29 жовтня 2025 р.Справа №160/30321/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турлакова Н.В., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що полягає у невидаленні статусу ОСОБА_1 “у розшуку» в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів та невнесенні актуальних персональних даних щодо ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ІНФОРМАЦІЯ_2 :
скасувати в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів статусу ОСОБА_1 “у розшуку», який внесений 16.07.2024 р.;
виключити в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів будь-які відомості щодо ОСОБА_1 про “порушення правил військового обліку».
- визнати відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП за несвоєчасне уточнення ним персональних даних до «16» липня 2024 року у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ІНФОРМАЦІЯ_2 письмово повідомити Міністерство оборони України про виправлення даних у реєстрі щодо:
скасування статусу ОСОБА_1 “у розшуку»;
виключення будь-які відомостей щодо ОСОБА_1 про “порушення правил військового обліку».
Ухвалою суду від 22.10.2025 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №160/30321/25 повернуто без розгляду.
Ухвалою суду від 27.10.2025 року позовну заяву залишено без руху.
27.10.2025 року від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд:
1) задовольнити заяву про забезпечення позову та розглянути її невідкладно, без виклику сторін, на підставі наданих документів, надіслати копію ухвали сторонам електронною поштою.
2) зупинити дію запису “у розшуку», внесеного до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів стосовно ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , до вирішення судом справи по суті та набранням рішенням суду законної сили.
3) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ІНФОРМАЦІЯ_2 утриматися від вчинення будь-яких дій, спрямованих на притягнення ОСОБА_1 до адміністративної чи іншої відповідальності на підставі спірного запису, а також утриматися від вчинення будь-яких інших дій щодо ОСОБА_1 , до вирішення судом справи по суті та набранням рішенням суду законної сили.
4) заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 та іншим територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки здійснювати будь-які дії щодо ОСОБА_1 , направлені на затримання, доставлення, складання матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності згідно Кодексу України про адміністративні правопорушення до вирішення судом справи по суті та набранням рішенням суду законної сили.
5) звільнити ОСОБА_1 від внесення зустрічного забезпечення, оскільки запитувані заходи не спричиняють ризику для публічних інтересів та є зворотними.
В обгрунтування заяви зазначено, що в електронній системі “Резерв+» (Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів) станом на 20.10.2025 року зазначено: “Порушення правил військового обліку - не уточнили дані до 16.07.2024. Статус: у розшуку.» Цей запис не ґрунтується на жодному наказі ТЦК, а був сформований автоматично, без повідомлення позивача, що суперечить п. 53, 57 Порядку ведення військового обліку, затвердженого постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 р. 27.06.2025 року позивач самостійно уточнив свої дані у системі, а 14.10.2025 року подав письмову заяву до ІНФОРМАЦІЯ_4 із визнанням формальної вини та проханням закрити провадження. Попри це, РТЦК не вжив заходів для усунення порушення, що стало предметом позову. Статус “у розшуку» створює для позивача ризики істотного порушення прав, а саме: обмеження у пересуванні (під час перетину блокпостів, реєстраційних дій, банківських перевірок тощо); можливість незаконного затримання чи доставлення до ТЦК на підставі помилкового запису; поширення недостовірних відомостей, які принижують честь, гідність і ділову репутацію; порушення ст. 32 Конституції України (захист персональних даних).
Розглянувши подану представником заявника заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Положеннями частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Аналіз наведених вище норм права дозволяє зробити висновок, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого буде подано адміністративний позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову.
Для задоволення судом заяви про забезпечення адміністративного позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви належними та допустимими доказами та довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною 6 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.
Таким чином, при вирішенні питання щодо необхідності забезпечення позову має враховуватися предмет позову, підстави звернення до суду, співрозмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи, а також забезпечення дотримання пропорційного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для позивача та інших заінтересованих осіб внаслідок невжиття таких заходів.
Водночас, забезпечення позову в адміністративній справі є надання тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Предметом спору у даній справі зокрема є визнання протиправною бездіяльності відповідача що полягає у невидаленні статусу ОСОБА_1 “у розшуку» в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів та невнесенні актуальних персональних даних щодо ОСОБА_1 .
У той же час у вказаній заяві позивач просить до розгляду справи по суті заборонити вчиняти будь-які дії пов'язані з призовом ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, а саме до набрання законної сили рішення по вказаній справі.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд приходить до висновку про відмову в її задоволенні, оскільки позивачем не наведено підстав наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, не вказано також підстави, які б свідчили про ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.
Відтак, оцінка правомірності внесення відомостей про порушення позивачем правил військового обліку підлягає з'ясуванню під час розгляду справи по суті та буде надана судом за результатами розгляду справи.
Заборона вчиняти дії пов'язані з призовом ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації (вручення та направлення повісток про виклик на ім'я заявника, направлення на проходження військово - лікарської комісії, вручення мобілізаційного розпорядження, винесення наказу про призов за мобілізацією), на думку суду, не є співмірним (в межах поданої позовної заяви) з питанням оскарження бездіяльності відповідача що полягає у невидаленні статусу ОСОБА_1 “у розшуку» в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів та невнесенні актуальних персональних даних щодо ОСОБА_1 .
Відповідно до частини 5 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Згідно частин 1, 2 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява представника позивача про забезпечення адміністративного позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 150, 154, 156, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволені заяви представника позивача про забезпечення адміністративного позову у справі №30321/25 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України окремо від рішення суду у випадку, передбаченому пунктом 2 частини 1 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Турлакова