29 жовтня 2025 рокуСправа №160/25609/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
09.09.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії відповідно до пункту “а» частини 1 статті 12 Закону України від 09.04.1992 року №2262-XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з вислуги років - 23 років 09 місяць 13 днів;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.07.2025 року ОСОБА_1 перерахунок пенсії відповідно до пункту “а» частини 1 статті 12 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з вислуги років - 23 років 09 місяць 13 днів, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Означені позовні вимоги вмотивовані протиправністю дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії відповідно до пункту “а» частини 1 статті 12 Закону України від 09.04.1992 року №2262-XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з вислуги років - 23 років 09 місяць 13 днів.
29.09.2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правої позиції відповідач зазначив наступне. За даними витягу з наказу від 17.10.2013 за № 108 о/с Дніпродзержинського училища професійної підготовки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України позивач звільнений із служби з 21.10.2013. За даними подання та розрахунку вислуги років для призначення пенсії вислуга років Позивача станом на 21.10.2013 в календарному обчисленні становить 19 років 05 місяців 17 днів, загальний страховий стаж становить 25 років 00 місяців 01 день. Стаття 17 Закону № 2262-ХІІ визначає вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначенні пенсії. Відповідач звертає увагу суду на те, що жодної відсилочної норми вказана стаття не містить, а також не містить посилання на те, що види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії можуть бути встановлені підзаконними актами. Крім того, в Законі № 2262-ХІІ не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності вислуги, обчисленої на пільгових умовах. Законом №2262-ХІІ чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності 25 календарних років і більше, та міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років. Доводи позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин норм Постанови № 393, якою позивачу для призначення пенсії вислугу років має зараховуватися пільговий стаж є безпідставними, оскільки згідно з частини 3 статті 7 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Відтак, приписи пункту 3 Постанови № 393 суперечать приписам статті 12 Закону №2262-ХІІ, а тому застосуванню підлягає саме Закон, оскільки має вищу юридичну силу. Таким чином, Головне управління вважає, що право на пенсію за вислугу років позивача визначається, виходячи з тривалості вислуги років саме у календарному обчисленні. Враховуючи викладені вище обставини, у позивача відсутнє право на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки позивач не має встановленої пунктом «а» частини 1статті 12 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» календарної вислуги років. Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Згідно з п. 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 року № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта. Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі. На переконання відповідача, Призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
07.10.2025 року від ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив щодо позовної заяви, в якій позивачем зазначено про те, що відповідач не подав будь - якого доказу на спростування зазначених в позовній заяві обставин. Отже висновки, зазначені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2025 року, зазначена вище справа була розподілена та 10.09.2025 року передана судді Пруднику С.В.
15.09.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що 21.10.2013 року на підставі наказу начальника Дніпродзержинського училища професійної підготовки персоналу ДКВС України № 108 о/с від 17.10.2013 року, позивач, ОСОБА_1 був звільнений зі служби у запас Збройних Сил України (за віком) з посади викладача-методиста з впровадження та використання технічних засобів навчання.
Вислуга років на день звільнення складає: військова служба 19 років 05 місяців 17 днів; загальний страховий стаж - 25 років 00 місяців 01 день.
У послужному списку особової справи не вказано вислугу років у пільговому обчисленні.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 22.10.2013 року отримую пенсію за вислугу років, призначену відповідно до пункту «б» частини 1 статті 12 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) у розмірі 50% грошового забезпечення з урахуванням 25 років страхового стажу.
Пенітенціарною академією України для перерахунку пенсії було складено розрахунок вислуги років у календарному обчисленні 19 років 05 місяців 17 днів; у пільговому обчисленні 23 років 09 місяців 13 днів.
02.06.2025 року через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України позивач звернувся із заявою до відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону № 2262-ХІІ, виходячи з вислуги років - 23 років 09 місяців 13 днів у пільговому обчисленні; до заяви був доданий зазначений розрахунок вислуги років.
Листом від 30.06.2025 року за № 29173-20665/Т-01/8-0400/25 відповідач у перерахунку пенсії відмовив, посилаючись на відсутність вислуги 21 календарний рік на день звільнення позивача.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Положеннями частин 1, 3 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально- виконавчу службу України» від 23.06.2005 року № 2713-ІV передбачено, що держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.
Пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
Спірним питанням є наявність в мене права на перерахунок пенсії за нормами пункту «а» частини 1 статті 12 Закону № 2262-ХІІ, виходячи з вислуги років - 23 років 09 місяців 13 днів у пільговому обчисленні.
Згідно пункту «а» частини 1 статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше.
Згідно статті 17-2 Закону № 2262-ХІІ обчислення вислуги років для призначення пенсії здійснюється, як правило, за послужним списком особової справи військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію за цим Законом.
Згідно положень статті 17 Закону № 2262-ХІІ до вислуги років для призначення пенсії зараховуються:
б) служба в Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;
з) військова служба (служба) у період до 1 січня 1992 року у Збройних Силах, інших військових формуваннях, органах державної безпеки і внутрішніх справ колишнього Союзу PCP - особам, які проживають в Україні, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у такому випадку обчислюється за законодавством колишнього Союзу PCP, що діяло до 1 січня 1992 року.
Тотожні за змістом положення містяться в абзацах 2, 9 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі - Постанова № 393).
Згідно абзацу 9 пункту 1 Постанови № 393 встановлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах “б»-“д», “ж» і “з» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються:
військова служба (служба) у період до 1 січня 1992 року у Збройних Силах, інших військових формуваннях, органах державної безпеки і внутрішніх справ колишнього Союзу PCP зараховується до вислуги років (у тому числі на пільгових умовах) особам, які проживають в Україні, в порядку, встановленому законодавством колишнього Союзу PCP, що діяло до 1 січня 1992 року, за послужним списком особової справи особи, яка проходила військову службу (службу).
Відповідно до записів в послужному списку особової справи у період з 10.09.1988 року по 02.10.1989 року я проходив службу у місцевості з важкими кліматичними умовами у м.Каган Узбекської PCP.
Постановою Ради Міністрів СРСР від 06.04.1988 року № 445 внесено зміни до підпункту «д» пункту 55 «Положення про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та їх сімей», затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 10.11.1982 року № 986, якою передбачено зарахування один місяць служби в Узбекській PCP (за виключенням м.Ташкент) за півтора місяці.
Згідно пункту 7 наказу Міністерства оборони СРСР від 05.05.1988 року № 150 «Про службу військовослужбовців Збройних Сил СРСР в місцевостях СРСР з важкими і несприятливими кліматичними умовами та в радянських військах, що тимчасово знаходяться за кордоном», визначено зараховувати з 1 січня 1988 року особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та жінкам, прийнятим у добровільному порядку на дійсну військову службу як солдати, матроси, сержанти і старшини, вислугу років на пенсію на пільгових умовах (один місяць служби за півтора) час служби в районах Крайньої Півночі, прирівняних до ним місцевостях та місцевостях СРСР з важкими кліматичними умовами, у яких раніше не було встановлено пільгове обчислення вислуги років, а також у місцевостях СРСР із несприятливими кліматичними умовами.
Зазначені вище постанова Ради Міністрів СРСР та наказ Міністерства оборони СРСР були чинними у спірний період служби, що також підтверджується записами в послужному списку особової справи позивача.
Отже, на підставі постанови Ради Міністрів СРСР від 06.04.1988 року № 445, наказу Міністерства оборони СРСР від 05.05.1988 року № 150 період служби з 10.09.1988 року по 02.10.1989 року у місцевості з важкими кліматичними умовами у м.Каган Узбекської РСР підлягає зарахуванню до вислуги років на пільгових умовах: один місяць служби за півтора місяця.
Відповідно до положень частини 4 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 року №2713-IV передбачено, що особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів. .
За наслідками розгляду справи №160/9410/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 13.03.2025 року зробив наступні правові висновки:
«10. Предметом спору у цій справі є відмова відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону № 2262-ХІІ.
11. Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально- виконавчу службу України» від 23.06.2005 № 2713-ІУ (далі - Закон №2713-IV) держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.
12. Згідно з частиною 3 статті 23 Закону №2713-IV №2713-IV пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
13. Особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця, а в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних та психічнохворих засуджених, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції України (частина 4 статті 23 Закону №2713-IV).
14. Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 12 Закону № 2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону, серед інших, мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України.
15. За змістом пункту «а» частини 1 статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону, призначається незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше.
16. Досліджуючи природу пільгового зарахування вислуги років, Верховний Суд у складі судової палати у постанові від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18 зробив висновок, що таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.
17. Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ.
Питання пільгового обчислення календарної вислуги років особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби уже досліджувалось Верховним Судом.
Так, у постанові від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18 Верховний Суд у складі судової палати дійшов також таких висновків:
«...право на пільговий залік вислуги років для осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби передбачене також і Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України».
Відповідно до частин 3, 4 статті 23 цього Закону пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок ДНІВ».
Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що позивач проходив службу на посадах рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби і на момент звільнення його календарна вислуга в пільговому обчисленні становила більше 25 років.
За таких обставин, позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону № 2262-ХІІ.»
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.02.2025 року у справі № 520/14878/23 за подібних обставин справи.
На момент звільнення позивача календарна вислуга років у пільговому обчисленні становить більше 21 років та 6 місяців, а саме: 23 років 09 місяців 13 днів, що є достатнім для перерахунку пенсії відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону № 2262-ХІІ.
Щодо здійснення саме перерахунку пенсії.
За приписами статті 7 Закону № 2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
Згідно статті 1 Закону № 2262-ХІІ передбачено такі види пенсійного забезпечення:
пенсія за вислугу років, пенсія по інвалідності, пенсія в разі втрати годувальника.
Положеннями пунктів «б», «в» статті 50 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а», «б» статті 12 цього Закону призначаються з наступного дня після звільнення зі служби.
Пенсія за вислугу років призначена мені з 22.10.2013 року, проте за іншою нормою Закону № 2262-ХІІ (пункт «б» частини 1 статті 12).
Закон № 2262-ХІІ не передбачає можливості переведення з пенсії, призначеної за одним пунктом статті 12 Закону № 2262-ХІІ, на пенсію за іншим пунктом цієї статті. Отже, за умови наявності в мене права на пенсію відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону № 2262-ХІІ, може бути здійснений лише перерахунок призначеної мені пенсії за вислугу років за цим пунктом статті 12 Закону № 2262-ХІІ.
Щодо дати, з якої належить здійснити перерахунок пенсії.
Положеннями абзацу 4 пункту 11 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ, затверджений постановою Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 02.03.2023 року№ 10-1) передбачено, що днем звернення за перерахунком пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту).
02.06.2025 року відповідач зареєстрував заяву про перерахунок пенсії за вх. № 20665/Т-0400-25.
Згідно частини 2 статті 51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій, призначених особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Враховуючи викладене, перерахунок пенсії позивача має бути проведений з 01.07.2025 року.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п'ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вперше у рішенні від 16.12.1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16.09.1996 року, в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» «Онер'їлдіз проти Туреччини» «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Polandу). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania).
Відповідно до частини 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на встановлені у справі обставини, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1211,20 грн.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії відповідно до пункту “а» частини 1 статті 12 Закону України від 09.04.1992 року №2262-XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з вислуги років - 23 років 09 місяць 13 днів.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.07.2025 року ОСОБА_1 перерахунок пенсії відповідно до пункту “а» частини 1 статті 12 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з вислуги років - 23 років 09 місяць 13 днів, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник