28 жовтня 2025 року Справа № 160/29233/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучма К.С., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач 09.10.2025 року звернувся через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, яка передана 10.10.2025 р., в якій просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати йому грошового забезпечення за період з 09.03.2022 року по 14.04.2024 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 - 2024 роки, одноразової допомоги при звільнення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 - 2024 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2022 - 2024 роки без врахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2022 року, на 01.01.2023 року та розрахункової величини 2 684 грн. у відповідні роки на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення на його користь, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат за період з 09.03.2022 року по 14.04.2024 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 - 2024 роки, одноразової допомоги при звільнення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 - 2024 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2022 - 2024 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений законом станом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року - 2 481 грн., Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року - 2 684 грн., розрахункової величини 2 684 грн., на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до пункту 4 постанови КМУ від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 р. №44 за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».
Ухвалою суду від 15.10.2025 року позовна заява була залишена без руху через невідповідність приписам ст.160 КАС України та запропоновано позивачу протягом десяти днів усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску вказаного строку та докази на підтвердження таких обставин за період з 19.07.2022 року по 14.04.2024 року.
На виконання ухвали суду 24.10.2025 року позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, а саме надано до суду клопотання про поновлення строків звернення до суду.
Клопотання обґрунтовано тим, що з метою отримання письмового повідомлення про суми нараховані та виплачені при звільненні та інформації про порядок обчислення грошового забезпечення 22.08.2025 року позивач звернувся із заявою до відповідача. Відповідачем надано лист від 02.10.2025 року №1143/6418 яким повідомлено позивачу про суми нараховані та виплачені при звільненні та надано відомості про виплачене грошове забезпечення. У тримісячний термін з моменту отримання листа від 02.10.2025 року №1143/6418 він звернувся до суду щодо даного спору. Інших доказів надання позивачу письмового повідомлення про суми нараховані та виплачені у оскаржуваний період та інформації про порядок обчислення грошового забезпечення відповідачем не надано. Наказ про виключення зі списків особового складу військової частини не є письмовим повідомленням про суми, нараховані та виплачені при звільненні, адже із наказу неможливо встановити щомісячне грошове забезпечення у період з 19.07.2022 року по 14.04.2024 року та чи виплачували одноразові види грошового забезпечення за 2022 - 2024 роки у повному обсязі. Грошовий атестат також не містить зазначеної вище інформації. Відтак наказ про виключення позивача зі списків особового складу не є належним доказом невиплати йому грошового забезпечення у повному розмірі у розумінні статті 74 КАС України. Враховуючи вищевикладене, позивач просить поновити строк звернення до суду з позовом.
Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 р.).
У Рішенні у справі Белле проти Франції від 4 грудня 1995 року Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (Рішення у справі Мельник проти України від 28 березня 2006 року).
Згідно із ст.233 КЗпП України (в редакції до 18.07.2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до ст.233 КЗпП України (в редакції з 19.07.2022 року) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 07.09.2023 року у справі №620/1201/23.
Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.09.2024 року у справі №580/12642/23.
До 18 липня 2022 року включно Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Отже, право на звернення позивача з цим позовом не обмежене будь-яким строком.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду у рішенні від 06.04.2023 року у справі №260/3564/22, від 20.11.2023 року у справі №160/5468/23.
Позовні вимоги заявлено за період з 09.03.2022 року по 14.04.2024 року.
Листом від 02.10.2025 року ВЧ НОМЕР_2 позивачу надано картки особового рахунку військовослужбовців №4367/ФЕС, №4368/ФЕС, №4369/ФЕС, витяги з наказів про зарахування на виключення зі списків особового складу військової частини.
Оскільки строк звернення до суду з таким позовом складає три місяці з дня одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, а обов'язок надати працівнику таке письмове повідомлення покладено на роботодавця, у даному випадку строк звернення до суду становить три місяці та починає свій відлік з дати отримання відповідного письмового повідомлення.
Отже, клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Таким чином, позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160-161 КАС України, справа підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду, підстави для залишення її без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження у справі, визначених статтями 169-170 КАС України, відсутні.
Частиною 1 статті 12 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Відповідно до частини 2 статті 12 КАС України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Частиною 5 статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
З наведеного, суд доходить висновку, що справа не відноситься за своїм змістом до встановленого переліку справ передбачених ч.4 ст.12 КАС України, відповідно до п.20 ч.1 ст.4 КАС України за характером спірних правовідносин, предметом доказування та складом учасників тощо, адміністративна справа є незначної складності (малозначна справа) та не вимагає проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин, тобто підлягає вирішенню за правилами спрощеного позовного провадження згідно із ч.6 ст.12, ч.2, ч.3 ст.257 КАС України.
Керуючись статтями 4, 12, 19, 160-162, 171, 175, 248, 256, 257, 260-262 КАС України, суд,
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовом - задовольнити.
Визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом.
Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі №160/29233/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Здійснювати розгляд адміністративної справи одноособово суддею Кучмою К.С.
Встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також зобов'язати відповідача надати до суду разом із відзивом на позов документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу.
Встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов, а також зобов'язати позивача надати до суду разом із відповіддю на відзив документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів (у разі наявності) відповідачу.
Встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив, а також зобов'язати відповідача надати до суду разом із запереченням на відповідь на відзив документи, що підтверджують надіслання (надання) заперечень на відповідь на відзив і доданих до нього доказів (у разі наявності) позивачу.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі за веб-адресою: http://court.gov.ua/fair/sud0470/ або за допомогою підсистеми "Електронний суд".
Звернути увагу сторін, що відповідно до ч.7 ст.18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Ухвала оскарженню не підлягає..
Здійснювати розгляд (формування та зберігання) справи у змішаній (паперова та електронна) формі.
Суддя К.С. Кучма