29 жовтня 2025 року Справа № 160/30815/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Голобутовський Р.З., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
24.10.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (місце реєстрації - АДРЕСА_1 ; місце реєстрації ВПО - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (вул. Олекси Тихого, буд. 10-і, м. Краматорськ, 84313, код ЄДРПОУ 38652962), у якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 29.09.2024 із застосуванням індексації-різниці відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
- зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію) за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 29.09.2024 включно в розмірі 303345,43 грн, відповідно до абзаців 3-6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Позовна заява обґрунтована тим, що дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 29.09.2024 із застосуванням індексації-різниці відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 є протиправною.
Також у позовній заяві позивачем заявлене клопотання про поновлення пропущеного строку.
В обґрунтування клопотання зазначено, що у момент звільнення відповідачем не надано того чи іншого письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені при звільненні. Крім того, звертає увагу суду на те, що він є особою, яка протягом 2015-2018 роках та у подальшому протягом 2022-2024 роках приймав безпосередню участь у національній безпеці та оборони України та після звільнення зі служби потребував психологічного відновлення.
До того ж, місцем його реєстрації є окупована територія, а тому позивач був вимушений ставати на облік як ВПО та займатися побутовими питаннями.
Вирішуючи клопотання про поновлення пропущеного строку по суті, суддя зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352, який набрав чинності з 19.07.2022, частини 1 і 2 статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Позивачем пред'явлено позов до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 24.10.2025.
Таким чином, до 19.07.2022 КЗпП не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Водночас варто враховувати правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів. Тобто дія ч. 1 ст. 233 КЗпП (у редакції Закону № 2352-IX) поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою Закону чинності.
Так, у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22 Верховний Суд виклав правову позицію щодо поширення дії ч. 1 ст. 233 КЗпП (у редакції Закону № 2352-IX) лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою Закону чинності (набрало законної сили 20.09.2023 на підставі постанови ВП ВС, якою це рішення залишено без змін).
Аналогічний підхід щодо застосування приписів ст. 233 Кодексу законів про працю Верховний Суд застосував у постановах від 19.01.2023 у справі №460/17052/21, від 27.04.2023 у справі №300/4201/22, від 28.09.2023 у справі №140/2168/23, від 20.11.2023 у справі №160/5468/23, від 07.10.2024 у справі №500/7802/23 та від 31.10.2024 у справі №500/7140/23.
Отже, адміністративні справи з вимогами щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення (належної працівникові заробітної плати) за період після 19.07.2022 мають враховувати редакцію норми ч. 1 ст. 233 КЗпП, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Окрім викладеного слід ураховувати, що відповідно до пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 з 24:00 год 30 червня 2023 року скасовано карантин, установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 (термін якого неодноразово продовжувався).
Отже, у зв'язку з відміною карантину на території України з 24:00 год 30 червня 2023 року не існує підстав для застосування приписів пункту 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України, що, у деяких випадках, зокрема, у постанові Верховного Суду від 12.09.2024 у справі №200/5637/23, тлумачиться як закінчення одночасно із завершенням карантину строків звернення до суду, які почались під час дії такого карантину.
З аналізу поданої позовної заяви, судом встановлено, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити виплату індексації за період з 01.03.2018 по 30.06.2023 є заявленими в межах строку позовної давності.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату індексації за період з 01.07.2023 по 29.09.2024, суд зазначає, що відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 29.11.2024 у справі №120/359/24, в якій колегія суддів сформувала наступний правовий висновок щодо застосування положень ст. ст. 122 та 123 Кодексу адміністративного судочинства України у правовідносинах, пропуск процесуального строку у яких пов'язаний саме з призовом по мобілізації до Збройних Сил України для виконання конституційного обов'язку із захисту суверенітету і незалежності Держави Україна, проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:
1. Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду.
2. Виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.
3. Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.
4. Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.
5. Обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку.
Враховуючи, що ОСОБА_1 в період з 22.07.2015 по 27.04.2018 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції у Донецькій області, з 22.02.2022 по 03.04.2022, з 23.05.2023 по 26.04.2024 брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи на території Донецької області, є учасником бойових дій, суддя вважає, що за наявних обставин є підстави для поновлення строку звернення до суду з цим позовом.
Також суд враховує пропуск строку звернення до суду, враховуючи, що про порушення права, яке зумовило звернення до суду з позовом, позивач дізнався з листа №50 01-9261/50 14-1 від 13.10.2025.
Позовна заява відповідає вимогам, встановленим ст. ст. 160, 161, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду та підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження згідно ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України.
Підстав для її повернення або відмови у відкритті провадження у справі не має.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", як учасник бойових дій.
Керуючись ст. ст. 121-123, 160, 161, 171, 248, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду з цією позовною заявою.
Відкрити провадження у справі №160/30815/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Здійснювати розгляд справи одноособово суддею Голобутовським Р.З., в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Здійснювати розгляд (формування та зберігання) справи у змішаній (паперова та електронна) формі.
Призначити справу до розгляду без виклику (повідомлення) сторін у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: 49089, м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4.
Роз'яснити, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має право подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Встановити відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Звернути увагу відповідача на те, що у відповідності до абз. 2 ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно ч. 3 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана іншим учасникам справи одночасно з надісланням відзиву до суду.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України).
Встановити позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.
Встановити відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, копія якого одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 163 та ст. 164 Кодексу адміністративного судочинства України до відповіді на відзив та до заперечення застосовуються правила, встановлені ч.ч. 2-4 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Інформацію щодо адміністративної справи №160/30815/25 учасники даної справи можуть отримати на офіційному порталі судової влади України у мережі Інтернет (веб-адреса сторінки: http://adm.dp.court.gov.ua/sud0470/gromadyanam/csz/).
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя Р.З. Голобутовський