29 жовтня 2025 рокуСправа №160/28733/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну №160/28733/25 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13, код ЄДРПОУ: 00015622), третя особа: Національна поліція України (01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, буд. 10, код ЄДРПОУ: 40108578) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
03 жовтня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 (далі - позивач) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач), що надійшла в підсистемі «Електронний Суд» про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/28733/24 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали виконати вимоги, що в ній викладені, та усунути недоліки позовної заяви.
09 жовтня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву про поновлення строку звернення до суду, яка надійшла від позивача в підсистемі «Електронний Суд».
Також позивачем подано уточнену позовну заяву, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борисюка Романа Анатолійовича, яка полягає у не вчиненні передбачених законом дій, а саме: не направлення повторної вимоги боржнику, не отримання розрахунку, не складення акту про невиконання рішення суду, не накладення штрафу на боржника, не направлення матеріалів до правоохоронних органів за фактом невиконання рішення суду, у виконавчому провадженні № 78765365 з примусового виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 у справі 160/16618/24 про зобов?язання Національної поліції України здійснити ОСОБА_1 перерахунок виплаченої заробітної плати за період з 22.11.2022 року по 15.01.2024;
- зобов'язати державного виконавця у межах виконавчого провадження № 78765365 вжити наступних заходів:
- скласти акт про невиконання вимоги боржником - Національною поліцією України, зазначеної у постанові про відкриття виконавчого провадження № 78765365 від 04.08.2025;
- застосувати заходи впливу у вигляді накладення штрафу на службових осіб боржника - Національної поліції України, та винести постанову про накладення штрафу на боржника, передбачену ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому провадженні № 78765365 від 04.08.2025;
- невідкладно, протягом трьох робочих днів, надіслати повторну вимогу до Національної поліції України про витребування у боржника - Національної поліції України - розрахунку суми, що підлягає списанню за рішенням суду від 06.05.2025 у справі 160/16618/24;
- підготувати та подати до органів Державної казначейської служби України документи, необхідні для примусового списання коштів з боржника у виконавчому провадженні № 78765365 від 04.08.2025;
- направити матеріали до Державного бюро розслідувань за фактом невиконання боржником рішення суду від 06.05.2025 у справі 26/16618/24.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність бездіяльності відповідача в межах виконавчого провадження №78765365. Позивач зазначає, що не зважаючи на широкі повноваження, державний виконавець не витребував у боржника - Національної поліції України - розрахунок суми, що підлягає списанню. Виконавець також не склав акт про невиконання вимоги, не застосував заходів впливу до посадових осіб боржника, та не звернувся до органів Державної казначейської служби України для примусового списання коштів. Така бездіяльність виконавця порушує право позивача на своєчасне виконання судового рішення, та є протиправною.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду у справі №160/28733/25 задоволено, визнано поважними підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду по справі №160/28733/25, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судовому засіданні на 28 жовтня 2025 року.
21 жовтня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що у даному випадку існують об'єктивні обставини, які безпосередньо впливають на можливість та правомірність подальшого вчинення виконавчих дій, зокрема, подання боржником заяви про роз'яснення судового рішення. Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, Національна поліція України, як боржник у виконавчому провадженні, листом від 18.08.2025 № 122907-2025 повідомила державного виконавця Відділу, що під час реалізації судового рішення виникла обґрунтована потреба у його роз'ясненні. Така потреба була мотивована тим, що резолютивна частина рішення містить невизначеність щодо конкретного способу його виконання, що створює ризик неправильного (заниженого або завищеного) нарахування грошових сум, пов'язаних із заробітною платою, преміальними та додатковими виплатами. Отже, Національною поліцією України на підставі статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України подано заяву до суду про роз'яснення рішення. Враховуючи наведене, слід зазначити, що у даному випадку утримання державного виконавця від застосування заходів примусового виконання не є проявом бездіяльності. Навпаки, такі дії свідчать про те, що державний виконавець діяв у межах наданих повноважень, дотримуючись вимог чинного законодавства, принципів виконавчого провадження та загальних засад верховенства права.
