29 жовтня 2025 року Справа 160/30839/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., перевіривши в м.Дніпрі матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до відповідача-1: Військової частини НОМЕР_1 , відповідача-2: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
24 жовтня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 (далі - позивач) до відповідача-1: Військової частини НОМЕР_1 , відповідача-2: ІНФОРМАЦІЯ_1 , що надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 (нині розформованої), правонаступником якої є Військова частина НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), щодо нездійснення повного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) за період проходження військової служби з 07.01.2022 по 31.12.2022, за виключенням вже виплаченої частини індексації;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) нарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби у в/ч НОМЕР_2 (нині розформованій) з 07.01.2022 по 31.12.2022 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - жовтень 2020 р., з урахуванням абзаців 3-6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, та виплатити ОСОБА_1 її недоотриману частину;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 (нині розформованої), правонаступником якої є Військова частина НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) щомісячного грошового забезпечення за період служби з 07.01.2022 по 19.05.2023 (включно), а також щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення за 2022-2023 роки з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 із застосуванням з 29 січня 2020 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, для визначення розмірів складових грошового забезпечення;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) щомісячного грошового забезпечення за період проходження військової служби у в/ч НОМЕР_2 (нині розформованій) з 07.01.2022 по 19.05.2023 (включно), а також щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення за 2022-2023 роки в сторону збільшення відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) за періоди: з 07.01.2022 по 31.12.2022 - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022; з 01.01.2023 по 19.05.2023 - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, шляхом його множення на відповідний тарифний коефіцієнт.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність дій відповідача-1, які є предметом оскарження.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/30839/25 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 160 в позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Всупереч вказаним нормативним положенням в позовній заяві вказано відповідача-2, до якого не заявлено жодних позовних вимог.
Способи захисту визначено у ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зміст та обсяг порушеного права і виклад обставин, якими воно підтверджується, у кожному конкретному випадку можуть бути різними, але разом із цим принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних з визнанням позовної заяви прийнятною / неприйнятною.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.09.2024 року у справі №990/220/24.
Всупереч вказаних нормативних положень позивач просить визнати протиправними дії суб'єкта, якого як стверджується в самій же позовній заяві наразі не існує.
Також всупереч вказаним нормативним положенням в прохальній частині позовної заяви заявлено вимогу нарахувати індексацію «з урахуванням абзаців» - без конкретизації змісту способу врахування таких абзаців, що створює правову невизначеність. Позивачу належить уточнити обраний спосіб захисту та конкретизувати яким чином він бажає домогтися врахування відповідних абзаців, в т.ч. вказати конкретні суми.
Окрім цього, позивач в позовній заяві вказує: «Позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року».
Водночас, позивачем не вказано яким був розмір підвищення його доходу в березні 2018 року, хоча сам позивач пов'язує з цією обставиною підстави позову у відповідній частині.
Положеннями ч. 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 233 Кодексу законів про працю України (в редакції після 19.07.2022 року) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Положення статті 233 Кодексу законів про працю України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 07.09.2023 року у справі №620/1201/23.
До 18 липня 2022 року включно Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Отже, право на звернення позивача з цим позовом не обмежене будь-яким строком до 19.07.2022 року.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду у рішенні від 06.04.2023 року у справі №260/3564/22, від 20.11.2023 року у справі №160/5468/23.
Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.09.2024 року у справі №580/12642/23.
Згідно п. 1 Глави ХІХ Кодексу законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Позовні вимоги заявлено за період з 07.01.2022 року, при цьому йдеться про порушення прав позивача на належний розмір грошового забезпечення. Отже, про порушення своїх прав позивач повинен був дізнатись разом з отриманням грошового забезпечення за цей період, що мало місце за межами тримісячного строку, що передує дню зверненню до суду.
Отже, щодо позовних вимог з 19.07.2022 року строк звернення до суду пропущений. Так, за липень 2022 року грошове забезпечення отримано в серпні 2022 року, строк звернення з відповідним позовом мав сплинути в листопаді 2022 року, однак в зв'язку з дією карантину був продовжений.
З урахуванням правового висновку, що міститься у постанові Cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.03.2025 року у справі №460/21394/23, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 Кодексу законів про працю України, почався 01 липня 2023 року.
Таким чином, 01.10.2023 року був останнім днем строку звернення для позовних вимог, що заявлені за період часу в межах строку дії карантину.
Суд звертає увагу позивача на те, що судом констатується альтернативна обставина, яка зумовлює початок перебігу строку звернення до суду - подія, в зв'язку з якою позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав (отримання грошового забезпечення за відповідний місяць). Як наслідок, наступна дата, коли позивач, як стверджується, вже саме дізнався про порушення своїх прав, не зумовлює новий початок перебігу строку звернення до суду. З цих підстав позивачу належить обґрунтувати неможливість своєчасного звернення до суду саме виходячи з дати, коли він повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а не з дня, коли він про таке порушення прав дізнався.
При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися про дійсний стан свого права (інтересу) не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.08.2024 року у справі №520/31098/23.
Позивачем, в свою чергу, до позовної заяви не додано заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, до якої не надано доказів поважності причин його пропуску в порушення вимог ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, згідно із частиною четвертою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Згідно ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи викладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення вказаних в цій ухвалі недоліків позовної заяви в спосіб подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням підстав, разом із доказами в їх обґрунтування.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 123, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч.1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
За таких обставин, суд вважає, за необхідне, дану позовну заяву залишити без руху із наданням строку для усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 133, 161, 169, 171, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача-1: Військової частини НОМЕР_1 , відповідача-2: ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без руху.
Запропонувати позивачу протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали надати до суду:
- позовну заяву, оформлену відповідно до викладених в мотивувальній частині цієї ухвали зауважень, разом з доказами її направлення відповідачу в підсистемі «Електронний Суд»;
- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України та пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями), згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко