29 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/8812/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 27 080,16 грн та пені в сумі 1 557,10 грн, а всього 28 637,26 грн.
Позов обґрунтовано тим, що відповідно до частини першої статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі - Закон №875-ХІІ) для підприємств, установ, організацій, а також фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону №875-ХІІ, у разі якщо середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, роботодавці сплачують адміністративно-господарські санкції у розмірі середньорічної заробітної плати за кожне незайняте особою з інвалідністю робоче місце. Порушення строків сплати таких санкцій тягне нарахування пені, розмір якої визначається виходячи зі 120 % річних облікової ставки Національного банку України.
Позивач зазначає, що за даними, отриманими автоматизовано від Пенсійного фонду України через Програмний комплекс “Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю» Централізованого банку даних з проблем інвалідності, у ФОП ОСОБА_1 у 2024 році середньооблікова чисельність штатних працівників становила 8 осіб, при цьому осіб з інвалідністю не працевлаштовано жодного.
На підставі цієї інформації позивач здійснив розрахунок адміністративно-господарських санкцій (далі - АГС) відповідно до Порядку №14-1, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10.03.2023 №14-1, та Порядку №70, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2017 №70, і надіслав його відповідачу в електронному вигляді.
Позивач вказав, що відповідач не сплатив у добровільному порядку зазначену суму АГС та пені, не вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення порушення, і таким чином допустив невиконання нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечила проти позову, вважаючи вимоги Фонду безпідставними.
Відповідач зазначила, що підприємницьку діяльність здійснювала лише з 01 березня 2024 року по 31 серпня 2024 року, тобто неповний календарний рік. За цей період у неї працювало 47 осіб (за місяцями: березень - 7, квітень - 7, травень - 8, червень - 8, липень - 8, серпень - 9 осіб).
З урахуванням вимог пунктів 3.2.5 та 3.2.6 “Інструкції зі статистики кількості працівників», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286 (далі - Інструкція №286), середньооблікова чисельність штатних працівників за рік обчислюється як сума кількості працівників за всі місяці роботи, поділена на 12. Таким чином: 47 : 12 = 3,92 ? 4 особи.
Отже, у відповідача не виник обов'язок створювати робоче місце для особи з інвалідністю, оскільки згідно з частиною першою статті 19 Закону №875-ХІІ обов'язок установлюється лише за наявності 8 і більше штатних працівників.
Крім того, відповідач зазначає, що подала до Головного управління ДПС у Волинській області податкові розрахунки сум доходів (форми 4ДФ) за І, ІІ та ІІІ квартали 2024 року, які підтверджують наведені дані.
У зв'язку з цим відповідач просить відмовити в задоволенні позову, вважаючи, що позов ґрунтується на недостовірних даних та порушує принципи справедливості і пропорційності.
У відповіді на відзив представник Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю зазначила, що твердження відповідача про середньооблікову чисельність 4 особи не відповідає офіційним даним, отриманим від Пенсійного фонду України.
Позивач наголосив, що відповідно до пунктів 3.2.5, 3.2.6 Інструкції №286, якщо підприємство працювало неповний рік, показник середньооблікової чисельності визначається шляхом підсумування кількості працівників за всі місяці роботи та ділення цієї суми на кількість місяців діяльності, а не на 12. Таким чином: (7 + 7 + 8 + 8 + 8 + 9) / 6 = 7,8 ? 8 осіб, що підтверджує дані автоматизованої системи.
Фонд підкреслив, що розрахунок середньооблікової чисельності здійснюється виключно на підставі даних податкової звітності, поданої самим роботодавцем відповідно до наказу Міністерства фінансів України №4 від 13.01.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 111/26556.
Позивач також послався на статті 18-20 Закону №875-ХІІ, згідно з якими роботодавці зобов'язані створювати та виділяти робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, а у разі невиконання нормативу - сплачувати адміністративно-господарські санкції.
Фонд зазначив, що жодних доказів працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачем не подано, а дані Централізованого банку з проблем інвалідності підтверджують, що у 2024 році осіб з інвалідністю не працевлаштовувалось.
Крім того, позивач звернув увагу на суспільну важливість сплати АГС, оскільки відповідно до Порядку №70, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2017 №70, отримані кошти спрямовуються на фінансування програм реабілітації осіб з інвалідністю, надання роботодавцям компенсацій за створення спеціальних робочих місць тощо.
Відтак, позивач просить суд задовольнити позов повністю, стягнувши з ФОП ОСОБА_1 суму адміністративно-господарських санкцій та пені у загальному розмірі 28 637,26 грн.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у спірний період є суб'єктом господарювання, яка у своїй діяльності використовує найману працю.
Відповідно до витягу з централізованого банку даних з проблем інвалідності (ЦБІ), наданого Пенсійним фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, середньооблікова кількість штатних працівників у відповідача у 2024 році становила 8 працівників, а осіб з інвалідністю у вказаний період - 0.
Згідно із розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, та розрахунком позову, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для ФОП ОСОБА_1 становить 1 особа, сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання вказаного нормативу - 27 080,16 грн, з врахуванням середньорічної заробітної плати штатного працівника в розмірі 54 160,32 грн, пеня за порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій (115 днів) - 1 557,10 грн.
04.03.2025 позивач надіслав відповідачу претензію про сплату адміністративно-господарських санкцій в сумі 27 080,16 грн, яка відповідачем залишена без відповіді.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, що гарантують їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, визначаються Законом України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-ХІІ.
Частинами першою, другою статті 18 Закону №875-ХІІ передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Відповідно до частини третьої статті 18 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону №875-ХІІ).
Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для суб'єктів господарювання, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.
Враховуючи оновлений правовий інструментарій визначений Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» від 18.10.2022 №2682-ХІ, постановою Правління Пенсійного фонду України “Про затвердження Порядку та Форми надання Пенсійним Фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування» від 10.03.2023 №14-2, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 15 березня 2023 року за №457/39513 (далі - Постанова №14-2) та Порядком надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.03.2023 №14-1 та наказом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від 10.03.2023 №17, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 15 березня 2023 року за №456/39512 (далі - Порядок), Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю отримує від Пенсійного Фонду України інформацію:
про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;
необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону.
Згідно частини 13 статті 19 Закону, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 Закону.
Для реалізації даної норми Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову “Про внесення змін до Положення про централізований банк даних з проблем інвалідності» від 07.04.2023 №307. Враховуючи зазначене, програмний комплекс “Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю» Централізованого банку даних з проблем інвалідності забезпечує автоматизоване (без стороннього втручання):
опрацювання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності;
визначення роботодавців, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною 1 статті 19 Закону;
створення розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 Закону.
Таким чином, розрахунок адміністративно-господарських санкцій виконується в автоматизованому режимі без втручання працівників Фонду, для усіх роботодавців. Такі розрахунки у вигляді РDF-файлу за підписом керівника територіального відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надсилаються до електронного кабінету роботодавця на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України (п. 4 Порядку).
З огляду на вищезазначене, усі розрахунки сум адміністративно-господарських санкцій здійснюються виключно на підставі даних податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, форму якого затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за №111/26556 (зі змінами), що надана роботодавцем до контролюючих органів за основним місцем обліку.
Територіальним відділенням Фонду у автоматизованому режимі, за допомогою програмного комплексу “Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю» Централізованого банку даних з проблем інвалідності, сформовано та підписано розрахунок адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачу, за формою, затвердженою Порядком, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за 2024 рік становила 8 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 0 осіб; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону №875-ХІІ) - 1 особа.
Відповідно норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю протягом звітного 2024 року відповідачем не виконано.
Відповідно до пунктів 3 та 4 Порядку, оригінал такого розрахунку автоматизовано було передано Пенсійному фонду України, зобов'язання якого - надіслати його через електронний кабінет відповідача на веб- порталі електронних послуг Пенсійного фонду України протягом п'яти календарних днів з дня їх одержання від територіального відділення Фонду.
Інформацію про дату і час надсилання розрахунку АГС надано Пенсійним фоном України в електронному вигляді у форматі квитанції (пункт 5 Порядку).
Незважаючи на суттєві зміни статті 19 Закону №875-ХІІ щодо виключення обов'язку роботодавців звітування територіальним відділенням Фонду, механізм розрахунку та сплати адміністративно-господарських санкцій та пені визначений статтею 20 Закону №875-ХІІ залишився без змін.
Так, Законом №875-ХІІ встановлено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
У відповідності до частини 1 статті 20 Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 Закону №875-ХІІ, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції.
Норми закону не ставлять відповідний обов'язок підприємства у залежність від будь-яких обставин, з яких особа з інвалідністю не може працювати на підприємстві, не встановлюють підстав, за яких роботодавець може бути звільнений від обов'язку виконання нормативу та звільнений від відповідальності за його невиконання. У який спосіб виділяти і створювати місця для працевлаштування особи з інвалідністю, згідно із законодавством, вирішує підприємство (роботодавець).
Згідно з даною нормою, відповідачу за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю нараховано адміністративно-господарські санкції в розмірі середньорічної заробітної плати штатного працівника за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю в сумі 27 080,16 грн.
Оскільки належна сума адміністративно-господарських санкцій відповідачем в термін до 15.04.2025, як передбачено “Порядком сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 (зі змінами), не сплачена, їй нарахована пеня на підставі ч. 2 ст. 20 Закону №875-ХІІ та Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 №233 (зі змінами) (далі - Порядок № 233) в розмірі 1 557,10 грн.
Відповідно до Порядку №233 нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно - господарських санкцій по день сплати включно (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу). У випадку, коли строк сплати збігається з вихідним (святковим) днем, то останнім днем граничного строку сплати вважається перший робочий день після вихідного (святкового) дня, а пеня нараховується, починаючи з другого робочого дня після вихідного (святкового) дня.
Щодо мотивів відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву про те, що середньооблікова чисельність її найманих працівників у 2024 році становила менше 8 осіб, оскільки підприємницьку діяльність здійснювала лише з 01 березня 2024 року по 31 серпня 2024 року, а відтак обов'язок створення робочого місця для особи з інвалідністю у неї відсутній, суд зазначає наступне.
Показник визначення середньооблікової кількості штатних працівників за рік обчислюється відповідно до пунктів 3.2.5 і 3.2.6 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року №286 (далі - Інструкція №286).
Відповідно до пунктів 3.2.5, 3.2.6 Інструкції №286, середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.
Підприємство, що працювало неповний рік (сезонний характер виробництва або створення після січня, за винятком тих підприємств, які вимушено зупиняли виробництво з ініціативи адміністрації), середньооблікову кількість штатних працівників за рік визначає також шляхом підсумовування зазначеної кількості працівників за всі місяці роботи підприємства і ділення одержаної суми на 12.
Для зарахування у виконанні підприємством квоти у кількості однієї особи зараховуються особи з інвалідністю, які працювали в календарному звітному 2024 році хоча би не менше 6 місяців. Для виконання нормативу зараховуються особи, які прийняті в будь-який місяць року, але за умови, що вона відпрацювала не менше шести місяців у календарному році. В цьому разі сума середньооблікової чисельності працівників з інвалідністю за всі місяці року становитиме: (6 : 12) = 0,5 - показник округлюється до цілого математичного числа і буде становити “1».
Проте відповідно до податкових розрахунків за I-IІІ квартали 2024 року сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, форму якого затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за №111/26556 (зі змінами), у відповідача середньооблікова кількість штатних працівників у 2024 році становить: березень - 7, квітень - 7, травень - 8, червень - 8, липень - 8, серпень - 9, оскільки ФОП ОСОБА_1 працювала 6 місяців, тому показник ділиться на відпрацьовані місяці: (7+7+8+8+8+9) / 6 (місяців) = 47/6 = 7,8 осіб - показник округлюється до цілого математичного числа і буде становити “8». Таким чином, з розрахунку вбачається невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році.
При цьому, усі розрахунки здійснені виключно на підставі даних податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, форму якого затверджено наказом Міністерства фінансів України №4 від 13.01.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за №111/26556, що надана роботодавцем до контролюючих органів за основним місцем обліку.
Довід відповідача про те, що середньооблікова кількість штатних працівників у 2024 році повинна визначатися шляхом ділення загальної кількості працівників за всі місяці роботи на число 12 місяців, суд вважає необґрунтованим і таким, що ґрунтується на формальному та неповному тлумаченні пунктів 3.2.5, 3.2.6 Інструкції №286.
Положення пункту 3.2.6 Інструкції №286 має виключно статистичне призначення, тобто використовується для формування державної статистичної звітності (форми № 1-ПВ, №6-ПВ тощо), що подається органам державної статистики для цілей аналізу трудових ресурсів.
Натомість спірні правовідносини виникли не у сфері статистики, а з питань виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, який регулюється спеціальним законом Законом України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-XII.
Суд звертає увагу, що мета Закону №875-XII полягає не у формальному підрахунку працівників, а у забезпеченні фактичного створення робочих місць для осіб з інвалідністю протягом періоду реального функціонування роботодавця. Тому для з'ясування, чи підлягає роботодавець обов'язку створити робоче місце для особи з інвалідністю, визначальним є фактичний період діяльності підприємства, протягом якого використовувалась наймана праця.
У спірному випадку відповідач здійснював підприємницьку діяльність з 1 березня по 31 серпня 2024 року, тобто 6 місяців, упродовж яких фактична кількість працівників становила від 7 до 9 осіб щомісяця. Тому правильним і таким, що відповідає меті Закону №875-XII, є визначення середньооблікової чисельності за формулою: (7 + 7 + 8 + 8 + 8 + 9) / 6 = 7,83, що округлюється до 8 осіб.
Застосування при цьому дільника “12» призвело б до спотворення фактичних обставин, оскільки зменшило б показник зайнятості до 3,9 особи і фактично усунуло б обов'язок відповідача створювати хоча б одне робоче місце для особи з інвалідністю, хоча в реальності у даного роботодавця постійно працювало понад 7 працівників. Такий підхід суперечив би змісту соціальної мети ст. 19 Закону № 875-XII.
Суд також зауважує, що пункт 3.2.6 Інструкції №286 містить виняток для його незастосування відносно дільника “12», а саме коли підприємство працювало неповний рік внаслідок того, що вимушено зупиняло виробництво з ініціативи адміністрації. У спірному випадку господарську діяльність відповідач здійснювала з власної ініціативи у період з 01 березня 2024 року по 31 серпня 2024 року. В інший період 2024 року господарську діяльність відповідач з власної ініціативи не здійснювала, а тому звітність за такі періоди не подавала.
Отже, довід відповідача про необхідність ділити суму кількості працівників на 12 місяців є безпідставним, а застосований Фондом розрахунок, здійснений з урахуванням фактичної кількості місяців діяльності, відповідає як пунктам 3.2.5, 3.2.6 Інструкції №286, так і цілям і змісту Закону №875-XII.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені за незайняте робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році нормативно та документально обґрунтовані, не суперечать діючому законодавству, а тому підлягають задоволенню.
За змістом правил статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції в сумі 27 080,16 грн та пеню в сумі 1 557,10 грн, а всього 28 637,26 грн (двадцять вісім тисяч шістсот тридцять сім гривень 26 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (43008, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Олімпійська, будинок 3А; ідентифікаційний код 13369882).
Відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Суддя Н. В. Стецик