21 жовтня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відповідь на відзив, яка надійшла від позивача в підсистемі «Електронний Суд». Позивач зазначає, що Єдиною підставою для виправдання протиправної бездіяльності державного виконавця, як зазначено у відзиві відповідача, стало звернення боржника до суду із заявою про роз'яснення судового рішення. Посилання державного виконавця на звернення боржника за роз'ясненням судового рішення не ґрунтується на вимогах закону та не може бути підставою для невжиття заходів із примусового виконання рішення суду або зупинення виконавчого провадження. Відповідно до частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій лише у випадках, прямо передбачених законом. Перелік таких підстав є вичерпним і не містить звернення за роз'ясненням судового рішення. Крім того, стаття 5 Закону «Про виконавче провадження» надає сторонам право звертатися до суду із заявами про роз'яснення, відстрочку чи зміну способу виконання, але таке звернення не тягне за собою автоматичного зупинення виконання рішення або невиконання своїх обов'язків державними виконавцями. Державний виконавець у цьому випадку вийшов за межі наданих йому законом повноважень. Прийняття рішення про припинення вжиття заходів з примусового виконання рішення суду без винесення Постанови про зупинення виконавчого провадження прийнято без належних правових підстав. Дії виконавця суперечать вимогам частини першої статті 19 Конституції України, яка зобов'язує посадових осіб діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом. Крім того рішення адміністративного суду, яке не виконується державним органом в особі Національної поліції України, від 06.05.2026 у справі 160/16618/24 є чітким і зрозумілим. Суд відмовив боржнику у роз'ясненні рішення саме з цих підстав.
21 жовтня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано клопотання про залучення третьої особи, яке надійшло від відповідача в підсистемі «Електронний Суд».
22 жовтня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстрована заява щодо зловживання процесуальними правами, яка надійшла від позивача в підсистемі «Електронний Суд».
28 жовтня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву позивача про розгляд справи без його участі, яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд».
28 жовтня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано клопотання відповідача про розгляд клопотання без його участі, яке надійшло в підсистемі «Електронний Суд».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Національну поліцію України.
Наступне судове засідання призначене на 29 жовтня 2025 року.
29 жовтня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано пояснення, які надійшли від третьої особи в підсистемі «Електронний Суд». Проти задоволення позову заперечує, зазначає що рішення суду вже виконано.
Судове засідання призначено на 29 жовтня 2025 року, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Враховуючи ч. 3 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України, справа розглянута судом в порядку письмового провадження.
Суд, вивчивши матеріали справи та об'єктивно оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, встановив наступні обставини.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду 06.05.2025 року у справі №160/16618/24:
- зобов'язано Національну поліцію України здійснити ОСОБА_1 перерахунок виплаченої заробітної плати за період з 22.11.2022 року по 15.01.2024 року із включенням до щомісячних грошових складових: надбавки за специфічні умови проходження служби (100%) - 15000,00грн.; доплати за науковий ступінь (10%) - 760,00грн.; премії (130%) - 39988,00грн., додаткової винагороди 30000,00грн.
- зобов'язано Національну поліцію України виплатити на користь ОСОБА_1 різницю у розмірі заробітної плати із врахуванням обов'язкових платежів, податків та зборів до бюджету за період з 22.11.2022 року по 15.01.2024 року.
25 липня 2025 року видано виконавчий документ.
04 серпня 2025 року відповідачем відкрито виконавче провадження №78765365.
Листом від 18.08.2025 року №117817/З-18543/20.1 відповідач повідомив позивачу нормативні положення, згідно якими врегульовано порядок виконання рішення суду, а також вказав, що подальше виконання рішення суду буде організоване відповідно до вимог Закону.
Листом від 18.08.2025 року №122907-2025 боржник звернувся до відповідача із заявою, якою повідомив, що звернувся до суду із заявою про роз'яснення судового рішення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду 15.09.2025 року у справі №160/16618/24 у задоволенні заяви про роз'яснення судового рішення відмовлено.
19 вересня 2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо стану виконання рішення суду.
Листом від 02.10.2025 року №142723/3-22393/20.1 відповідач повідомив позивачу, що на даний час вживаються заходи щодо виконання рішення суду.
В подальшому, листом від 15.10.2025 року №148968/172551-31-25/20.1 відповідач повідомив позивачу, що ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.10.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національної поліції України на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 №160/16618/24.
Листом від 24.10.2025 року №1598312025 третя особа повідомила відповідача про виконання ним рішення суду.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.
За ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Умови і порядок виконання рішень судів визначає Закон №1404-VIII.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 2 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням в т.ч. засади обов'язковості виконання рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною першою ст. 31 Закону №1404-VIII встановлено, що у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення.
За ч. 1-3 ст. 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Застосовуючи вищевикладені нормативні положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано (п. 2); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (п. 3); добросовісно (п. 5); розсудливо (п. 6); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (п. 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (п. 10).
Зазначені критерії хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення та вчиняє дії.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 року у справі № 9901/459/21.
В даній справі позивач оскаржує невчинення відповідачем в рамках виконавчого провадження конкретних дій:
1) не направлення повторної вимоги боржнику;
2) не отримання розрахунку;
3) не складення акту про невиконання рішення суду;
4) не накладення штрафу на боржника;
5) не направлення матеріалів до правоохоронних органів за фактом невиконання рішення суду.
Слід констатувати, що Закон №1404-VIII в цілому не визначає конкретних строків вчинення більшості виконавчих дій (наприклад «протягом 5 днів з дня відкриття виконавчого провадження»). Не містяться такі визначені строки і в Інструкції з організації примусового виконання рішень.
Такий спосіб врегулювання узгоджується з викладом статей 13 та 18 Закону №1404-VIII.
Отже, відповідні правовідносини перебувають в межах нормативних обов'язків відповідача діяти «своєчасно» (ст. 18 Закону №1404-VIII) та з дотриманням вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому окремо слід оцінити порядок вчинення виконавчих дій згідно ст. ст. 26, 63, 75 Закону №1404-VIII, який встановлює строки вчинення таких виконавчих дій як:
1) зазначення про необхідність виконання рішення суду (в постанові про відкриття виконавчого провадження);
2) перевірка виконання рішення суду - на наступний робочий день після спливу строку на виконання рішення суду, вказаного в постанові про відкриття виконавчого провадження;
3) у разі невиконання рішення суду без поважних причин - накладається штраф (при цьому в даному випадку строк для прийняття постанови про накладення штрафу не визначено) та зазначається повторна вимога про виконання рішення суду, також боржник попереджається про кримінальну відповідальність;
4) повторна перевірка виконання рішення суду - на наступний робочий день після спливу строку на виконання рішення суду, вказаного в постанові про накладення штрафу;
5) у разі невиконання (повторного - для випадків можливості виконання рішення суду без участі боржника) рішення суду без поважних причин - до органу досудового розслідування надсилається повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення (при цьому в даному випадку строк для такого надсилання не визначено);
Також стаття 75 Закону №1404-VIII передбачає можливість повторно прийняття постанови про накладення штрафу.
За обставин даної справи у постанові про відкриття виконавчого провадження наявна вимога до боржника про виконання рішення суду протягом 10 робочих днів (п. 2 постанови).
Після спливу цього строку державний виконавець дійсно має повноваження перейти до накладення штрафу на боржника, однак такий строк нормативно не визначено.
Так, ч. 2 ст. 63 Закону №1404-VIII використовує формулювання «у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову», яке не містить темпоральних обмежень (наприклад, «у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець протягом 5 робочих днів виносить постанову»).
Повторна вимога виконати рішення суду, як вже вказував суд, міститься у постанові про накладення штрафу, яка, як вже вказав суд, не має темпоральних обмежень щодо її прийняття.
Направлення матеріалів до правоохоронних органів також не має відповідних темпоральних обмежень.
Отримання розрахунку, складення акту про невиконання рішення суду (саме в спірних правовідносинах та категорії виконавчих проваджень) є нормативно невизначеними виконавчими діями, які тим не менш можуть мати місце в межах виконавчого провадження в разі прийняття такого рішення державним виконавцем, однак нормативно строки їх вчинення є невизначеними. Як наслідок, нормативне регулювання їх вчинення в частині строків наявне у ст. 18 Закону №1404-VIII та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, про що вже зазначав суд.
Отже, фактично всі виконавчі дії, щодо яких заявлено позовні вимоги, не мають нормативного обмеження щодо строків їх вчинення саме в спірних правовідносинах.
Як наслідок, суд переходить до перевірки наявної поведінки державного виконавця на відповідність вимогам законодавства щодо строків вчинення відповідних виконавчих дій.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідач свою бездіяльність як факт визнає, однак не вважає її протиправною, натомість вказує на її зумовленість обставиною подання боржником заяви про роз'яснення рішення суду. Цієї ж обставини переважно стосуються і доводи позивача.
Слід звернути увагу на те, що виконавче провадження відкрито 04.08.2025 року, позов подано 03.10.2025 року, а вищевказана заява про роз'яснення рішення суду подана 18.08.2025 року (дата формування в підсистемі «Електронний Суд»).
Відповідно, заява про роз'яснення рішення суду подана на 10-ий робочий день, тобто - до спливу строку згідно п. 2 постанови про відкриття виконавчого провадження (фактично - в останній день такого строку).
Подання такої заяви є правом сторони виконавчого провадження згідно ч. 1 ст. 31 Закону №1404-VIII.
Наразі в задоволенні такої заяви судом відмовлено, однак боржником подано апеляційну скаргу, по якій 02 жовтня 2025 року Третім апеляційним адміністративним судом відкрито виконавче провадження.
Суд зауважує, що для обставин даної справи має значення не стільки обґрунтованість або необґрунтованість відповідної заяви, скільки значущість факту її подання для поведінки державного виконавця - чи мав він підстави, наприклад, не накладати штраф на боржника за невиконання рішення суду попри існування відповідного провадження щодо роз'яснення рішення суду.
Адже правомірність оскаржуваних дій, рішень, бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд оцінює на момент їх вчинення.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23.07.2021 року у справі №826/17810/18.
Відповідно, триваюча протягом двох місяців бездіяльність виправдана саме фактом подання заяви про роз'яснення рішення суду.
Обґрунтованість такої заяви може бути оцінена лише судом, в зв'язку з чим оцінки позивача щодо цього питання судом не враховуються.
Як наслідок, ані позивач, ані відповідач не повинні в межах виконавчого провадження виходити з результатів власної оцінки обґрунтованості відповідної заяви боржника (наприклад, визнати її необґрунтованою та ігнорувати), адже така оцінка є виключною компетенцією суду. Наразі така оцінка здійснюється в межах встановленої законодавством процедури - судом на стадії апеляційного перегляду.
При цьому судом першої інстанції не постановлялася ухвала про повернення заяви про роз'яснення судового рішення без розгляду згідно положень ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто - така заява не була очевидно необґрунтованою.
Водночас, як вже вказував суд, для відповідача правила поведінки визначені в т.ч. ст. 18 Закону №1404-VIII та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перша норма права вимагає від відповідача діяти в т.ч. неупереджено та ефективно, а друга - містить цілу низку вимог до поведінки відповідача.
Зважаючи на обставини цієї справи суд констатує, що саме обраний відповідачем варіант поведінки (утримання від вчинення наступних виконавчих дій, які є заходами впливу до боржника за невиконання рішення суду) є таким, що відповідає вимогам зазначених нормативних положень.
Так, як вже вказував суд, відповідач не порушує вимог законодавства, оскільки строки вчинення спірних виконавчих дій є невизначеними, натомість дотримується вимог ст. 18 Закону №1404-VIII та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України
Такий варіант поведінки свідчить про використання спірних повноважень з метою, з якою це повноваження надано - забезпечити виконання рішення суду. В свою чергу виключну компетенцію щодо тлумачення змісту обов'язків, які накладені на боржника рішенням суду, має саме суд, який постановив відповідне рішення. Як наслідок, якби відповідач навпаки самостійно надав оцінку спірній заяві про роз'яснення судового рішення і, наприклад, проігнорував її, то саме в такому випадку поведінка відповідача була б протиправною незалежно від результатів розгляду заяви про роз'яснення судового рішення.
Також суд зазначає, що і обставина виконання боржником рішення суду вищевикладених мотивів суду не змінює. Так, суд повторює, що відповідач є відповідальним виключно за свою поведінку, а до його повноважень не входить оцінка змісту заяви про роз'яснення рішення суду, а дії з виконання рішення суду в підсумку вчинені третьою особою самостійно. За наявних обставин зволікання відповідача було виправданим та обґрунтованим.
