29 жовтня 2025 р.Справа №160/29424/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Єфанова О.В., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування пунктів наказів
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування пунктів наказів.
Ухвалою суду від 27.10.2025 року позовну заяву залишено без руху. На виконання ухвали від 27.10.2025 року позивач усунув недоліки зазначені в ухвалі суду, надав уточнену позовну заяву та уточнену заяву про забезпечення позову.
В уточненій позовній заяві позивач просить:
Визнати протиправними та скасувати пункт 17 наказу командира військової частини НОМЕР_2 «Про результати службового розслідування» від 16.08.2025 № 617 наступного змісту: "Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" притягнути до повної матеріальної відповідальності майора ОСОБА_1 , командира батальйону охорони та стягнути завдану шкоду в сумі 713 542,58 грн".
Визнати протиправним та скасувати пункт 22 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 16.08.2025 року № 617 «Про результати службового розслідування» наступного змісту: «22. Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 , на підставі результатів проведення службового розслідування дані внести до Книги нестач військової частини НОМЕР_1 » у частині щодо покладення на ОСОБА_1 , командира батальйону охорони Військової частини НОМЕР_1 , повної матеріальної відповідальності.
Визнати протиправними та скасувати абзац 11 пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду завдану державі» від 22.09.2025 № 1538 наступного змісту: "Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" з ОСОБА_1 , командира батальйону охорони та стягнути завдану шкоду в сумі 713542,58 грн, шляхом утримання щомісячно 20 % від грошового забезпечення".
Визнати протиправним та скасувати абзац 1 пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 22.09.2025 року № 1538 «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду завдану державі» наступного змісту: «Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 занести до книги грошових стягнень і нарахувань суми завданої шкоди державі з метою подальшого відшкодування шляхом стягнення суми, завданої шкоди щомісяця в розмірі 20 відсотків місячного грошового забезпечення згідно пункту 1 статті 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» до повного погашення збитків» у частині щодо стягнення коштів з ОСОБА_1 , командира батальйону охорони Військової частини НОМЕР_1 .
Позивачем подано уточнену заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить:
зупинити стягнення в сумі 713542,58 грн з майора, командира батальйону охорони ОСОБА_1 , яке відбувається на підставі пункту 17 наказу командира військової частини НОМЕР_2 «Про результати службового розслідування» від 16.08.2025 № 617 та абзацу 11 пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду завдану державі» від 22.09.2025 № 1538.
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що стягнення значних сум коштів у розмірі 20% сум грошового забезпечення щомісяця за оскаржуваними наказами, які мають очевидні ознаки протиправності, негативно впливає як на морально-психологічний стан командира підрозділу, так і підпорядкованого йому особового складу, що матиме негативний стан на забезпечення бойової готовності в умовах збройної агресії ворога проти України. Окрім того, стягнення коштів до ухвалення судом рішення за позовною заявою, істотно негативно впливає на соціальний захист членів сім'ї позивача.
Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши заяву про забезпечення позову до подачі позову та додані до неї матеріали, суд дійшов наступних висновків.
Забезпечення адміністративного позову це вжиття судом до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Частиною 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Аналіз наведеної правової норми свідчить на користь висновку, що законодавець встановив наступні підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності.
Положеннями частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Частина 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Із системного аналізу вимог наведених норм слідує, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. При цьому, заявник обов'язково повинен обґрунтувати свою заяву і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" стягнення сум завданої шкоди в разі притягнення винної особи до матеріальної відповідальності здійснюється щомісяця із грошового забезпечення особи в розмірі до 20 відсотків її місячного грошового забезпечення.
Як вбачається з абзацу 11 пункту 1 наказу від 22.09.2025 №1538, з позивача утримується щомісячно 20 % від грошового забезпечення за завдану шкоду в сумі 713542,58 грн.
Відтак, знайшли підтвердження доводи позивача про те, що виконання оскаржуваних наказів може ускладнити виконання рішення суду, оскільки за умови задоволення позовних вимог та набрання рішенням законної сили з позивача вже буде стягнено частину грошового забезпечення в якості відшкодування завданої шкоди, а повернення таких грошових коштів потребуватиме вжиття позивачем додаткових дій, виконання яких можна було б уникнути за умови вжиття заходів забезпечення позову.
Таким чином, дослідивши наведені в обґрунтування для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
З огляду на зазначене, суд вважає, що наявні підстави для забезпечення позову, які передбачені п.1 ч.2 ст. 150 КАС України шляхом зупинення стягнення в сумі 713542,58 грн. з ОСОБА_1 згідно абз.11 п.1 наказу №1538 від 22.09.2025 "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду завдану державі" з огляду на те, що сума збитків 713542,58 грн., яка покладена на позивача є великою та її стягнення буде відбуватись з його грошового забезпечення, та враховуючи перебування позивача у складі Збройних Сил України та залучення його до виконання бойових завдань.
Оцінюючи баланс інтересів сторін при вжитті заходів забезпечення позову, суд також враховує, що у разі відмови у задоволенні позовних вимог заявника, скасування заходів забезпечення позову не перешкоджатиме подальшому виконанню спірних наказів, що вказує на дотримання умов співмірності заходів забезпечення позову.
Що стосується зупинення стягнення на підставі пункту 17 наказу командира військової частини НОМЕР_2 «Про результати службового розслідування» від 16.08.2025 № 617, то підстав такого зупинення суд не вбачає, оскільки зазначений наказ лише фіксує результати службового розслідування.
Таким чином, заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 150-151, 154 КАС України, адміністративний суд
Заяву про забезпечення адміністративного позову задовольнити частково.
Зупинити стягнення матеріальної шкоди в сумі 713542,58 грн. з майора, командира батальйону охорони ОСОБА_1 , яке відбувається на підставі абзацу 11 пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду завдану державі» від 22.09.2025 №1538 до набрання законної сили рішенням у адміністративній справі №160/29424/25.
В решті вимог заяви про забезпечення позову відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки визначені ст.154 -156 КАС України.
Суддя О.В. Єфанова