29 жовтня 2025 року Справа № 520/19668/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-
23 липня 2025 року до Харківського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ; ІК в ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ПН НОМЕР_4 ), з вимогами:
- стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь військової частини НОМЕР_1 (на фінансовому забезпеченні якої знаходиться військова частина НОМЕР_2 ) безпідставно набуті кошти, у зв'язку з відсутністю правових підстав для отримання грошових виплат за квітень 2023 року в сумі 35 330,38 грн (тридцять п'ять тисяч триста тридцять гривень 38 коп.), за реквізитами (IBAN НОМЕР_5 , призначення платежу: відшкодування шкоди, завданої отриманням без належної на те правової підстави за квітень 2023 року; отримувач: військова частина НОМЕР_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем були безпідставно набуті кошти, із відсутністю правових підстав для отримання грошових виплат за квітень 2023 року в сумі 35 330,38 грн., які в добровільному порядку сплачені відповідачем не були, а отже підлягають стягненню в судовому порядку.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 адміністративну справу №520/19668/25 за позовом Військової частини НОМЕР_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів в рахунок відшкодування шкоди, завданої отриманням без належної на те правової підстави грошового забезпечення передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Означена справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 26.08.2025.
Позов не відповідав вимогам ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 був залишений без руху. На виконання вимог ухвали позивач 02.09.2025 надав відповідну заяву та виправив вказані недоліки у встановлений судом строк.
Ухвалою суду від 03.09.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
14.10.2025 через систему «Електронний суд» від представника Військової частини НОМЕР_1 надійшла заява про заміну сторони у справі. В обґрунтування заяви представником зазначено, що на підставі спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.06.2025 № Д-321/78/дск «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2025 році» та директиви командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " від 10.10.2025 №Д-41/ДСК військова частина НОМЕР_2 з 01.08.2025 ліквідовується, код ЄДРПОУ анулюється, а правонаступником визначено - військову частину НОМЕР_1 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 замінено позивача в адміністративній справі №520/19668/25 - Військову частину НОМЕР_2 (ІК в ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на правонаступника Військову частину НОМЕР_1 (ІК в ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).
Відповідачу було направлено копію ухвали суду від 03.09.2025 про відкриття провадження у справі засобами поштового зв'язку за адресою зазначеному в Єдиному державному демографічному реєстрі. Проте конверт повернувся на адресу суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Таким чином відповідач вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце слухання справи. Правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що згідно внутрішнього аудиту фінансово-господарської діяльності представниками 2 територіального управління внутрішнього аудиту, виявлено факт безпідставно набутих коштів в сумі 58748,60 грн. (п'ятдесят вісім тисяч сімсот сорок вісім гривень, 60 коп.), отриманих за квітень 2023 року військовослужбовцем ОСОБА_1 , на якого 05.04.2023 було складено адміністративний протокол про військове адміністративне правопорушення серії ДНХ-2/2958 про військове адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 172-20 КУпАП.
За даним матеріалом Дзержинським районним судом м. Харкова було винесено постанову від 12.05.2023 по справі № 638/3093/23, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 КУпАП (розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів), та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. (сімнадцять тисяч гривень), що також підтверджується наказом командира військової частини від 10.02.2025 №87 про підсумки службового розслідування за фактом надлишкової виплати.
14.01.2025 ОСОБА_1 був поданий рапорт про добровільне відшкодування заподіяної державі шкоди та відрахування неправомірно отриманих премії та додаткової винагороди з належного йому грошового забезпечення, на підставі якого щомісячно відраховувались кошти у розмірі 20% від суми грошового забезпечення.
Проте, 07.04.2025 ОСОБА_1 самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 , у зв'язку з чим було призначено службове розслідування, за результатами якого наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 18.04.2025 № 208 було припинено нарахування виплат. Але станом на даний час сума заборгованості ОСОБА_1 перед військовою частиною НОМЕР_2 складає 35330,38 грн. (тридцять п'ять тисяч триста тридцять гривень 38 коп.).
Відповідно до довідки-розрахунку про здійснену переплату грошового забезпечення, військовослужбовцю військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 встановлено переплату за квітень 2023 року в сумі 58748,60 грн. (п'ятдесят вісім тисяч сімсот сорок вісім гривень, 60 коп.), з яких кошти у сумі 23418,22 (двадцять три тисячі чотириста вісімнадцять гривень 22 коп.) були ним повернуті, та залишок суми для сплати складає 35 330,38 грн. (тридцять п'ять тисяч триста тридцять гривень 38 коп.).
Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон №2011).
Відповідно до статті 1 Закону №2011 соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
На підставі ч. 1 статті 9 Закону №2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011 до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до ч. 4 статті 9 Закону України №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Суд зазначає, що питання повернення зайво виплачених коштів не врегульовані нормами спеціального законодавства. У той же час такі питання врегульовані Цивільним кодексом України.
Згідно з приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За змістом цієї норми матеріального права зобов'язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; здійснення набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.
Водночас стаття 1215 Цивільного кодексу України встановлює випадки, коли отримане набувачем від іншої особи майно, яке зовні могло б бути розцінене як безпідставно набуте, насправді не є таким.
Відповідно до вказаної норми закону не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц вказала, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.
Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц виклав, що під час застосування правил статті 1215 ЦК України як винятку із статті 1212 ЦК України суди зобов'язані встановлювати наявність не двох, а трьох критеріїв для відмови у поверненні безпідставно набутого майна: добровільність дій боржника, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів.
Таким чином, Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.
При цьому, суд встановив, що згідно внутрішнього аудиту фінансово-господарської діяльності представниками 2 територіального управління внутрішнього аудиту, виявлено факт безпідставно набутих коштів в сумі 58748,60 грн. (п'ятдесят вісім тисяч сімсот сорок вісім гривень, 60 коп.), отриманих за квітень 2023 року військовослужбовцем ОСОБА_1 , на якого 05.04.2023 було складено адміністративний протокол про військове адміністративне правопорушення серії ДНХ-2/2958 про військове адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 172-20 КУпАП.
Суд вважає, що відповідач діяв недобросовісно, оскільки перебуваючи на службі вживав алкогольні напої, що підтверджується адміністративним протоколом про військове адміністративне правопорушення серії ДНХ-2/2958 від 05.04.2023 та постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 12.05.2023 по справі № 638/3093/23, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 КУпАП (розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів), та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. (сімнадцять тисяч гривень), що також підтверджується наказом командира військової частини від 10.02.2025 №87 про підсумки службового розслідування за фактом надлишкової виплати.
Відповідно до довідки-розрахунку про здійснену переплату грошового забезпечення, військовослужбовцю військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 встановлено переплату за квітень 2023 року в сумі 58748,60 грн. (п'ятдесят вісім тисяч сімсот сорок вісім гривень, 60 коп.), з яких кошти у сумі 23418,22 (двадцять три тисячі чотириста вісімнадцять гривень 22 коп.) були ним повернуті, та залишок суми для сплати складає 35 330,38 грн. (тридцять п'ять тисяч триста тридцять гривень 38 коп.).
Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов'язок у поверненні безпідставно набутого грошового забезпечення за вищевказаний період.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі шляхом стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набуті кошти, із відсутністю правових підстав для отримання грошових виплат за квітень 2023 року в сумі 35 330,38 грн.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Усі інші аргументи вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77,139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ІК в ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ПН НОМЕР_4 ) про стягнення коштів задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь військової частини НОМЕР_1 (на фінансовому забезпеченні якої знаходиться військова частина НОМЕР_2 ) безпідставно набуті кошти, у зв'язку з відсутністю правових підстав для отримання грошових виплат за квітень 2023 року в сумі 35 330,38 грн. (тридцять п'ять тисяч триста тридцять гривень 38 коп.), за реквізитами (IBAN НОМЕР_5 , призначення платежу: відшкодування шкоди, завданої отриманням без належної на те правової підстави за квітень 2023 року; отримувач: військова частина НОМЕР_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 29 жовтня 2025 року.
Суддя Е.О. Юрков