Також відповідач явно діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) - в даному випадку не в межах його компетенції є оцінка змісту накладених на боржника рішенням суду зобов'язань, адже вже відомо про існування провадження щодо роз'яснення таких обов'язків. Відповідач мав обов'язок і правомірно врахував існування такого провадження.
Обравши варіант зважати на існування відповідного провадження (щодо роз'яснення рішення суду) відповідач допустив безстороннє (неупереджене) ставлення до учасників виконавчого провадження, адже як не вийшов за межі наявних повноважень на користь позивача (проігнорував подану заяву), так і на користь відповідача (не розтлумачивши цю заяву як обґрунтовану і почавши вимагати виконання рішення суду у спосіб, який був би для боржника більш сприятливим). Натомість відповідач залишився осторонь та очікує вирішення відповідного питання компетентним органом, що має виключні повноваження у відповідній сфері. Також ці дії вчинені з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації
Такі дії явно є добросовісними та розсудливими, в т.ч. зважаючи і на те, що забезпечило дотримання найкращого балансу інтересів учасників виконавчого провадження, тобто - наявна пропорційність такого варіанту поведінки фактичним обставинам.
Щодо своєчасності суд повторює, що зміст цього принципу в спірних правовідносинах не має конкретно визначеного змісту, а тому дотримання такої засади має перевірятися зважаючи на інші обставини, в т.ч. вищевказані. Суд констатує, що в даній справі не було порушення такого принципу, оскільки прямого нормативного припису відповідач не порушив, натомість діяв зважаючи на інші обставини справи, які дійсно мали значення та виправдовують саме такий варіант поведінки відповідача.
Слід також зауважити, що ефективність виконавчого провадження теж прямо залежить від однозначного розуміння обов'язків, які боржник має виконати згідно рішення суду. В даному ж випадку допоки триває спір про однозначність розуміння таких обов'язків прийняття державним виконавцем рішень та вжиття заходів впливу щодо боржника в зв'язку з невиконанням таких обов'язків (з невизначеним до кінця змістом) було б передчасним.
Також суд повторює, що в даному випадку не має юридичного значення чи буде задоволена заява про роз'яснення рішення суду, оскільки в спірний проміжок часу державний виконавець має зважати саме на факт існування такого провадження, оскільки сама ймовірність можливої неоднозначності в змісті обов'язків боржника є фактором, який підлягає врахуванню державним виконавцем з огляду на вищевикладені положення законодавства.
Суд звертає увагу і на те, що йдеться про відносно нетривалу затримку та перший епізод звернення боржника за роз'ясненням рішення суду. Тобто, немає підстав для висновку про те, що боржник таким чином саме зловживає процесуальними правами та має намір саме ухилитися від виконання рішення суду. Слід також повторити, що суд не визнавав заяву боржника очевидно необґрунтованою згідно ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно, суд відхиляє доводи позивача щодо змісту такої заяви, адже її подання є правом боржника, а її виклад на предмет обґрунтованості може бути оцінений лише судом, який ухвалив рішення у справі, в той час як для даної справи має значення лише існування провадження щодо розгляду такої заяви як обставина, якою відповідач виправдовував допущену ним бездіяльність. Судом констатовано, що така обставина дійсно правомірно та обґрунтовано стала підставою для невжиття виконавчих дій протягом спірного проміжку часу.
Щодо доводів позивача про те, що фактично виконавче провадження зупинено або в ньому припинені виконавчі дії суд зауважує, що постанови про зупинення виконавчих дій матеріали виконавчого провадження не містять. Однак оскільки законодавством і не передбачено строків вчинення спірних виконавчих дій, відсутні підстави для визнання обґрунтованою названої оцінки позивача щодо стану виконавчого провадження, яке фактично все ще триває. При цьому об'єктивно державний виконавець не може кожного дня вчиняти певні виконавчі дії для підтвердження факту тривання виконавчого провадження, натомість відповідна обставина встановлюється виходячи з постанови про відкриття та закінчення виконавчого провадження, а також постанови про зупинення виконавчого провадження.
Враховуючи викладене вище, підстави для задоволення позовної заяви відсутні.
В зв'язку з відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: Національна поліція України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене відповідно до положень статей 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко