкологія 4 стадії», у лютому 2025 року позивачу проведено операцію та розпочато курс хіміотерапії, що підтверджується копіями медичних документів, які містяться у матеріалах справи.
Таким чином, стан здоров'я не надав позивачу можливості вчасно подати даний позов до суду, що є поважною причиною пропуску строку звернення з позовом до суду.
Враховуючи право на звернення до суду, передбачене ч.1 ст. 5 КАС України, застосовуючи правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, суд вважає за необхідне визнати поважною причину пропуску позивачем строку звернення з позовом до суду та необхідність його поновлення.
Керуючись ст. 122, 161, 171, 256 КАС України суд -
Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення з позовом до суду - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення з позовом до суду.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Суддя С.В. Златін