29 жовтня 2025 рокуСправа №160/24338/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
25.08.2025 року ОСОБА_1 звернулася через підсистему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо поновлення пенсії за вислугою років та переведення на пенсію за віком ОСОБА_1 з 22.07.2025 року, без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022-2023-2024 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до заяви від 22.07.2025 року, з дня наступного за днем досягнення пенсійного віку та розрахувати її із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022-2023-2024 роки та виплатити різницю недоотриманої пенсії.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16.01.2015 року позивачу призначена пенсія за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України №1788-ХІІ від 05.11.1991 року «Про пенсійне забезпечення». ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачу виповнилося 60 років. По досягненню вказаного віку, 29.07.2025 року, за зверненням, позивачу призначена пенсія за віком на підставі Закону України №1058-ІV від 09.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивачу стало відомо, що для обрахунку її пенсії за віком застосовано середній показник заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, з якої сплачуються страхові внески не за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2022-2024 роки, а за 2014-2016 роки. 04.08.2025 року позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила здійснити перерахунок та виплачувати пенсію за віком, застосувавши для її обрахунку середній показник заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески за три календарні роки - тобто за 2022-2024 роки, що передують року звернення. Однак відповідач листом від 15.08.2025 року №36923-30456/М-01/8-0400/25 відмовив в задоволенні заяви у зв'язку з відсутністю правових підстав. Позивач не погоджується із такою відмовою відповідача, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін з 11.09.2025 року.
04.09.2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на адресу суду надійшов письмовий відзив на позов, в якому зазначено, що перерахунок пенсії відповідно до ч.4 ст.42 Закону України №1058-ІV здійснюється із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні та розраховується за формулою наведеною в ч. 2 ст. 40 цього Закону. При такому перерахунку зазначений показник середньої заробітної плати залишається незмінним. Просить відмовити в задоволені вимог позову.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 16.01.2015 року та отримувала пенсію за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ.
По досягненню 60-річного віку, 16.07.2025 року, за зверненням позивача, останній призначена пенсія за віком на підставі Закону України №1058-ІV від 09.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Однак, при розрахунку пенсії було застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) по Україні за 2014-2016 роки.
04.08.2025 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просила, серед іншого, здійснити перерахунок та виплачувати пенсію за віком, застосувавши для її обрахунку середній показник заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, з якої сплачуються страхові внески за три календарні роки - тобто за 2022-2024 роки, що передують року звернення.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 15.08.2025 року №36923-30456/М-01/8-0400/25 позивачу повідомлено про наступне. За даними пенсійної справи з 16.01.2015 року позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у розмірах визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV. Після досягнення пенсійного віку, що передбачено ст.26 Закону України №1058-IV, позивач надала заяву щодо переведення на пенсію за віком. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки із застосуванням коефіцієнтів збільшення в розмірі 1,17; 1,11; 1,11; 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115 складає 8913,83 грн. (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796х1,115.
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо незастосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2022 - 2024 роки при призначенні пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», звернулася за захистом своїх прав до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Закон №1058).
Згідно частини першої статті 4 Закону №1058 законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Відповідно до частин першої та другої статті 40 Закону №1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Відповідно до частини третьої 3 статті 45 Закону №1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Таким чином, вказаною нормою встановлено порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 16.01.2015 року позивач отримувала пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ.
В позовній заяві позивач зазначає, що відповідач ототожнив пенсію, призначену позивачу за Законом №1788, з пенсією за віком відповідно до положень Закону №1058.
Проте, суд звертає увагу, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788 застосовуються в частині визначення права на пенсію на пільгових умовах, а призначення та обчислення пенсії проводиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відтак, право позивача на пенсію визначено відповідно до статті 13 Закону №1788 (пенсія за віком на пільгових умовах) та призначено пенсію і обраховано її розмір відповідно до Закону №1058.
22.07.2025 року за заявою позивача її переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 09.07.2003 року №1058-ІV (надалі - Закон № 1058-IV)
Позивач 04.08.2025 року звернулася до пенсійного органу із заявою перерахунок пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022-2024 роки, тобто за Законом №1058.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058 передбачено, що визначена частиною другою статті 40 цього Закону середня заробітна плата (дохід) для призначення пенсії, тобто за три календарні роки, що передують року звернення, застосовуються лише у випадку переведення з одного виду пенсії на інший або призначення пенсії вперше.
Суд вважає за необхідне зазначити, що фактично позивач просить призначити йому пенсію того ж виду (за віком), яка вже була призначена та неодноразово перерахована.
Оскільки позивачу вже була призначена пенсія за віком у 2015 році, такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень одного й того ж Закону №1058 та, відповідно, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки, тобто за 2022, 2023, 2024 роки.
Суд зазначає, що наведене питання перебувало на розгляді судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду.
У постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 22.10.2024 у справі № 300/5450/23 суд дійшов висновку, що викладені у раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 17.06.2021 у справі № 336/7438/16-а, від 13.02.2019 у справі № 334/917/17 та інших правові висновки про наявність у осіб, яким призначалась пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону 1788-XII, права на призначення пенсії за віком на загальних підставах (після досягнення пенсійного віку) відповідно до Закону №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують зверненню за призначенням пенсії, є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні.
У зв'язку із цим, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступила від таких висновків та сформувала такі:
« 1) статтею 13 Закону № 1788-XII для відповідних категорій осіб передбачено не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови для призначення пенсії за віком, які полягають у зменшенні пенсійного віку;
2) пільгова пенсія за віком, призначена з урахуванням положень Закону №1788-XII, призначається та виплачується в порядку та на умовах, що визначені Законом №1058-IV, а тому особи, які отримують таку пенсію, не мають права на перехід на пенсію за віком на загальних підставах відповідно до Закону № 1058-IV після досягнення ними пенсійного віку».
Застосовуючи наведені вище правові висновки до спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позивач як особа, якій вже було призначено пенсію за віком на пільгових умовах, визначених статтею 13 Закону № 1788-XII, не має права на повторне призначення того самого виду пенсії за віком на загальних підставах (після досягнення пенсійного віку) відповідно до Закону № 1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують зверненню за призначенням пенсії.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач в спірних правовідносинах діяв з дотриманням норм чинного законодавства України.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
З урахуванням наведеного, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а тому позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.
Згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Згідно частиною 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 255, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна