29 жовтня 2025 р.Справа №160/31081/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
27.10.2025р. (згідно відмітки Укрпошти) ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 без факту притягнення його до адміністративної відповідальності;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення звернення до органів Національної поліції про доставлення ОСОБА_1 для складання протоколу про адміністративне правопорушення за відсутності факту вчинення ним такого правопорушення;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 направити до територіальних органів Національної поліції України повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_2 відповідно до пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Одночасно із позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить:
1) зупинити дію будь-яких рішень, дій та/або записів відповідача щодо ОСОБА_1 , що відображені у ЄДР призовників, військовозобов'язаних та резервістів та/або в інформаційній системі «Резерв+», а саме: записів про «порушення військового обліку», «неявку за повісткою», «розшук ТЦК та СП» - до набрання законної сили рішенням суду у справі;
2) зобов'язати відповідача негайно встановити в ЄДР та «Резерв+» позначку «відомості оскаржуються судом; застосовані заходи забезпечення» та блокувати відображення таких відомостей у зовнішніх інтерфейсах/взаємодіях з іншими органами до вирішення спору по суті;
3) заборонити відповідачу на час розгляду справи:
- направляти до органів Національної поліції, ДПСУ та інших органів будь-які звернення щодо розшуку, доставлення чи обмеження пересування ОСОБА_1 на підставі спірних відомостей;
- формувати та/або передавати будь-які нові повістки чи інші документи, що ґрунтуються на цих відомостях або адресах, де позивач не був зареєстрований;
4) зобов'язати відповідача протягом 24 годин з моменту отримання ухвали суду повідомити ГУ Національної поліції у Дніпропетровській області та Адміністрацію Державної прикордонної служби України про застосовані судом заходи забезпечення і відкликати всі попередні звернення про доставлення/розшук позивача, якщо такі були направлені;
5) заборонити органам Національної поліції та органам ДПСУ (як третім особам без самостійних вимог) вчиняти дії щодо затримання, доставлення або інші примусові заходи стосовно ОСОБА_1 на підставі спірних відомостей, до вирішення справи по суті;
6) визначити, що ухвала підлягає негайному виконанню, надіслати її невідкладно учасникам та органам, на які вона поширюється (ч. 8 ст. 154 КАС).
Вказану заяву позивач обґрунтовує тим, що оскаржувані дії відповідача є протиправними; існує ризик незаконного затримання та доставлення до ТЦК; існує високий ризик його затримання при перетині державного кордону України, навіть у разі короткострокового перебування (транзит, відвідання родичів, тощо); ризик втручання в особисте життя та дискредитації: позивач фактично обліковується у державних базах даних як “порушник військового обліку», що порочить його ділову репутацію та підриває довіру роботодавців і органів влади Німеччини, де він офіційно проживає і працює; ризик поширення недостовірної інформації між державними органами: відомості про позивача можуть автоматично передаватися між державними інформаційними системами - до Міністерства внутрішніх справ, Державної прикордонної служби, консульських установ - що створює загрозу подальших обмежень у правах, зокрема, відмови у видачі довідок чи документів у консульствах, неможливості вчинення нотаріальних дій, внесення некоректних даних у міжнародні бази розшуку; ризик ускладнення виконання майбутнього рішення суду: у разі, якщо суд задовольнить позов і визнає дії відповідача протиправними, виключення відомостей з ЄДР та «Резерв+» може бути фактично неможливим або тривалим у зв'язку з їх поширенням між іншими органами, без тимчасового зупинення таких записів майбутнє рішення суду втратить ефективність; ризик завдання моральної шкоди: позивач зазнає постійного психологічного тиску у зв'язку з хибним статусом “порушника», що підриває його репутацію серед рідних, колег і державних органів, створює моральні страждання, які не можуть бути повністю компенсовані грошима. За викладеного, заявник просить застосувати заходи забезпечення позову на підставі ст.ст.150-154 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши вищевказану заяву заявника про забезпечення позову, вивчивши надані докази на підтвердження поданої заяви, суд не находить обґрунтованих підстав для задоволення даної заяви, виходячи з наступного.
Суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову згідно до ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи з таких підстав, а саме:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом якого він звернувся або має намір звернутися до суду;
- очевидними є ознаки протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю - ч.1, ч.2 ст. 150 вказаного наведеного Кодексу.
За приписами п.1, п.2, п.4 ч.1 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
У відповідності до вимог ч.1, ч.5 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
При цьому, відповідно до абз.2 п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008р. “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», в ухвалі про забезпечення позову, суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, заява заявника про забезпечення позову, а також і додані до даної заяви докази не містять посилань на конкретні обставини, що свідчать про наявність обставин, що можуть ускладнити в майбутньому поновлення порушених (оспорюваних) прав та інтересів позивача, за захистом яких він звертається до суду.
При цьому, позивачем не надано суду жодних доказів у підтвердження існування обставин вжиття заходів, спрямованих на затримання та доставлення позивача до ТЦК з урахуванням того, що останній постійно проживає в Німеччині з 2002 року, а доводи заявника щодо настання негативних наслідків ґрунтуються на ймовірності їх настання у майбутньому, тобто є припущеннями.
Слід зазначити, що сама «можливість» настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом необхідності вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.09.2019 у справі №826/13306/18 та є обов'язковою для врахування адміністративним судом згідно до положень ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
В даному випадку, слід врахувати і те, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року по справі №753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Отже, заявником не доведено обґрунтованими доказами існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення по адміністративній справі, або, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявності у даній адміністративній справі хоча б однієї з вичерпного переліку підстав, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України та не надано відповідних доказів на підтвердження існування небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення у цій справі для постановлення судом ухвали про забезпечення позову.
За таких обставин, у Дніпропетровського окружного адміністративного суду відсутні підстави для задоволення заяви заявника - ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/31081/25 - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва