29 жовтня 2025 рокуСправа №160/16546/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - ОСОБА_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Міхіної Ольги Іванівни ВП №73964135 від 15.05.2025 про накладення на територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області штрафу у сумі 5100 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в межах компетенції Територіальним управлінням Служби судової охорони у Дніпропетровській області вжито вичерпних заходів для вирішення питання щодо виконання рішення суду. На теперішній час склалися об'єктивно обґрунтовані обставини, які не залежать від волі позивача, але ускладнюють виконання територіальним управлінням рішення суду, а саме, відсутність кошторисних призначень для здійснення нарахування та виплати за рішенням суду. Таким чином, рішення суду не виконано боржником з поважних причин, постанова про накладення штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.
Заперечуючи проти позову, відповідач надав свій відзив на позов, який долучений до матеріалів справи. В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач зазначив, що останній діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному останнім, тому, просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 у справі №160/13821/22 позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління служби судової охорони у Дніпропетровській області, Служби судової охорони, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державна казначейська служба України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» з 01.03.2022 по 30.06.2022.
Зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000 грн на місяць за період з 01.03.2022 по 30.06.2022.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління служби судової охорони у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 витрати на надання правничої допомоги у розмірі 1500,00 грн.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 у справі №160/13821/22 набрало законно сили 18.01.2024.
Дніпропетровським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №160/13821/22 від 18.01.2024.
Постановою заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 25.01.2024 відкрито виконавче провадження ВП №73964135 на підставі виконавчого листа №160/13821/22 від 18.01.2024.
Територіальним управлінням Служби судової охорони у Дніпропетровській області був здійснений попередній розрахунок потреби в коштах для проведення виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 120000,00 грн, нарахування та виплату компенсації ПДФО 21600,00 грн, відшкодування витрат виконавчого провадження 300,00 грн, відшкодування сум виконавчого збору 28400,00 грн, територіальним управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області 16.01.2024 за вихідним №35.07-48/ССО та 27.02.2024 за вихідним №35.07-200/ССО до Центрального органу управління Служби судової охорони, як до розпорядника бюджетних коштів другого рівня, який відповідно до затверджених бюджетних асигнувань, уповноважений на отримання бюджетних асигнувань та їх перерозподіл між територіальними управліннями, направлено листа про виділення додаткових кошторисних призначень по КПКВ 0501150 виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя, КЕКВ 2800 - на суму 170300,00 грн.
Відповідна інформація з додатками надіслана 25.03.2024 за вих. №35.06-227, 25.04.2024 за вих. №35.06-324 та 04.04.2025 за вих. №35.06-179 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Позивач у позові зазначає, що на момент звернення до суду кошторисні призначення для нарахування та виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 , визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 на виконання рішення суду територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області від Центрального органу управління Служби не отримало.
Постановою заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 15.05.2025 ВП №73964135 на Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області накладено штраф у сумі 5100 грн, яка і є предметом розгляду у вказаному спорі.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно п.1, 16 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а також накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом. Відповідно до частини 6 статті 26 Закону №1404-VІІІ, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Згідно з частиною 1, 2 статті 63 Закону №1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини другої статті 74 Закону № 1404 рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Частинами першою та другою статті 75 Закону № 1404 визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Аналізуючи наведені положення законодавства у контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та, які не залежали від його власного волевиявлення.
З викладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте, не зробив цього.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 10.09.2019 у справі № 0840/3476/18, від 07.11.2019 у справі № 420/70/19.
Позивач зазначає, що невиконання рішення суду сталося з незалежних від нього причин, а саме через відсутність відповідних бюджетних асигнувань.
За приписами статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно статті 116 Бюджетного кодексу України порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України; здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України.
Суд приймає до уваги те, що позивачем вчинялися заходи з метою виконання рішення суду.
Територіальним управлінням Служби судової охорони у Дніпропетровській області був здійснений попередній розрахунок потреби в коштах для проведення виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 120000,00 грн, нарахування та виплату компенсації ПДФО 21600,00 грн, відшкодування витрат виконавчого провадження 300,00 грн, відшкодування сум виконавчого збору 28400,00 грн, територіальним управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області 16.01.2024 за вихідним №35.07-48/ССО та 27.02.2024 за вихідним №35.07-200/ССО до Центрального органу управління Служби судової охорони, як до розпорядника бюджетних коштів другого рівня, який відповідно до затверджених бюджетних асигнувань, уповноважений на отримання бюджетних асигнувань та їх перерозподіл між територіальними управліннями, направлено листа про виділення додаткових кошторисних призначень по КПКВ 0501150 виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя, КЕКВ 2800 - на суму 170300,00 грн.
Відповідна інформація з додатками надіслана 25.03.2024 за вих. №35.06-227, 25.04.2024 за вих. №35.06-324 та 04.04.2025 за вих. №35.06-179 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Однак, вжиті позивачем заходи не призвели до надходження коштів на виплату стягувачу заборгованості з додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.
Отже, рішення суду в частині виплати заборгованості не виконано боржником з поважних та не залежних від нього причин, що унеможливлює застосування такої міри відповідальності, як накладення державним виконавцем штрафу за невиконання судового рішення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що приймаючи спірну постанову відповідач не врахував докази вжиття позивачем всіх заходів у межах своїх повноважень для повного виконання рішення суду.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що постанова заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Міхіної Ольги Іванівни ВП №73964135 від 15.05.2025 про накладення на територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області штрафу у сумі 5100 грн є протиправною та підлягає скасуванню.
Суд наголошує на тому, що матеріалами виконавчого провадження підтверджено, що спірну постанову винесено заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Міхіною Ольгою Іванівною, а не головним державним виконавцем, як помилково зазначено позивачем у позовних вимогах.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
З огляду на те, що залучення свідків та проведення експертиз у даній справі не здійснювалось, відсутні підстави для розподілу судових витрат між сторонами справи.
Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 255, 262, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Міхіної Ольги Іванівни ВП №73964135 від 15.05.2025 про накладення на Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області штрафу у сумі 5100 грн.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька