28 жовтня 2025 рокуСправа №160/9489/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-2), в якій позивач просить:
-визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 18 лютого 2025 року за № 047050030680 про відмову у призначенні мені пенсії за віком у зв'язку з досягненням мною пенсійного віку;
-зобов'язати відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, повторно розглянути мою заяву про призначення мені пенсії за віком та зарахувати до мого загального страхового стажу роботи, що дає мені право на отримання пенсії за віком період моєї роботи у колгоспі «ім. Жданова», який з 1989 року був перейменований у колгосп «Україна» та з 1996 року перейменований в КСП «Україна», а саме: з 1986 р. - по 1988 рік включно кухаркою, з 1989 року - по 1994 рік включно - чабаном, а також період моєї роботи на посаді різноробочої у приватній виробничо-комерційній фірмі «Дніпроагротехсервіс» у період часу з 12.03.2002 року - по 06.12.2002 року включно, на посаді обліковця у приватній виробничо-комерційній фірмі «Дніпроагротехсервіс» у період часу з 12.08.2003 року - по 02.12.2010 року включно, а також призначити, нарахувати та виплачувати мені пенсію за віком з дати досягнення мною пенсійного 60-річного віку, тобто з 03.12.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона 11.02.2025 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за віком у зв'язку з досягненням 60-річного віку. До заяви було надані документи, які підтверджують трудовий стаж та інші відомості, які запитувались працівниками відповідача-2. Заяву та долучені документи розглянуті Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області та рішенням відповідача-1 від 18.02.2025 за № 047050030680 було відмовлено у призначені пенсії. Свою відмову відповідач-1 мотивував тим, що до страхового стажу не підлягають зарахуванню періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці відсутні дата народження та печатка. Страховий стаж враховано згідно наданої довідки та даних персоніфікованого обліку відомостей застрахованої особи ОК-5. Позивач категорично не погоджується з відповідачем-1 та вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області безпідставно не враховано трудову книжку, яка є основним документом, що підтверджує страховий стаж, оскільки вона як найманий працівник не має нести відповідальність за правильність заповнення трудової книжки, записи у трудову книжку вносяться відповідальним працівником, тому певні неточності у заповненні трудової книжки не можуть ставитись в провину власнику трудової книжки. За таких обставин, висновки відповідача-1 про відсутність страхового стажу для призначення пенсії безпідставні, просить задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою суду від 07.04.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/9489/25, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Цією ж ухвалою суду було витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області засвідчену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), розрахунок страхового стажу станом на дату звернення 11.02.2025.
Сторони належним чином повідомлені про судовий розгляд справи, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.
21.04.2025 відповідачем-1 подано клопотання про долучення копії пенсійної справи позивача.
21.04.2025 відповідачем-1 подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовна заява є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. Позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою від 11.02.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності зазначену заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області. Відповідно до ст. 26 Закону № 1058-ІV, починаючи з 1 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. Під час розгляду заяви про призначення пенсії Головним управлінням було встановлено, що страховий стаж позивача становить 29 років 01 місяць 19 днів. Рішенням Головного управління № 047050030680 від 18.02.2025 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи у розмірі 31 рік. Періоди, що зараховуються до трудового стажу визначені ст. 56 Закону № 1788-ХІІ, відповідно до якої до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків. Відтак, як Законом № 1058-ІV так і Законом № 1788-ХІІ передбачено, що робота до страхового стажу зараховується виключно за умови, якщо особа підлягала державному соціальному страхуванню, тобто за неї були сплачені страхові внески. Отже, до страхового стажу позивача були зараховані усі періоди, за які наявні відомості про сплату страхових внесків. Зараховувати інші періоди Головне управління не має правових підстав.
06.06.2025 відповідачем-2 подано клопотання про долучення до матеріалів справи електронної пенсійної справи.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористалась.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 КАС України. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 15.01.1997 Верхньодніпровським РВ УМВД України в Дніпропетровській області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
11.02.2025 позивач звернулася до Відділу обслуговування громадян №10 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Згідно з розпискою-повідомленням до заяви від 11.02.2025 за вх.№263 позивачем долучено копії наступних документів: заява про призначення пенсії; паспорт; довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, диплом, довідка №9 від 21.01.2025, розпорядження, свідоцтва про народження дитини, трудова книжка НОМЕР_4 , НОМЕР_5 .
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 18.02.2025 №047050030680 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Означене рішення обґрунтоване наступним. Вік заявника - 60 років. За наданими документами та відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страховий стаж склав 24 роки 10 місяців 19 днів. За результатами розгляду документів доданих до заяви, згідно з трудової книжки НОМЕР_1 до страхового стажу не зараховано періоди роботи, оскільки на титульній сторінці відсутні дата народження та печатка. Страховий стаж враховано згідно наданої довідки та даних персоніфікованого обліку відомостей застрахованої особи ОК-5. Для зарахування до страхового стажу зазначеної трудової книжки потрібно надати уточнюючі довідки. Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Одеській області прийнято рішення № 047050030680 від 18.02.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 31 років.
Відповідно до роздруківки розрахунку стажу з урахуванням особливостей трудової діяльності та перетину періодів (форма РС-право) номер ПС: 047050030680 на дату звернення 11.02.2025 страховий стаж позивача становить 24 роки 10 місяців 19 днів, до якого зараховано наступні періоди: з 01.09.1980 по 13.07.1983, з 18.07.1983 по 28.02.1986, з 01.03.1986 по 25.04.1986, з 26.04.1986 по 31.12.1986, з 01.01.1987 по 31.12.1993, з 01.01.1994 по 13.09.1994, з 14.09.1994 по 13.09.1997, з 12.03.2002 по 05.12.2002, з 12.08.2003 по 31.12.2003, з 07.01.2004 по 31.01.2004, з 06.02.2004 по 29.02.2004, з 06.03.2004 по 31.03.2004, з 05.04.2004 по 30.04.2004, з 07.05.2004 по 31.05.2004, з 06.06.2004 по 30.06.2004, з 05.07.2004 по 31.07.2004, з 06.08.2004 по 31.08.2004, з 07.09.2004 по 30.09.2004, з 06.10.2004 по 31.10.2004, з 05.11.2004 по 30.11.2004, з 05.12.2004 по 02.12.2010, з 01.10.2015 по 02.10.2015, з 01.04.2019 по 02.04.2019, з 01.07.2019 по 02.07.2019.
Не погодившись з рішенням від 18.02.2025 №047050030680, а також з не зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 1986 по 1988, з 1989 по 1994, з 12.03.2002 по 06.12.2002, з 12.08.2003 по 02.12.2010, позивач звернулась до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях, чинних на час спірних правовідносин).
За змістом статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 1 Закону №1058-ІV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону №1058-IV, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону №1058-IV, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року.
За змістом частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Згідно з частинами другої та третьої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до статті 2 Закону №1788-XII за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно із пунктом «а» статті 3 вказаного Закону право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів*, гіг-спеціалісти, які залучені резидентами Дія Сіті за гіг-контрактами відповідно до Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
До стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Згідно з приписами статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 24 Порядку №637 для підтвердження стажу роботи приймаються лише ті відомості про період роботи, що внесені до довідки на підставі документів, або відповідно до вимог цього Порядку.
Довідки, видані колгоспами при залишенні членом колгоспу роботи, а також довідки, видані в більш пізній період колгоспами, які згодом припинили свою діяльність, можуть братися до уваги й тоді, коли вони не містять підстав видачі.
Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція неодноразово виснувалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29 березня 2023 року у справі №360/4129/20, від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.
В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач по досягненню 60-річного віку звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою від 11.02.2025 про призначення пенсії за віком.
Розгляд заяви та долучених документів за принципом екстериторіальності органом здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області та за результатом було прийнято рішення від 18.02.2025 №047050030680 про відмову в призначенні пенсії, яке обґрунтовано відповідачем-1 єдиною підставою: відсутністю станом на дату звернення (11.02.2025) необхідного страхового стажу.
Відповідно до даного рішення, тривалість страхового стажу позивача становить 24 роки 10 місяців 19 днів.
У межах спірних правовідносинах позивачем заявлено позовні вимоги щодо відмови у призначенні пенсії за віком та щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи згідно з трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_1 : з 1986 по 1988, з 1989 по 1994, з 12.03.2002 по 06.12.2002, з 12.08.2003 по 02.12.2010.
Як вбачається з розрахунку страхового стажу форми РС-право (станом на час звернення 11.02.2025) вказані періоди трудової діяльності позивача частково зараховані до страхового стажу, а саме: періоди з 1986 по 1988, з 1989 по 1994, з 12.03.2002 по 05.12.2002, з 12.08.2003 по 31.12.2003, з 05.12.2004 по 02.12.2010 зараховані до страхового стажу, тож спір між сторонами щодо вказаних періодів відсутній, тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.
Щодо решти спірних періодів, суд зазначає, що згідно з розрахунком форми РС-право від 11.02.2025 день спірного періоду - 06.12.2002 - не зарахований до страхового стажу, а період з 01.01.2004 по 04.12.2004 зараховано вибірково.
Як вбачається з трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 10.06.1988, позивач з 12.03.2002 по 06.12.2002 працювала різноробом у Приватній виробничо-комерційній фірмі «Дніпроагротехсервіс»; з 12.08.2003 по 02.12.2010 - обліковцем у Приватній виробничо-комерційній фірмі «Дніпроагротехсервіс».
Суд зазначає, що трудова книжка в частині вказаних періодів оформлена у відповідності до вимог законодавства, записи містять номери та дати наказів про прийняття на роботу, звільнення з роботи за угодою сторін, а також підписи уповноважених працівників та печатки підприємств.
В якості підстави для відмови у зарахуванні до страхового стажу в повному обсязі вказаних періодів відповідач-1 в оспорюваному рішенні зазначив, що періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 не підлягають зарахуванню, оскільки на титульній сторінці відсутні дата народження та печатка.
Суд критично ставиться до означеної позиції відповідача-1, оскільки обов'язок щодо заповнення трудових книжок (заповнення титульної сторінки, внесення відповідних записів, в тому числі наказів про прийняття, переведення, звільнення та їх засвідчення з проставленням печатки підприємства або відділу кадрів, внесення виправлень та/або змін до записів) законодавцем покладено на адміністрацію підприємств (власника або уповноваженого ним органу).
Так, на момент заповнення трудової книжки позивача (1988) була чинна Інструкція «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях», що затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162).
Відповідно до п.2.2 розділу 2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. В трудову книжку вносяться: дані про робітника: прізвище, ім'я та по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність.
Пунктом п. 2.3. розділу 2 Інструкції №162 передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також про нагороди і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - в день звільнення і повинні повністю відповідати тесту наказу (розпорядження).
Згідно із п.2.11. розділу 2 Інструкції передбачено, що першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (чи печатка відділу кадрів), яким вперше заповнювалась трудова книжка.
Відповідно до пункту 18 Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС № 656 від 06.09.1973 «Про трудові книжки робітників та службовців» відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.
Аналогічні положення містить і постанова Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки», за змістом пункту 4 якої відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З наведених норм права слідує, що працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто таким працівником. Крім того, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому, власне, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, тож вказані відповідачем обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивачки конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.
Поряд з цим, суд звертає увагу, що законодавець пов'язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.
Із титульної сторінки трудової книжки вбачається, що вона заповнена в 1988 році на ім'я « ОСОБА_1 », що цілком відповідає імені позивача згідно з паспортом громадянина України, також містяться відомості щодо професії, підписи власника та особи, відповідальної за видачу трудової книжки.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача містять неправдиві або недостовірні відомості щодо періодів трудової діяльності позивача. Тому зазначені відповідачем недоліки, як-то відсутність дати народження та печатки на титульній сторінці, не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні спірних періодів трудової діяльності позивача згідно із трудовою книжкою колгоспника до страхового стажу, що враховується у призначенні пенсії.
Суд звертає, що підставою для призначення пенсії є наявність необхідного страхового стажу, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність заповнення титульної сторінки трудової книжки.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вибірково зараховуючи періоди роботи позивача згідно із трудовою книжкою колгоспника до страхового стажу, відповідач-1 діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тому з метою відновлення порушеного права суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача-1 зарахувати до страхового стажу позивача наступні періоди її роботи: 06.12.2002 та з 01.01.2004 по 04.12.2004 включно.
За змістом частин першої, другої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
За таких обставин, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову в призначенні пенсії від 18.02.2025 № 047050030680 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо іншої частини позовних вимог про зобов'язання вчинити певні дії, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4 частини другої статті 245 КАС України).
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
Як вбачається з матеріалів справи, спір стосується правомірності прийняття відповідачем-1 рішення від 18.02.2025 №047050030680, яке скасовано судом як протиправне.
При цьому, судом зроблено висновок про неправомірність дій відповідача-1 щодо вибіркового обрахунку страхового стажу позивача та зобов'язано відповідача-1 зарахувати до страхового стажу наступні періоди її роботи: 06.12.2002 та з 01.01.2004 по 04.12.2004 включно.
Суд зазначає, обрахунок стажу, що враховується у призначенні пенсії, є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Оскільки відповідачем-1 було протиправно відмовлено позивачеві в призначенні пенсії за віком, що встановлено судом, поряд з цим на час судового розгляду матеріали справи не містять доказів обрахунку страхового стажу з урахуванням зобов'язальних вимог суду, зважаючи також на дискрецію пенсійного органу в питаннях обрахунку стажу, необхідного для призначення пенсії, суд з метою належного та ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов'язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву позивача від 11.02.2025 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем-1 не доведено правомірності свого рішення у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 судових витрат зі сплати судового збору в сумі 605,60 грн., оскільки рішенням саме цього суб'єкта владних повноважень порушені права та інтереси позивача.
Керуючись ст.ст.9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд.83), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд.83) від 18.02.2025 №047050030680 про відмову в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд.83) зарахувати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до страхового стажу наступні періоди її роботи: 06.12.2002 та з 01.01.2004 по 04.12.2004 включно.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд.83) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 11.02.2025 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд.83) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова